Ухвала

від 23.04.2018 по справі 915/431/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

23 квітня 2018 року Справа №915/431/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.

розглянувши скаргу №(15-32)8394вих17 від 15.11.2017 заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 на дії Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

за участю представника заявника - ОСОБА_2 - посвідч.№035058 від 13.08.15

за участю представника ДВС - Кюкало Ю.М. - дов.№20556 від 05.04.2018

представник боржника в судове засідання не з'явився,

за позовом: Керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 (54050, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 314) в інтересах держави

до 1-го відповідача: Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20),

до 2-го відповідача: Фізичної особи-підприємця Борисової Інни Володимирівни (54024, АДРЕСА_1)

Орган ДВС дії якого оскаржуються: Інгульський відділ державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, 54056, м.Миколаїв, вул. Космонавтів, 61

про: - визнання незаконним та скасування рішень Миколаївської міської ради,

- визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки,

16.11.2017 заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 звернувся до господарського суду Миколаївської області зі скаргою №(15-32)8394вих17 від 15.11.2017 в якій просить суд:

- визнати незаконними дії Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області щодо винесення 09.10.2017 повідомлення №51474 про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу від 31.08.2017 у справі №915/431/17;

- скасувати повідомлення Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області від 09.10.2017 №51474 про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу від 31.08.2017 №915/431/17;

- зобов'язати Інгульський відділ державної виконавчої служби міста

Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області прийняти до виконання наказ господарського суду Миколаївської області від 31.08.2017 №915/431/16 та відкрити виконавче провадження.

В обґрунтування скарги вказує, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.07.2017 у справі №915/431/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2017, задоволено позов Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави до Миколаївської міської ради та ФОП Борисової Інни Володимирівни про визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки. На виконання вказаного рішення господарським судом Миколаївської області видано наказ від 31.08.2017 про стягнення з ФОП Борисової І.В. на користь Прокуратури Миколаївської області 1 600,00 грн. витрат на сплату судового збору, який 03.10.2017 звернуто для виконання до Інгульського відділу ДВС м.Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області. 09.10.2017 відділом ДВС прийнято рішення №51474 про повернення вказаного виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження , оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею. В обґрунтування прийнято рішення відділом ДВС зазначено, що наказ господарського суду Миколаївської області від 31.08.2017 №915/431/17 не містить дати народження боржника - фізичної особи. Вказує, що повідомлення відділу ДВС від 09.10.2017 №51474 про повернення виконавчого документа від 31.08.2017 №915/431/17 без прийняття до виконання не відповідає вимогам Закону України Про виконавче провадження та підлягає скасуванню, оскільки законодавець у ч.1 ст.4 Закону України Про виконавче провадження визначив обов'язкову наявність у виконавчому документі інформації про дату народження боржника, у разі якщо боржником є фізична особа. Однак, боржником за наказом господарського суду Миколаївської області від 31.08.2017 №915/431/17 є фізична особа - підприємець. Внаслідок незаконних дій відділу ДВС, прийнято рішення з порушенням вимог законодавства, судове рішення залишається невиконаним, що порушує інтереси прокуратури Миколаївської області на отримання присуджених до стягнення коштів, а також принципи державної політики у сфері судочинства, адже виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду і забезпечується державою.

Згідно даних системи документообігу Господарського суду Миколаївської області справу № 915/431/17 було надіслано до Одеського апеляційного господарського суду у зв'язку з надходженням касаційної скарги керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2017 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.11.2017 вирішення питання про призначення до розгляду скарги №(15-32)8394вих17 від 15.11.2017 заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 на дії Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області відкладено до повернення вказаної справи до Господарського суду Миколаївської області.

12.04.2018 справа №915/431/17 повернулась до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.04.2018 повідомлено сторін , що відповідно до Закону України № 2147-VII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказаною ухвалою скаргу прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено на 23 квітня 2018 року.

23.04.2018 Головний державний виконавець Інгульського ДВС до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав клопотання в якому просить суд перенести розгляд скарги на іншу дату для надання суду письмових пояснень на скаргу прокуратури.

Клопотання державного виконавця про відкладення розгляду скарги є необґрунтованим і відхиляється судом, оскільки представник відділу ДВС з'явився у судове засідання та може надати усні пояснення по суті скарги.

Боржник в судове засідання 23.04.2018 не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду скарги повідомлений ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.04.2018.

Відповідно до ч. 2 ст.342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Представник відділу ДВС проти скарги заперечує у повному обсязі та просить суд відмовити в її задоволенні. Вказує, що не мав технічної можливості прийняти виконавчий документ до виконання, оскільки автоматизована система не допускала відкриття виконавчого провадження без зазначення дати народження фізичної особи.

Дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення представника прокуратури та представника відділу ДВС, суд ухвалив скаргу №(15-32)8394вих17 від 15.11.2017 заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 на дії Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області задовольнити частково з огляду на наступне:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.07.2017 у справі №915/431/17 позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано пункти 22, 22.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 47/46 від 25.06.2010, яким затверджено проект землеустрою та передано ФОП Борисовій І.В. в оренду на 2 роки за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування, зарахувавши її до земель іншого призначення (землі поточного будівництва), земельну ділянку площею 2200 кв.м, для будівництва палацу урочистих подій з офісними приміщеннями по вул. 2 Набережній у місті Миколаєві. Визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки № 7729, укладений між Миколаївською міською радою та ФОП Борисовою І.В., який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центральний ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.08.2010 за №041049900140, зі змінами та доповненнями. Стягнуто з Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; ідентифікаційний код 26565573) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; ідентифікаційний код 02910048; р/р 35215058000340, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) 1600,00 грн. витрат на сплату судового збору. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Борисової Інни Володимирівни (54024, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; ідентифікаційний код 02910048; р/р 35215058000340, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) 1600,00 грн. витрат на сплату судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням прокуратура Миколаївської області оскаржила його до Одеського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у задоволенні клопотання першого заступника прокурора Миколаївської області про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду по суті разом з доданими до неї документами.

31.08.2017 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2017 судом були видані відповідні накази.

Прокуратурою Миколаївської області повторно була подана апеляційна скарга на рішення господарського суд миколаївської області від 25.07.2017.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 у справі №915/431/17 апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2017 без змін.

Не погодившись із постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 перший заступник прокурора Одеської області оскаржив її до касаційної інстанції.

Постановою Верховного Суду від 20.03.2018 касаційну скаргу першого заступника прокурора Одеської області залишено без задоволення. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 та рішення господарського суду Миколаївської області від 25.07.2017 у справі №915/431/17 залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, стягувач звернувся до Інгульського відділу ДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області із заявою №(15-32)7269вих17 від 03.10.2017, згідно якої керуючись ст. 14, 15, 19, 24, 26 Закону України Про виконавче провадження просив відкрити виконавче провадження про примусове виконання наказу Господарського суду Миколаївської області у справі №915/431/17 від 31.08.2017 про стягнення з Борисової Інни Володимирівни на користь прокуратури Миколаївської області 1 600,00 грн. судового збору.

03.11.2017 на адресу стягувача надійшло повідомленням №51474 від 09.10.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Згідно вказаного повідомлення, старшим державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Кюкало Ю.М. розглянуто заяву щодо примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області №915/431/17 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Борисової Інни Володимирівни на користь Прокуратури Миколаївської області 1600,00 грн. витрат на сплату судового збору та на підставі п.6 ч.4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання, у зв'язку з відсутністю у виконавчому документі дати народження боржника - фізичної особи, та зазначено, що рішення виконавця може бути оскаржено у порядку та строки, встановлені Законом України Про виконавче провадження .

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У відповідності до ч. 5 ст.74 Закону України Про виконавче провадження , рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України

У відповідності до ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо :

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження , примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

За приписами ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до ч.1 ст.2 Цивільного кодексу України, учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) за умови їх державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно з п.2 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, (далі- Інструкція) виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону.

При перевірці відповідності виконавчого документа вимогам пунктів 3, 4 частини першої статті 4 Закону державний виконавець враховує, зокрема:

- повне найменування для юридичних осіб повинно містити інформацію про організаційно-правову форму такої особи відповідно до вимог чинного законодавства;

- ім'я фізичної особи (яка є громадянином України) складається з її прізвища, власного імені та по батькові (частина перша статті 28 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про національні меншини в Україні" громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати по батькові, мають право записувати в паспорті лише ім'я та прізвище, а у свідоцтві про народження - імена батька та матері.

Враховуючи вищевикладене, в розумінні п.3 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" зазначення дати народження стосується виключно боржника-фізичної особи, у спірному випадку боржником за наказом Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2017 є фізична особа-підприємець Борисова Інна Володимирівна , ідентифікуючою ознакою якої є індивідуальний податковий номер (у даному випадку ІПН НОМЕР_1). Таким чином, до фізичних осіб-підприємців вимога щодо зазначення дати народження не має застосовуватись.

Суд не вбачає порушень статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" через те, що в наказі господарського суду не зазначено дати народження боржника, оскільки в даному випадку судовий наказ видано щодо суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця, ідентифікуючою ознакою якого є індивідуальний податковий номер, а не щодо громадянина, тому в даному випадку обов'язковим реквізитом за приписами пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" є ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Отже, виходячи із наведеного вище, й про що прямо вказано у зазначених нормах, які спрямовані на врегулювання питання щодо вимог до оформлення наказу, винесення та виконання виконавчого документа, суд констатує, що резолютивна частини наказу (виконавчого документу) має відтворювати резолютивну частину рішення, на виконання якого цей наказ було видано та містити ідентифікуючі дані учасників процесу, що сприяє швидкому та безпосередньому виконанню наказу саме по відношенню до боржника та стягувача.

Крім того, відповідно до ч. 1, 6 ст.9 Закону України "Про виконавче провадження", єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Єдиний реєстр боржників містить такі відомості:

прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження боржника - фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи .

Таким чином, Закон розділяє поняття "фізичної особи" та "особи, відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

До останніх осіб відносяться і фізичні особи-підприємці.

За таких обставин, до фізичних осіб-підприємців вимога щодо зазначення дати народження не має застосовуватись.

Таким чином, повідомлення №51474 від 09.10.2017 про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, оформлено державним виконавцем з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження" та порушує права стягувача щодо обов'язковості виконання рішень.

Згідно ч.2 ст.343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв головного територіального управління юстиції у Миколаївській області неправомірно прийнято 09.10.2017 повідомлення про повернення наказу Господарського суду Миколаївської області №915/431/17 без прийняття до виконання, тому скарга №(15-32)8394вих17 від 15.11.2017 заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2, в цій частині підлягає задоволенню.

Вимоги заявника щодо зобов'язання Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області прийняти до виконання наказ господарського суду Миколаївської області від 31.08.2017 №915/431/16 та відкрити виконавче провадження задоволенню не підлягають, оскільки як вбачається з наказу господарського суду Миколаївської області від 31.08.2017 №915/431/17, наказ дійсний для пред'явлення державному виконавцю протягом трьох місяців, а отже строк для його пред'явлення пропущений, клопотань про поновлення строку не заявлено.

Керуючись ст. 234, ст.235, ст.ст.341 - 343 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу №(15-32)8394вих17 від 15.11.2017 заступника керівника

Миколаївської місцевої прокуратури №2 на дії Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області - задовольнити частково.

2. Визнати рішення (повідомлення) головного державного виконавця

Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Кюкало Ю.М. від 09.10.2017 про повернення наказу Господарського суду Миколаївської області №915/431/17 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Борисової Інни Володимирівни на користь Прокуратури Миколаївської області 1600,00 грн. витрат на сплату судового збору стягувачу без прийняття до виконання - неправомірним.

3. В решті скарги відмовити.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Відповідно до п.25 ч.1 ст. 255 ГПК України, ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текс ухвали складено та підписано 25.04.2018

Суддя Н.О. Семенчук