Постанова

від 22.03.2018 по справі 904/6742/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/6742/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г.М. - головуючий, Кушнір І.В., Краснов Є.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Повного товариства "Ломбард "Золото" Костенко О.Г., Костенко О.О., Сандул О.О."

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 (судова колегія у складі: Березкіна О.В. - головуючий, Іванов О.Г., Чимбар Л.О.)

за позовом Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області

до Повного товариства "Ломбард "Золото" Костенко О.Г., Костенко О.О., Сандул О.О."

про стягнення 106 157,76 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Нікопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі - позивач), звернувшись в суд з позовом, просило стягнути з Повного товариства "Ломбард "Золото" Костенко О.Г., Костенко О.О., Сандул О.О." (далі - відповідач) 106 157,76 грн. переплати пенсії за період з квітня 2004 року по листопад 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наданням відповідачем недостовірних відомостей щодо роботи на його підприємстві ОСОБА_10 за період з 01.07.1996 року по 30.08.1996 року через що виникла переплата пенсії за втратою годувальника, сплачена на користь ОСОБА_11 в період з 14.04.2004 року по 31.11. 2016 року у сумі 106 157,76 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2017 року (суддя Назаренко Н.Г.) у задоволенні позовних вимог Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що саме до компетенції позивача відноситься оцінка трудового стажу осіб, що звертаються за призначенням пенсії, як такого, що дає або не дає право на той чи інший вид соціального забезпечення (пенсію в разі втрати годувальника, пенсію за віком, по інвалідності, за вислугу років та т.і.), а тому позивач, заявляючи вимогу про відшкодування шкоди, не довів суду повного складу цивільного правопорушення у діях відповідача, необхідного для застосування такої міри відповідальності.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 03.10.2017 вказане рішення суду скасував, позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Оскаржувану постанову апеляційна інстанція мотивувала тим, що з боку відповідача наявний склад порушення умов пенсійного законодавства, внаслідок чого завдано шкоди державі, від імені якої виступають органи Пенсійного фонду України.

Позивачем була прийнята відповідна довідка, яка містила всі необхідні реквізити і тому була врахована при розрахунку страхового стажу, необхідного для призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, а законодавчими актами не передбачений обов'язок Пенсійного Фонду перевіряти достовірність відомостей, зазначених у документах, які надаються для призначення пенсій.

Відтак суд визнав, що саме відповідач надав довідку, яка містила недостовірні відомості, а тому саме він у відповідності до частини 2 статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", повинен нести матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду.

Поряд з цим, апеляційний суд визнав, що позов заявлено в межах позовної давності за даними вимогами.

Позивач подав касаційну скаргу у якій просить постанову у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані: порушенням апеляційним судом норм матеріального права, а саме статті 1166 Цивільного кодексу України; не належною правовою оцінкою факту видачі довідки від 28.01.2005 №3, не дослідженням судом того, хто і за яких обставин видав вказану довідку, і чи взагалі видача довідки відбувалась за участю посадових осіб Повного товариства "Приват Кредит", відкриттям кримінального провадження за відповідною заявою відповідача; порушенням судом статей 43, 47 Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діяла до 15.12.2017 року.

Підсумовуючи викладене, позивач наголошує, що його посадові особи не видавали довідку від 28.01.2005 №3 щодо стажу роботи ОСОБА_12

Від позивача отримано заперечення на касаційну скаргу, у яких останній просить розглянути справу за відсутності представника управління, посилаючись при цьому не те, що апеляційним судом належно розглянуто та доведено всі обставини по справі та прийнято відповідне рішення.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

У даній справі судами розглянуто спір про стягнення з відповідача на користь позивача 106 157,76 грн. переплати пенсії за період з квітня 2004 року по листопад 2016 року.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Стаття 32 зазначеного Закону (в редакції станом на 27.01.2005) передбачає страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по інвалідності за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності:

до досягнення особою 23 років включно - 2 роки;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 3 роки;

від 27 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що для призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, останній повинен був мати 4 роки страхового стажу.

Згідно частини 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" довідки про заробітну плату видаються підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Задовольняючи позов апеляційний суд виходив з того, що 06.09.2016 управлінням Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе, правонаступником якого є позивач, взято на облік пенсійну справу по втраті годувальника ОСОБА_13 (ІНФОРМАЦІЯ_1).

При перевірці документів, що підтверджують стаж роботи померлого годувальника виявилось, що довідка вих. № 3 від 28.01.2005 видана Повним товариством "Приват Кредит", правонаступником якого є відповідач, на ім'я ОСОБА_10 за період його роботи на посаді охоронця з 01.07.1996 по 30.08.1996 містить недостовірні дані щодо дійсності такої роботи, що у свою чергу призвело до виплати пенсії за період квітня 2004 року по листопад 2016 року у сумі 106 157,76 грн.

Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина, і за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння шкоди. Причинний зв'язок, як елемент цивільного правопорушення, є зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Апеляційна інстанція в межах наданих їй процесуальним законодавством повноважень встановила наявність всіх чотирьох складових цивільного правопорушення для настання такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди в порядку статті 1166 Цивільного кодексу України, а саме: наявність шкоди у вигляді переплати пенсії за період з квітня 2004 року по листопад 2016 року у заявленому до стягнення розмірі, протиправна поведінка заподіювача шкоди у вигляді надання довідки, що містить недостовірну інформацію і була підставою для нарахування спірної суми, що в свою чергою є причинним зв'язком між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, та вини відповідача у вигляді видачі такої довідки.

Поряд з цим, задовольняючи даний позов апеляційний суд визнав, що позов заявлено в межах трирічної позовної давності встановленої законодавством для даних вимог.

Отже визнається обґрунтованим висновок апеляційного суду про задоволення позову у зв'язку з тим , що саме з винних дій відповідача, які відобразились у наданні довідки про стаж роботи, яка не відповідала дійсності, позивачем був врахований страховий стаж роботи, який надав право на нарахування пенсії по втраті годувальника, і за період з квітня 2004 року по листопад 2016 року була заподіяна шкода у вигляді безпідставно виплаченої пенсії у сумі 106 157,76 грн.

Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі про порушення апеляційним судом положень 1166 Цивільного кодексу України не знайшли своє підтвердження матеріалами справи і тому відхиляються Верховним Судом.

Аргументи відповідача щодо порушення статей 43, 47 Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діяла до 15.12.2017 року, у зв'язку з належною правовою оцінкою факту видачі довідки від 28.01.2005 №3, не дослідженням судом того, хто і за яких обставин видав вказану довідку, і чи взагалі видача довідки відбувалась за участю посадових осіб Повного Товариства "Приват Кредит" та того, що його посадові особи не видавали довідку від 28.01.2005 №3 щодо стажу роботи ОСОБА_12, відхиляються касаційним судом в силу положень частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII, за приписами якої, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діяла на час перегляду справи судом апеляційної інстанції, обов'язок доводити обставини справи покладається на сторін, а суд, з урахуванням приписів статей 38, 43 цього кодексу, має дати доказам належну оцінку, а не обґрунтовувати свої висновки припущеннями.

Доводи відповідача про відкриття кримінального провадження за його заявою не є передбаченою Господарським процесуальним кодексом України підставою для скасування постанови у справі.

За приписами статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Оскільки касаційна скарга, подана відповідачем, задоволенню не підлягає, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Повного товариства "Ломбард "Золото" Костенко О.Г., Костенко О.О., Сандул О.О." залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/6742/17, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов