Рішення

від 25.03.2018 по справі 803/2018/17

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року ЛуцькСправа № 803/2018/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововолинського міського центру зайнятості про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Нововолинського міського центру зайнятості (далі - Нововолинський МЦЗ, відповідач) про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.01.2018 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство «Шахта №1 «Нововолинська» (далі - ДП «Шахта №1 «Нововолинська») та як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Нововолинсько-Іваничівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області та Володимир-Волинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Нововолинсько-Іваничівське ОПФУ, Володимир-Волинська ОДПІ відповідно) (а. с. 1-1а).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.05.2016 позивач на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) був звільнений з ДП «Шахта №1 «Нововолинська».

22.06.2016 ОСОБА_1 звернувся до Нововолинського МЦЗ за сприянням у працевлаштуванні, де йому було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю, яка виплачувалася в період з 01.07.2016 по 26.06.2017.

15.12.2017 позивач звернувся до Нововолинського МЦЗ з вимогою переглянути розмір допомоги по безробіттю та доплатити вказану допомогу за період з 01.07.2016 по 26.06.2017 відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III(далі - Закон №1533-III).

Проте листом від 18.12.2017 відповідач повідомив, що допомога по безробіттю була призначена у мінімальному розмірі 544,00грн. та відмовив позивачу у перерахунку зазначеної допомоги, оскільки страховий стаж позивача протягом 12 місяців, які передують реєстрації в центрі зайнятості, становить 0 місяців, у зв`язку з тим, що ДП «Шахта №1 «Нововолинська» не сплачено страхові внески за позивача за період червень 2015 року по травень 2016 року включно, що є розрахунковим періодом для обчислення страхового стажу.

Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки він є застрахованою особою на випадок безробіття, перебував у трудових відносинах, має загальний трудовий стаж на день звільнення більше 20 років. При цьому зазначає, що страхувальником (роботодавцем) ДП «Шахта №1 «Нововолинська» сплата єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) була здійснена за період з червня 2015 року по травень 2016 року у грудні 2016 року одночасно з виплатою заробітної плати, а тому вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу, а допомога по безробіттю - перерахунку відповідно до частини першої статті 23 Закону №1533-III.

Позивач просить визнати неправомірною відмову Нововолинського МЦЗ у призначенні допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 Закону №1533-III та зобов`язати нарахувати та виплатити допомогу по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 Закону №1533-IIIз 01.07.2016 по 26.06.2017.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 05.02.2018 №190/08-5 (а.с.62-65) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що згідно даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача за останні 12 місяців, розрахунковий період червень 2015 року - травень 2016 року, що передували реєстрації в центрі зайнятості становив менше 6 місяців, тому наказом № НТ 160629 від 29.06.2016 на підставі пункту 2 статті 22 Закону №1533-III та пункту 3 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 №613 (далі - Порядок №613) позивачу призначено допомогу у мінімальному розмірі - 544,00 грн. відповідно до постанови правління Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття «Про мінімальний розмір допомоги по безробіттю» від 30.11.2016 № 122 (далі - Постанова №122), яка виплачувалася ОСОБА_1 в період липень 2016 року - червень 2017 року. Крім того, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ДП «Шахта №1 «Нововолинська» сплачено ЄСВ за травень 2015 року, а дані про сплату ЄСВ протягом червня 2015 - травня 2016 року відсутні, а тому правових підстав для перерахунку розміру допомоги по безробіттю позивача немає.

У поданій до суду відповіді на відзив від 13.02.2018 (а. с. 87-88) позивач не погодився з відзивом на позовну заяву, вважає дії відповідача неправомірними з підстав, викладених в позовній заяві, при цьому наголошує, що у зв`язку зі сплатою роботодавцем ЄСВ в період виплати позивачу страхової суми (грудень 2016 року) відповідач зобов`язаний був перерахувати позивачу виплату з моменту призначення допомоги по безробіттю згідно з пунктом 9 розділу 2 Порядку №613, яким передбачено, що після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи або за рішенням суду.

В поданих до суду запереченнях на відповідь на відзив від 05.02.2018 №190/08-5, від 01.03.2018 №134/08-5(а. с. 100-102, 116-118) відповідач проти позову заперечив та просить відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа ДП«Шахта №1 «Нововолинська» у поданих до суду поясненнях щодо позову від 15.03.2018 №290/09 (а.с.122-123) зазначила, що нарахована ОСОБА_1 заробітна плата виплачена повністю та в повному обсязі перераховано в бюджет ЄСВ, проте у зв`язку з нерегулярною виплатою зарплати, кошти, які підприємство сплачує (зазначаючи в платіжних документах їх цільове призначення) при виплаті заробітної плати ЄСВ зараховується в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 14.02.2018 представник третьої особи Володимир-Волинської ОДПІ Копко О.В. (а. с. 80) зазначив, що ОСОБА_1 за період з червня 2015 року по травень 2016 року був включений до поданої ДП«Шахта №1 «Нововолинська» звітності «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Крім того, зазначив, що за ДП«Шахта №1 «Нововолинська» у 2015 - 2017 роках обліковувалася заборгованість по єдиному внеску, тому зарахування поточних платежів відбувалося в рахунок погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення, що відповідає приписам діючого законодавства, яке регулює дані правовідносини.

