Постанова

від 22.03.2018 по справі 813/2955/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/1356/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Богаченка С. І.,

суддів - Рибачука А. І., Старунського Д. М.,

з участю секретаря судового засідання - Болюк Н. В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський контакт центр" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року у справі № 813/2955/17 (рішення ухвалене судом у складі головуючого судді Хоми О. П. о 13 год 04 хв. у м. Львові, повний текст якого виготовлено 18 січня 2018 року) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський контакт центр" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

18 серпня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівський контакт центр" (далі - ТзОВ "Львівський контакт центр") звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2017 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що договірні відносини з контрагентами, щодо яких здійснювалась відповідачем перевірка, мали реальний характер, що підтверджено необхідними первинними документами та не спростовано контролюючим органом в установленому чинним законодавством порядку, що свідчить про безпідставність донарахування йому грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівський контакт центр" подало апеляційну скаргу на нього, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржене рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши головуючого суддю, представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Львівський контакт центр" з питань проведення взаємовідносин із ПП Глобал Груп за травень 2016 року, із ТЗОВ Дорнайз за червень 2016 року, з ПП Фіксус Інвест за липень 2016 року, за результатами якої складено акт від 13 травня 2017 року № 554/13-01-14-13/40227964.

Вказаний акт перевірки містить висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України у сумі 318145 грн, в тому числі за травень 2016 року - 51872 грн, за червень 2016 року - 188741 грн, за липень 2016 року - 77532 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами ПП Глобал Груп , ТЗОВ Дорнайз , ПП Фіксус Інвест , оскільки на підставі аналізу даних інформаційних систем податкового органу та Єдиного реєстру податкових накладних встановлено неподання вказаними контрагентами податкової звітності, відсутність власних або орендованих фондів, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, трудових ресурсів, товаро-транспортних накладних чи інших документів на підтвердження транспортування обладнання та його зберігання.

На підставі вказаного вище акта перевірки Головним управління ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2017 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 397681 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням 318145 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 79536 грн, яке за результатами адміністративного оскарження залишене без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що господарські операції з надання послуг позивачу контрагентами не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що правомірнсть віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджена належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

При цьому наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших документів видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як видно з матеріалів справи, позивачем було укладено ряд договорів з ПП Глобал Груп , ТзОВ Дорнайз , ПП Фіксус Інвест .

Так, 25 квітня 2016 року ТзОВ "Львівський контакт центр" та ПП Глобал Груп уклали договір оренди телекомунікаційного обладнання та програмного забезпечення, згідно з умовами якого орендодавець (ПП Глобал Груп ) передає, а орендар (ТзОВ "Львівський контакт центр") приймає у строкове платне користування (оренду) визначене в договорі телекомунікаційне обладнання та програмне забезпечення, що належить орендодавцю на праві власності.

19 травня 2016 року між ТзОВ "Львівський контакт центр" та ТзОВ Дорнайз було укладено договір про надання послуг із здійснення технічної підтримки щодо звукозапису розмов, зберігання, обробки та аналізу, згідно з умовами якого замовник (ТзОВ "Львівський контакт центр") доручає виконавцеві (ТзОВ Дорнайз ), а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату послуги: організаційний платіж з налаштування надання абонентських послуг зберігання інформації (записів розмов) із застосуванням апаратних засобів виконавця; послуги спеціалістів технічної підтримки; послуги спеціалістів виконавця із проведення та складання статистичної звітності; послуги спеціалістів виконавця із проведення та складання аналітичної звітності.

23 травня 2016 року між ТзОВ "Львівський контакт центр" та ТзОВ Дорнайз було укладено договір оренди телекомунікаційного обладнання та програмного забезпечення №2016-23/05, згідно з умовами якого орендодавець (ПП Глобал Груп ) передає, а орендар (ТзОВ "Львівський контакт центр") приймає у строкове платне користування (оренду) визначене в договорі телекомунікаційне обладнання та програмне забезпечення, що належить орендодавцю на праві власності.

23 червня 2016 року ТзОВ "Львівський контакт центр" та ПП Фіксус Інвест уклали договір оренди телекомунікаційного обладнання та програмного забезпечення № ЛКЦ23/06/2016, згідно з умовами якого орендодавець (ПП Глобал Груп ) передає, а орендар (ТзОВ "Львівський контакт центр") приймає у строкове платне користування (оренду) визначене в договорі телекомунікаційне обладнання та програмне забезпечення, що належить орендодавцю на праві власності.

Перелік, кількість, асортимент, технічні та вартісні характеристики майна, що складають предмет оренди вказаних договорів надано у додатках до цих договорів (специфікації), які є їх невід'ємними частинами.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із згаданими контрагентами позивач надав суду копії актів надання послуг, актів приймання-передачі, рахунків на оплату, платіжних доручень.

Податкові накладні, отримані від контрагентів відповідно до умов вказаних договорів, зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідачем не заперечується.

Таким чином, наявні в матеріалах справи документи підтверджують факт реального здійснення господарських відносин ТзОВ "Львівський контакт центр" на підставі укладених з контрагентами договорів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника не залежать від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Посилання контролюючого органу на відсутність товаро-транспортних накладних чи інших документів на підтвердження транспортування обладнання не може бути підставою для визнання здійснених господарських операцій безтоварними, оскільки такі не є документами первинного бухгалтерського обліку та є обов'язковими лише за договорами перевезення.

Крім того, представником позивача в судовому засіданні спростовано факт непідписання уповноваженою особою ТзОВ "Львівський контакт центр" договору оренди телекомунікаційного обладнання та програмного забезпечення від 25 квітня 2016 року, укладеного з ПП Глобал Груп , та актів приймання-передачі від 01 травня 2016 року та від 30 травня 2016 року представленням відповідних документів.

З урахуванням вищенаведеного, відповідачем не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 17 січня 2018 року у справі № 826/1244/13-а.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість з врахуванням господарських відносин з ПП Глобал Груп , ТзОВ Дорнайз , ПП Фіксус Інвест , а відтак, протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 310, 315, 317 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський контакт центр" задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року у справі № 813/2955/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 30 травня 2017 року № НОМЕР_1.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 23 березня 2018 року.