Постанова

від 22.03.2018 по справі 5011-32/6702-2012

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року

м. Київ

справа № 5011-32/6702-2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Петрівської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 (суддя Демидов В.О.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 (головуючий: Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Петрівської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Криворізький цемент", 2. Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство інфраструктури України,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1: 1. Фонд державного майна України, 2. Головне управління комунальної власності міста Києва,

про визнання права власності,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

22.05.2012 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Петрівської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Криворізький цемент" про визнання права власності на двоповерхову будівлю побутового корпусу (інв. 10010) площею 647,6 кв. м по вул. Новокостянтинівській, 9а (літера "Б").

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.06.2012, від 06.08.2012, від 28.11.2012 відповідно до участі у справі залучено:

- в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство інфраструктури України;

- в якості іншого відповідача - Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна";

- в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1: 1. Фонд державного майна України, 2. Головне управління комунальної власності міста Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 №746 перетворене державне Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту у відкрите акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 № 210/93. Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" є новим найменуванням відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", а також є правонаступником усіх прав обов'язків державного Київ-Дніпровського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту та його філій. Під час проведення корпоратизації Київського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту Міністерством транспорту України було передано позивачу згідно Акту передачі майна у власність (додаток до наказу № 764 від 30.10.2001) з метою формування статутного капіталу основні фонди та обігові кошти, зокрема двоповерхову будівлю побутового корпусу (інвентарний номер 10010) загальною площею основи 647,6 кв.м, що знаходиться у місті Києві по вул. Новокостянтинівська 9-а (на інвентаризаційному плані БТІ позначена літерою "Б"). Двоповерхова будівля побутового корпусу (інвентарний номер 10010) знаходиться на балансі відокремленого структурного підрозділу Київ-Петрівської філії на підставі наказу відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" від 07.03.2001 №37 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 14.09.2002. Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2009 у справі №11/151 було визнано право власності відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Петрівської філії на 8 об'єктів нерухомого майна в м.Києві, під час розгляду даної справи позивачу стало відомо про те, що за твердженням третьої особи у цій справі - товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Криворізький цемент", останнє придбало двоповерхову будівлю побутового корпусу загальною площею основи 647,6 кв.м, що знаходиться у місті Києві по вул. Новокостянтинівська 9-а (літера "Б"), на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 07.04.2009 у продавця товариства з обмеженою відповідальністю "Промтех Плюс", але зареєстровану на паралельній вулиці Фрунзе, 102 і на інвентаризаційних документах позначену іншою літерою (літера "Ю") з площею 777,80 кв.м, в свою чергу товариство з обмеженою відповідальністю "Промтех Плюс" придбало це нерухоме майно як частину майнового комплексу за договором купівлі-продажу від 19.02.2008 у продавця відкритого акціонерного товариства "Азбодеревскло" (т. 2 арк.с. 125-128), якому Головним управлінням комунальної власності м.Києва було видано 11.08.1998 свідоцтво на право власності на майновий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 102, до складу майнового комплексу увійшла будівля слюсарної і зарядної майстерень (літера "Ю"). При порівнянні матеріалів технічної інвентаризації БТІ, на підставі яких оформлено право власності на майновий комплекс відкритого акціонерного товариства "Азбодеревскло", а зокрема і на будівлю слюсарної і зарядної майстерень (літера "Ю"), які зберігаються в архіві Головного управління комунальної власності м.Києва, та матеріалами технічної інвентаризації на двоповерхову будівлю побутового корпусу (інв. № 10010) площею 647,6 кв.м, що знаходиться у місті Києві по вул. Новокостянтинівська 9-а (літера "Б") приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Петрівської філії ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" було встановлено, що ці будівлі є тотожними, а зокрема поповерхові плани БТІ на будівлю на вул. Фрунзе, 102 (літера "Ю") площею 777,80 кв.м відповідають поповерховим планам БТІ на будівлю побутового корпусу по вул. Новокостянтинівська 9-а (літера "Б").

Справа розглядалася судами неодноразового.

Після нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Рішення судів мотивовані тим, що позивачем у справі не доведено, як факту тотожності будівлі за адресою м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 9а, літера Б, та будівлі за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 102, літера "Ю", так і факту будівництва позивачем спірної будівлі на земельній ділянці відповідача-1, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

24.11.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Петрівської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 до Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Петрівської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 у справі №5011-32/6702-2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2017 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Петрівської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 у справі № 5011-32/6702-2012 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.12.2017.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою №5011-32/6702-2012 передано до Касаційного господарського суду.

17.01.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

17.01.2018 за результатом автоматизованого розподілу справи була визначена колегія суддів: суддя-доповідач Кушнір І.В., судді Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

Відповідно до положень підпункту 4 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) зазначена касаційна скарга підлягає розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до частини 1 пункту 2 статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Як вбачається із матеріалів справи, балансова вартість нерухомого майна згідно з інвентарною карткою становить 62 241,22 грн.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

26.01.2018 Верховний Суд постановив ухвалу про прийняття касаційної скарги до провадження, розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 12.02.2018.

Скаржник (Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Петрівської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", позивач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 у справі № 5011-32/6702-2012 прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач вважає, що в оскаржуваних судових рішеннях викладені лише доводи та докази відповідача-1, що є порушенням вимог статті 4-2 ГПК України.

Рішення місцевого господарського суду не містить правового обґрунтування, з огляду на те, які доводи та докази скаржника судом не взято до уваги, не надано належної оцінки, доводам та обґрунтуванням позивача, якими підтверджується, що спірне майно набуто позивачем правомірно і не вибувало з державної власності, не встановлено всіх обставин, з якими Закон пов'язує визнання права власності.

Скаржник вважає, що судами не виконані вказівки, викладені в постановах Вищого господарського суду України від 17.07.2013 та від 30.04.2017. При цьому, позивач зазначає, що ухвалами від 04.05.2017, від 12.05.2017, від 01.06.2017 місцевим господарським судом було зобов'язано Фонд державного майна України, Головне управління комунальної власності м. Києва, ПрАТ "АДС Бетон" (старе найменування юридичної особи ВАТ "Азбодеревскло") надати письмові пояснення та документи, однак вказані юридичні особи витребуваних пояснень та документів не надали. Управлінням правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури міста Києва також вимоги ухвали від 12.05.2017 не виконано, витребувані відомості не надано, таким чином, суд не отримав витребуваних документів та відомостей. Також, на думку позивача, суди попередніх інстанцій взяли до уваги висновки повторної судової будівельно-технічної експертизи №11490 від 14.09.2016, при цьому не мотивовано відхилили доводи і докази, надані скаржником, чим порушили приписи ст.43 ГПК України та ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". У свої постанові від 03.04.2017 по даній справ Вищий господарський суд України зазначив, що питання, які є предметом дослідження у даному спорі, не є питаннями, які потребують призначення судової експертизи, тому скаржник вважає, що призначення експертизи та будь-яке посилання на висновок судового експерта при новому розгляді справи не допускаються.

На думку позивача, суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку про тотожність предметів спорів у справах № 30/419, № 30/283, № 910/22503/13 з предметом спору у справі №5011-32/6702-2012. Скаржник зазначає, що всі будівлі, які зазначені у справах № 30/419, № 30/283, № 910/22503/13 обліковуються за одним інвентарним номером 10002, при цьому не має жодних згадок про інвентарний №10010, який є номером оспорюваної будівлі у справі №5011-32/6702-2012.

Позивач також вважає, що суперечать вимогам статей 4-2, 4-3, 4-7 ГПК України висновок місцевого господарського суду про те, що до статутного фонду ВАТ "Азбодеревскло" передано ряд об'єктів нерухомого майна, у тому числі будівлю слюсарної і зарядної майстерні у м. Києві по вул. Фрунзе, 102 (додаток до наказу від 23.03.1994 №20-А), оскільки додаток до наказу від 23.03.1994 №20-А не є актом передачі нерухомого майна, та висновок апеляційного суду про належність ВАТ "Азбодеревскло" спірної будівлі відповідно до свідоцтва про право власності серії МК №010001696 від 11.08.1998.

Скаржник зазначає, що враховуючи позицію Вищого арбітражного суду України, викладену у інформаційному листі №01-8/98 від 31.01.2001 (із наступними змінами) додаток до наказу від 23.03.1994 №20-А, як і сам наказ Концерну "Укрцемент" від 23.03.1994 №20-А, не є правовстановлюючими документами відповідно до Переліку таких документів, наведених у додатку №1 до пункту 2.1. Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 №6/5). Також, на думку позивача, свідоцтво про право власності серії МК №010001696, видане Головним управлінням майном 11.08.1998 не є правовстановлюючим документом.

