Постанова

від 21.03.2018 по справі 910/32807/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/32807/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників учасників справи

позивача - Фенканіна Я.О.,

відповідача - не з'явились,

третьої особи - Костюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017

(головуючий - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Тищенко О.В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2017

(суддя - Балац С.В.)

у справі № 910/32807/15

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про розірвання договору, виселення та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Зміна складу колегії суддів Верховного Суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2018 для розгляду справи №910/32807/15 визначено колегію суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 09.02.2018 (колегія суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.) відкрито касаційне провадження у справі №910/32807/15 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Київський метрополітен" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2017.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду за №620 від 19.03.2018 у зв'язку з відпусткою судді Мамалуя О.О., відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/32807/15.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/32807/15 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Ткач І.В. - головуючий, судді Стратієнко Л.В., Студенець В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2018.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2015 року Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (далі - КП "Київський метрополітен") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА" (далі - ТОВ "ДА") про розірвання договору оренди № 14-Упр(Ор)-10 від 20.04.2010, виселення відповідача з нерухомого майна - частини вестибюлю (переходу), визначеного відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро "Нивки" (східний вестибюль), загальною площею 42,0 кв.м., зобов'язання відповідача демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що йому належать та знаходяться за адресою: станція метро "Нивки" (східний вестибюль), загальною площею 42,0 кв.м. та стягнення ТОВ "ДА" суми основного боргу в розмірі 110 368,24 грн, 3% річних - 1 138,62 грн та пеню - 10 891,40 грн.

1.2. Позов мотивовано тим, що укладений між позивачем та відповідачем договір оренди від 20.04.2010 № 14-Упр(Ор) - 10 підлягає розірванню, а об'єкт оренди - поверненню, оскільки відповідачем допущене істотне порушення умов договору, яке полягає у простроченні ним грошового зобов'язання. В обгрунтування позову позивач вказує приписи статей 17,18,19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 526,625,629,651,762,785 Цивільного кодексу України, статей 188,193 Господарського кодексу України.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ДА" на користь КП "Київський метрополітен" суму основного боргу у розмірі 110 368,24 грн та 3% річних у розмірі 1 138,62 грн. Виселено ТОВ "ДА" з нерухомого майна - частини вестибюлю (переходу), визначеного відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро "Нивки" (східний вестибюль), загальною площею 42,0 кв.м. Зобов'язано ТОВ "ДА" демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що йому належать та знаходяться за адресою: станція метро "Нивки" (східний вестибюль), загальною площею 42,0 кв.м. В іншій частині позову відмовлено.

2.2. Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що вони ухвалені з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд зазначив таке.

2.2.1. У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи позовну вимогу про необхідність дострокового розірвання договору в судовому порядку, визнавав, що договір є діючим, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" був продовжений. Проте, незважаючи на визнання позивачем цих обставин, а також те, що в матеріалах справи є докази, які підтверджують, що лист №11-03/333 від 26.04.2013 не було вручено відповідачу та повернуто підприємством зв'язку на адресу позивача, суди в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не перевірили, на яку адресу надсилався цей лист, і відповідно не з'ясували, чи можна вважати таке надсилання листа відповідачу виконанням позивачем обов'язку щодо здійснення заяви про припинення договору оренди.

2.2.2. За висновком суду касаційної інстанції, розглянувши позовні вимоги про виселення відповідача з приміщення внаслідок закінчення строку дії договору, а не внаслідок розірвання договору оренди з підстав порушення відповідачем умов договору, суд першої інстанції порушив вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 22, 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки самостійно змінив підставу позову. Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув.

2.2.3. Суди попередніх інстанцій не перевірили доводів, викладених відповідачем у його відзиві на позов, зокрема, про те, що у спірний проміжок часу він не мав можливості використати об'єкт оренди за призначенням у зв'язку з відключенням електропостачання. Відтак, за висновком суду касаційної інстанції, передчасними є висновки місцевого та апеляційного судів про стягнення суми боргу з орендної плати за період з квітня по жовтень 2015 року та відповідних штрафних санкцій.

2.2.4. Передаючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України дав вказівку судам першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду цієї справи врахувати викладене вище, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють їх спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

2.3. Під час нового розгляду справи №910/32807/15 у суді першої інстанції позивач подав заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої змінив позов в частині позовних вимог про виселення відповідача з орендованого приміщення та зобов'язання демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції з місця оренди. При цьому позивач відмовився від позовної вимоги про розірвання укладеного між сторонами спору договору оренди від 20.04.2010 № 14-Упр(Ор) - 10.

2.4. Рішенням Господарського суду міста Києва 05.07.2017 позовні вимоги КП "Київський метрополітен" задоволено частково. Провадження у справі №910/32807/15 в частині позовної вимоги про розірвання договору оренди від 20.04.2010 № 14-Упр(Ор) - 10 - припинено. Виселено ТОВ "ДА" з нерухомого майна (частини переходу) згідно з викопіюванням з схеми тимчасового розташування МАФ, що знаходиться за адресою: м. Київ, станція метро "Нивки" (східний вестибюль), загальною площею 42,0 кв. м. Зобов'язано ТОВ "ДА" у строк не пізніше десяти календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски) згідно з викопіюванням зі схеми тимчасового розташування МАФ, що знаходяться за адресою: м. Київ, станція метро "Нивки" (східний вестибюль), загальною площею 42,0 кв. м. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

2.5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2017 залишено без змін.

2.6. Судами попередніх інстанцій встановлено таке.

20 квітня 2010 року між КП "Київський метрополітен", як орендодавцем, та ТОВ "ДА", як орендарем, укладено договір оренди №14-Упр(Ор) - 10 (далі - Договір), відповідно до п.п. 1.1, 2.1 якого позивач на підставі рішення Київської міської ради від 18.12.2008 №860/860 зобов'язався передати, а відповідач - прийняти в оренду нерухоме майно (частину переходу, визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря), загальною площею 42 кв. м., згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину договору (далі - об'єкт оренди), за адресою: станція метро "Нивки" (східний вестибюль), для торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до п. 2.4 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності м.Києва і знаходиться на балансі позивача.

Згідно з пунктом 3.1 Договору за користування об'єктом оренди відповідач сплачує позивачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 18.12.2008 № 860/860 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 №34/91, та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною договору, в цілому за об'єкт оренди станом на квітень 2010 складає 8 448,75 грн, включно з ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п.п. 3.5, 4.14 Договору оплата за договором проводиться відповідачем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди позивачеві. Відповідач після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі позивачу. У разі невиконання пункту 4.14 в силу вступає рішення Київради. При цьому, оплата по договору нараховується позивачем та сплачується відповідачем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту прийому-передачі.

Згідно з п. 3.6 Договору орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності відповідача щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок позивача.

У пункті 6.2 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну сплату орендних платежів відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 18.12.2008 № 860/860 діє з 20.04.2010 до 18.04.2013 (п. 9.1 Договору).

Відповідно до п. 9.7 Договору передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

2.7. Задовольняючи позовну вимог КП "Київський метрополітен" про виселення відповідача з орендованого приміщення, суди попередніх інстанцій встановили, що 26.04.2013 позивач направив на адресу відповідача повідомлення № 11-03/333 про закінчення терміну дії Договору з 18.04.2013 та відмову від його продовження, а також вимагав, згідно з п. 4.14 Договору протягом 10 календарних днів з моменту отримання вказаного повідомлення звільнити об'єкт оренди від тимчасової огороджуючої конструкції (кіосків) та передати орендоване майно за актом приймання - передачі позивачу.

Судами досліджено, що зазначене повідомлення було направлене за адресою 03057, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 42, що відповідає адресі, зазначеній відповідачем у п.10 Договору.

Направлення повідомлення від 26.04.2013 №11-03/333 підтверджується описом-вкладення у цінний лист. Листа на адресу відповідача (03057, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 42) доставлений не був, про що свідчить довідка про причини повернення листа, а саме: за закінченням встановленого строку зберігання.

Проте встановивши, що ТОВ "ДА" не повідомляло позивача про зміну місцезнаходження, а також те, що п.10 (юридичні адреси та банківські реквізити сторін) сторонами не змінювався, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем було своєчасно повідомлено відповідача про припинення терміну дії договору та передачу об'єкта оренди. Відповідачем, в свою чергу, не подано до суду доказів того, що строк дії Договору було продовжено сторонами, не надано доказів повернення орендованого майна за актом приймання-передачі позивачу, як і не надано доказів того, що відповідно до п. 7.5 Договору відповідачем було повернуто об'єкт оренди позивачу в термін, визначений п. 4.14 Договору.

Таким чином, суди задовольнили позовні вимоги про виселення відповідача з орендованого приміщення та зобов'язали демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції з місця оренди.

2.8. Суди відмовили у задоволенні позову КП "Київський метрополітен" про стягнення з ТОВ "ДА" 110 368,24 грн заборгованості з оплати орендної плати за період з 10.04.2015 по 10.10.2015, мотивуючи свої рішення таким.

Відповідно до акта спільної перевірки, фіксування відключення електропостачання до тимчасової споруди, розташованої в межах об'єкта оренди та щодо можливості подальшого використання об'єкта оренди за призначенням від 01.04.2015 №01-04, який наявний у матеріалах справи, 01.04.2015 о 9:00 годині позивачем в односторонньому порядку припинено електропостачання до тимчасової споруди (кіоску) розташованого у вестибюлі станції метро "Нивки", загальною площею 42,0 кв.м, орендарем якої є відповідач на підставі Договору.

За результатами оцінки зазначеного акта суди дійшли висновку, що він свідчить про те, що з 01.04.2015 відповідач не має можливості використовувати об'єкт оренди відповідно до укладеного між сторонами Договором за призначенням, визначеним у Договорі, тобто в період з 10.04.2015 по 10.10.2015, за який позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача спірний розмір заборгованості у вигляді орендної плати.

Врахувавши приписи ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій відмовили КП "Київський метрополітен" у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "ДА" суми заборгованості за Договором в період з 10.04.2015 по 10.10.2015. Суди відмовили також у стягненні з відповідача 10 891,40 грн - пені та 1 138,62 грн 3% річних, оскільки такі вимоги є похідними від позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором, в задоволенні якої відмовлено судом.

2.9. Суди припинили провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині розірвання укладеного між сторонами Договору, з огляду на те, що позивачем подано до суду заяву про відмову від цієї позовної вимоги і така заява не суперечить законодавству та не порушує інтереси інших осіб.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 110 368,24 грн, пені у розмірі 10891,40 грн та 1138,62 грн - 3% річних, КП "Київський метрополітен" звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

3.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає, що судові рішення, які ним оскаржуються, є незаконними та підлягають скасуванню з таких підстав.

3.2.1. Відповідачем були порушені умови Договору, орендоване майно не передано за актом прийому-передачі, як це передбачено п.п.7.5., 8.5.6 Договору, і Відповідач продовжує використовувати майно позивача для здійснення своєї господарської операції, що підтверджується Актом про проведення огляду використання об'єкта оренди орендарем №1 від 12.07.2017 та фотознімками, які додаються.

3.2.2. Внаслідок того, що ТОВ "ДА" за період з 10.04.2015 по 10.10.2015 не сплачувало орендні платежі за Договором, за даними бухгалтерського обліку КП "Київський метрополітен" виникла заборгованість з орендної плати у сумі 110 368,24 грн, яка повинна бути стягнута з відповідача з урахуванням нарахованих відповідно до ст.29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.6.2. Договору 10 891,40 грн пені та 1 138,62 грн -3% річних згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

3.2.3. Скаржник підтвердив, що СП "Служба електропостачання" листом від 26.03.2015 №15/6-772 повідомила відповідача, що у зв'язку із закінченням Договору, постачання електроенергії до об'єкта оренди, який знаходиться на території станції метро "Нивки", припиняється електропостачання шляхом відключення його від електромережі метрополітену з 01.04.2015. Нового договору на користування електричною енергією між КП "Київський метрополітен" та ТОВ "ДА" укладено не було. Згідно з доводами КП "Київський метрополітен" станом на дату звернення скаржника з касаційною скаргою, відповідач продовжує використовувати спірне майно для здійснення своєї господарського діяльності, отримуючи прибуток.

3.3. ТОВ "ДА" відзиву на касаційну скаргу КП "Київський метрополітен" не подало.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1. Цивільний кодекс України

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків

1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення

1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання

1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов'язання

1. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 598. Підстави припинення зобов'язання

1. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 610. Порушення зобов'язання

1. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов'язання

1. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 759. Договір найму

1. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

2. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Стаття 762. Плата за користування майном

1. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

5. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

6. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Стаття 785. Обов'язки наймача у разі припинення договору найму

1. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

4.2. Господарський кодекс України

Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов'язань

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 283. Оренда майна у сфері господарювання

1. За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

2. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

3. Об'єктом оренди можуть бути:

державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

6. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 287. Оренда державного та комунального майна

1. Орендодавцями щодо державного та комунального майна є:

2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності;

3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом;

2. Організаційні та майнові відносини, пов'язані з передачею в оренду цілісних майнових комплексів державного сектора економіки, а також цілісних майнових комплексів, що є комунальною власністю, регулюються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Стаття 291. Припинення договору оренди

4. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

4.3. Закон України "Про оренду державного та комунального майна"

Стаття 17. Термін договору оренди

1. Термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

2. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

3. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Стаття 27. Правові наслідки припинення або розірвання договору оренди

1. У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

3. У разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику.

4.4. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій)

Стаття 32. Поняття і види доказів

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

4.5. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції, чинній з 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність надання оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, та встановлення фактичних обставин, відмінних від тих, що були встановлені судами попередніх інстанцій.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Предметом касаційного перегляду є судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в частині відмови позивачу у стягненні з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 110 368,24 грн, а також нарахованої на неї пені у розмірі 10 891,40 грн та 1138,62 грн - 3% річних.

5.2.2. Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов'язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими.

Виключно суди першої та апеляційної інстанції наділені компетенцією оцінювати докази, подані сторонами. Тобто саме на позивача покладався обов'язок доведення факту використання ТОВ "ДА" об'єкта оренди за призначенням, визначеним у Договорі, у період з 10.04.2015 по 10.10.2015.

5.2.3. Суди попередніх інстанцій, діючи в межах наданих їм повноважень, встановили, що відповідно до акта спільної перевірки, фіксування відключення електропостачання до тимчасової споруди, розташованої в межах об'єкта оренди та щодо можливості подальшого використання об'єкта оренди за призначенням від 01.04.2015 №01-04, який наявний у матеріалах справи, 01.04.2015 о 9:00 годині позивачем в односторонньому порядку припинено електропостачання до тимчасової споруди (кіоску) розташованого у вестибюлі станції метро "Нивки", загальною площею 42,0 кв.м, орендарем якої є відповідач на підставі Договору.

КП "Київський метрополітен" зазначені обставини підтвердив у касаційній скарзі (п.3.2.3 цієї постанови).

5.2.4. Таким чином, суди встановили, що з 01.04.2015 відповідач не має можливості використовувати об'єкт оренди за призначенням відповідно до укладеного між сторонами Договору. Зазначені обставини скаржником не спростовані. Протилежні доводи скаржника, здійснені з посиланням на акт про проведення огляду використання об'єкта оренди орендарем №1 від 12.07.2017 та фотознімки, судом касаційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки питання додаткової перевірки чи переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, не є компетенцією Верховного Суду відповідно до зазначеної вище ст.300 Господарського процесуального кодексу України.

5.2.5. Зважаючи на те, що інших доводів, які б свідчили про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права касаційна скарга КП "Київський метрополітен" не містить суд касаційної інстанції вважає її необґрунтованою, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню судом.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.2. З огляду на зазначене вище, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги КП "Київський метрополітен" без задоволення, а постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2017 - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2017 у справі №910/32807/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.Ткач

Судді Л.Стратієнко

В. Студенець