Постанова

від 22.03.2018 по справі 815/4493/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/4493/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Стас Л.В. Турецької І.О. за участю: секретаряСтефанцевої Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Трест" до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Трест" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 серпня 2017 року №0026761405 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 394 856 грн., та №0026781405 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 355 370 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт, зокрема, зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі надав невірну правову оцінку встановленим обставинам справи, що, як наслідок, призвело до прийняття незаконного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеної Головним управлінням ДФС в Одеський області позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Трест" складено акт №924/15-32-14-05/40105514 від 27.07.2017 року.

Згідно висновку вищевказаного акту перевірки за ТОВ "Укрбуд Трест" виявлені порушення п. 198.1, п. 198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 315884,5 грн; п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 ПК України, ст.1, п.2 ст.3., ст.4, п.6. ст.8, ст.9 Закону №996-XIV від 16.07.1999 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , із змінами та доповненнями, п.2.1, п.2.4, п.2.14, п.2.15 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за № 168/704 в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 284296,0 грн..

На підставі виявлених порушень відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 18 серпня 2017року: 1) №0026761405 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 394 856 грн., 2) №0026781405 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 355 370 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що згідно наявної у податкового органу інформації контрагент позивача ТОВ ВКФ Техногруп не має трудових ресурсів, транспортних засобів, виробничої потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, а отже не могло здійснювати будь-які господарські операції, у зв'язку із чим укладені з позивачем угоди не спричиняють реального настання правових наслідків. Надані до перевірки документи не є достатніми для підтвердження реального виконання зазначених угод, та не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці документи не мають статусу юридично значимих.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки господарські операції проведені позивачем, підтверджуються первинними документами, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасування.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції правильними, з огляду на наступне.

Відповідно до п. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України)(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

За правилами п. 198.5 ст. 198 ПК України Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, визначено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені норми податкового законодавства дають підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит з податку на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

При цьому, за відсутності факту придбання товару, виконання робіт, за наявності формально оформлених первинних документів, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат або податкового кредиту.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у перевіряємий період ТОВ Укрбуд Трест перебувало в господарських взаємовідносинах з ТОВ ВКФ Техногруп , де виступало замовником при укладенні договорів на здійснення ремонтно-будівельних робіт та договорів надання послуг технікою.

На підтвердження здійснення вищезазначених господарських операцій позивачем надано: договори на виконання будівельних робіт № 26/10/16 від 26.10.2016 року та № 186/ТГ від 02.11.2016 року; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2016 року; акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року; договори надання послуг технікою від 04.10.2016 року №04/10/16, від 24.10.2016 року №24/10/16; акти виконаних робіт (надання послуг ) від 15.11.2016 року, від 30.11.2016 року, від 23.12.2016 року, картка бухгалтерського обліку, платіжні доручення.

Також, в матеріалах справи наявний договір від 19.10.2016 року №1024, відповідно до якого ТОВ Укрбуд Трест - підрядник, бере на себе зобов'язання у 2016 році своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи Капітальний ремонт внутрішньо-квартального проїзду за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 305, 305 (будівництво, влаштування фундаменту та покриття шосе, доріг) , а замовник Управління дорожнього господарства Одеської міської ради зобов'язаний прийняти і оплатити такі роботи в межах виділених бюджетних призначень. На підставі зазначеного договору складено акт договірної ціни на виконання визначених робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2016 року від 19.12.2016 року, акт приймання виконаних будівельних робіт №1/1024 від 19.12.2016 року, а також сплачено кошти за платіжним дорученням №304 від 22.12.2016 року з відповідним призначенням.

Згідно договору №186 від 25.10.2016 року укладеного між Управлінням транспортної, дорожньої інфраструктури і зв'язку Херсонської міської ради Замовник, а ТОВ Укрбуд Трест - Виконавець зобов'язується на свій ризик власними (власними і залученими) силами і засобами виконати роботи з капітального ремонту прибудинкової території внутрішньо дворового проїзду житлового будинку №43 по просп. 200-річчя Херсона. До договору додаються: акт договірної ціни, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року від 15.12.2016 року, акт прийому виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2016 року, а також сплачено кошти за платіжним дорученням №1133 від 16.12.2016 року з відповідним призначенням.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження надання послуг, їх отримання та використання у господарській діяльності, а відтак, і реальності господарських операцій, відображених у податковій звітності з ТОВ ВКФ Техногруп , позивач як в ході перевірки, так і під час розгляду справи надав до суду первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

З вище вказаних документів вбачається найменування і вид робіт, товару, витрати, місце їх виконання, об'єми, кількість, вартість, тобто фактичне виконання робіт та постачання послуг.

В свою чергу, за результатами перевірки відповідачем не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку, а наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги висновки акту перевірки ГУ ДФС у Чернівецькій області щодо ТОВ ВКФ Техногруп , оскільки діюче податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, не зобов'язує платника податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару/послуг/робіт правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Податковим органом помилково не проведено аналіз реальності господарської діяльності платника податків на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту, можливості підприємствами виконувати ті чи інші роботи, тощо.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, єдиним доводом податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій з ТОВ ВКФ Техногруп є дані АІС Податковий Блок Архів електронної звітності .

Водночас, судова колегія зазначає, що інформація внесена до вказаних баз використовується податковими органами для інформаційно-аналітичного забезпечення їхньої діяльності і не зумовлює для платника податків зміну структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України і у постанові від 17 листопада 2015 року у справі 21-1852а15.

З огляду на викладене, судом першої інстанції із дослідженням первинних документів надано належну оцінку необґрунтованим доводам податкового органу про відсутність реальності господарських операцій з контрагентом позивача у вказаний період та вірно зроблено висновок про безпідставність нарахування позивачу грошових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток згідно спірних рішень.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Трест" до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання тексту в повному обсязі.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В. Стас

І.О. Турецька.

Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Стас Л.В. Турецька І.О.