Позивач також вважає, що суди попередніх інстанцій не дослідили обґрунтування скаржника про те, що додаток до наказу від 23.03.1994 №20-А складено з порушенням чинних на той час нормативно-правових актів, а саме: Методики оцінки вартості об'єктів приватизації (Додаток №7) і те, що як зазначено у додатку до наказу від 23.03.1994 №20-А, у 1994 році статутний фонд ТОВ "Азбодеревскло" становив 186633 гривень, хоча національну валюту України гривню було введено в обіг з 02.09.1996 року, та відповідно, не дослідили обґрунтування скаржника про відсутність майна у статутному фонді ВАТ "Азбодеревскло", в тому числі і спірного.

За таких обставин судами не застосовано постанову КМУ від 08.09.1993 №717, указ Президента України "Про грошову реформу в Україні" від 25.08.1996, положення листа Вищого арбітражного суду України №01-8/98 від 31.01.2001.

Позивач вважає, що апеляційний господарський суд не зазначив власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи, чим порушив приписи п.7 ч.2 ст.105 ГПК України.

Також Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Петрівської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку правомірності передачі державного майна у власність/до статутного капіталу скаржника, не встановлено чи є об'єкт нерухомості, на який позивач просить визнати право власності, тим же самим об'єктом, який зареєстрований за відповідачем-1, ким було збудовано спірний об'єкт, та за яких умов у подальшому передавалось чи було придбано цей об'єкт, зокрема, у чиєму фактичному володінні він був під час передачі в 2002 році на баланс відокремленого підрозділу Київ-Петрівської філії, чи увійшов цей об'єкт до майна цілісного майнового комплексу, що передавався Фондом державного майна України згідно актів приймання-передачі державного майна до статутного фонду під час створення шляхом корпоратизації ВАТ "Азбодеревскло" у 1994 році.

Крім того скаржник зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази про повідомлення належним чином сторін, представники яких не з'явились у судові засідання 07.06.2017 та 06.09.2017, отже справу розглянуто за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача надала письмові пояснення, у яких просить задовольнити касаційну скаргу.

Відповідач-1 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надали.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Суди першої та апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів по справі встановили, що Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ") як правонаступник Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" є державним підприємством, що засноване відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 року № 746 шляхом перетворення Державного підприємства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" у Відкрите акціонерне товариство в порядку, передбаченому Указом Президента України від 15.06.1993 року № 210 "Про корпоратизацію підприємств".

Пунктом 5.1 Статуту ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" встановлено, що засновником та акціонером товариства є держава в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, яке з метою формування статутного капіталу під час проведення корпоратизації, згідно акту передачі майна у власність (додаток до наказу №746 від 30.10.2001 року), передало позивачу основні фонди та обігові кошти.

В подальшому наказом ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" № 37 від 07.03.2011 року створено філію - Київ-Петрівське "ДМППЗТ", затверджено відповідне Положення та передано за актом приймання-передачі майно та оборотні активи, до якого, зокрема увійшли адміністративна будівля та побутовий корпус за адресою: м. Київ, вул. Новоконстянтинівська, 9а, про що зазначено у акті приймання передачі від 14.09.2002 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Криворізький цемент" (далі - відповідач-1, ТОВ "ТД "Криворізький цемент") на підставі договору купівлі-продажу від 07.04.2009 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтек Плюс", зареєструвало за собою право власності на нерухоме майно за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 102, загальною площею 777,78 кв. м.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтек Плюс" набуло право власності на підставі договору купівлі-продажу від 19.02.2008 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Азбодеревскло", за яким останнє продало будівлю слюсарної і зарядної майстерні (літ "Ю") за вищевказаною адресою.

Відповідно до пояснень Головного управління комунальної власності міста Києва, поданих у межах розгляду справи № 11/151, поверхові плани БТІ на будівлю по вул. Фрунзе, 102, літ. "Ю", у м. Києві відповідають поверховим планам БТІ на будівлю на вул. Новокостянтинівській, 9а, літ. "Б" у м. Києві. Вказаним управлінням оформлено право власності Відкритого акціонерного товариства "Азбодеревскло" та видано свідоцтво про право власності серія МК № 010001696 на майновий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 102, до складу якого увійшла будівля слюсарної і зарядної майстерень (літера "Ю").

З наданого до матеріалів справи листа Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" № 35142 (И-2012) від 24.09.2012 року вбачається, що нерухоме майно по вул. Новокостянтинівській, 9-а та вул. Фрунзе, 102, на праві власності за позивачем не зареєстровано.

З наданих Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" письмових пояснень, єдиним власником нежитлового приміщення загальною площею 777,8 кв. м, розташованого за адресою м. Київ, вул. Фрунзе 102, є ТОВ "ТД "Криворізький цемент", право власності за яким зареєстровано у встановленому законом порядку.

Фонд державного майна України у своїх поясненнях від 06.09.2013 №10-25-11311 зазначив, що за результатами інвентаризації об'єктів державної власності, відомості про будівлі, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Новоконстянтинівська, 9а, до Єдиного реєстру об'єктів державної власності від органів управління не надавались.

Крім того, Фонд державного майна України у своїх поясненнях від 23.10.2009 року № 10-25-15527, які надані в межах господарської справи № 11/151 зазначає про відсутність документів, які б підтверджували включення будівлі за адресою місто Київ, вул. Новокостянтинівська, 9а, "літера Б" до статутного капіталу ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ".

Зазначені пояснення були підтримані представником Фонду державного майна України.

21 липня 1959 року рішенням Виконавчого комітету київської міської ради депутатів трудящих "Про додатковий відвід комбінату азбоцементних виробів земельної ділянки для поширення комбінату" було відведено Комбінату "Будматеріалконструкція" (правонаступником якого є ПАТ "Азбодеревскло") земельну ділянку площею 1,4 га по вул. Фрунзе, 102. До рішення додається План земельної ділянки в м. Києві по вказаній адресі (копія рішення та плану наявні в матеріалах справи). Отже, ще 1959 році земельній ділянці було присвоєно адресу вул. Фрунзе 102, а тому будівля загальною площею 777,8 кв. м, що наразі розміщена на даній земельній ділянці, знаходиться за адресою вул. Фрунзе 102.

Натомість, позивач не надав документів на виділення земельної ділянки по вул. Новокостянтинівській, 9, та розпорядження про присвоєння поштової адреси спірної будівлі.

Суди попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказів по справі дійшли висновку про те, що акт прийому-передачі від 14.09.2002 року не є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно в розумінні ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а наявність технічного паспорту не породжує виникнення прав власності, яке підлягає державної реєстрації в силу ст. 182 ЦК України.

Оскільки для вирішення даного спору необхідно встановити наявність або відсутність тотожності приміщень за вказаними вище адресами, за заявою позивача, було проведено судову будівельно-технічну експертизу № 6631/14-42 від 05.12.2014 року та повторну судову будівельно-технічну експертизу № 11490 від 14.09.2016 року.

У висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи № 11490 від 14.09.2016 року зазначено, що встановити, чи є будівля, стосовно якої ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Петрівської філії заявлено позовні вимоги про визнання права власності, а саме будівля побутового корпусу інв. № 10010, передана по Акту прийому передачі нерухомого майна, яке є власністю ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" у користування Київ-Петрівської філії від 14.09.2002 року на підставі якого та на замовлення Київ-Петрівської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності виготовило технічний паспорт на будівлю літ. "Б" по вул. Новокостянтинівська, 9-а в м. Києві загальною площею 540,6 м кв. (площа основи першого, другого поверхів та балкону - 647,6 м2) та будівля, яку придбало ТОВ "ТД "Криворізький цемент" за договором купівлі-продажу від 07.04.2009 року у ТОВ "Промтек Плюс", а саме будівля літ. "Ю" по вул. Фрунзе, 102 в м. Києві загальною площею 777,8 м кв. (двоповерхова частина будівлі), однією і тією ж самою будівлею не вбачається можливим, оскільки:

а) в Акті передачі нерухомого майна у власність Відкритому акціонерному товариству "Київ-Дніпровське МППЗТ" від 2001 року зазначений список майна, що було передано Міністерством транспорту України. В списку під № 560 значиться побутовий корпус інв. № 10010 за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 12а. Вартість станом на 31.08.2001 складає 79,781 тис. грн. Ніяких ідентифікаційних ознак будівлі не зазначено (технічні характеристики будівлі, площа, об'єм, висота опис конструктивних елементів та дані про планувальні рішення) для можливості їх порівняння з відповідними технічними показниками будівлі літ. "Ю" по вул. Фрунзе, 102 в м. Києві;

б) титульним списком об'єктів будівництва і реконструкції за рахунок нецентралізованих капіталовкладень на 1972 рік передбачено будівництво виробничо-побутового корпусу в період 1971-1972 років проектною потужністю 560 м кв., що не відповідає загальній площі двоповерхової частини будівлі літ. "Ю" по вул. Фрунзе, 102 в м. Києві та датам побудови 1952 - 1 поверх та 1988 - 2 поверх, яка складає по документах 777,8 кв. м, фактично 774,0 кв. м;

в) в інвентарній картці № 10010 обліку основних засобів від 26.05.2011 року Київ-Петрівської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" зазначається, що побутовий корпус інвентарний номер 10010 по вул. Новокостянтинівській - 1973 року побудови. В картці зазначена наступна "коротка індивідуальна характеристика об'єкта": "фундамент основа бетонна. Стіни шлакоблокові, перегородки цегляні. Покрівля шиферна. Облицьовано керамічною плиткою". Даний опис будівлі не відповідає результатам обстеження від 22.02.2016 року при виконанні експертизи;

г) в Листі Міністерства транспорту та зв'язку України від 05.06.2008 року № 4121/16/14-08 зазначено, що об'єкт під інв. № 10010 значиться під назвою "тепловозне депо дільниці №1" та має адресу: м. Київ, Будіндустрії, 7В, що не відповідає назві об'єкту "побутовий корпус" по Акту передачі нерухомого майна у власність Відкритому акціонерного товариству "Київ-Дніпровське МППЗТ" від 2001 року та назві "будівля слюсарної і зарядної майстерень (літера "Ю")" згідно договору купівлі-продажу від 07.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтек Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Криворізький цемент" та іншим угодам, що передували цьому договору по переходу права власності,

д) відповідно до акту введення в експлуатацію від 01.11.1973 року будівля побутового корпусу Київ-Петрівського ОГЗТ введена в експлуатацію 01.11.1973 року. Згідно інвентарної картки обліку основних засобів від 26.05.2011 року Київ-Петрівської філії ПрАТ "Київ - Дніпровське МППЗТ" побутовий корпус інвентарний № 10010 по вул. Новокостянтинівській побудований у 1973 році. Разом з тим, згідно матеріалів технічної інвентаризації будівлі літ. "Ю" по вул. Фрунзе, 102 в м. Києві (експлікації будівель і споруд ВАТ "Азбодеревскло" до плану території підприємства) одноповерхова частина будівлі побудована в 1952 році, двоповерхова - 1988 року;

е) наведений акт введення в експлуатацію побутового корпусу від 01.11.1973 року не є актом приймання об'єкта в експлуатацію, який передбачений вимогами СНиП ІІІ-А. 10-70 "Приемка в эксплуатацию законченных строительством предприятий, зданий и сооружений. Основные положення" (чинний станом на 1973 рік), відповідно до якого об'єкт вводиться в експлуатацію та в якому були б наведені технічні характеристики об'єкта для можливості їх порівняння з відповідними технічними показниками будівлі літ. "Ю" по вул. Фрунзе, 102 в м. Києві;

ж) у звіті про капітальне будівництво, що здійснюється за рахунок нецентралізованих джерел фінансування за III квартал 1971 року (статистична звітність форма №3-кс Київ-Петрівського ОГЗД) про введення в дію виробничо-побутового корпусу, титульному аркуші кошторису на будівництво майстерень і зарядної станції електронавантажувачів Київ-Петрівського об'єднаного господарства залізничного транспорту на території Київського комбінату азбестоцементних виробів, договорі від 04.04.1972 року на виконанню робіт по влаштуванню парового опалення, водопостачання і каналізації у виробничо-побутовому корпусі Київ-Петрівського ОГЗД, кошторисі на влаштування парового опалення, водопостачання і каналізації у виробничо-побутовому корпусі Київ-Петрівського ОГЗД /територія комбінату азбоцементних виробів/, акті від 15.07.1972 року про виконання сантехнічних робіт по влаштуванню парового опалення, водопостачання каналізації у виробничо-побутовому корпусі згідно договору від 04.04.1972 року, титульному списку на капітальний ремонт будівель і споруд Київ-Петрівського ОГЗТ за рахунок амортизаційних відрахувань на капремонт на 1973 рік щодо виконання робіт у виробничо-побутовому корпусі та майстернях і зарядній станції не наведені технічні характеристики будівлі побутового корпусу, що виключає можливість їх порівняння з відповідними технічними показниками будівлі літ. "Ю" по вул. Фрунзе, 102 в м. Києві;

з) плани виробничо-побутової будівлі, відображені у технічному паспорті підприємства залізничного транспорту № 2 - Київ-Петрівського МППЗТ за 1979 рік, по зовнішній формі подібні до планів будівлі літ. "Ю" по вул. Фрунзе, 102 в м. Києві, але по розмірам не відповідають їй. У відомості будівель і споруд, наведеного технічного паспорту підприємства, зазначено, що будівля виробничо-побутового корпусу з будівлею зарядної електронавантажувачів і кузні збудовані у 1970 році. Проте, кошторис на будівництво майстерень і зарядної станції електронавантажувачів затверджений 26.03.1972 року, титульний список об'єктів будівництва і реконструкції за рахунок нецентралізованих капіталовкладень на 1972 рік передбачає будівництво виробничо-побутового корпусу проектною потужністю 560 м2 в період 1971-1972 років. Згідно акту введення в експлуатацію побутового корпусу будівля побутового корпусу введена в експлуатацію 01.11.1973 року. Згідно інвентарної картки обліку основних засобів від 26.05.2011 року Київ-Петрівської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" побутовий корпус інвентарний № 10010 по вул. Новокостянтинівській побудований у 1973 році. Згідно матеріалів технічної інвентаризації будівлі літ. "Ю" по вул. Фрунзе, 102 в м. Києві одноповерхова частина будівлі побудована в 1952 році, двоповерхова - 1988 року. Відповідно експлікації будівель і споруд ВАТ "Азбодеревскло" до плану території підприємства одноповерхова частина будівлі літ. "Ю" по вул. Фрунзе, 102 в м. Києві побудована в 1952 році, двоповерхова - 1988 року;

і) в Листі Міністерства транспорту та зв'язку України від 05.06.2008 року № 4121/16/14-08 зазначено, що об'єкт під інв. № 10010 значиться під назвою "тепловозне депо дільниці № 1" та має адресу: м. Київ, Будіндустрії, 7В. Адмінбудівля по вул. Новоконстянтинівській, 9а значиться під інв. № 10002. Ніяких ідентифікаційних ознак будівлі (тобто технічних характеристик) не зазначено;

к) в Листі Київського МБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 24.09.2012 року № 35142 (И-2012) до Господарського суду м. Києва зазначено, що "...будівля побутового корпусу площею 647,6 м (в літ "В") по вул. Новокостянтинівській, 9-а на праві власності не зареєстровано;

л) за даними Інформаційної довідки № 18561594 від 04.03.2014 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська будинок 9-а, корп. Б "У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо об'єкту за вищевказаною адресою відсутні";

м) відповідно до листа Київського МБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 16.02.2009 року № 7192 на запит від 10.12.2008 року № 881 ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту", в якому вказано, "... що станом на 10.02.2009 року, згідно з даними книг реєстрації Бюро по нежитловому фонду нежилі приміщення/будівлі за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 9-а на праві власності за ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" не зареєстровано".

Крім того, у висновку експерта зазначено, що висновки даної експертизи підтверджують висновки первинної судової будівельно-технічної експертизи №6631/14-42 від 05.12.2014, виконаної судовими експертами КНДІСЕ МЮ України.

ТОВ "ТД "Криворізький цемент" зверталось до суду з клопотанням про витребування з архіву Господарського суду міста Києва матеріалів справ: № 30/419 за позовом ПП "Вест-К" до КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання права власності на нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 9 А (загальною площею 122,5 кв.м); № 30/283 за позовом ПП "Вест-К" до КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання права власності на нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 9 (загальною площею 121,4 кв.м) та № 5011-32/6702-2012 за позовом Першого заступника прокурора міста Києва до Міністерства інфраструктури України та ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", ПП "Вест-К", ТОВ "Лікра" про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Дане клопотання судом задоволено, з архіву Господарського суду міста Києва витребувано зазначені матеріали господарських справ. В результаті дослідження наявних у справах № 30/419 та № 30/283 документів, враховуючи пояснення ТОВ "ТД "Криворізький цемент" судом було встановлено, що вказані справи стосувалися визнання права власності на нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 9 А (загальною площею 122,5 кв.м, інв. № 10002) та нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 9 (загальною площею 121,4 кв.м) за ПП "Вест-К". В свою чергу, ПП "Вест-К" придбало зазначені будівлі у ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" на підставі договорів купівлі-продажу.

Згідно матеріалів справи № 910/22503/13 - будівля за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 9 А була вподальшому відчужена ПП "Вест-К" на користь ТОВ "Лікра" на підставі договору купівлі-продажу. Прокуратурою м. Києва в інтересах держави подано позов до Господарського суду міста Києва і визнано недійсним договір купівлі-продажу від 27.07.2001 року, укладений між ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" та ПП "Вест-К", витребувано у ТОВ "Лікра" нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 9А, а саме: адміністративну будівлю, інв. № 10002, загальною площею 122,54 кв. м.

