Постанова

від 21.03.2018 по справі 826/5584/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5584/17 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І., суддів-Федорчука А.Б., Качура І.А. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Лічевецького І.О., Ісаєнко Ю.А.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Софія Київська ХІ століття

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року (прийнятої в порядку письмового провадження)

у справі №826/5584/17

за позовом ОСОБА_3

до відповідача 1. Міністерства юстиції України

2.Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Софія Київська ХІ століття ,

ОСОБА_4

про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія Київська ХІ століття", ОСОБА_4, в якому з урахуванням уточнених вимог просив:

- зобов'язати відповідача скасувати запис в реєстрі прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ТОВ Софія Київська ХІ століття (код ЄДРПОУ 39219117, юридична адреса: м. Київ, пр-т Перемоги, 39/41 літера А) права власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, група приміщень, літера З , загальною площею 319, 00 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 280160080000;

- зобов'язати відповідача скасувати запис в реєстрі прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, група приміщень, літера З , загальною площею 319, 00 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 280160080000.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що особи, пов'язані з ТОВ Софія Київська ХІ століття незаконно використовуючи підроблені документи у вигляді технічного паспорту замовленого та виготовленого на підставі рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року у справі № 2-7311/13, (760/27749/13-ц) на фактично неіснуючу нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Київ, Шевченківський районі, АДРЕСА_1, в літ. З загальною площею 319, 00 кв.м. та свідоцтва про право власності на вищезазначену нежитлову будівлю намагаються заволодіти нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, Шевченківський район, АДРЕСА_2, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_3

Крім того, позивач зазначає, що державними реєстраторами під час здійснення державної реєстрації права власності вказаного вище об'єкту нерухомості було порушено права позивача та норми Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №10419940 від 29 січня 2014 року. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 11175118 від 25 лютого 2014 року. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 13582622 від 05 червня 2014 року. Зобов'язати Міністерство юстиції України скасувати запис (номер 44669876, здійснений 25 січня 2014 року) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення (в літ. З), за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 319, 00 кв.м. за ОСОБА_4. Зобов'язано Міністерство юстиції України скасувати запис (номер 5914056, здійснений 24 травня 2014 року) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення (в літ. З), за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 319, 00 кв.м. за Товариством з обмеженою відповідальністю Софія Київська XI століття (код ЄДРПОУ 39219117). Присуджено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_3 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 280 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року виправлено описку в резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, виключено в абзаці першому резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року словосполучення приватного підприємства та зазначено вірно в абзаці п'ятому резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року номер 4466986 замість помилково зазначеного номер 44669876 .

Не погоджуючись з прийнятою постановою Товариство з обмеженою відповідальністю Софія Київська ХІ століття подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об'єкту нерухомого майна: нежитлового приміщення, в літ. З , розташованого в АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та ТОВ Софія Київська ХІ століття прийняті відповідно до вимог діючого законодавства та не порушують прав позивача.

Позивачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник відповідача також підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідач, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову суду слід змінити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_3 є власником нежитлової будівлі (сквер №2), загальною площею 125,0 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлової будівлі (сквер №2), загальною площею 125,0 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2) за позивачем проведено 23 травня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. згідно свідоцтва НАА 044973 про право на спадщину за законом, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №37459995 від 23.05.2014.

Водночас держаний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №10419940 від 29 січня 2014 року, яким вирішив провести державну реєстрацію права власності (форма власності: приватна) на нежитлове приміщення, в літ. З, за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, за суб'єктом ОСОБА_4, податковий номер НОМЕР_1.

Також, рішенням державного реєстратора № 10419940 від 29 січня 2014 року відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна.

Крім того державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №13582622 від 05 червня 2014 року, яким вирішив провести державну реєстрацію права власності (форма власності: приватна) на нежитлове приміщення, в літ. З, за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, за суб'єктом Товариство з обмеженою відповідальністю Софія Київська ХІ століття код ЄДРПОУ 39219117.

Вважаючи зазначені дії протиправними та такими, що порушують його права, позивач був вимушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки відповідачем було протиправно та незаконно здійснено реєстраційні дії та зареєстровано за ОСОБА_4 та за ТОВ Софія Київська ХІ століття права власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, група приміщень, літера З , загальною площею 319, 00 кв.м.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києві від 22 вересня 2017 року по справі №826/5584/17, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві надано належним чином завірені копії матеріалів реєстраційних справ та об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 група приміщень літ. З .

Згідно матеріалів реєстраційної справи встановлено, що 21 січня 2014 року ОСОБА_4 було подано державному реєстратору заяву про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Із вказаної заяви (реєстраційний номер 5126464) вбачається, що заявник просить здійснити державну реєстрацію права приватної спільної сумісної власності на об'єкт нерухомого майна, місцезнаходження якого є: АДРЕСА_1.

До заяви ОСОБА_4 було додано: докази сплати державного мита; документи, що посвідчують особу заявника; копію рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року по справі № 2-7311/13 (760/27749/13-ц); технічний паспорт на громадський будинок (призначення - нежитлова будівля) за адресою: АДРЕСА_1

При цьому, рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року за ОСОБА_4 визнано право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, літ. З в м. Києві.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення держаний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №10419940 від 29 січня 2014 року, яким вирішив провести державну реєстрацію права власності (форма власності: приватна) на нежитлове приміщення, в літ. З, за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом ОСОБА_4, податковий номер НОМЕР_1.

Також, рішенням державного реєстратора № 10419940 від 29 січня 2014 року відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна.

Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Положеннями ч. 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону;

4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно ч. 1 статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частиною 2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Згідно ч. 4 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Реєстраційна справа включає документи, в яких містяться відомості про нерухоме майно, право власності на нього, інші речові права та їх обтяження (ч. 1 статті 14 Закону).

Відповідно до ч. 2 статті 14 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , документи розміщуються в реєстраційній справі у порядку їх надходження і нумеруються.

Частиною 1 статті 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (абз.2 ч. 2 статті 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Відповідно до ч. 4 статті 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам .

Згідно ч. 1 статті 16 зазначеного Закону, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

У разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подаються оригінали електронних документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, або електронні копії оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, виготовлені шляхом сканування таких документів у паперовій формі (ч. 3 статті 16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Частиною 7 статті 16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 статті 17 зазначеного Закону, текст документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, повинен бути написаний розбірливо. Прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб та їх місце проживання, а також найменування юридичних осіб та їх місцезнаходження повинні бути написані повністю.

Положеннями ч. 1 статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно п. 4 ч. 1 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Водночас, процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, на час виникнення спірних правовідносин, визначав Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок №703).

Так, пунктом 7 Порядку №703 передбачено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Заява про державну реєстрацію подається щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо.

Орган державної реєстрації прав, нотаріус приймає заяви про державну реєстрацію в порядку черговості їх надходження шляхом реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу їх реєстрації.

Моментом прийняття заяви про державну реєстрацію вважається дата та час її реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів.

Орган державної реєстрації прав, нотаріус видає заявникові картку прийому заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, форму та вимоги до оформлення якої встановлює Мін'юст (п. 8 Порядку №703).

Згідно п. 9 Порядку №703 заявник під час подання заяви про державну реєстрацію пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу.

Відповідно до п. 10 Порядку №703, заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Згідно п. 12 Порядку №703, під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до абз. 1 п. 13 Порядку №703, у разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Державний реєстратор з моменту усунення обставин, що були підставою для прийняття ним рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, приймає рішення про відновлення розгляду заяви про державну реєстрацію. Перебіг строку державної реєстрації продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (абз. 5 п. 13 Порядку №703).

Згідно абз. 8 п. 13 Порядку№703, якщо заявник не усунув протягом п'яти робочих днів після отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію обставини, що були підставою для його прийняття, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до п. 18 Порядку №703, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

За приписами п. 17 Порядку №703, на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, державний реєстратор відкриває розділ у Державному реєстрі прав, реєстраційну справу та присвоює реєстраційний номер такому об'єкту.

Державний реєстратор оформляє рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в одному примірнику.

Пунктом 23 Порядку №703 встановлено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Водночас, аналіз поданих ОСОБА_4 для реєстрації документів, не дає можливість встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, оскільки, зокрема, заява про реєстрацію прав містить відомості про те, що реєстрація здійснюється щодо об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , у той час як додані до такої заяви документи свідчать про те, що об'єктом реєстрації є об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , літ З .

Відповідно подані документи не дають змогу встановити щодо якого об'єкту вона здійснюється, що є прямим порушення наведеної вище норми п. 4 ч. 1 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ,.

Отже, розглянувши документи заявника, державний реєстр був зобов'язаний на підставі вимоги статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , прийняти рішення про відмову в державній реєстрації права власності, однак оскільки таких дій відповідачем вчинено не було, вбачається, що суб'єктом владних повноважень було допущено порушення порядку проведення державної реєстрації, що є безумовною підставою для визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №10419940 від 29 січня 2014 року.

Крім того при здійсненні реєстраційних дій реєстратором не було надано належної оцінки та не було взято до уваги ту обставину, що в поданих товариством та зареєстрованим реєстратором місяться розбіжності щодо об'єкта нерухомості, а саме нежитлові приміщення та нежитлова будівля громадського призначення .

При вирішенні даної справи, колегія суддів також враховує матеріали кримінального провадження № 12014100100014161, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 грудня 2014 року за правовою кваліфікацією злочинів, передбачених ч. 1 статті 190, ч. 2 статті 296 Кримінального кодексу України, відповідно до яких досудовим слідством було встановлено, що починаючи з 2014 року особи, пов'язані з TOB Софія Київська XI століття (код за ЄДРОПУ 3929117), використовують підроблені документи, у тому числі технічний паспорт, наявний в матеріалах реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, літ З .

Відповідно до ч. 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на зазначене та з метою повного і належного захисту прав та інтересів позивача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції необхідність виходу за межі заявлених в рамках даної справи позовних вимог, та визнання протиправним й скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 10419940 від 29 січня 2014 року. Разом з цим всі реєстраційні дії, здійснені за наслідком вчинення оскаржуваної реєстрації нерухомого об'єкта за адресою: АДРЕСА_1, в літ. З є протиправними як похідні від неї.

Таким чином, рішення державних реєстраторів прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 11175118 від 25 лютого 2014 року та про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 13582622 від 05 червня 2014 року також є протиправними та підлягають скасуванню.

Нормами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам статті 86 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та визнання протиправним скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

Водночас колегія суддів вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині щодо обов'язку саме Міністерство юстиції України виконати дії щодо скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна нежитлові приміщення (в літ. З), за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 319, 00 кв.м. за ОСОБА_4 та за ТОВ Софія Київська XI століття , з огляду на те, що станом на час ухвалення судового рішення у справі до компетенції Міністерства юстиції України не віднесено здійснення зазначених дій.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на ту обставину, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з огляду на те що спірні правовідносини носять майновий характер, оскільки такі посилання є необґрунтованими та безпідставними.

Так згідно зі ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, спір набуває ознак публічно-правового за наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, які виконують владні управлінські функції.

Відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Оскільки даний спір виник у зв'язку зі здійсненням відповідачем, як державним реєстратором функцій, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", колегія суддів звертає увагу, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними та необґрунтованими доводи апелянта, що здійсненні реєстратором дії не порушують права позивача з огляду на наступне.

Так постановою слідчого слідчої групи ГСУ МВС України від 21 серпня 2015 року про визнання фізичної особи потерпілим визнано ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014100100014161 від 19 грудня 2014 року з правовою кваліфікацією злочинів, передбачених ч. 1 статті 190, ч. 2 статті 296 Кримінального кодексу України.

У вказаній постанові зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що починаючи з грудня 2014 року особи, пов'язані з ТОВ Софія Київська ХІ століття незаконно використовуючи підроблені документи у вигляді технічного паспорту замовленого та виготовленого на підставі рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року у справі № 2-7311/13, провадження № 760/27749/13-ц на фактично неіснуючу нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Київ, Шевченківський районі, АДРЕСА_1, літ. З загальною площею 319, 00 кв.м. та свідоцтва про право власності на вищезазначену нежитлову будівлю, шахрайським шляхом подаючи документи до державних органів, підприємств, організацій вказані документи, що надають певні права та звільняють від обов'язків, вводячи в оману представників влади та місцевого самоврядування намагаються заволодіти нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, Шевченківський район, АДРЕСА_2, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_3

30 березня 2017 року позивачу випадково стало відомо про те, що державним реєстратором була проведена державна реєстрація права власності щодо нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, група нежитлових приміщень, літера З , реєстраційний номер 19743701 за ТОВ Софія Київська ХІ століття . А з боку третіх осіб продовжуються протиправні дій направлені на заволодіння майном, належним ОСОБА_3, що підтверджується, зокрема, наявним в матеріалах справи протоколом № 6 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 11 квітня 2017 року - 13 квітня 2017 року, згідно якого було розглянуто проект рішення (ПР-13220 від 06 квітня 2017 року) Про передачу земельної ділянки ТОВ Софія Київська ХІ століття для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі громадського призначення з надання послуг населенню на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва .

В судовому засіданні позивачем також було зауважено, що вказана вище земельна ділянка, право користування якої намагається оформити ТОВ Софія Київська ХІ століття , охоплює в тому числі земельну ділянку, на якій розташоване належне ОСОБА_3 нерухоме майно, що порушує його право на володіння, користування та розпорядження таким майном. А тому позивач вважає відповідно дії щодо реєстрації за ОСОБА_4 та за ТОВ Софія Київська ХІ століття права власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, група приміщень, літера З , загальною площею 319, 00 кв.м. є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду, з огляду на безпідставність та недоведеність таких посилань, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався лише в березні 2017 року та вже в жовтні 2017 року, тобто в межах строку встановленого ст.99 КАС України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі "Golder v.the United Kingdom" від 21.02.1975 p.), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями ( рішення "Guerin v. France" від 29.07.1998 p.) Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення "Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998 року).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Іліан проти Туреччини" вказав, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

З тексту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо витікає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд.

Зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позовна заява була правомірно розглянута судом першої інстанції по суті вимог та прийнято відповідне рішення.

Інші доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 317, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Софія Київська ХІ століття -задовольнити частково .

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року змінити, виклавши абзац п'ятий та шостий резолютивної частини постанови наступним чином:

Скасувати запис (номер 4466986, здійснений 25 січня 2014 року) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення (в літ. З), за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 319, 00 кв.м. за ОСОБА_4.

Скасувати запис (номер 5914056, здійснений 24 травня 2014 року) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення (в літ. З), за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 319, 00 кв.м. за Товариством з обмеженою відповідальністю Софія Київська XI століття (код ЄДРПОУ 39219117) .

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст виготовлено 22 березня 2018 року.