Постанова

від 20.03.2018 по справі 915/431/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/431/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

прокуратури - Кравчук О.А.,

відповідачів - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 (судді: Разюк Г.П., Діброва Г.І., Колоколова С.І) та рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2017 (суддя Семенчук Н.О.) у справі № 915/431/17

за позовом Керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави

до Миколаївської міської ради та Фізичної особи - підприємця Борисової Інни Володимирівни

про визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради та Фізичної особи - підприємця Борисової Інни Володимирівни (далі - ФОП Борисової І.В.) про визнання незаконним та скасування пунктів 22, 22.1 розділу І рішення Миколаївської міської ради від 25.06.2010 № 47/46, якими затверджено проект землеустрою та передано ФОП Борисовій І.В. в оренду на 2 роки за рахунок земель міста, ненаданих у власність чи користування, зарахувавши її до земель іншого призначення (землі поточного будівництва), земельну ділянку площею 2200 кв.м для будівництва палацу урочистих подій з офісними приміщеннями по вул. 2 Набережній у м. Миколаєві; визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки № 7729, укладеного між Миколаївською міською радою та ФОП Борисовою І.В., який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центральний ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.08.2010 за № 041049900140, зі змінами та доповненнями; зобов'язання ФОП Борисової І.В. повернути територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 2200 кв.м з кадастровим номером 4810136900:03:028:0007, по вул. 2 Набережній у місті Миколаєві, на підставі статей 12, 83, 116, 122, 123, 124, 134, 135-139, 152, 153 Земельного кодексу України, статей 16, 21, 177, 181, 203, 215, 324 Цивільного кодексу України, статей 20, 207 Господарського кодексу України, статті 17 Закону України "Про основи містобудування", статей 2, 48 Закону України "Про охорону земель", статей 1, 2, 6, 10, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням Миколаївською міською радою вимог земельного законодавства при передачі в оренду спірної земельної ділянки з огляду на те, що земельна ділянка знаходиться у ландшафтно-рекреаційній зоні загальноміського призначення, будівництво комерційних об'єктів в межах цієї зони заборонено. Крім того, ця земельна ділянка була передана в оренду без проведення земельних торгів. Викладене, на думку прокурора свідчить про незаконність спірного рішення ради у оскарженій частині та тягне за собою недійсність договору оренди землі, укладеного на підставі цього рішення, та повернення спірної земельної ділянки територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

У поясненнях Миколаївська міська рада визнала позовні вимоги у повному обсязі, посилалася на наявність правових підстав для задоволення позову.

ФОП Борисова І.В. правом на надання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2017 (суддя Семенчук Н.О.) позов задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано пункти 22, 22.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 47/46 від 25.06.2010, якими затверджено проект землеустрою та передано ФОП Борисовій І.В. в оренду на 2 роки за рахунок земель міста, ненаданих у власність чи користування, земельну ділянку площею 2200 кв.м для будівництва палацу урочистих подій з офісними приміщеннями по вул. 2 Набережній у м. Миколаєві. Визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки від 26.07.2010 № 7729, укладений між відповідачами. У задоволенні решти позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Мотивуючи судове рішення місцевий господарський суд виходив із того, що за спірним рішенням ради було передано в оренду ФОП Борисовій І.В. земельну ділянку для будівництва палацу урочистих подій з офісними приміщеннями в межах ландшафтно-рекреаційної зони, тобто території, де таке будівництво заборонено, крім того спірну земельну ділянку передано без проведення земельних торгів. Отже, як установив суд, рішення міської ради в оскаржуваній частині прийнято з порушенням норм земельного законодавства та є незаконним. Водночас суд дійшов висновку про недійсність оспорюваного договору оренди землі, укладеного на підставі цього рішення. Поза тим суд відмовив у позові про повернення ФОП Борисовою І.В. спірної земельної ділянки територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради (відповідача) з огляду на те, що ФОП Борисова І.В. до використання вказаної ділянки не приступала, ця земельна ділянка вільна від забудови, на ній відсутні будь-які об'єкти належні відповідачеві, територіальна громада міста Миколаєва не позбавлена можливості у її використанні. Крім того, суд зазначив про неможливість задоволення цієї позовної вимоги у відповідності до норм процесуального права, оскільки Керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 2 заявив таку вимогу на користь Миколаївської міської ради, яка є відповідачем у справі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 (судді: Разюк Г.П., Діброва Г.І., Колоколова С.І.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2017 залишено без змін із тих же підстав, а апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області - без задоволення.

Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій в частині відмови у позові, перший заступник прокурора Одеської області подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2017 в частині відмови у позові та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Підставами для скасування оскаржених судових рішень у справі прокурор зазначає порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 15, 16, 216 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, статті 34 Закону України "Про оренду землі".

На думку прокурора, наявні підстави для повернення спірної земельної ділянки територіальній громаді міста Миколаєва як власнику землі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи прокурора не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних у справі судових рішень, оскільки не спростовують обставин установлених судами і обґрунтованих висновків господарських судів, виходячи із такого.

Доводи скаржника про неможливість використання територіальною громадою міста Миколаєва спірної земельної ділянки у зв'язку з її фактичною непередачею останній не можуть бути підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки оцінювалися судами і були мотивовано відхилені ними. Господарські суди попередніх інстанцій установили відсутність обставин неможливості використання та розпорядження територіальною громадою спірною земельною ділянкою та з'ясували, що ця земельна ділянка не вилучалась із користування територіальної громади, вона вільна від будь-яких будівель та споруд відповідача.

Колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому вони підлягають залишенню без змін із таких підстав.

Ухвалюючи судове рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про незаконність спірного рішення ради у оскарженій частині та недійсність договору оренди земельної ділянки.

Господарські суди попередніх інстанцій установили та підтверджено матеріалами справи, що 18.12.2009 Миколаївською міською радою прийнято рішення № 42/56 "Про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок юридичним особам, громадянам та внесення змін до рішень міської ради по Ленінському району м. Миколаєва", пунктом 9 розділу 1 якого міська рада вирішила надати дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянці Борисовій Інні Володимирівні для складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2200 кв.м, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з метою надання її в оренду строком на 2 роки для будівництва палацу урочистих подій з офісними приміщеннями по вул. 2 Набережній.

25.06.2010 Миколаївською міською радою прийнято рішення № 47/46 "Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Ленінському району м. Миколаєва", пунктами 22, 22.1 розділу 1 якого міська рада вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2200 кв.м, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, зарахувавши її до земель іншого призначення (землі поточного будівництва), для будівництва палацу урочистих подій з офісними приміщеннями по вул. 2 Набережній; передати ФОП Борисовій І.В. в оренду строком на 2 роки цю земельну ділянку за умови виконання пункту 18 висновку державного управління охорони навколишнього природного середовища.

26.07.2010 між Миколаївською міською радою - орендодавцем і ФОП Борисовою І.В. - орендарем укладено договір № 7729, за умовами якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 25.06.2010 № 47/46 передає, а ФОП Борисова І.В. приймає в оренду земельну ділянку для будівництва палацу урочистих подій з офісними приміщеннями по пул. 2 Набережній /Ленінський район/. Договір підписаний обома сторонами та зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центральний ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.08.2010 № 041049900140. У подальшому до зазначеного договору сторонами вносилися зміни шляхом укладання відповідних додаткових угод.

Господарські суди при вирішення спору установили, що земельна ділянка площею 2200 кв.м, яка передана в оренду ФОП Борисовій І.В. по вул. 2 Набережній у м. Миколаєві для будівництва палацу урочистих подій з офісними приміщеннями вільна від забудови; об'єкти нерухомості на ній відсутні, дозволи на виконання спірних будівельних робіт за вказаною адресою не надавалися, право власності на закінчені будівництвом об'єкти не визнавалося (акт перевірки Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 06.05.2016, протокол огляду від 11.01.2017, лист Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 05.05.2016 № 1014-2629-16).

За змістом статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У розумінні приписів статей 116, 123 Земельного кодексу України визначальним у правовідносинах із надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі здійснене у формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом оформлення договору оренди, укладеного на підставі рішення власника землі.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного договору) унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В процесі розгляду спору господарські суди попередніх інстанцій установили, з підтвердженням матеріалами справи, що оспорюване рішення ради в оскарженій частині прийнято з порушенням вимог земельного законодавства та прав територіальної громади міста, оскільки в оренду передавалася земельна ділянка в межах ландшафтно-рекреаційної зони міста для будівництва палацу урочистих подій з офісними приміщеннями, без проведення земельних торгів, що не ґрунтується на наведених вимогах земельного законодавства. Суди також установили наявність підстав для визнання недійсним спірного договору оренди землі, укладеного на підставі зазначеного рішення органу місцевого самоврядування, що між іншим, сторонами не оскаржується.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, прокурор оскаржив судові рішення в частині відмови у позові про повернення спірної земельної ділянки територіальній громаді міста Миколаєва на користь Миколаївської міської ради.

Проте вирішуючи даний спір, господарські суди установили, що фактично ФОП Борисовою І.В. спірна земельна ділянка не вилучалась з користування територіальної громади міста Миколаєва і у останньої, як власника, з визнанням недійсним договору оренди спірної земельної ділянки відсутні перешкоди у користуванні та розпорядженні нею; ФОП Борисова І.В. до використання цією земельною ділянкою не приступала, зазначена земельна ділянка вільна від забудови, на ній відсутні будь-які об'єкти належні відповідачеві.

Окрім того, як обґрунтовано урахував суд, прокурором подано позов до ФОП Борисової І.В. та Миколаївської міської ради і повернення спірної земельної ділянки, у разі задоволення такої вимоги, буде відбуватися на користь відповідача - Миколаївської міської ради, що не ґрунтується на нормах господарського процесуального законодавства.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені господарськими судами, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення у справі ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже підстав для їх скасування немає.

Оскільки підстави для скасування судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні, судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2017 у справі № 915/431/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак