Постанова

від 21.03.2018 по справі 908/1125/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/1125/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Норт"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 (головуючий суддя Дучал Н.М., судді Склярук О.І., Геза Т.Д.)

у справі №908/1125/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Норт"

до Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області

про спонукання до виконання мирової угоди

за участю представників сторін:

від позивача - Тронь І.М.,

від відповідача - адвокат Гуляєва С.Л., Волик Я.М.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Норт" (далі - позивач) звернулося в Господарський суд Запорізької області з позовом до Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області (далі - відповідач) про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.08.2008 у справі № 28/299д/08, шляхом зобов'язання Дніпрорудненської міської ради протягом тридцяти робочих днів з дня вступу в законну силу рішення суду надати Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційному підприємству "Норт" в оренду земельну ділянку площею 92,4 м.кв. для розміщення торгового павільйону "Олена" та укласти договір оренди земельної ділянки, відповідно до затвердженої Господарським судом Запорізької області мирової угоди та викопіювання доданого до неї.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що до теперішнього часу відповідачем не виконано умови мирової угоди та не надано ТОВ ВКП "Норт" земельну ділянку для розміщення торгового павільйону, в зв'язку з чим, з вини міської ради, на протязі восьми років вказаний торговий павільйон не працює, через що позивач несе збитки.

Відповідачем у відзиві на позов заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.06.2017 позовні вимоги задоволено повністю, вирішено спонукати Дніпрорудненську міську раду Василівського району Запорізької області виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.08.2008 у справі № 28/299д/08, шляхом зобов'язання Дніпрорудненської міської ради протягом тридцяти робочих днів з дня набрання рішенням законної сили надати Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційному підприємству "Норт" в оренду земельну ділянку площею 92,4 м.кв. та укласти договір оренди земельної ділянки, відповідно до затвердженої господарським судом Запорізької області мирової угоди та викопіювання доданого до неї.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Дніпрорудненською міською радою не виконано умови мирової угоди, тим самим порушено законні сподівання позивача на отримання земельної ділянки.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі №908/1125/17 рішення господарського суду Запорізької області від 29.06.2017 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи вказане рішення, апеляційний господарський суд зазначив про те, що позивачем та матеріалами справи доведено невиконання відповідачем умов мирової угоди, зокрема зобов'язання щодо надання в оренду земельної ділянки та укладення договору оренди земельної ділянки, що свідчить про наявність у позивача права вимагати від відповідача виконання мирової угоди. Однак, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав, що задовольняючи позов та зобов'язуючи відповідача виконати мирову угоду, суд першої інстанції не надав оцінку доводам відповідача про сплив строку позовної давності у спірних правовідносинах ще у 2011 році; що про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за мировою угодою позивачеві було відомо ще наприкінці вересня 2008 року (через 30 робочих днів з дня вступу в законну силу ухвали господарського суду Запорізької області від 13.08.2008 у справі № 28/299д/08). Оскільки матеріали справи свідчать, що строк виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за мировою угодою сплив наприкінці вересня 2008, отже трирічний строк для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав закінчився наприкінці вересня 2014. Позовна заява ТОВ "ВКП "Норт" надіслана позивачем 26.05.2017, тобто, після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено Дніпрорудненською міською радою. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

11.10.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Норт" подало касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі №908/1125/17, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2017 у даній справі залишити в силі.

Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Норт" обґрунтовує порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема:

- судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що враховуючи обов'язковість рішень суду, відсутності реалізації права позивача на відновлення порушених прав спричинених розірванням договору оренди земельної ділянки для суспільних потреб, зазначені правовідносини є триваючими і строк позовної давності не може бути застосований;

- між сторонами відбувалось листування, зокрема, листом від 19.08.2010 міська рада підтвердила свої зобов'язання. З огляду на це, на думку скаржника, перервався строк позовної давності, який також переривався і в подальшому, оскільки міська рада направляла на його адресу листи, якими підтверджувала свої зобов'язання.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про її необгрунтованість, просить залишити оскаржувану постанову без змін з тих підстав, що мирова угода була затверджена ухвалою суду від 13.08.2008, тому строк позовної давності закінчився 14.08.2011. Оскільки позивач пропустив строк позовної давності, не надав суду обгрунтування поважності пропущеного строку, суд не може поновити пропущений строк позовної давності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 13.08.2008 Господарським судом Запорізької області винесено ухвалу про затвердження мирової угоди, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним підприємством "Норт" та Дніпрорудненською міською радою Василівського району Запорізької області, провадження у справі припинено.

Відповідно до вказаної мирової угоди Дніпрорудненська міська рада Василівського району Запорізької області зобов'язалася протягом тридцяти робочих днів з дня вступу в законну силу ухвали суду про затвердження мирової угоди, надати ТОВ ВКП "Норт" в оренду земельну ділянку площею 92,4 м.кв., яка вказана на викопіюванні можливої земельної ділянки, для розміщення торгового павільйону "Олена" (додаток № 1 до мирової угоди) та укласти договір оренди земельної ділянки площею 92,4 м.кв. (додаток № 2 до мирової угоди).

10.09.2008 ТОВ ВКП "Норт" листом № 84 звернулося до Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області щодо надання в оренду земельної ділянки визначену в ухвалі господарського суду Запорізької області від 13.08.2008.

25.09.2008 Дніпрорудненською міською радою прийнято рішення № 55 "Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для розміщення торгівельного павільйону "Олена" в районі вул. Леніна, 2/12 м. Дніпрорудне ТОВ ВКП "Норт".

Відповідно до п. 1 рішення міська рада надає ТОВ ВКП "Норт" дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки площею 0,0092 га (92,4 м. кв.) для розміщення торгівельного павільйону "Олена" в районі вул. Леніна, 2/12 м. Дніпрорудне.

Пунктом 3 рішення було зобов'язано ТОВ ВКП "Норт" у місячний термін оформити матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки.

Відповідно до п. 4 рішення, у разі невиконання п. 3 рішення буде вважатися таким, що втратило чинність.

Господарськими судами встановлено, що листами від 17.02.2016, 11.04.2016, 25.11.2016, 12.12.2016, 14.03.2017 позивач звертався до відповідача з проханням надати земельну ділянку площею 92,4 м. кв. згідно викопіювання схеми розміщення ділянки за рішенням суду, або надати альтернативну земельну ділянку.

10.04.2017 Дніпрорудненська міська рада листом вих. № 12/11-815 повідомила позивача про те, що строк виконання мирової угоди згідно ухвали суду сплив (30 днів). Крім того, земельна ділянка вказана в мировій угоді входить до складу земельної ділянки, на яку оформлено право постійного користування. У наданні земельної ділянки в оренду відмовлено.

13.04.2017 позивач звернувся до Василівського районного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про примусове виконання мирової угоди між ТОВ ВКП "Норт" та Дніпрорудненською міською радою по справі №28/299д/08.

14.04.2017 Василівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

В подальшому, між сторонами також відбувалось листування з приводу виконання мирової угоди, та її невиконання відповідачем стало підставою для звернення до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.08.2008 у справі № 28/299д/08.

Мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило, виконується добровільно. В іншому разі, мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.

У разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні указаного позову.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем доведено невиконання відповідачем умов мирової угоди, зокрема, зобов'язання щодо надання в оренду земельної ділянки та укладення договору оренди земельної ділянки, що свідчить про наявність у позивача права вимагати від відповідача виконання мирової угоди. При цьому, укладаючи мирову угоду Дніпрорудненська міська рада взяла на себе зобов'язання з надання земельної ділянки в оренду, однак так їх і не виконала.

З огляду на наведене, вимоги позивача є обгрунтованими, про що вірно вказали суди попередніх інстанцій, колегією суддів касаційного суду не виявленого неправильного застосування судами норм права в цій частині.

Водночас, доводи касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права в частині застосування строку позовної давності.

Судом першої інстанції розглянуто доводи відповідача про необхідність застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог та відмовлено в його застосуванні.

Апеляційний господарський суд не погодився з таким висновком суду першої інстанції, вказавши, що задовольняючи позов та зобов'язуючи відповідача виконати мирову угоду, господарським судом першої інстанції не надано оцінки доводам відповідача про сплив строку позовної давності у спірних правовідносинах ще у 2011 році; про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за мировою угодою позивачеві було відомо ще наприкінці вересня 2008 року (через 30 робочих днів з дня вступу в законну силу ухвали господарського суду Запорізької області від 13.08.2008р. у справі № 28/299д/08).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини 1 та 5 цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За змістом положень ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком апеляційного господарського суду стосовно того, що від дати спливу строку виконання зобов'язання за мировою угодою, залежить момент відліку строку позовної давності, що не було враховано судом першої інстанції, та не встановлено момент, з якого позивачу стало відомо або мало бути відомо про порушення його права, а відтак - передчасно відмовлено у клопотанні відповідача про застосування наслідків порушення позивачем строку позовної давності у даному спорі.

Водночас, констатуючи факт спливу строку виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за мировою угодою наприкінці вересня 2008, та вказуючи, що трирічний строк для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав закінчився наприкінці вересня 2014, апеляційний господарський суд не встановив точної дати початку перебігу позовної давності у даних правовідносинах з врахуванням наявних в матеріалах доказів.

Також, суд не звернув увагу на доводи позивача щодо переривання перебігу позовної давності вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого обов'язку, зокрема, рішенням Дніпрорудненської міської ради від 25.09.2008 № 55 "Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для розміщення торгівельного павільйону "Олена" в районі вул. Леніна, 2/12 м. Дніпрорудне ТОВ ВКП "Норт", не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи листам відповідача на предмет визнання ним зазначеного обов'язку.

Також, суд апеляційної інстанції не обгрунтував, виходячи з яких норм закону та обставин справи трирічний строк для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав закінчився наприкінці вересня 2014.

Відтак, при дослідженні питання пропуску позовної давності в даному спорі слід з'ясувати, чи відбулось переривання перебігу позовної давності, та, виходячи з даних обставин, правильно встановити його початок та перебіг.

З огляду на наведене, доводи касаційної скарги стосовно невірного застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права визнаються судом частково обгрунтованими. В той же час, колегія суддів зазначає, що аргументи скаржника, які зводяться до неможливості застосування до правовідносин сторін строку позовної давності є безпідставними, оскільки, як зазначалось вище, мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами, та є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, за захистом яких особа може звернутись в межах строку позовної давності. Невиконання умов мирової угоди не свідчить про невиконання судового рішення, оскільки одночасно з затвердженням мирової угоди провадження у справі припиняється.

В силу приписів п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України (в редакції Закону від 03.10.2017 № 2147-VIII) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону від 03.10.2017 № 2147-VIII), постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід врахувати викладене, встановити відповідні обставини, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для вирішення спору, враховуючи викладене в мотивувальній частині даної постанови, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Норт" - задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі №908/1125/17- скасувати.

3. Справу №908/1125/17 направити на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.