Представники ТОВ "ТД "Криворізький цемент" у своїх поясненнях вказували, що саме ці будівлі (інвентаризаційні номери 10010 та 10002) у 2001 році були передані на підставі Акту передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ". А отже, будівлі у справах № 30/419, № 30/283 та № 910/22503/13 і є саме цією спірною будівлею по вул. Новокостянтинівська 9А, літера Б, на яку ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Петрівської філії просить визнати право власності в даній справі.

Представники ТОВ "ТД "Криворізький цемент" у своїх поясненнях вказували, що усі подані позивачем документи стосуються виключно вказаних будівель і жодним чином не стосуються будівлі слюсарної і зарядної майстерень (літера "Ю") загальною площею 777,8 кв. м, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 102, яка на праві власності належить Відповідачу-1.

ТОВ "ТД "Криворізький цемент" наголошувало, що Позивач хоче визнати право власності на будівлі, які були ним відчужені і одна з яких повернута ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" судовим рішенням. На підтвердження своїх доводів, Відповідач-1 посилався на Акт передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" 2001 року, в якому зазначені однакові інвентаризаційні номери з будівлею, що є предметом даної судової справи та відмінні технічні характеристики від об'єкту нерухомого майна по вул. Фрунзе 102, літера Ю.

Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про те, що будівля, на яку ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі Київ-Петрівської філії просить визнати право власності є тотожною будівлям, які фактично вибули із власності Позивача, а одна з будівель була повернута рішенням Господарського суд міста Києва від 21.07.2014 року по справі № 910/22503/13. Це спростовує твердження Позивача про тотожність будівлі за адресою м. Київ, вул. Новокостянтинівська 9а, літера Б та будівлі за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 102 (літера "Ю").

Акт передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", на який посилається позивач, як на правовстановлюючий документ, не приймається судом до уваги, оскільки він стосується будівлі за адресою вул. Новокостянтинівська, 9 А, що вже наявна у розпорядженні ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", така будівля не є предметом позову і в цій частині права Позивача не порушені.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про тотожність предметів спорів у зазначених вище справах № 30/419, № 30/283, № 910/22503/13 (визнання права на нежитлове приміщення за адресою м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 9а, літера Б). Саме на вказане нерухоме майно просить визнати право власності позивач у даній справі № 5011-32/6702-2012.

Колегія суддів погодилася з висновком суду, що не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача у справі на наявність пояснень відповідача-1 та ТОВ "ТД "Азодеревскло", які надані у інших справах, оскільки такі пояснення є викладенням правової позиції вказаних юридичних осіб і не є належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, без відповідного підтвердження належними доказами.

Крім того, щодо приписів постанови суду касаційної інстанції, то в матеріалах справи містяться докази та пояснення сторін щодо фактичних обставин будівництва та вводу в експлуатацію нерухомого майна, що знаходиться за адресами: м. Київ, вул. Фрунзе, 102, літ. "Ю", та м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 9а, літ "Б".

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано позивачем у справі, що будівля слюсарної і зарядної майстерень (літера "Ю") за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 102, площею 777,8 кв. м, набута відповідачем-1 у власність відповідно до умов договору купівлі-продажу від 07.04.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1382 (т. 6, а.с. 126-128).

Попередній власник будівлі - ТОВ "Промтек-Плюс", набуло право власності на предмет договору після укладення договору купівлі-продажу від 19.02.2007 року (т. 2, а.с. 125-128) між ВАТ "Азбодеревскло" та ТОВ "Промтек Плюс".

Судом встановлено, що ВАТ "Азбодеревскло" набуло право власності на будівлю слюсарної і зарядної майстерень (літера "Ю") за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 102, площею 777,8 кв. м, в результаті корпоратизації, до статутного фонду ВАТ "Азбодеревскло" передано ряд об'єктів нерухомого майна, у тому числі будівлю слюсарної і зарядної майстерні у м. Києві по вул. Фрунзе, 102.

Як зазначено вище, майновий комплекс по вул. Фрунзе, 102 у м. Києві (27 будівель та споруд, зазначених у Додатку) належить ВАТ "Азбодеревскло" відповідно до Свідоцтва про право власності серії МК № 010001696 від 11.08.1998 року.

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.02.2014 року № 057027-1783 земельна ділянка по вул. Фрунзе, 102 (Літера Ю), обліковується за відповідачем-1 (кадастровий № 85:278:036).

Крім того, дана земельна ділянка, як зазначалося вище, надавалася правопопереднику відповідача-1.

Суду не було надано як доказів того, що позивач мав право на будівництво будь-яких будівель за адресою вул. Фрунзе, 102, так і доказів наявності у нього права користування земельною ділянкою, на якій розташоване спірне майно.

При цьому, відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.02.2014 № 057027-1783 земельна ділянка по вул. Новокостянтинівська, 9а, не обліковується та не зареєстрована (т. 3, а.с. 61).

Як встановлено з інформаційної довідки № 18561594 від 04.03.2014 року, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні будь-які відомості про право власності на будівлю за адресою м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 9а, літера Б, (т. 7, а.с. 191). Листом КП "Київське МБТІ" від 16.02.2009 року № 7192 реєстрація за позивачем права власності на вказану будівлю відсутня (т. 8, а.с. 131).

Як зазначено вище, тотожність будівель, на яку посилається позивач у справі, також не доведена висновком повторної судової будівельно-технічної експертизи № 11490 від 14.09.2016 року.

Крім того, судова колегія звернула увагу, що відповідно до висновку експертизи, спірна будівля збудована на 21 рік пізніше, ніж належна відповідачеві -1 на праві власності будівля по вул. Фрунзе, 102 у м. Києві, оскільки відповідно до експлікації будівель та споруд ВАТ "Азбодеревскло" до плану території підприємства одноповерхова частина будівлі літера "Ю" по вул. Фрунзе, 102 у м. Києві збудована у 1952 році, двоповерхова - у 1998 році. При цьому відповідно до інвентарної картки обліку основних засобів від 26.05.2011 року Київ-Петрівської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППТЗ" побутовий корпус з інвентарним номером 10010 по вул. Новокостянтинівській збудований у 1973 році (кошторис на будівництво майстерень і зарядної станції електронавантажувачів затверджений 26.03.1972 року, введено в експлуатацію 01.11.1973 року). Опис будівлі в інвентарній картці (фундамент основа бетонна. Стіни шлакоблокові, перегородки цегляні. Покрівля шиферна. Облицьовано керамічною плиткою.") не відповідає результатам обстеження під час проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Зазначене підтверджує невідповідність доводів позивача про тотожність будівлі за адресою м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 9а, літера "Б", та будівлі за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 102, літера "Ю".

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції виконано вказівки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 03.04.2017 року щодо дослідження обставин тотожності будівель, їх будівництва та введення в експлуатацію, а також передачу до статутного капіталу та на баланс Позивача спірного об'єкту нерухомості - за наявними у матеріалах справи документами.

Крім того, було досліджено умови подальшої передачі, використання та придбання об'єктів нерухомості та право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля ТОВ "ТД "Криворізький цемент".

Враховуючи встановлені вище обставини справи, колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції, що позивачем у справі не доведено як факту тотожності будівлі за адресою м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 9а, літера Б, та будівлі за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 102, літера "Ю", так і факту будівництва позивачем спірної будівлі на земельній ділянці відповідача-1, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність фактів, наведених позивачем, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність позивачем зазначених фактів, покладених ним в основу власних позовних вимог.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати та перевіряти докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

Щодо доводів скаржника, що у матеріалах справи відсутні докази про повідомлення належним чином сторін, представники яких не з'явились у судові засідання 07.06.2017 та 06.09.2017, отже справу розглянуто за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 07.06.2017, у дане судове засідання не прибули представники відповідача-2, третьої особи-1 та третьої особи-2 на стороні відповідача-1.

Матеріалами справи підтверджується, що представники третьої особи-1 та третьої особи-2 на стороні відповідача-1 були присутні у судовому засіданні 01.06.2017, в якому судом було винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 07.06.2017.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 06.09.2017, у дане судове засідання не прибули представники відповідача-2 та третьої особи-2 на стороні відповідача-1.

Ухвала від 30.08.2017 про відкладення розгляду апеляційної скарги на 06.09.2017 була направлена 04.09.2017 всім учасникам справи, що підтверджується відбитком штампа реєстрації вихідної кореспонденції на вказаній ухвалі.

Крім того, в матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення всім учасникам справи ухвали суду від 11.07.2017 про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 30.08.2017.

При цьому, колегія суддів касаційного суду враховує, що розгляд даної справи з початку відбувається вже третій раз, провадження у справі порушено 25.05.2012, а отже всі учасники справи мали достатні час та можливості для висловлення своїх доводів та подання відповідних доказів по суті спору.

Крім того, відповідно до п.5 ч.1 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

" 1. Судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою . "

Саме позивач був присутній в обох вищевказаних засіданнях.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Петрівської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Петрівської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Петрівської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 справі №5011-32/6702-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 справі №5011-32/6702-2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський