Постанова

від 21.03.2018 по справі 910/6553/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/6553/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Пількова К.М.,

за участю секретаря судового засідання - Балацької О.А.,

учасники справи:

позивач - комунальне підприємство "Київпастранс",

представник позивача - Козачук Н.Ю (довіреність від 27.12.2017 № 06-5/596),

відповідач-1 - товариство з обмеженою відповідальністю "Кушугум-Оіл",

представник відповідача-1 - не з'явився,

відповідач-2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Гепард Ойл",

представник відповідача-2 - Файчак В.І. адвокат (договір від 01.04.2016 № Г16/04-01/VIP, ордер від 22.05.2017 № 271455),

розглянувши матеріали касаційної скарги комунального підприємства "Київпастранс",

на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2017 (головуючий суддя Пінчук В.І.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 (головуючий Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І. і Отрюх Б.В.)

за позовом комунального підприємства "Київпастранс" ( далі - Підприємство),

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Кушугум-Оіл" (далі - ТОВ "Кушугум-Оіл");

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард Ойл" (далі - ТОВ "Гепард Ойл"),

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 18.02.2016 № 18/02/2016/13.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Кушугум-Оіл" та ТОВ "Гепард Ойл" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 18.02.2016 № 18/02/2016/13 (далі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зміст Договору суперечить чинному законодавству України, що згідно частини першої статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017, відмовлено у задоволенні позову.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані відсутністю законодавчо обґрунтованих підстав для визнання спірного договору недійсним.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Підприємство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що зміст Договору суперечить чинному законодавству України, що згідно частини першої статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним, а також тим, що оскаржувані судові рішення суперечать висновку викладеному в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 3-56гс14.

ТОВ "Гепард Ойл" подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від ТОВ "Кушугум-Оіл" відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Підприємства та ТОВ "Гепард Ойл", Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, 18.02.2016 ТОВ "Кушугум-Оіл" (стара назва ТОВ "Гепард"; первісний кредитор) та ТОВ "Гепард Ойл" (новий кредитор) укладено Договір, згідно з умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги щодо стягнення з Підприємства (боржник) заборгованості за поставлений товар, пені, 3% річних та судового збору, належне первісному кредитору на підставі договору про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких №06/74-12 від 23.05.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013 у справі № 910/13114/13 за позовом ТОВ "Гепард" до Підприємства про стягнення 809 572, 91 грн.

Відповідно до пункту 2 Договору новий кредитор набуває право вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі 825 764,35 грн., а саме:

- заборгованості в розмірі 797 939,57 грн.;

- пені в розмірі 9 684,28 грн.;

- 3% річних в розмірі 1 949,06 грн.;

- судового збору у розмірі 16 191, 44 грн.

Пунктом 3 Договору передбачено, що право вимоги, яке відступається новому кредитору, засвідчується договором про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких від 23.05.2012 № 06/74-12 та рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2013 у справі № 910/13114/13.

Згідно з пункту 5 Договору документи, визначені у пункті 3 договору, які засвідчують права, що відступаються, а також матеріали виконавчого провадження № 40104588 і інформація, яка є важливою для здійснення відступлених прав, передаються первісним кредитором новому кредитору в момент підписання сторонами договору на підставі акта приймання-передачі, який є його невід'ємною частиною. При цьому зазначені документи передаються новому кредитору в оригіналах (а якщо це не можливо, то належним чином засвідчених копіях), а засвідчені підписами та печатками сторін копії залишаються у первісного кредитора.

Відповідно до пункту 7 Договору первісний кредитор зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги, обумовленого цим договором, за рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2013 у справі № 910/13114/13 та договором про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких від 23.05.2012 № 06/74-12.

18.02.2016 ТОВ "Кушугум-Оіл" та ТОВ "Гепард Ойл" було підписано акт приймання-передачі документів до Договору, згідно якого ТОВ "Кушугум-Оіл" передало ТОВ "Гепард Ойл" наступні документи: договір про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких від 23.05.2012 №06/74-12; видаткові накладні від 08.06.2012 № 101098150, від 12.06.2012 № 101098151, від 13.06.2012 № 101098152, від 14.06.2012 № 101098153, від 18.06.2012 № 101098154, від 21.06.2012 № 101098155, від 22.06.2012 № 101098156, від 25.06.2012 № 101098157, від 26.06.2012 № 101098158, від 27.06.2012 № 101098159, від 04.07.2012 № 101100015, від 09.06.2012 № 101100016; засвідчену копію рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013 у справі №910/13114/13, засвідчену копію ухвали господарського суду міста Києва від 13.09.2013 у справі №910/13114/13; посвідчену первісним кредитором копію наказу господарського суду міста Києва від 20.09.2013 у справі №910/13114/13; копії документів, що містяться у матеріалах виконавчого провадження № 40104588.

Пунктом 11 Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Договору відступлення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до частини першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Водночас вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Отже, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Згідно з статтями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З аналізу наведених норм вбачається, що заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг і порядок виконання боржником своїх обов'язків, не погіршує становище боржника і не зачіпає його інтересів, та здійснюється без згоди боржника.

За своєю правовою природою відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредитору і відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому зміна кредитора у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання.

При цьому судами не встановлено факту невідповідності в момент вчинення спірного Договору положенням чинного законодавства, у тому числі й приписам ЦК України.

Посилання Підприємства на те, що укладаючи спірний Договір ТОВ "Кушугум-Оіл" та ТОВ "Гепард Ойл" не змінюючи кредитора у зобов'язанні, замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, не відповідають змісту оспорюваного Договору, оскільки у порядку та на умовах, визначених цим Договором, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги щодо стягнення з Підприємства заборгованості за поставлений товар, пені, 3% річних та судового збору, належних первісному кредитору на підставі договору про закупівлю нафтоперероблення рідких від 23.05.2012 № 06/74-12 та рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013 у справі № 910/13114/13 за позовом ТОВ "Гепард" до Підприємства про стягнення 809 572,91 грн. були відхилені судами, оскільки до нового кредитора перейшло зазначене право вимоги первісного кредитора в обсязі не тільки на підставі рішення суду, а й на умовах договору про закупівлю нафтоперероблення рідких від 23.05.2012 № 06/74-12.

Таким чином, посилаючись на те, що відповідно до умов Договору, між сторонами було здійснено відступлення права вимоги стягувача за рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2013 у справі № 910/13114/13, Підприємство залишило поза увагою ту обставину, що відповідно до пункту 1 Договору відступлення права вимоги відбувається на підставі договору про закупівлю нафтоперероблення рідких №06/74-12 від 23.05.2012.

При цьому зі змісту оспорюваного Договору вбачається, що ним не вирішувались процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення та заміною стягувача у виконавчому провадженні.

Тобто Договір не є уступкою права стягувача за рішенням суду, про що помилково вказує Підприємство, а є договором заміни кредитора у зобов'язанні із сплати грошових коштів.

Водночас наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, а тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав сторін спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 № 923/945/13.

Судами встановлено, що питання правомірності відступлення права вимоги під час виконавчого провадження вже були предметом судового розгляду, у якому брали участь Підприємство і ТОВ "Гепард Ойл".

12.07.2016 ТОВ "Гепард Ойл" звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про заміну стягувача у справі № 910/13114/13 на правонаступника, у зв'язку із заміною сторони у зобов'язанні, поновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 20.09.2013 у справі №910/13114/13 та видачу дублікату наказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2016 у задоволенні заяви ТОВ "Гепард Ойл" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 апеляційну скаргу ТОВ "Гепард Ойл" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 07.09.2016 без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 та ухвалу господарського суду міста Києва від 07.09.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд суду першої інстанції. При цьому, Вищий господарський суд України зазначив, що процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК україни; в редакції, до 15.12.2017), допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання рішення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2017 заяву ТОВ "Гепард Ойл" про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено стягувача товариство з обмеженою відповідальністю "Гепард" за наказом господарського суду міста Києва №910/13114/13 від 20.09.2013 на правонаступника - ТОВ "Гепард Ойл". Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 апеляційну скаргу Підприємства залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 07.04.2017 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2017 у справі № 910/13114/13 залишено без змін.

Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, правомірність відступлення права вимоги за Договором під час виконавчого провадження встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили.

