Постанова

від 19.07.2018 по справі 813/1274/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3059/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А. І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д. М.,

за участю секретаря - Болюк Н. В.,

представника позивача - Мельничука В. А.,

представника відповідача - Павлової А. О.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі № 813/1274/17 (рішення ухвалене о 11:28 год. у м. Львові судом у складі головуючого судді Гавдика З. В., повний текст рішення виготовлено 26 березня 2018 року) за адміністративним позовом Приватного підприємства Еталон-Ком до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Еталон-Ком (далі - ПП Еталон-Ком ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС в Львівській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 березня 2017 року № 0002721408, № 0002741408.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що договірні відносини з ТОВ Плазма Сіті , ТОВ Рустбуд-Оздоблення , ТОВ Тенер Союз , ТОВ Мастер-Вектор , ТОВ Індепендент-Компані , ТОВ Мегатранслогістик , ТОВ Техновектор-Ексім мали реальний характер, що підтверджено необхідними первинними документами та не спростовано відповідачем в установленому чинним законодавством порядку, а відтак ним правомірно було сформовано податкові зобов'язання за податком на додану вартість, з врахуванням господарських операцій з вказаними вище контрагентами.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2017 року № 0002721408. В решті позову - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення вимоги позивача та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття скасованого судом податкового повідомлення-рішення, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 20 лютого 2017 року № 114/13-01-14-08/34167929, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування вказаного вище податкового повідомлення-рішення є помилковим.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній обставини, просила її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано відповідачем, який не погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність винесеного ним податкового повідомлення - рішення від 13 березня 2017 року № 0002721408, суд апеляційної інстанції перевіряє справу в цій частині в межах апеляційної скарги.

Як видно з матеріалів справи на підставі акта перевірки від 20 лютого 2017 року № 114/13-01-14-08/34167929, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки ПП Еталон-Ком з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТОВ Плазма Сіті , ТОВ Рустбуд-Оздоблення , ТОВ Тенер Союз , ТОВ Мастер-Вектор , ТОВ Індепендент-Компані , ТОВ Мегатранслогістик , ТОВ Техновектор-Ексім за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року, ГУ ДФС у Львівській області, зокрема, прийняте податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2017 року № 0002721408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 843659 грн, з яких на 674927 грн за основним платежем та на 168732 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 186.1. статті 186, пунктів 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 674927 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ Плазма Сіті , ТОВ Рустбуд-Оздоблення , ТОВ Тенер Союз , ТОВ Мастер-Вектор , ТОВ Індепендент-Компані , ТОВ Мегатранслогістик , ТОВ Техновектор-Ексім . На обґрунтування такого твердження відповідач посилається на ненадання позивачем первинних документів по господарських операціях з вказаними контрагентами, на недотримання вказаними контрагентами вимог податкового законодавства, ненадання позивачем товаросупровідних документів, в тому числі товарно-транспортних накладних.

Слід зазначити, що при проведенні вказаної вище перевірки контролюючим органом надсилалась позивачу вимога щодо надання первинних бухгалтерських документів по господарських операціях з вказаними вище контрагентами, у відповідь на яку від позивача отримано відповідь про відсутність таких документів у зв'язку з їх вилученням під час проведення обшуку із долученням до неї копії протоколу обшуку від 16 вересня 2016 року, складеного працівниками Франківського відділу поліції міста Львова ГУ НП у Львівській області.

На запит відповідача від ОУ ГУ ДФС у Львівській області отримано відповідь, що 16 вересня 2016 року під час проведення слідчих дій (обшуків) спільно з СВ Франківського відділу поліції міста Львова в рамках кримінального провадження від 26 липня 2016 року № 12016140080002127 за адресою реєстрації та діяльності позивача документи по фактах здійснення фінансово - господарських операцій позивача з вказаними вище контрагентами виявлені не були та відповідно не вилучались.

На вимогу суду щодо надання копій згаданих вище документів Франківським відділом поліції міста Львова ГУ НП у Львівській області надано суду копії вилучених документів на 554 аркушах, однак лише 14 з них стосуються господарських операції позивача із згаданими вище контрагентами - це копії податкових накладних, виданих ТОВ Плазма Сіті , ТОВ Рустбуд-Оздоблення , ТОВ Тенер Союз , ТОВ Мастер-Вектор .

Копії первинних документів щодо господарських операцій позивача із згаданими вище контрагентами були надані представником позивача лише під час розгляду справи судом першої інстанції.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства грунтуються лише на податковій інформації та судових рішеннях прийнятих щодо контрагентів позивача, що не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій позивача з вказаними вище контрагентами. При цьому суд не досліджував первинні документи щодо господарських операцій позивача з його контрагентами пославшись на те, що такі не досліджувалися під час проведення податковим органом перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.6. статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до підпункту 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 58.1. статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Відповідно до пункту 121.1. статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пунктів 200.1. - 200.2. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, зокрема, зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції. При цьому обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Ненадання таких документів до прийняття контролюючим органом рішення за результатами податкової перевірки (крім випадків їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами) згідно з нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України прирівнюється до їх відсутності.

Як видно з матеріалів справи позивачем ні під час проведення позапланової виїзної перевірки, ні до прийняття рішення за результатами такої перевірки не було надано контролюючому органу жодних первинних документів щодо господарських операцій із згаданими вище контрагентами.

При цьому лише незначна частина таких документів була вилучена під час проведення обшуку працівниками Франківського відділу поліції міста Львова ГУ НП у Львівській області.

В подальшому копії таких документів були надані позивачем лише під час розгляду справи судом першої інстанції.

Оскільки позивач не надав відповідачу до прийняття рішення за результатами податкової перевірки документи, що підтверджують реальність здійснення ним господарських операцій з його контрагентами вважається, що такі документи у нього були відсутні, а відповідно податковий орган прийшов до вірного висновку про непідтвердження відповідними первинними документами господарських операцій позивача з його контрагентами та вірно визначив йому грошове зобов'язання за податком на додану вартість на суму 843659 грн.

Відтак висновок суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо винесення податкового повідомлення - рішення від 13 березня 2017 року № 0002721408 є помилковим.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі № 813/1274/17 - скасувати в частині задоволення вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2017 року № 0002721408 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні цієї вимоги.

В решті вказане рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А. І. Рибачук судді В. М. Багрій Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 20 липня 2018 року.