Рішення

від 23.03.2018 по справі 910/893/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 23.03.2018Справа №910/893/18 Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії – Луганського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Виробничо-торгівельного об'єднання "Будівельник" про стягнення 9  477,85 грн.,                                                      ВСТАНОВИВ: У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (надалі – Банк) в особі філії – Луганського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (надалі – Луганська філія) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Виробничо-торгівельного об'єднання "Будівельник" (надалі – ВТО "Будівельник") про стягнення 9  477,85 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем починаючи з листопада 2015 року своїх грошових зобов'язань за Договором банківського рахунку №26008300636766 від 16.01.2015 зі сплати комісії з щомісячного обслуговування тарифного пакету, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 8  073,00 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати у розмірі 1 139,73 грн., нараховані за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року, та 3% річних у розмірі 265,12 грн., нараховані за період з 06.11.2015 по 08.01.2018. Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2018 відкрито провадження у справі №910/893/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Вказана ухвала суду від 30.01.2018 була надіслана відповідачу 31.01.2018 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, приміщення №400А, офіс 1. Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 01.03.2018 у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку на відповідному конверті.   Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 30.01.2018 є 01.03.2018. Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався. За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.    Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив  наступне. 16.01.2015 між Банком та ВТО "Будівельник" (клієнт) укладено Договір банківського рахунку №26008300636765 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого Банк зобов'язується надати клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених цим Договором, а клієнт зобов'язується оплачувати вартість таких послуг та надає Банку право користуватися тимчасово вільними коштами клієнта на власний розсуд. Відповідно до п. 2.1 Договору, Банк зобов'язався протягом трьох банківських днів після надання всіх необхідних документів відкрити клієнту поточний(і) рахунок(нки) №26008300636765 в гривні України та №26008300636765 в Євро та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування (надалі - послуги), відповідно до умов цього Договору, чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України. Згідно з п. п. 2.3 Договору, оплата за послуги, надані Банком клієнту відповідно до переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування, здійснюється згідно з Тарифами за послуги ТВБВ №10012/07 філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" (Додаток № 1 до цього Договору, який є його невід'ємною складовою частиною), які можуть бути змінені Банком в порядку, визначеному умовами цього Договору. У пункті п. 3.1 Договору вказано, що вартість послуг Банку визначена у Тарифах у вигляді суми тарифу - вартості послуги. Пунктом 3.2 Договору визначено, що при настанні термінів оплати вартості наданих Банком послуг з розрахунково-касового обслуговування клієнт доручає Банку здійснювати договірне списання коштів в передбаченому Тарифами розмірі, що необхідний для оплати наданих банком послуг з рахунку клієнта, а також інших поточних рахунків клієнта, відкритих в АТ "Ощадбанк" або тих, що будуть відкриті протягом строку дії цього Договору. При цьому, з метою здійснення банком права договірного списання, у разі відсутності або недостатності на рахунках клієнта в національній валюті коштів у сумі, необхідній для повної оплати послуг, клієнт надає Банку право договірного списання коштів з його рахунків в іноземній валюті та доручає банку здійснити продаж іноземної валюти у розмірі, еквівалентному сумі, що необхідна для повної оплати послуг. Сума іноземної валюти, зазначена вище, розраховується та її продаж здійснюється по курсу продажу іноземної валюти банку для клієнтів-юридичних осіб на день здійснення її продажу. Сплата клієнтом коштів за надані Банком послуги здійснюється одночасно з проведенням операцій або не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним відповідно до Додатку №1 до цього Договору. Пунктом 4.3.3 Договору встановлено обов'язок клієнт виконувати умови Договору та вимоги законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України. У відповідності до п. п. 4.3.10, 4.3.11 Договору клієнт зобов'язується сплачувати вартість послуг Банку згідно з Тарифами в порядку, визначеному Розділом 3цього Договору, а також своєчасно поповнювати рахунок(нки) грошовими коштами, у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку(ах), з метою належного виконання своїх обов'язків за Договором щодо сплати на користь Банку вартості наданих ним послуг, в тому числі з метою забезпечення можливості здійснення Банком права договірного списання коштів у сумі, необхідній для повної оплати послуг, а також в інших випадках, визначених Договором, для реалізації Банком права договірного списання коштів з рахунків. Пункт 6.1. Договору передбачає відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором у відповідності з вимогами законодавства України. Кожна із Сторін за Договором зобов'язується відшкодувати іншій стороні збитки, заподіянні невиконанням чи неналежним виконанням передбачених Договором зобов'язань понад неустойку (пеню, штрафу). Договір набуває чинності з дати підписання та діє протягом одного року. Дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не попередить в письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення відповідного строку дії Договору (п. 9.1. Договору). У Додатку №1 до Договору встановлено Тарифи за послуги ТВБВ №10012/07 філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" (тарифний пакет "Бізнес+"), зокрема, пунктом 2.1.2.1 визначено, що щомісячне обслуговування тарифного пакету складає 299,00 грн. Оплату за щомісячне обслуговування клієнт зобов'язаний проводити не пізніше 5-го числа наступного місяця. Спір у справі виник, у зв'язку з тим, що відповідач починаючи з листопада 2015 року не виконує своїх зобов'язань за Договором з оплати наданих банком послуг з обслуговування тарифного пакету  (комісії), у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 10.01.2018 становить 8 073,00 грн. Крім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача за неналежне виконання ним своїх грошових зобов'язань за Договором інфляційні витрати у розмірі 1 139,73 грн. та 3% річних у розмірі 265,12 грн. Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунку, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 72 Цивільного кодексу України. Частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Згідно з ч. 4 ст. 1068 Цивільного кодексу України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором. Як вбачається з Додатку №1 до Договору (Тарифи за послуги ТВБВ №10012/07 філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк"), клієнту був підключений Тарифний пакет "Бізнес+". Матеріалами справи підтверджуються доводи Банку, а відповідч не скористався своїм правом на спростосування даних доводів, що за період з жовтня 2015 року по грудень 2017 року позивачем було надано відповідачу послуги згідно Договору у повному обсязі. У пункті 2.1.2.1 Додатку №1 до Договору сторонами визначено, що щомісячна вартість послуг з обслуговування Тарифного пакету "Бізнес+" становить 299,00 грн. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 3.2 Договору та пунтом 2.1.2.1 Додатку №1 до Договору визначено, що сплата клієнтом коштів за надані банком послуги здійснюється одночасно з проведенням операцій або не пізніше 5 числа наступного місяця за звітним. Проте, як вбачається з матеріалів справи, а відповідачем не надано доказів зворотного,  ВТО "Будівельник" починаючи з листопада 2015 року не виконує своїх зобов'язань з оплати щомісячного розміру вартості послуг у сумі 299,00 грн., у зв'язку з чим станом на 09.01.2018 у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 8 073,00 грн. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості за Договором за надані послуги у розмірі                    8 073,00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано, як і не наведено обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання. За таких обставин позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії – Луганського обласного управління в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати у розмірі 1  139,73 грн., нараховані за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року, та 3% річних у розмірі 265,12 грн., нараховані за період з 06.11.2015 по 08.01.2018. Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по сплаті позивачу коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення позивачем 3% річних та інфляційних витрат (який долучений до матеріалів справи) з урахуванням встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання по оплаті послуг за кожен місяць у спірний період, та визначених відповідачем дат, до яких нараховуються 3% річних та інфляційних витрат, прийшов до висновку, що обґрунтованим розміром 3% річних та інфляційних витрат, які підлягають стягненню з відповідача, є 264,52 грн. та 1 139,67 грн. відповідно. В іншій частині заявлені до стягнення позивачем інфляційні витрати у розмірі 0,06 грн. (1 139,73 грн. – 1 139,67 грн.) та 3% річних у розмірі 0,60 грн. (265,12 грн. – 264,52 грн.) обраховані невірно, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховано приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а також постанов Кабінету Міністрів України №1155-р від 11.11.2015 та №850-р від 16.11.2016, якими визначено, що 7-8 березня 2016 року та 5 червня 2017 року є вихідними днями, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. За таких обставин позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії – Луганського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" підлягає задоволенню частково. Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  міста Києва - ВИРІШИВ: 1. Позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії – Луганського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково. 2. Стягнути з Виробничо-торгівельного об'єднання "Будівельник" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, приміщення №400А, офіс 1; ідентифікаційний код 31673296) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г; ідентифікаційний код 00032129) в особі філії – Луганського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецк, вул. Енергетиків, буд. 36; ідентифікаційний код 09304612) заборгованість у розмірі 8 073 (вісім тисяч сімдесят три) грн. 00 коп., інфляційні витрати у розмірі 1  139 (одна тисяча сто тридцять дев'ять) грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 52 коп. та судовий збір у розмірі 1 761 (одна тисяча сімсот шістдесят один) грн. 88 коп. Видати наказ. 3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.           Суддя                                                                                          Р.В. Бойко