Посилання Підприємства на те, що первісний кредитор не повідомив його у передбаченому законом та пунктом 7 Договору були відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2017 у справі № 910/13114/13, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017, встановлено, що 19.02.2016 первісний кредитор направив на адресу Підприємства повідомлення №19/02-13 про відступлення права вимоги за договором про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких від 23.05.2012 № 06/74-12. Дані обставини відповідно до приписів статті 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) є преюдиційними та не підлягають повторному доведенню.

Що ж до посилань Підприємства на те, що уступка права вимоги за Договором здійснена з дисконтом, а отже оспорюваний договір має ознаки договору факторингу, то судами встановлено, що пунктом 6 Договору розмір плати за відступлення права вимоги, згідно цього договору становить 50 000,00 грн.

Водночас у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом (крім зміни ціни в договорі після його виконання, оскільки згідно з частиною третьою статті 632 ЦК України така зміна не допускається). Якщо згаданий правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, - в тому числі про внесення змін до іншого правочину, - за згодою сторін зворотної дії в часі.

Відповідно до пункту 13 Договору додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони укладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками.

Так, 14.03.2016 сторони, керуючись пунктом 13 Договору, уклали договір про внесення змін, яким змінили пункт 6 Договору та встановили оплату за відступлення права вимоги в розмірі 825 764, 35 грн., що дорівнює розміру грошової вимоги, право на яке відступається.

Таким способом сторони усунули порушення, які могли потягти за собою наслідки у вигляді визнання Договору недійсним.

Крім того, Підприємство вказувало на те, що у нього існують сумніви щодо дійсності укладення сторонами договору про внесення змін від 14.03.2016 до Договору, то, з цього приводу судами встановлено, що такі посилання ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.

Стосовно доводів Підприємства про те, що відтиск печатки ТОВ "Кушугум-Оіл" на договорі про внесення змін від 14.03.2016 суттєво різниться від відтиску печатки цього ж товариства в Договорі, судом апеляційної інстанції встановлено, що з 28.12.2015 по 20.01.2016 відбулась зміна власників ТОВ "Гепард" (ЄДРПОУ 31455586), підприємство було перейменоване на ТОВ "Кушугум-Оіл" (ЄДРПОУ 31455586), змінило місцезнаходження з міста Київ на місто Запоріжжя, керівником підприємства став його власник.

Переведення ТОВ "Кушугум-Оіл" з міста Київ до міста Запоріжжя тривало до 19.02.2016. Справами підприємства у місті Запоріжжя (оренда приміщень, відкриття рахунків, взаємодія з контролюючими органами) займався його директор з використанням основної печатки, відбиток якої і проставлено на договорі про внесення змін від 14.03.2016 до Договору. Справами підприємства у місті Києві (закриття банківських рахунків, розірвання договорів оренди, взаємодія з клієнтами, які відмовились продовжувати співробітництво, звільнення працівників, перевезення архіву підприємства) займався начальник юридичного відділу з використанням додаткової печатки, відбиток якої і проставлено на Договорі. Таким чином у ТОВ "Кушугум-Оіл" одночасно існували основна печатка та додаткові печатки, які використовувались в господарській діяльності.

На підтвердження вказаних обставин апеляційному суду було надано для огляду оригінал довіреності від 22.01.2016 № 1, на якій проставлена основна печатка ТОВ "Кушугум-Оіл" та долучено до матеріалів справи товарно-транспортну накладну від 19.02.2016 № 1730, на якій проставлені обидві печатки "Кушугум-Оіл".

Таким чином доводи Підприємства щодо відмінностей відбитків печатки ТОВ "Кушугум-Оіл" на договорі про внесення змін від 14.03.2016 до Договору та основному Договорі визнані апеляційним судом такими, що не потребують спеціальних знань, а тому клопотання Підприємства про призначення у справі судової експертизи апеляційним судом залишено без задоволення.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що за загальним правилом особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Разом з цим, відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. При цьому Підприємство не є стороною спірного Договору та ним не доведено, які саме його права та законні інтереси було порушено вчиненням такого Договору.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання в касаційній скарзі на те, що: зміст Договору відступлення суперечить чинному законодавству України, що згідно частини першої статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним; оскаржувані судові рішення суперечать висновку викладеному в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 3-56гс14, - не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі суді рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу комунального підприємства "Київпастранс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі № 910/6553/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає .

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя К. Пільков