Рішення

від 14.03.2018 по справі 813/1274/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

№813/1274/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Телиця О.В., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за

позовом Приватного підприємства ЕТАЛОН-КОМ , представник - Сенюта О.В. до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, представник - Шиба А.І. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство ЕТАЛОН-КОМ звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № 0002721408 від 13.03.2017 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № 0002741408 від 13.03.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відносини між позивачем та його контрагентами підтверджуються первинними документами, які засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту; надання таких первинних документів на момент здійснення перевірки було неможливим через вилучення таких слідчим у зв'язку з розслідуванням кримінального провадження № 120161400800026251.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала повністю, надала суду додаткові докази та пояснення, просила позов задоволити повністю.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 186.1 ст. 186, п. 198.1., п. 198.2, п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 ПК України, а саме, занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року на загальну суму 674927 грн. та п. 121.1 ст. 121 ПК України - незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідача зазначив, що в ході перевірки не надано первинних документів по взаєморозрахунках із контрагентами та комплекту перевізних документів автомобільного транспорту та інші документи, що свідчать про транспортування ТМЦ. Перевіркою ПП Еталон-Ком встановлено відсутність господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) по взаєморозрахунках із ТОВ Плазма Сіті , ТОВ Рустбуд-Оздоблення , ТОВ Тенер Союз , ТОВ Мастер-Вектор , ТОВ Індепендент-Компані , ТОВ Мегатранслогістик , ТОВ Техновектор-Ексім , її спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту та збільшення витрат на підставі первинних документів.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю, надав суду додаткові докази та пояснення, просив в задоволені позову відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалами від 03 квітня 2017 року у даній справі було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Судом встановлені наступні обставини:

20.02.2017 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТОВ Плазма Сіті , ТОВ Рустбуд-Оздоблення , ТОВ Тенер Союз , ТОВ Мастер-Вектор , ТОВ Індепендент-Компані , ТОВ Мегатранслогістик , ТОВ Техновектор-Ексім . За результатами вказаної перевірки складено акт № 114/13-01-1408/34-167929.

13.03.2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002721408, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, на підставі акта від 19.05.2017 року за № 114/13-01-14-08/34167929 від 20.20.2017 року, встановлено порушення п. 186.1 ст. 186, п. 198.1., п. 198.1., п. 192.2, п. 198.3, 198.6. ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг): за податковими зобов'язаннями 674927,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 168732,00 грн.

13.03.2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002741408, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 121.1. ст. 121 ПК України на підставі акта перевірки від 20.02.2017 року за № 114/13-01-14-08/34167929 встановлено порушення п. 44.1., п. 44.6, ст. 44, п. 121.1., ст. 121 ПК України, у зв'язку з чим до позивача 510,00 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає, що спірні рішення відповідача щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

З акту перевірки вбачається, що доказом на підтвердження реальності господарських операцій є дані з Пенсійного фонду України та відомості з Єдиного реєстру судових рішень про знаходження у провадженні ГСУ НП України кримінальних проваджень, в яких фігурують контрагенти позивача за ознаками фіктивності.

Докази надані позивачем, копії: податкових накладних, договорів, актів приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, розрахунків загальновиробничих витрат до акту, видаткових накладних, а також копії первинних документів наданих слідчим СВ Франківського відділу поліції міста Львова Федишин-Пилипів В.Р., судом не беруться до уваги, оскільки такі не були взяті до уваги під час проведення позапланової перевірки відповідачем, та такі не вказані в акті перевірки.

Судом частково враховуються аргументи наведені позивачем, а саме в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішенні № 0002721408 від 13.03.2017 року, оскільки висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства по суті ґрунтуються на лише податковій інформації та судових рішеннях в яких фігурують контрагенти позивача.

Вказана податкова інформація не містить жодних даних щодо предмету спору. При формуванні податкової інформації не досліджувалась діяльність позивача. Неможливість реалізації органами державної фіскальної служби визначеної чинним законодавством України компетенції не є доказом вчинення порушення податкового законодавства.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сама лише податкова інформація не є тим джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 ПК України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок, а відтак не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства таким платником.

Вказана позиція суду повністю узгоджується із позицію ВАС України викладеною в ухвалі від 02.02.2016 року по справі №/800/62216/14, ухвалі від 15.10.2015 року по справі №/800/52690/14.

Податковим органом не надано доказів наявності судових рішень, що набрали законної сили, якими встановлено будь-які порушення податкового законодавства позивачем чи його контрагентами.

З цих же підстав, судом не враховується, посилання відповідача на рішення з Єдиного державного реєстру, а саме ухвали Печерського районного суду м. Києва у справах №757/44084/16-к та №757/10719/16-к, ухвали Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 1-кс/760/2555/15.

Жодна із об'єктивних чи суб'єктивних обставин кримінальних дій, зазначених у згаданих рішеннях, щодо позивача у даній справі відповідачем будь-якими належними та допустимими доказами не підтверджені.

Крім цього, по вищезазначених справах здійснюється досудове розслідування, вироки суду по вказаних справах суду не надано.

Суд також зазначає, складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Інформація про контрагента не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків в даному випадку позивача, оскільки обставини зазначені у такій інформації про контрагента мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, та в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували правомірність інформації відповідача щодо контрагентів позивача та фактичну безтоварність спірних операцій.

Судом не враховуються аргументи позивача в частині визнання протиправним податкового-повідомлення рішення № 0002741408 від 13.03.2017 року, оскільки відсутність на момент проведення перевірки первинної документації та ненадання платником податків належних доказів на підтвердження виїмки документації правоохоронними органами, податковим органом правомірно донараховані позивачу грошові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями та застосовано штраф у розмірі 510 гривень.

Відповідно і в цій частині позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Норми права, які застосував суд, наступні:

Пункт п. 44.1 ст. 44 ПК України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пункт п. 44.6 ст. 44 цього ж Кодексу, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пункт п. 186.1 ст. 186 цього ж Кодексу, місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Пункт п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної;

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 13.03.2017 року № 0002721408.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь Приватного підприємства ЕТАЛОН-КОМ (ЄДРПОУ 34167929, вул. Навої, 46, м. Львів) 12654,89 грн. сплаченого судового збору грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 26.03.2018 року.

Суддя Гавдик З.В.