Постанова

від 15.03.2018 по справі 387/880/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2018 року м. Кропивницький

справа № 387/880/17

провадження № 22-ц/781/133/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Карпенка О.Л.

за участі секретаря - Діманової Н.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

треті особи - ОСОБА_7, приватний нотаріус Українська Наталія Михайлівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, поданої в інтересах ОСОБА_4 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області у складі судді Майстера І.П., від 24 жовтня 2017 року і

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 та просив:

- визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/79 частину автозаправної станції, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1

-визнати за ОСОБА_4 право власності на 78/79 частини автозаправної станції (адреса АДРЕСА_1).

Позовна заява мотивована тим, що 23 січня 2013 року, позивач набув право власності на автозаправну станцію, що є предметом спору та розпочав підприємницьку діяльність, здійснив покращення автозаправної станції у період з 23.01.2013 по 17.12.2013 на суму 64006,9 гривень.

ОСОБА_6 є власником 1/2 частини автозаправної станції, а її фактична частка у власності автозаправної станції у грошовому виражені становить7575 гривень, тому частина автозаправної станції, що належить ОСОБА_6 з урахуванням покращень, що не є спільною власністю становить 1,26%, що становить 1/79 частину автозаправної станції.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не підтвердив належними доказами покращення автозаправки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не міг знати про наявність судових рішень, а тому добросовісно здійснював підприємницьку діяльність, у тому числі покращував автозаправочну станцію, про що надав суду відповідні докази.

У судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_6 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, надала відзив на апеляційну скаргу.

Треті особи ОСОБА_7 та приватний нотаріус Українська Н.М. в судове засідання не з'явилися про час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.

Від ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Враховуючи положення ч.2 ст.372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вирішив розглядати справу у відсутності третіх осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 23.01.2013 року скасовано рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 29.08.2012 року та залишено в силі рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 19.06. 2012 року, яким визнано за ОСОБА_6 право особистої приватної власності на 1/2 частину автозаправної станції, за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,125 га, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-10).

Суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_4 права власності на 78/79 частин автозаправочної станції з підстав вказаних ним у позовній заяві.

Матеріалами справи підтверджується, що 23 січня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено два договори купівлі-продажу, за якими приватний підприємець ОСОБА_7 продав, а приватний підприємець ОСОБА_4 придбав автозаправочну станцію та земельну ділянку площею 0,1250 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.33-34,35-36).

Рішенням Добровеличківського районного суду від 13 серпня 2013 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_4 та:

-визнано недійсним договір купівлі-продажу автозаправочної станції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 23.01.2013 року укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Українською Наталією Михайлівною ( зареєстрованого в реєстрі за № 86);

-визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1250 га , кадастровий номер якої 3521755100:50:003:0001, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 23.01.2013 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Українською Наталією Михайлівною ( зареєстрованого в реєстрі за № 88);

-визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину автозаправочної станції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 85500 гривень;

-визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1250 га, кадастровий номер якої 3521755100:50:003:000, тобто на 0,0625 га, вартістю 16400 гривень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13-15).

Таким чином, ОСОБА_6 є власником 1/2 частину автозаправочної станції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Статтею 1 Першого протоколу Європейської Конвенції з прав людини визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За положеннями ч. 1 ст. 317та ч. 1 ст. 319 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном і він реалізовує їх на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 321 ЦК Українипередбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже, за приписами вказаних норм ніхто не може бути позбавлений своєї власності, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Позивач фактично ставить питання про позбавлення відповідача її власності на автозаправну станцію, з тих підстав, що він здійснив її реконструкцію та переобладнання і вартість автозаправки збільшилася.

Однак, реконструкція та переобладнання автостанції, внаслідок чого збільшилась вартість автозаправки, не може бути підставою для позбавлення відповідача її власності та не є підставою для визнання права власності на автозаправку за відповідачем.

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, а тому рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, поданої в інтересах ОСОБА_4, залишити без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2017 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст виготовлено 23.03.2018 року.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді А.М.Головань

О.Л.Карпенко