Постанова

від 21.03.2018 по справі 392/1229/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2018 року м. Кропивницький

справа № 392/1229/17

провадження № 22-ц/781/392/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючої судді Авраменко Т.М.

суддів Суровицької Л.В., Черненко В.В.

за участю секретаря Бодопрост М.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

представник позивача - адвокат ОСОБА_2

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Колос

представник відповідача - адвокат ОСОБА_3

треті особи - відділ Держгеокадастру у Маловисківському районі, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року у складі судді Кавун Т.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Колос , треті особи: відділ Держгеокадастру у Маловисківському районі, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України, в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIІІ від 03.10.2017 року який набрав чинності з 15.12.2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з підпунктами 11, 13 пункту 1 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VІІІ заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Колос , треті особи: відділ Держгеокадастру у Маловисківському районі, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Зазначав, що на підставі свідоцтва про право власності, виданого 17 листопада 2014 року, він є власником земельної ділянки загальною площею 6,3862 га кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Ленінської сільської ради Маловисківського району, яку отримав у спадок після смерті батька, ОСОБА_4. За життя батько, як власник земельної ділянки площею 13,29 га, уклав договір оренди з відповідачем строком на 5 років. По закінченню строку дії договору оренди він звернувся до відповідача, як спадкоємець, з вимогою повернути належну йому земельну ділянку, однак відповідач відмовив йому, посилаючись на те, що за життя його батько уклав додаткову угоду до договору оренди строком на 25 років.

06 квітня 2017 року на його заяву видано витяг з Державного реєстру земельного кадастру, згідно з яким, земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 не має жодних обмежень у використанні, в тому числі права оренди.

Просив витребувати з незаконного володіння відповідача на його користь земельну ділянку площею 6,3862 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та стягнути судові витрати.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку, що позивач вже звертався до суду з позовом про скасування додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, в ході судового розгляду позовну вимогу змінив через відсутність цієї угоди в наявності, просив скасувати її державну реєстрацію. Наявність обтяження на земельну ділянку, власником якої є позивач встановлена рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2016 року, яке набрало законної сили. Також позивачем не доведено, що належна йому земельна ділянка перебуває в незаконному володінні відповідача.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суд не взяв до уваги, що при попередньому зверненні до суду позивачі просили суд визнати недійсною додаткову угоду від 02 березня 2012 року. В судовому засіданні вони змінили позовні вимоги та просили скасувати державну реєстрацію додаткової угоди з тих підстав, що така угода не укладалась. Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено у зв?язку з наявністю додаткової угоди, яку було подано до апеляційного суду відповідачем. В ході розгляду справи не досліджувалось в повній мірі питання вчинення реєстраційних дій по додатковій угоді та не перевірялась законність таких дій, так як позов було подано з інших підстав. Також рішення суду обґрунтовано виключно з урахуванням позиції представника відповідача.

Апеляційне провадження відкрито 09 лютого 2018 року (а.с.118).

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки апеляційна скарга є необґрунтованою, а рішення суду об?єктивним та таким, що ґрунтується на діючому законодавстві. Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2016 року була встановлена наявність обтяження на земельну ділянку, а саме: договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачем та батьком позивача терміном на 5 років, зареєстрований 15 лютого 2010 року та додаткова угода від 02 березня 2012 року терміном на 25 років. В рамках розгляду цієї справи було призначено судову почеркознавчу фізико-хімічну експертизу, відповідно до висновку якоїпідпис у додатковій угоді виконаний особисто батьком позивача. Також в судове засідання надавались копії відомостей про сплату орендної плати за 2012-2014 роки, за якими померлий ОСОБА_4 за життя отримував орендну плату і питання про розірвання додаткової угоди не ставив. Твердження позивача про відсутність додаткової угоди не відповідає дійсності. Доказів на підтвердження того, що відповідач не має права користування земельною ділянкою позивача, він не надав (а.с.124-126).

В засіданні апеляційного суду позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача просив відхилити апеляційну скаргу, оскільки право оренди земельної ділянки за додатковою угодою на цей час зареєстровано не тільки в паперовому вигляді, а і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Третя особа Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подало письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника та вирішити справу на розсуд суду ( а.с. 150-154).

Третя особа відділ Держгеокадастру у Маловисківському районі про дату, час та місце розгляду справи повідомлена під розписку (а.с.147), в засідання апеляційного суду не прибула, причини неявки суду не повідомила, відзив на апеляційну скаргу не подавала.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи , не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін відповідно до ст.375 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (ст.14 Закону України Про оренду землі ). Об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди (ст.17 Закону України Про оренду землі ).

Позов мотивовано тим, що відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру право оренди земельної ділянки площею 6,3862 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка на праві власності належить позивачу ОСОБА_1, не зареєстровано, тому земельна ділянка перебуває в користуванні відповідача незаконно та підлягає витребуванню.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 26 грудня 2007 року між батьком позивача ОСОБА_4 та ТОВ Агрофірма Колос було укладено договір оренди землі, за умовами якого передано в строкове платне користування земельну ділянку НОМЕР_2 та НОМЕР_3 для вирощування сільськогосподарських культур, строком на 5 років. Цей договір зареєстровано у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 лютого 2010 року за № 04.10.374.00025 (а.с.9-11). 15 лютого 2015 року строк дії цього договору оренди землі закінчився.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4 Відповідно до свідоцтва серія НОМЕР_4 про право власності виданого 17 листопада 2014 року позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, що розташована на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_5, площею 6,3862 га (а.с.12-13).

Довідкою № 529/03/11-15, виданою відділом Держземагенства у Маловисківському районі 09 лютого 2015 року, підтверджується, що згідно даних Державного земельного кадастру на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 6,3862 га, розташовану на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області та яка належить ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія НОМЕР_4, наявні обмеження (обтяження) на земельну ділянку: договір оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_4 та ТОВ АФ Колос терміном на 5 років, зареєстрований 15 лютого 2010 року та додаткова угода № 352318244001801 від 02 березня 2012 року терміном на 25 років (а.с.81).

Наведене свідчить, що ще за життя ОСОБА_4 уклав 02 березня 2012 року додаткову угоду до договору оренди строком на 25 років, яка в установленому законом порядку була зареєстрована відповідно до вимог чинного на той час законодавства і ця реєстрація є дійсною на цей час.

Зазначені обставини також встановлені рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 липня 2016 року (а.с.82-83, 84-86). Зокрема, в рішенні суду зазначено, що висновком почеркознавчої експертизи підтверджується, що підпис від імені ОСОБА_4, що міститься в графі орендар у додатковій угоді від 02 березня 2012 року та зареєстрованій за № 352318244001801 у відділі Держземагенства у Маловисківському районі виконаний самим ОСОБА_4, а тому в позові про скасування державної реєстраціїдодаткової угоди, укладеної між ОСОБА_4 та ТОВ Агрофірма Колос , строком на 25 років, зареєстрованої у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 березня 2012 року за № 352318244001801, відмовлено. Предметом дослідження почеркознавчої експертизи був оригінал додаткової угоди з вищезазначеним записом про державну реєстрацію.

Колегія суддів зазначає, що у тій судовій справі позивач визнавав, що здійснено державну реєстрацію додаткової угоди, а після того, як у позові про скасування державної реєстраціїдодаткової угоди було відмовлено, він звернувся з позовом до суду про повернення земельної ділянки з підстав відсутності державної реєстрації цієї додаткової угоди, яку він раніше оскаржував.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку, що доводи позивача про відсутність реєстрації додаткової угоди є недоведеними та спростовуються матеріалами справи. При розгляді справи судом враховано той факт, що з часу укладення 02 березня 2012 року додаткової угоди до договору законодавство щодо реєстрації договору оренди неодноразово змінювалося.

Тому факту, що реєстрація додаткової угоди була здійснена в паперовому вигляді та не була перенесена в електронному вигляді до Державного земельного кадастру суд дав правильну оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення суду першої інстанції), зазначивши, що цей факт не є підставою вважати державну реєстрацію відсутньою.

Крім того, Інформацією з Державного реєстру речових прав підтверджується, що на цей час здійснена державна реєстрація права оренди ТОВ Агрофірма Колос належної позивачу земельної ділянки на строк до 01 грудня 2037 року на підставі договору оренди від 26 грудня 2007 року, долаткової угоди до цього договору від 02 березня 2012 року та рішення апеляціцйного суду від 11 лютого 2016 року (а.с.128-129).

Оскільки земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ Агрофірма Колос на підставі зареєстрованої у встановленому законом порядку додаткової угоди, то передбачені законом підстави для її витребування у відповідача та повернення її позивачу відсутні.

В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову

не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382,384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішенняМаловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України .

Повний текст постанови складено 26 березня 2018 року.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: Л.В.Суровицька

В.В.Черненко