Постанова

від 26.03.2018 по справі 350/1633/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/882/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.

суддя Сапіга В.П.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

відповідач Гуменний О.І.

представник особи, яка подала

апеляційну скаргу ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2017 року (головуючий - суддя Калиній Г.В., смт. Рожнятів, проголошено 14:22:31) у справі № 350/1633/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, в якому просив скасувати постанову №43-23/25 у справі про накладення адміністративного стягнення від 12 жовтня 2017 року, винесену державним інспектором у сфері здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Гуменним Остапом Івановичем про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.53 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень.

В обгрунтування вимог позивач покликався на те, що у статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за використання земель не за цільовим призначенням, а він здійснює використання земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,1899 га, яка розташована по вул. Сагайдачного на території Перегінської селищної ради, на підставі договору оренди на земельну ділянку від 14 серпня 2015 року цільове призначення згідно якого - обслуговування ремонтної майстерні. Позивач зазначав, що поняття обслуговування ремонтної майстерні однозначно включає в себе і можливість розпилювання дров і брусів на пиломатеріали, тому жодного порушення земельного законодавства в цьому немає, оскільки при цьому ні цільове призначення ні категорія землі не змінюється.

Постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2017 року у справі № 350/1633/17 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. У поданій апеляційній скарзі, особа, яка подала апеляційну скаргу, покликається на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим, позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач покликається на те, що позивач порушив цільове призначення земельної ділянки. Відтак, вважає висновки суду щодо правомірності дій позивача помилковими.

Представник особи, яка подала апеляційну скаргу вимоги апеляційної скарги підтримує, з мотивів викладених у ній.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримує у повному обсязі.

Згідно ч.5 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Відповідно до 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Як встановлено судом першої інстанції позивач є власником приміщення майстерні з пилорамою, яка знаходиться по вул. Сагайдачного, 128-а у смт. Перегіньске, Рожнятівського району, Івано-Франківської області, що підтверджується копією договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20 серпня 2009 року. Крім того, позивач, згідно договору оренди земельної ділянки від 14 серпня 2015 року, користується земельною ділянкою площею 0,1899 га, що знаходиться по вул. Сагайдачного у смт. Перегінське, та перебуває у комунальні власності, кадастровий номер ділянки НОМЕР_1. Цільове призначення цієї земельної ділянки - обслуговування ремонтної майстерні, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 42262216 від 14 серпня 2015 року.

В результаті проведеної відповідачем перевірки дотримання позивачем вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення від 03 жовтня 2017 року № 4.3-22/26.

Зі змісту протоколу судом встановлено, що, позивачем здійснюється використання земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,1899 га, не за цільовим призначенням, а саме - влаштування та обслуговування діяльності пов'язаної з розпилювання дров і брусів на пиломатеріали (пилорама). Відповідач вважав такі дії позивача порушенням пункту п. ґ ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, відповідальність за яке передбачена ст. 53 КУпАП.

Постановою № 4.3-23/25 від 12 жовтня 2017 року, винесеною державним інспектором у сфері здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Івано-Франківської області Гуменним О.І. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП та накладено адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень за здійснення використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, порушенням заподіяно матеріальну шкоду внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на суму 3511 гривень 08 копійок.

Приймаючи оскаржене судове рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що земельна ділянка відноситься до категорії земель промисловості, відтак землекористувач має право визначати вид її використання в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. За таких обставин суд першої інстанції вважав дії відповідача щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності є незаконними.

Колегія судді не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що Перегінською селищною радою з громадянином ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1899 га, кадастровий номер НОМЕР_1 від 14 серпня 2015 року для обслуговування ремонтної майстерні, яка межує із земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, на якій розміщено приміщення пилорами.

Разом з тим, з відповіді Перегінської селищної ради №857/02-18 від 16 серпня 2017 року стверджується, що позивачем земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1, використовується для влаштування та обслуговування пилорами, а не для ремонтної майстерні. Зазначене позивачем не оспорюється.

З відомостей наявних у публічній кадастровій карті України цільове призначення земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 - підприємств іншої промисловості.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЗК Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з частиною першою статті 20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) промисловості підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Колегія суддів вважає, що формулювання цільового призначення згідно укладеного договору обслуговування ремонтної майстерні за своєю суттю є відмінним від влаштування та обслуговування діяльності пов'язаної з розпилюванням дров і брусів на пиломатеріали (пилорама) . Відтак, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 не мав права використовувати зазначену земельну ділянку для влаштування та обслуговування діяльності пов'язаної з розпилюванням дров і брусів на пиломатеріали (пилорама), оскільки це суперечить її цільовому призначенню.

Водночас, колегія суддів зазначає, що в розумінні Закону України Про оренду землі земельна ділянка надана в оренду має використовуватись відповідно до її цільового призначення, вказаного у договорі.

Відповідно до п. г ч.1 ст.211 ЗКУ громадяни та юридичні особи несуть цивільну,

адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян.

Отже, беручи до уваги наведене вище, суд приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції, щодо визнання неправомірною постанови № 4.3-23/25 від 12 жовтня 2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених вище обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, не вірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1-2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.243, 246, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області задовольнити, а постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2017 року у справі № 350/1633/17- скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про скасування постанови відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний В. П. Сапіга