Позивач у поданій до суду відповіді на відзив від 20.02.2018 (а.с.90) додатково зазначив, що інформація, надана третьою особою Володимир-Волинською ОДПІ, підтверджує сплату роботодавцем ЄСВ за період з червня 2015 року по травень 2016 року та включення позивача до поданої звітності «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що є підставою для включення до реєстру застрахованих осіб відповідно до пункту 3 розділу ІІ Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 (далі - Положення № 10-1), яким передбачено, що дані до реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них вносяться на підставі: звітності, що подається страхувальниками до органів доходів і зборів та передається до Пенсійного фонду України в порядку міжвідомчого обміну інформацією. Крім того, зазначає, що обов`язок по нарахуванню та сплаті ЄСВ, а також відповідальність за несвоєчасну сплату, покладено на роботодавця (страхувальника).

В поданих до суду поясненнях щодо позову від 22.03.2018 №1965/06 (а.с.157-159) третя особа Нововолинсько-Іваничівське ОПФУ зазначила, що обов`язок сплати страхових внесків покладено на страхувальника, яким в даному випадку є ДП«Шахта №1 «Нововолинська», проте ним не сплачено страхових внесків за позивача за період з 01.06.2015 по 01.05.2016.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26.01.2018 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі пункту 2 частини першої, частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017; далі - КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (а.с.1-1а).

В подальшому, ухвалою суду від 26.02.2018 витребувано від відповідача Нововолинського МЦЗ та третіх осіб ДП «Шахта № 1 «Нововолинська» та Нововолинсько-Іваничівського ОПФУ додаткові докази та ухвалено судовий розгляд справи продовжити проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у межах строку розгляду справи, передбаченого частиною першою статті 258 КАС України (а.с. 96).

На виконання вимог вказаної ухвали від 26.02.2018 сторонами надано витребувані судом докази (а.с.119-149, 157-165).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 31.05.2016 ОСОБА_1 було звільнено з роботи з ДП«Шахта №1 «Нововолинська» відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, що підтверджується записом №14 у трудовій книжці НОМЕР_1 (а. с. 20).

22.06.2016 позивач звернувся до Нововолинського МЦЗ із заявою про призначення (поновлення) виплати по безробіттю (а. с. 66), на підставі якої ОСОБА_1 відповідно до наказу від 22.06.2016 № НТ160622 надано статус безробітного (а. с. 130).

29.06.2016 Нововолинський МЦЗ наказом №НТ160629 призначив позивачу, як застрахованій особі без урахування страхового стажу, відповідно до частини другої статті 22, частини третьої статті 23 Закону №1533-III допомогу по безробіттю протягом 360 календарних днів з 29.06.2016 по 23.06.2017, виплата якої була відкладена, у зв`язку з наданням особі вихідної допомоги або інших виплат при звільненні з підприємств, установ і організацій або закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку, з 29.06.2016 по 30.06.2016 (а.с.130).

Виплата допомоги про безробіттю ОСОБА_1 була розпочата Нововолинським МЦЗ з 01.07.2016 згідно з наказом від 01.07.2016 № НТ160701 та припинена з 26.06.2017 згідно з наказом від 27.06.2017 №НТ170627 (а. с. 130, 130 зворот). Наказом від 04.07.2017 №НТ170704 припинено реєстрацію безробітного у зв`язку із працевлаштуванням (а.с.130 зворот).

15.12.2017 позивач звернувся до Нововолинського МЦЗ із заявою, у якій просив провести перерахунок допомоги по безробіттю за період з 01.07.2016 по 25.06.2017 відповідно до частини першої статті 23 Закону №1533-III (а. с. 126).

Листом від 18.12.2017 №1804/08-15 Нововолинський МЦЗ повідомив позивача про відсутність правових підстав для перерахунку розміру виплаченої допомоги по безробіттю, яка призначена відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку № 613 у мінімальному розмірі - 544,00грн., оскільки за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача протягом 12 місяців, які передують реєстрації в центрі зайнятості, становить 0 місяців. Крім того, згідно відомостей Державного реєстру ДП«Шахта №1 «Нововолинська» не сплачено страхові внески до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття за період червень 2015 року - травень 2016 року, що є розрахунковим періодом для обчислення страхового стажу позивача (а. с. 128-129).

Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

На думку суду, оскільки відповідач відмовив позивачу у перерахунку допомоги по безробіттю за період з 01.07.2016 по 26.06.2017 листом від 18.12.2017 №1804/08-15, тому саме з цієї дати необхідно обчислювати строк звернення до суду з цим позовом. Відтак, оскільки даний позов подано до суду 29.12.2017, тому позивач не пропустив шестимісячний строк звернення до суду, передбачений частиною другої статті 122 КАС України.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду, оскільки такий строк не пропущений та підлягає обчисленню з дня, коли позивач дізнався про відмову відповідача у проведенні перерахунку раніше призначеної та виплаченої допомоги по безробіттю листом від 18.12.2017 №1804/08-15.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі дій, з огляду на таке.

Згідно із преамбулою Закону №1533-III цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

За приписами статті 1 Закону №1533-III у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем);

страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Терміни «застрахована особа», «страхувальники» та «роботодавці» вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI).

Пунктами 1, 10 статті 1 Закону №2464-VI визначено значення термінів, зокрема:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1533-ІІІ страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Частиною першою статті 6 Закону № 1533-ІІІ встановлено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Одним із видів такого забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (абзац другий частини першої статті 7 Закону №1533-ІІІ).

Згідно з частиною першою статті 22 Закону №1533-III право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону №1533-III застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ встановлено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати )доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Обчислення страхового стажу регламентовано статтею 21 Закону №1533-ІІІ, відповідно до частини першої якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.

З цим правом кореспондується обов`язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI), який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону №2464-V).

Як передбачено частинами сьомою, восьмою, десятою, одинадцятою статті 9 Закону №2464-V єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону № 2464-V за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно з пунктами 1, 9 розділу II Порядку №613 допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу. Якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду. Після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру, для військовослужбовців - після подання особою документів з військового комісаріату, де така особа перебувала на обліку, військової частини або органів, де проходила службу, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи або за рішенням суду.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Положення №10-1 дані до реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них вносяться на підставі, зокрема, звітності, що подається страхувальниками до органів доходів і зборів та передається до Пенсійного фонду України в порядку міжвідомчого обміну інформацією.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо відмови відповідача у проведенні перерахунку допомоги по безробіттю у зв`язку із не зарахуванням до страхового стажу для перерахунку такої допомоги періоду роботи позивача з червня 2015 по травень 2016 року через відсутність даних про сплату страхових внесків.

Разом з тим, позивачу за період роботи з 02.06.2015 по 31.05.2016 була нарахована та виплачена заробітна плата, що підтверджується довідками ДП«Шахта №1 «Нововолинська» №967/14 від 19.12.2017, №287/14 від 14.03.2018, №286 від 15.03.2018 (а.с. 29, 152, 155), а ОСОБА_1 за період з червня 2015 року по травень 2016 року був включений до поданої ДП«Шахта №1 «Нововолинська» звітності «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», про що зазначено у відзиві Володимир-Волинської ОДПІ (а.с.80).

При цьому, відсутність за даними системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків обумовлена тим, що у ДП«Шахта №1 «Нововолинська» була наявна заборгованість по сплаті страхових внесків, тому зарахування поточних платежів відбувалося в рахунок погашення заборгованості, яка виникла у 2015 - 2017 р.р.

Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця роботодавцем сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Таким чином, оскільки з наявних у справі письмових доказів вбачається, що з червня 2015 року по травень 2016 року позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхові внески, протягом періоду з червня 2015 року по травень 2016 року ОСОБА_1 був включений до поданої ДП«Шахта №1 «Нововолинська» звітності «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивача період його роботи з червня 2015 року по травень 2016 року та не проводити перерахунок призначеної позивачу допомоги по безробіттю за період з 01.07.2016 по 26.06.2017 відповідно до частини першої статті 23 Закону №1533-ІІІ.

Відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, взаємопов`язані позовні вимоги про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити дії належить задовольнити шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті допомоги по безробіттю за період з 01.07.2016 по 26.06.2017 відповідно до частини першої статті 23 Закону №1533-ІІІ та про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу допомоги по безробіттю за період 01.07.2016 по 26.06.2017 відповідно до частини першої статті 23 Закону №1533-ІІІ, з урахуванням виплачених сум.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 640,00грн., який підлягав сплаті за подання даного позову та який сплачений квитанцією від 26.12.2017 №0.0.926367703.1 (а.с.2).

Керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Нововолинського міського центру зайнятості щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за період з 01 липня 2016 року по 26 червня 2017 року.

Зобов`язати Нововолинський міський центр зайнятості (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, провулок Поштовий, будинок 1, ідентифікаційний код 20122934) провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за період з 01 липня 2016 року по 26 червня 2017 року, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Нововолинського міського центру зайнятості (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, провулок Поштовий, будинок 1, ідентифікаційний код 20122934) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 640 гривень 00 копійок (шістсот сорок гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх