Постанова

від 22.03.2018 по справі 395/174/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року м. Кропивницький

справа № 395/174/17

провадження № 22-ц/781/126/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Черненко В.В.

суддів - Кіселика С.А., Суровицької Л.В.

за участю секретаря - Гончар В.В.

учасники справи:

представник СТОВ Агролан - Кривонос А.І.

представник ОСОБА_2- ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ Агроконтракт-Н на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02.11.2017 року, суддя Орендовський В.А., по справі за позовом ТОВ Агроконтракт-Н до ОСОБА_2, СТОВ Агролан про визнання договору оренди землі недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Агроконтракт-Н звернулось в суд із позовом до ОСОБА_2, СТОВ Агролан про визнання договору оренди землі недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем.

На обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що ОСОБА_2 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку належить земельна ділянка площею 3,65 га., кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

09 жовтня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, дану земельну ділянку позивач орендував згідно зі схемою, разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками.

Вказаним договором передбачено, що дія договору продовжується на наступний термін дії договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 6 місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною.

ОСОБА_2 не повідомив позивача за шість місяців до закінчення дії договору про свій намір не продовжувати його на наступний термін.

27.03.2013 року та 06 березня 2014 року позивач направив ОСОБА_2 листи - повідомлення про поновлення договору до якого долучено проект додаткової угоди, але позивач так і не був повідомлений про прийняте відповідачем рішення.

Після закінчення строку договору оренди, позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату за її користування.

В 2015 році позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 та СТОВ Агролан уклали договір оренди землі щодо вказаної земельної ділянки, тобто тієї ділянки, яка перебувала у користування позивача.

Крім того, при укладенні даного договору не здійснювалося встановлення меж земельної ділянки. У зв'язку з тим, що встановлення меж земельної ділянки до підписання договору оренди між відповідачами не здійснювалося, тому на момент укладання та реєстрації даного договору місце розташування земельної ділянки, яке є істотною умовою договору, не було встановлене.

В ході розгляду справи позивач подав уточнення до позовних вимог, де просив суд визнати недійсним договір оренди землі № 50 від 01.09.2014 року, укладений між відповідачами щодо зазначеної вище земельної ділянки, визнати поновленим договір оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н щодо згаданої вище земельної ділянки; стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02.11.2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема зазначається, що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини по справі , а висновки суду ґрунтуються не належних доказах .

ОСОБА_2 надав суду відзив на апеляційну скаргу в якому зазначається, що рішення ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, фактичних обставин справи , в межах наданих суду повноважень. Судом в повному обсязі з'ясовані обставини по справі , що мають значення для правильного вирішення спору , доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні , надано належну оцінку доказам наданих по справі сторонами.

СТОВ Агролан надали суду відзив на апеляційну скаргу в якому зазначили , що доводи викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та не ґрунтуються на належних доказах.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_2, як орендодавцем та ТОВ Агроконтракт-Н , як орендарем, було укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на п'ять років.

Пунктом 14.1 передбачено набрання ним чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Державна реєстрація договору здійснена 24 серпня 2009 року у Новомиргородському районному відділенні КРФ ДП ЦДЗК , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04.09.377.00218 та скріплено печаткою вказаного органу.

01 вересня 2014 року ОСОБА_2 уклав договір оренди землі № 50 з СТОВ Агролан , державну реєстрацію договору здійснено 29.11.2014 р., відповідно до якого передав в оренду товариству спірну земельну ділянку строком на три роки.

Зміст оспорюваного договору оренди № 50 від 01.09.2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ Агролан свідчить про те, що ТОВ Агроконтракт-Н не є стороною цього договору. Разом з тим, позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки вважає, що цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Суд першої інстанції зазначив, що пунктом 9.3.4. договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агроконтракт-Н передбачено, що орендар після закінчення строку договору має переважне право на його поновлення на новий строк.

Сторони погодились, що дія договору продовжується на наступний термін дії, вказаний в пункті 3.1. цього договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за шість місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною (п.3.2 договору оренди).

Пунктами 9.1-9.5, 12.1-12.5 цього договору оренди землі, встановлено права та обов'язки орендодавця та орендаря відповідно до Закону України Про оренду землі , яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Строк дії договору оренди землі, укладеного 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та СТОВ Агроконтракт-Н закінчувався 24 серпня 2014 року.

Суд першої інстанції зазначив, що до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, позивач, з метою скористатися своїм переважним правом щодо поновлення договору оренди, двічі направляв орендодавцю ОСОБА_2 листи - повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди № 1, а саме від 27.03.2013 р. за № ЛП-13 та від 06.03.2014 року за № 120/1.

Докази направлення листа повідомлення від 27 березня 2013 року, позивач не надав.

Проте, квитанцією про відправлення поштою рекомендованого листа, підтверджується, що лист-повідомлення від 06 березня 2014 року з проектом додаткової угоди № 1 на адресу ОСОБА_2 було направлено позивачем 22 квітня 2014 року.

У додатковій угоді № 1 до договору оренди земельної ділянки від 09 жовтня 2008 року, орендарем запропоновано ОСОБА_2 встановити розмір орендної плати 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з безкоштовною оранкою та культивацією городів до 0,25 га, безкоштовно 500 кг соломи та допомогу на поховання у розмірі 700 грн.

Копією листа-повідомлення щодо відмови у продовженні договору оренди землі від 26 квітня 2014 року, оригінал якого та квитанція про його направлення поштою орендарю, оглянуті в судовому засіданні, підтверджується направлення листа-повідомлення ОСОБА_2 директору ТОВ Агроконтракт-Н , в якому відповідач зазначив, що в свою чергу повідомляє товариство про своє небажання продовжувати орендні відносини після закінчення строку дії договору від 09 жовтня 2008 року.

Журналом реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ Агроконтракт-Н підтверджується, що товариством отримано лист ОСОБА_2 за вх. № 228 від 29 квітня 2014 року.

Суд першої інстанції зазначив, що зазначеним підтверджується , що сторони дотримались вимоги ч.1 -ч.5 статті 33 Закону України Про оренду землі , а саме орендар щодо повідомлення про намір реалізувати переважне право на укладення договору оренди землі після закінчення стоку його дії . орендодавець щодо надання відповіді в межах місячного строку після отримання листа - повідомлення, про прийняте ним рішення щодо поновлення договору оренди землі. За таких обставин при наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі , переважне право орендаря припиняється.

Отже укладенням договору 01.09.2014 року між ОСОБА_2 та СТОВ Агролан права позивача не порушенні.

Також зазначено, що суд першої інстанції враховує обставини з яких вбачається, що 31 липня 2017 року щодо вказаної спірної земельної ділянки між ОСОБА_2 та СТОВ Агролан укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), державна реєстрація якого здійснена 01 серпня 2017 року, а спірний договір - розірвано.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний договір оренди землі № 50 від 01 вересня 2014 року внаслідок його розірвання не створює жодних юридичних наслідків.

Проте з таким висновком суду погодитись в повному обсязі неможливо.

Відповідно до статті 213 ЦПК України (у редакції на час ухвалення рішення суду першої інстанції) обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 215 ЦПК України (у редакції на час ухвалення рішення суду першої інстанції) в рішенні суду повинно бути зазначено на підставі яких доказів та з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам права.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних, свобод чи інтересів. У випадках встановлених законом, до суду можуть звертатись органи та особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст.. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_2, як орендодавцем та ТОВ Агроконтракт-Н , як орендарем, було укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на п'ять років. Пунктом 14.1 передбачено набрання ним чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Державна реєстрація договору здійснена 24 серпня 2009 року у Новомиргородському районному відділенні КРФ ДП ЦДЗК , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04.09.377.00218 та скріплено печаткою вказаного органу.

Пунктом 9.3.4. договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агроконтракт-Н передбачено, що орендар після закінчення строку договору має переважне право на його поновлення на новий строк.

Сторони погодились, що дія договору продовжується на наступний термін дії, вказаний в пункті 3.1. цього договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за шість місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною (п.3.2 договору оренди).

Пунктами 9.1-9.5, 12.1-12.5 цього договору оренди землі, встановлено права та обов'язки орендодавця та орендаря відповідно до Закону України Про оренду землі , яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Як свідчать матеріали справи, договору оренди землі, укладений 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та СТОВ Агроконтракт-Н діє до 24 серпня 2014 року.

До закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, позивач, з метою скористатися своїм переважним правом щодо поновлення договору оренди, двічі направляв орендодавцю ОСОБА_2 листи - повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди № 1, а саме від 27.03.2013 р. за № ЛП-13 та від 06.03.2014 року за № 120/1.

01 вересня 2014 року ОСОБА_2 уклав договір оренди землі № 50 з СТОВ Агролан , державну реєстрацію договору здійснено 29.11.2014 р., відповідно до якого передав в оренду товариству спірну земельну ділянку строком на три роки.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За загальним правилом встановленим ст.31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Проте ст. 33 вказаного Закону визначаються правові підстави поновлення договору оренди землі.

Згідно частин 1 - 5 ст. 33 Закону ( у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Згідно ч. 6 ст. 33 Закону у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності).

Підпунктом 9.3.4. пункту 9.2. договору оренди земельної ділянки від 9 жовтня 2008 року ОСОБА_4 і ТОВ Агроконтракт-Н визначили, що орендар має переважне право після закінчення строку договору на поновлення його на новий строк.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України, у якій законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, встановлені ст.777 ЦК України є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

З матеріалів справи вбачається, що позивач до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, з метою скористатися своїм переважним правом щодо поновлення договору оренди, двічі направляв орендодавцю ОСОБА_2 листи-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди № 1, а саме від 27.03.2013 року та лист від 06. 04. 2014 року .

Докази направлення листа-повідомлення від 27.03.2013 року позивач не надав.

Проте, квитанцією про відправлення поштою рекомендованого листа підтверджується, що лист-повідомлення від 06. 04. 2014 року з проектом додаткової угоди № 1 на адресу ОСОБА_2 за місцем його проживання було направлено позивачем 22 квітня 2014 року .

Докази того, що ОСОБА_2 лист-повідомлення з проектом додаткової угоди не отримав в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.5 ст. 33 Закону України Про оренду землі у місячний термін орендодавець, тобто до 22 травня 2014 року , мав розглянути надіслані орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди і у випадку наявності у нього наміру в подальшому здавати земельну ділянку в оренду узгодити з орендарем істотні умови договору або за наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі направити орендарю лист-повідомлення про прийняте ним рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2014 року та 26.04.2014 року ОСОБА_2 на адресу ТОВ Агроконтакт-Н направлені листи в яких ОСОБА_2 повідомляє позивача , що він не має наміру після закінчення терміну дії договору оренди , тобто після 24.08.2014 року продовжувати з позивачем дію договору оренди землі чи укладати новий договір оренди , оскільки він має намір самостійно розпоряджатись, в тому числі і самостійно використовувати зазначену земельну ділянку.

Вбачається, що у наданих відповідачем листах відсутнє повідомлення про результати розгляду істотних умов, запропонованих в проекті додаткової угоди № 1 до договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року, відсутні будь-які обґрунтування відмови у продовженні орендних відносин.

Відповідно до п.12.4 договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агроконтракт-Н розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Крім того, на час направлення зазначених листів, вже діяли норми ст.33 Закону України Про оренду землі , якими передбачено інший порядок узгодження питання щодо поновлення договору оренди землі.

Оскільки підставою позову позивачем зазначено порушення його переважного права, як орендаря на укладання договору на новий строк, необхідним та суттєвим для вирішення спору є з'ясування питання з якою метою буде використовуватись земельна ділянка, що є предметом договору.

У вказаних листах ОСОБА_4 не повідомив орендаря про свій намір укласти договір оренди з іншим орендарем, проте, після закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного з ТОВ Агроконтракт-Н 01.09.2014 року уклав договір оренди з СТОВ Агролан .

Виходячи з положень статті 11 ЦК України, статті 2 Закону України Про оренду землі відповідно до яких права і обов'язки сторін виникають з актів цивільного законодавства й укладеного договору, та статті 33 Закону України Про оренду землі , направлення ОСОБА_2 до закінчення строку дії договору оренди, укладеного з ТОВ Агроконтракт-Н листа з проханням не використовувати належну йому земельну ділянку після збирання врожаю 2014 року, не створює будь-яких прав та обов'язків для сторін у розумінні статті 33 Закону України Про оренду землі .

Вказана позиція висловлена у постановах Верховного Суду України у справах № 6-3 цс15 від 18 березня 2015 року, № 6-4цс15 від 18 березня 2015 року, № 6-10цс15 від 25 лютого 2015 року.

Орендодавець втрачає переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк лише у випадках, коли між ним і орендодавцем не досягнуто домовленості щодо істотних умов договору (ч.4 ст.33 Закону), або коли власник землі в подальшому використовує земельну ділянку особисто, тобто не передає її в оренду.

Проте, у справі встановлено, що ОСОБА_2 не звертався до орендаря з пропозиціями щодо істотних умов договору, не повідомляв орендаря протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди про заперечення щодо поновлення договору, попередньо не повідомив орендаря про намір укладання договору оренди з новим орендарем,земельна ділянка знову була передана в оренду, що свідчить про порушення власником землі вимог, встановлених ст.777 ЦК України та ст.33 Закону України Про оренду землі .

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбаченого статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України Про оренду землі , буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у справі № 6-2539цс16, який викладено у постанові від 6 вересня 2017 року.

Матеріалами справи підтверджується, що в період дії договору орендну плату відповідач отримував у передбачені договором строки.

Факт проведення позивачем розрахунку із ОСОБА_2 грошима за 2014 рік, у березні 2015 року, не є підтвердженням недобросовісного виконання позивачем умов договору, оскільки пунктом 13.3. договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агроконтракт-Н , передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % від несплаченої вчасно суми за кожний день прострочення.

Посилання представників відповідачів на те, що неповернення позивачем власнику земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі за актом приймання-передачі, свідчить про порушення позивачем умов договору оренди землі, є безпідставними, оскільки такі дії орендаря після повідомлення про своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, є конклюдентними та свідчать про намір орендаря скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився.

Оскільки позивач, як орендар, належно виконував умови договору оренди; дотримався строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк; орендодавець не надіслав у встановлений законом строк відмову у поновленні договору на новий строк, не повідомив про намір укласти договір оренди з іншим орендарем; уклав договір оренди з іншим орендарем на умовах, що не є рівними або кращими у порівнянні з запропонованими попереднім орендарем, у позивача на підставі ст.33 Закону України Про оренду землі є переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк і це право було порушено у зв'язку з укладенням орендодавцем договору оренди із іншим орендарем.

Вказані обставини підтверджують наявність правових підстав для визнання договору оренди землі від 01.09. 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ Агролан недійсним, а також для поновлення договору оренди землі.

Однак приймаючи до уваги , що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним, так як цей договір внаслідок його розірвання не створює жодних юридичних наслідків то відповідно рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання договору оренди землі, укладеного 01.09.2014 року між ОСОБА_2 та СТОВ Агролан є правильним та обґрунтованим і доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Оскільки суд першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання договору оренди поновленим, прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, ЦПК України це є підставами для скасування рішення в цій частині та ухвалення нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Так як відповідачі не визнають право позивача на поновлення договору, вимога про визнання договору від 09 жовтня 2008 року поновленим підлягає задоволенню. Такий спосіб захисту порушеного права відповідає п.п.1,3 ч.2 ст.16 ЦК України.

Наявність договору емфітевзису, який було укладено відповідачами під час розгляду справи в суді першої інстанції, не є підставою для відмови в захисті порушеного права.

Апеляційний суд дійшов висновку, щоапеляційну скарга ТОВ Агроконтракт-Н підлягає задовольню частково.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02.11.2017 року підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про визнання договору оренди землі поновленим, з ухваленням в цій частині позову нового рішення, яким визнати поновленим договір оренди земельної ділянки площею 3,65 га. кадастровий номер НОМЕР_1, укладений 09.10.2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агроконтракт-Н .

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ТОВ Агроконтракт-Н судовий збір у розмірі 6720 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ Агроконтракт-Н - задовольнити частково.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02.11.2017 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання договору оренди землі поновленим.

Ухвалити в цій частині позову нове рішення, яким визнати поновленим договір оренди земельної ділянки площею 3,65 га кадастровий номер НОМЕР_1, укладений 09.10.2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агроконтракт-Н .

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ТОВ Агроконтракт-Н судовий збір у розмірі 6720 грн.

Повний текст постанови складено 27.03.2018 р.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: