Рішення

від 26.03.2018 по справі 826/18993/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 26 березня 2018 року                      № 826/18993/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Власенкової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю «РК «Барбарис»                        (далі також - позивач, ТОВ «РК «Барбарис») до                     Головного управління ДФС у м.Києві (далі також - відповідач) про                  визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В: ТОВ «РК Барбарис» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві: - від 01.07.2016 №0553140303, яким донараховано штрафні санкції з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 170,00 грн.; -  від 01.07.2016 №0554140303, яким донараховано податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 338 938,95 грн. та збільшено штрафні санкції у розмірі 84 734,73 грн.; - від 01.07.2016 №001097140, яким донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 706 834,00 грн. та донараховано штрафні санкції у розмірі 46 537,00 грн. Позивач мотивує свої вимоги тим, що ТОВ «РК «Барбарис» звільняється від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо нежитлової будівлі корпус 8 (виробничий) загальною площею 27 827,50 кв.м за адресою м.Київ, бульвар Івана Лепсе 6, оскільки згідно з паспортом БТІ, який надавався до перевірки, зазначена будівля є виробничим корпусом. Також ТОВ «РК «Барбарис» не погоджується із нарахованим податковим зобов'язанням з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, оскільки позивачем надано до перевірки сертифікати податкової резиденції, видані Податковим департаментом Міністерства фінансів Кіпру від 20.11.2015, які підтверджують, що компанії «Newbris Enterprises Limited» та «Melino Development LTD» є резидентами Кіпру у 2014 році, а фактом отримання вказаними компаніями процентів є банківські виписки, що підтверджують перерахування процентів за договором позики. Отже, збільшення суми грошових зобов'язань ТОВ «РК Барбарис» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та з податку на прибуток іноземних юридичних осіб згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 01.07.2016, №0553140303, №0554140303, №001097140 є необґрунтованим та незаконним. Відповідач позов не визнав, мотивуючи свою позицію тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та в запереченнях проти адміністративного позову. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Головного  управління ДФС у м.Києві, від 29.04.2016 №2734 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «РК Барбарис» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.03.2013 по 31.12.2015. За результатами перевірки складено акт від 10.06.2016 №249/26-15-14-02-04/38669164 (далі-Акт перевірки), в якому зафіксовано виявлені порушення: - п.160.1, п.160.2 ст. 160, пп.141.4.1, пп.141.4.2, п.141.4 ст.141 Податкового кодексу   України, в результаті чого ТОВ «РК Барбарис» занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб за період з 21.03.2013 по 31.12.2015 в сумі 706 834,00 грн. та за 2015 рік в сумі 520686,00 грн.; - пп.266.1.1 п.266.1, пп.226.3.1 п.226.3, пп.266.5.1 п.266.5, пп.266.6.1 п.266.6, пп.266.7.5 п.266.7, пп.266.9.1 п.266.9, пп.266.10.1 п.266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, в результаті чого не подано річну податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, та занижено податкове зобов'язання по сплаті до бюджету податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, на загальну суму 338 938,95 грн. На підставі визначених Актом перевірки порушень, відповідачем 01.07.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення №0553140303, №0554140303, №001097140. Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що суперечить нормам чинного законодавства, з метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Що стосується податкового повідомлення-рішення від 01.07.2016 №001097140, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, суд зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи позивачем проведено виплати нерезидентам доходу джерелом походження з України, а саме: нерезидентам «Newbris Enterprises Limited» та «Melino Development LTD» (Кіпр) у вигляді процентів. Судом встановлено, що ТОВ «РК «Барбарис» укладено договір позики від 22.10.2013 №2 з нерезидентом «Newbris Enterprises Limited» (Кіпр) щодо отримання кредиту в сумі 20 000 000 євро. Повідомленням Головного управління Національного банку України по м.Києву і Київській області від 14.11.2013 №09-204/1773 зареєстровано договір позики від 22.10.2013 №2, відповідно до якого, загальна сума договору - 20 000 000 євро, відсоткова ставка - 3% річних, строк погашення - 31.10.2033. Додатковою угодою від 22.01.2014 №1 до договору позики від 22.10.2013 №2 внесено зміни, відповідно до яких змінилась річна ставка на 10% річних. Повідомленням Головного управління Національного банку України по м.Києву і Київській області від 28.02.2014 №09-204/3250 зареєстровано зміни до договору позики  від 22.10.2013 №2. Згідно з випискою банку від 01.08.2014 позивачем здійснено виплату нерезиденту  «Newbris Enterprises Limited» процентів у розмірі 86 391,14 євро. Відповідно до договору відступлення прав вимоги від 01.03.2015 №01-03/15 нерезидент «Melino Development LTD» (Кіпр) - новий кредитор, нерезидент «Newbris Enterprises Limited» (Кіпр) - первинний кредитор, ТОВ «РК «Барбарис» - позичальник. Первинний кредитор відступає, а новий кредитор приймає в повному обсязі право вимоги до ТОВ «РК «Барбарис» згідно з договором позики від 22.10.2013 №2. Повідомленням Головного управління Національного банку України по м.Києву і Київській області від 30.03.2015 №09-204/5281 зареєстровано зміни до договору позики  від 22.10.2013 №2. Згідно з виписками банку від 12.10.2015, від 23.10.2015, від 26.10.2015  ТОВ «РК «Барбарис» здійснено виплату нерезиденту «Melino Development LTD» процентів у розмірі 157 878,00 євро. Позивачем за 2014 рік утримано та сплачено до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 2% відсотки в сумі 28 582,28 грн. та за 2015 рік – в сумі 81 820,88 грн. Контролюючий орган вважає, що позивач при виплаті компаніям «Melino Development LTD» (Кіпр) та «Newbris Enterprises Limited» (Кіпр) доходу джерелом походження з України у вигляді процентів повинен був утримати та сплатити податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 15%. З таким твердженням відповідача суд не погоджується з наступних підстав. Відповідно до п. 160.2 ст.160 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. В силу пунктів 103.1 - 103.4 ст.103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України. Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті. Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу. Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Отже, податковий агент - резидент України, який виплачує дохід нерезиденту країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір, звільняється від оподаткування у разі подання нерезидентом довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує його статус, як нерезидента. При цьому, дозволяється застосовувати звільнення від оподаткування доходів нерезидента, якщо такий нерезидент має право на отримання таких доходів та не є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або посередником щодо такого доходу. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем надано сертифікат про статус податкового резидента, виданий Податковим департаментом Міністерства фінансів від 05.06.2015 (апостиль від 05.06.2015 №LM46863/15), яким засвідчено, що компанія «Melino Development LTD» зареєстрована в республіці Кіпр із податковим ідентифікаційним номером 12261781О, є резидентом Кіпру в значенні Конвенції між Урядом республіки Кіпр та України про виникнення подвійного оподаткування починаючи з дати реєстрації компанії 02.02.2010, її прибутки, отримані в будь-якій країні світу за 2014 рік, підлягають оподаткуванню податку на прибуток відповідно до Закону про прибуток Республіки Кіпр Також позивачем надано сертифікат про статус податкового резидента, виданий Податковим департаментом Міністерства фінансів від 20.11.2015 (апостиль від 23.11.2015 №313391/15), яким засвідчено, що компанія «Newbris Enterprises Limited» зареєстрована в республіці Кіпр є резидентом Кіпру, її прибутки, отримані в будь-якій країні світу за 2014 рік підлягають оподаткуванню податку на прибуток відповідно до Закону про прибуток Республіки Кіпр. Згідно з положеннями статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Положеннями статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. В п.3.2 ст.3 Податкового кодексу України також зазначено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. При виплаті резидентом України доходів іноземному кредитору резиденту Кіпру слід керуватись відповідними положеннями чинного міжнародного договору - Конвенції між Урядом України Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податкових ухилень стосовно податків на доходи (підписаної 08.11.2012, ратифікованої 04.07.2013, яка набрала чинності 07.08.2013, введеної в дію з 01.01.2014), статтею 11 якої передбачено, що проценти, які виникають у Договірній державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою-фактичним власником таких процентів. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотки від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю. Термін «проценти» у випадку використання в цій статті означає дохід від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, доходів від урядових цінних паперів і доходів від облігацій чи боргових зобов'язань, у тому числі премій та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань. Отже, застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента та при чіткому визначенні способу застосування обмежень щодо оподаткування. Виходячи з вищенаведеного, відсутні законодавчо визначені підстави для утримання позивачем податку з доходів нерезидентів в розмірі 15% при здійсненні виплат у вигляді процентів компаніям «Melino Development LTD» та «Newbris Enterprises Limited». Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.07.2016 №001097140, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, є протиправним та підлягає скасуванню судом. Що стосується податкових повідомлень-рішень від 01.07.2016 №0553140303 та №0554140303, якими позивачу донараховано податкові зобов'язання та  штрафні санкції з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд зазначає наступне. Відповідно до ст.265 Податкового кодексу України податок па майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю. Підпунктом 266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України). Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, утому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Згідно з пп.266.3.3 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт. Відповідно до пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади. Підпунктом «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас І (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) «Резервуари, силоси та склади» належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики. Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості Згідно з договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 09.12.2013 позивачем було придбано нежитлову будівлю - корпус 8 (виробничий) загальною площею 27827,50 м.кв за адресою літера Ф у м. Києві, бул. Лепсе, 6. Згідно з паспортом БТІ приміщення теж визначено як виробниче. Ураховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про його звільнення від сплати податку на вищевказане нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тому податкові повідомлення-рішення від 01.07.2016 №0553140303 та №0554140303 є протиправними та підлягають скасуванню судом. Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 17 658,23 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.10.2016 №2145. У зв'язку із задоволенням позову понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню йому у повному обсязі. Керуючись статтями 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд В И Р І Ш И В: Позов задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 01.07.2016 №0553140303, №0554140303, №001097140. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РК «Барбарис» (04071, м.Київ, вул.Верхній Вал, буд.2, літ.А, код ЄДРПОУ 38669164) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 658,23 грн. (сімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят вісім гривень 23 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві (04655, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980). Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені  статтями 295-297 цього Кодексу. Суддя                                                                                                О.О. Власенкова