Рішення

від 20.03.2018 по справі 914/98/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2018р. Справа №914/98/18

Суддя О.Запотічняк при секретарі В.Думин розглянула справу

за позовом: Приватного підприємства Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла Лапаївка , м.Львів,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Укрпошта в особі Львівської дирекції Публічного акціонерного товариства Укрпошта , м.Львів,

про стягнення 62 365,61 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 - директор;

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник;;

Обставини справи: Приватне підприємство Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла Лапаївка звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до відповідача: Публічного акціонерного товариства Укрпошта в особі Львівської дирекції Публічного акціонерного товариства Укрпошта про стягнення 62 365,61 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на виконання умов укладеного з відповідачем договору надавав йому послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, однак відповідач всупереч взятих на себе договірних зобов'язань отримані в період з 01.12.2014р. по 10.04.2017р. послуги з централізованого опалення оплатив частково у зв'язку із чим в нього виникла заборгованість в сумі 44 670,30 грн. Також позивач вважає, що за неналежне виконання договірних зобов'язань відповідач повинен сплатити пеню в сумі 3 388,41грн, штраф в сумі 1332,05грн, 3% річних в сумі 2 275,98 грн та інфляційні втрати в сумі 10 698,87 грн.

Ухвалою від 19.01.2018 року суд порушив провадження у справі та призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на 13.02.2018року.

В судовому засіданні 13.02.2018р. розгляд справи відкладався на 27.02.2018р. у зв'язку із неявкою представників сторін в судове засідання.

В судове засідання 27.02.2018р. з'явився представник позивача. Відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив. У зв'язку із неявкою представника відповідача в судове засідання, суд відклав розгляд справи на 15.03.2018р.

В судовому засіданні 15.03.2018р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задоволити з підстав наведених в позовній заяві та матеріалах справи. Представник відповідача позовні вимоги заперечив, звернув увагу на те, що договір №496-ЛП від 01.01.2013р. припинив свою дію та відповідно жодних договірних правовідносини між ПАТ Укрпошта та ПП Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла Лапаївка немає. Представник стверджує, що жодних послуг зі сторони ПП Приватна фірма по ремонту та обслуговуваню житла Лапаївка по опаленню приміщення не надавалися, акти виконаних робіт згідно яких було нібито надані послуги не відповідають дійсності.

В обґрунтування своїх доводів представник відповідача долучив копію листа від 07.09.2015 № 01-06-97 про розірвання договору.

В судовому засіданні 15.03.2018р. оголошувалась перерва до 20.03.2018р.

В судове засідання 20.03.2018р. з'явилися представники сторін. Представник позивача надав суду довідку Лапаївської сільської ради про те, що приміщення за адресою: с.Лапаївка, вул. Геофізиків,13 площею 56,41м.кв., яке перебуває у користуванні ПАТ Укрпошта (ЦПЗ №1) належить на праві власності Лапаївській сільській раді і обладнане централізованим теплопостачанням. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача долучив до справи акти звірки взаєморозрахунків між сторонами. Також представник подав заяву в якій зазначив, що позов подано до суду в січні 2018р. а позовні вимоги охоплюють період ще до грудня 2014р., тому просив суд застосувати до вимог позивача строк позовної давності. Просив суд в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01 січня 2013 року між Приватним підприємством Приватною фірмою по ремонту та обслуговуванню житла Лапаївка (виконавець) та Українським державним підприємством поштового зв'язку Укрпошта (правонаступником якого є ПАТ Укрпошта ) в особі його Львівської дирекції (споживач), було укладено договір №49б-ЛП про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно вказаного договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в приміщення в с. Лапаївка опалюваною площею 56,41 м 2 , а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 25 договору, його було укладено строком на однин рік та визначено, що він набирає чинності з дня його укладення. Також сторони погодили, що договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або про необхідність перегляду.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги стверджує, що даний договір було розірвано з його ініціативи у 2015 році.

Зокрема відповідач посилається на те, що листом від 07.09.2015р. №01-06-97 він повідомив позивача про розірвання укладеного між ними договору з 01.10.2015р. Як підставу для розірвання договору відповідач зазначає ту обставину, що позивач на протязі опалювального періоду змінював тарифи на послуги без укладення відповідних додаткових угод до договору.

З аналізу даного листа вбачається, що відповідач висловив своє бажання розірвати договір в порядку передбаченому п.26 договору, який визначає підстави достркового розірвання договору, а не в порядку передбаченому п.25 договору, який наділяє сторони правом заперечити щодо автоматичної пролонгації договору на новий строк.

Зокрема згідно положень п.26 договору сторони визначили, що договір може бути розірваний достроково у разі:

- зникнення потреби в отриманні послуг або відмови споживача від користування послугами виконавця;

- переходу права власності (користування) до іншої особи;

- невиконання умов договору сторонами договору.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначено також ст. 188 ГК України. Зокрема, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно долучених до справи листів, між сторонами дійсно велась певна переписка щодо дострокового розірвання укладеного між ними договору. Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів про те що лист від 07.09.2015р. №01-06-97 був вручений позивачу.

Більше того, позивач заперечив проти дострокового розірвання договору з тих підстав, що відповідач не погасив наявну в нього заборгованість за отримані послуги і для розірвання договору потрібна згода власника приміщення.

Доказів розірвання укладеного між сторонами договору в судовому порядку, жодна із сторін суду не надали.

За таких умов суд вважає, що договір №496-ЛП про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення було пролонговано на 2016-2018 роки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Як стверджує позивач в період дії договору він надавав відповідачу послуги, зокрема й з централізованого опалення.

Позивачем долучено до матеріалів справи акти виконаних робіт на відпуск теплової енергії згідно договору №496-ЛП від 01.01.20136р. за наступні періоди: грудень 2014р. - квітень 2015р.; жовтень 2015р. - квітень 2016р.; жовтень - квітень 2017р.

Дані акти позивач скеровував відповідачу для підписання та для оплати визначених у них послуг. Факт направлення позивачем актів відповідачу підтверджується долученими до справи копіями поштових квитанцій та поштових описів вкладення.

Суд звертає увагу на те, що в розділі договору Тарифи на послуги та їх загальна вартість сторонами було визначено тільки тариф на централізоване постачання гарячої води. В той же час, тарифи на централізоване опалення сторонами погоджено не було.

Відповідно до положень ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги , послуги з централізхованого опалення належать до комунальних послуг.

Відповідно до положень ст.1 даного закону, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно із пп.2 ч.1 ст.7 Стаття 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги , до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Законом України Про місцеве самоврядування визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать зокрема власні (самоврядні) повноваження на встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги (ст. 28 Закону).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 6 Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг , національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Системний аналіз наведених положень законодавства дає підстави вважати, що в даному випадку сторони договору не були наділенні повноваженнями на встановлення тарифів на централізоване опалення, оскільки такі повноваження в силу закону належать органу місцевого самоврядування.

Позивачем долучено до справи ряд розпоряджень голови Лапаївської сільської ради та рішень Лапаївської сільської ради якими було встановлено тарифи на послуги з теплопостачання у спірному періоді.

Згідно долучених до справи актів, позивачем було надано послуг на загальну суму 49 223,07 грн.

Однак дані акти не були підписані відповідачем, а отримані послуги за вказаний період оплачені тільки частково.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів які б спростовували факт надання позивачем послуг теплопостачання в опалювальних сезонах спірного періоду а саме з грудня 2014р. до квітня 2017р.

Позивачем долучено до матеріалів спарви довідку Лапаївської сільської ради від 19.03.2018р. №10 про те, що приміщення за адресою: с.Лапаївка, вул Геофізиків,13 пл. 56,41 м.кв., яке перебуває у користуванні ПАТ Укрпошта , належить Лапаївській сільській раді та обладнане централізованим опаленням. Зауважень щодо якості опалення вказаного приміщення в сільську раду не поступало.

Відповідачем також не надано суду доказів відключення централізованого опалення до використовуваних ним приміщень у спірному періоді.

Відповідно до п.6 договору сторони визначили, що оплата отриманих послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з долученого до справи розрахунку суми основного боргу, протягом грудня 2014р. квітня 2015р. відповідачем було сплачено позивачу кошти в якості оплати наданих послуг на загальну суму 4552,77грн.

Решта отриманих послуг відповідачем не оплачена, у зв'язку із чим в нього виникла заборгованість в сумі 44 670,30 грн, яка станом на дату постановлення судом рішення не погашена.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги також посилається на те, що позов подано до суду в січні 2018р. а позовні вимоги охоплюють період ще до грудня 2014р., тому просить суд застосувати до вимог позивача строк позовної давності.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Як вбачається з долученого до справи розрахунку основної суми боргу, в ньому дійсно охоплено період з 01.12.2014р. до 10.04.2017р. Протягом даного періоду позивачем надано послуг на загальну суму 49 223,07грн. Зокрема вартість опалення за період 01.12.2014р. - 31.12.2014р. становить 2416,60 грн. Дані послуги відповідач повинен був оплатити не пізніше 20.01.2015р. Вартість опалення за період 01.01.2015р. - 31.01.2015р. становить 2416,60грн та повинна була бути оплачена відповідачем до 20.02.2015р.

Як уже зазначалося судом, протягом грудня 2014р. квітня 2015р. відповідачем було сплачено позивачу кошти в якості оплати наданих послуг на загальну суму 4552,77грн. Таким чином відповідачем було в повному обсязі оплачено послуги за грудень 2014р. та частково оплачено послуги отримані в січні 2015р. Заборгованість за січень 2015 р. становить 280,43грн, строк оплати по якій настав 20.02.2015р. Решта сума боргу у відповідача виникла в зав'язку із неоплатою послуг, які надавалися в наступні періоди. Отже заявлена позивачем до стягнення заборгованість в сумі 44 670,30 грн. фактично почала формуватись з 21.02.2015р.

Відповідно до положень ст.ст. 256,257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відпвідно до положень ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже перебіг позовної давності щодо вимог позивача розпочався 21.02.2015р. та відповідно закінчився через три роки - 21.02.2018р.

Як вбачається з позовної заяви, вона надійшла до суду 16.01.2018р.а відтак позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із положеннями ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.11 договору сторони визначили, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі встановленому законом.

Позивач за неналежне виконання договірних зобов'язань нарахував відповідачу пеню в сумі 3 388,41грн та штраф в сумі 1332,05грн,.

Як вбачається з долученого позивачем розрахунку, пеня та штраф нараховані в порядку передбаченому ст. 231 ГК України.

Згідно положень абз.3 ч.2 ст.231 ГК України, даної норми закону визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.;

Відповідно до положень ст.22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Як вбачається із статуту Публічного акціонерного товариства Укрпошта , Товариство є публічним акціонерним товариством, 100 відсотків акцій якого належать державі.

В той же час, суд звертає увагу на те, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (п. 2.2 ).

За таких умов застосування до відповідача пені та штрафу в розмірі визначеному абз.3 ч.2 ст.231 ГК України немає. Іншого розміру пені чи штрафу в укладеному між сторонами договорі не визначено.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задоволити та стягнути з відповідача 44670,30 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1262,05грн.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Укрпошта в особі Львівської дирекції Публічного акціонерного товариства Укрпошта (01001, м.Київ, вул. Хрещатик,22, ідентифікаційний код 21560045) на користь Приватного підприємства Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла Лапаївка (79066, м.Львів, вул Сихівська,9 кв. 39а, ідентифікаційний код 30388472)- 44670,30 грн боргу та 1262,05 грн судового збору.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 26.03.2018р.

Суддя Запотічняк О.Д.