Рішення

від 23.01.2018 по справі 804/7471/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року Справа № 804/7471/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайтек" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Хайтек звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010961420 від 03.08.2017 року за формою Р щодо нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1018658,75 грн., з яких 814927 грн., - податкове зобов'язання з податку на додану вартість, 203731,75 грн., - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позову зазначено, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Хайтек з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Білдінг Брауз за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 рок та ТОВ Грінвіч Форм за період з 01.02.2017 по 31.03.2017 року, за результатами якої складено акт № 7439/04-36-14-09/32264603 від 17.07.2017 року. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0010961420 від 03.08.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1018658,75 грн. Позивач вважає дане податкове повідомлення-рішення є безпідставним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, які призвели до заниження податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засідання позов підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Хайтек з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Білдінг Брауз за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 року та ТОВ Грінвіч Форм за період з 01.02.2017 по 31.03.2017 року.

За результатами перевірки складено акт № 7439/04-36-14-09/32264603 від 17.07.2017 року, у висновках якого встановлено наступні порушення:

- п.44.1 п.44, п.198.1 п.198, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, ТОВ Хайтек в результаті завищення податкового кредиту занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплачується до загального фонду державного бюджету всього на суму 814 927,24 грн., в тому числі внаслідок включення сум ПДВ по податковим накладним виписаних контрагентами:

- ТОВ Білдінг Брауз (код ЄДРПОУ 40259776) за грудень 2016 року на суму 261 970,63 грн.;

- ТОВ Грінвіч Форм (код ЄДРПОУ 40616525) за лютий 2017 року на суму 215 504,56 грн., та березень 2017 року на суму 337 449,05 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті від 17.07.2017 року, 20.07.2017 року позивач надав до ГУ ДФС у Дніпропетровській області заперечення на вказаний акт перевірки.

01.08.2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області надало відповідь №17566/10/04-36-14-12-12 Про результати розгляду заперечень , в якій зазначено, що висновки акту перевірки від 17.07.2017 року №7439/04-36-14-09/32264603 є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

На підстав акту перевірки від 17.07.2017 року №7439/04-36-14-09/32264603 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0010961420 від 03.08.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1018658,75 грн., з яких 814927 грн., - податкове зобов'язання з податку на додану вартість, 203731,75 грн., - штрафні (фінансові) санкції.

В порядку п.56.3 ст.56 Податкового кодексу України, позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України щодо оскарження прийняття податкового повідомлення-рішення №0010961420 від 03.08.2017 року.

19.10.2017 року ДФС України прийнято рішення №23547/6/99-99-11-01-01-25, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровські області №0010961420 від 03.08.2017 року, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Розглядаючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за період, що перевірявся, позивачем укладались наступні договори:

1. Договір про виконання робіт від 01.12.2016 року №12-С між ТОВ Хайтек (підрядник) та ТОВ Білдінг Брауз (субпідрядник).

Відповідно до предмету договору, субпідрядник зобов'язується виконати роботи з прибирання просипів руди на обладнанні дробильної фабрики, з монтажем/демонтажем огорож конвеєрів ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг , виконати роботи з обслуговування електрообладнання ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг , виконати роботи з ремонту енергетичного обладнання ДФ ГД ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг .

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, які були надані до перевірки, а саме: рахунки-фактури, акти виконаних робіт з додатками, податкові накладні від 30.12.2016 року №13, №11, №53, №52, №55, №51, №54.

Фактична сплата за виконання робіт підтверджується платіжним дорученням від 16.01.2017 року на суму 100000 грн., від 17.01.2017 рок на суму 500000 грн., від 16.02.2017 року на суму 175585,54 грн., від 20.02.2017 року на суму 150000 грн., від 27.02.2017 року на суму 32200 грн.

2. Договір про виконання робіт від 01.12.2017 року №2-С між ТОВ Хайтек (підрядник) та ТОВ Грінвіч Форм (субпідрядник).

Відповідно до предмету договору, субпідрядник зобов'язується виконати роботи з прибирання просипів руди на обладнанні дробильної фабрики, з монтажем/демонтажем огорож конвеєрів ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг , виконати роботи з обслуговування електрообладнання ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг , виконати роботи з ремонту енергетичного обладнання ДФ ГД ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг .

01.02.2017 року до вказаного договору укладено додаткову угоду, відповідно до якої ТОВ Грінвіч Форм зобов'язується виконати роботи з ремонту конвеєра ПРаТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат , здійснити поточний ремонт обладнання ДФ ПРаТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат , капітальний ремонт конвеєру К-1Б наклоного ствола тракту Східний ДФ ПРаТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат , виконати роботи з технічного обслуговування обладнання ДФ ПРаТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат .

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, які були надані до перевірки, а саме: рахунки-фактури, акти виконаних робіт з додатками, податкові накладні від 28.02.2017 № 13, №12, №11, №10, №9, від 30.03.2017 № 50, №48, №52, №51, №54, №56, №49, №55, №47, №53, №46.

Фактична сплата за виконання робіт підтверджується платіжним дорученням від 14.04.2017 року №1628 на суму 500000 грн., від 25.04.2017 року №1656 на суму 360000 грн.

Податковим органом відносно контрагента ТОВ Хайтек ТОВ Білдінг Брауз , на стор. 11 Акта перевірки, вказано, що він з 01.03.2016 р. був платником податку на додану вартість. Свідоцтво платника ПДВ від 01.03.2016 № 200254529 анульоване 31.03.2017 р. по причині не надання декларації протягом року .

Однак, в період в який ТОВ Білдінг Брауз виконував роботи для ТОВ Хайтек - грудень 2016 року, свідоцтво платника ПДВ даного підприємства було чинним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договори, податкові накладні, платіжні доручення, тощо). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності .

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі Інтерсплав проти України .

Так, у п. 37 рішення вказується: Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови .

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.244, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0010961420 від 03.08.2017 року.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 15279,89 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 02 лютого 2018 року.

Суддя ОСОБА_1