Постанова

від 20.03.2018 по справі 925/1025/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 925/1025/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця",

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меркс",

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меркс" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду Черкаської області від 19.10.2017 (суддя Єфіменко В.В.) та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 (головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А. і Мартюк А.І.)

у справі №925/1025/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - Залізниця )

до Товариства

про стягнення 60 065 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про стягнення 60 065 грн. штрафу за неправильно зазначену адресу вантажоодержувача при відправленні вантажу вагоном №66243619 на підставі накладної №41558537, зі станції Черкаси Одеської залізниці на станцію Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці.

Позовна заява мотивована тим, що: Товариством допущені порушення під час перевезення вантажу - неправильно зазначено адресу одержувача вантажу в залізничній накладній №41558537, що на підставі статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут залізниць), є підставою для нарахування штрафу.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017: позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства на користь Залізниці 60 065 грн. штрафу та 1 600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки Товариством допущено порушення, яке полягає у неправильному зазначені в накладній адреси/коду вантажоодержувача, тому згідно з статтями 24, 112 Статуту залізниць та пункту 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила), відповідач має нести відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 60 065 грн. Судом апеляційної інстанції відмовлено Товариству в зменшенні розміру штрафу, оскільки Товариством не надано суду жодних належних та допустимих доказів неправомірності розміру нарахованого штрафу, а саме лише посилання на тяжке фінансове становище не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній до 15.12.2017, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та змінити рішення господарського суду Черкаської області від 19.10.2017 у справі №925/1025/17, зменшивши розмір присудженого штрафу з 60 065 грн. до 12 013 грн.

Згідно з доводами Товариства, викладеними у касаційній скарзі:

- допущена ним помилка при зазначенні адреси одержувача в електронно-перевізному документі була ним негайно виправлена та не потягла для позивача жодних несприятливих наслідків, зокрема у вигляді збитків;

- з урахуванням майнового стану Товариства присуджена до стягнення сума штрафу є надмірно великою, неспіврозмірною з суттю допущеного господарського правопорушення та його наслідками, які взагалі відсутні;

- при вирішенні даного спору суд першої інстанції з власної ініціативи повинен був зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу до 12 013 грн. (один розмір провізної плати).

У відзиві на касаційну скаргу Залізниця зазначає, що оскаржувані судові акти прийняті без порушення норм матеріального і процесуального права, а касаційна скарга не підлягає задоволенню та просить Касаційний господарський суд: постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду залишити без змін; касаційну скаргу без задоволення; витрати зі сплати судового збору покласти на Товариство.

Згідно з доводами Залізниці, викладеними у відзиві на касаційну скаргу:

- штраф згідно з статтею 122 Статуту залізниць підпадає не під частину першу статті 232 ГК України, а під пункт 2 частини другої статті 232 ГК України та частини першої статті 624 ЦК України, тобто відноситься до штрафної неустойки, яка підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків;

- суд не має процесуальних повноважень зменшити розмір штрафу в даній справі, оскільки, "в новій редакції ГПК України" відсутнє положення про можливість суду у виняткових випадках зменшувати розмір штрафних санкцій.

Розгляд касаційної скарги Підприємства здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, зокрема, що:

- у лютому 2017 року зі станції Черкаси Одеської залізниці Товариство здійснило відправлення вантажу вагоном № 66243619, оформлене накладною №41558537, на станцію Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Дніпропетровський втормет";

- на згадане відправлення відправник надав станції навантаження - Черкаси Одеської залізниці накладну, в якій у графі 4 "Одержувач" та графі 5 "Код одержувача" зазначено: "ПАО Інтерпайп Дніпропетровський втормет" - 450605";

- 14.02.2017 по прибутті вагонної відправки №41558537 на станцію призначення Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці виявлено, що адреса одержувача, зазначена відправником у накладній, не відповідає адресі ПАТ "Інтерпайп Дніпропетровський втормет";

- 15.02.2017 станцією призначення Нижньодніпровськ на станцію відправлення Черкаси було відправлено телеграму № НР 33 про невірно зазначену адресу в накладній № 4155853;

- 15.02.2017 із станції відправлення Черкаси на станцію призначення Нижньодніпровськ надійшла телеграма-відповідь №НР 177 щодо виправлення адреси одержувача у накладній №41558537;

- на підставі телеграми-відповіді від 15.02.2017 № HP 177 та листа Товариства від 15.02.2017 на станції призначення Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці у накладній №41558537 зроблено виправлення адреси одержувача з " 450605" на вірну: "49124, м. Дніпро, вул. Липова, 1";

- факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача вантажу підтверджується наявним у матеріалах справи актом загальної форми від 14.02.2017 №898;

- у результаті виявленого неправильного зазначення Товариством адреси вантажоодержувача у згаданій накладній позивач на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць нарахував відповідачу штраф у розмірі 60 065 грн.

Згідно з частиною п'ятою статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (статті 23, 24 Статуту залізниць).

Пунктом 5.5 Правил передбачено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до статті 118 Статуту залізниць за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно з статтею 122 Статуту залізниць за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з статтею 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Суди попередніх інстанцій з огляду на неправильне зазначення Товариством адреси/коду вантаджоодержувача при відправленні вантажу вагоном №66243619 на підставі накладної №41558537, яке було здійснено відповідачем зі станції Черкаси Одеської залізниці на станцію Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці, що є порушенням Правил, дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача 60 065 грн. штрафу згідно із статтями 118, 122 Статуту залізниць.

Причиною подання касаційної скарги стало питання про наявність або відсутність підстав для зменшення господарським судом заявленої до стягнення суми штрафу.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пункт 3 статті 83 ГПК України, в редакції чинній до 15.12.2017, передбачав, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру штрафу - це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд апеляційної інстанції з огляду на встановлені ним фактичні обставини справи, встановивши наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та врахувавши, що: відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів невідповідності розміру нарахованого за порушення Правил штрафу наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій; саме лише посилання Товариства на його тяжке майнове та фінансове становище не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, - дійшов не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про як обґрунтованість позовних вимог, так і про відсутність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені, що не суперечить нормам матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для задоволення касаційної скарги, скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, оскільки зменшення розміру штрафу це право суду, а не його обов'язок.

Посилання у касаційній скарзі на правову позицію, викладену в постанові Вищого господарського суду України від 02.11.2017 у справі №906/403/17, відхиляються Верховним Судом, оскільки відповідну постанову Вищим господарським судом України прийнято за іншої фактично-доказової бази, ніж у даній справі №925/1025/17.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанції - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, що застосовані судами з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи і наявних у ній доказів.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати з оплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меркс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 19.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 925/1025/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов