Рішення

від 13.03.2018 по справі 757/4106/17-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4106/17-ц

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

при секретарі - Чепізі Є. І.,

за участю осіб:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача та третьою особою - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_3 до Дитячо-юнацької спортивної школи з фігурного катання на ковзанах Сюїта , третя особа директор ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 15 000 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8 000 грн., відшкодування нанесеної моральної шкоди у сумі 40 000 грн., в обґрунтування якого вказав, що у день звільнення оформлену належним чином трудову книжку та виплату всіх належних сум не отримав /а. с. 2-5/.

25.01.2017 у справі відкрито провадження /а. с. 24/.

Від представника відповідача та одночасно третьої особи у справі ОСОБА_2 до суду 17.07.2017 надійшли письмові заперечення на позов, у яких вказано, що позов не визнає, позовні вимоги вважає незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки виплати при звільнені були здійснені у два етапи: 21.12.2016 - 5 200 грн. та 31.12.2016 - 7 804 грн. 86 коп. тому, що головний бухгалтер знаходилася на лікарняному, що унеможливлювало проведення платежу через казначейство. Також у письмових запереченнях вказано, що позивач не звертався до адміністрації відповідача для видачі довідки про середню заробітну плату за останні шість місяців та розрахунку всіх належних сум при звільненні. Таким чином, на думку сторони відповідача, третьої особи у справі, ОСОБА_4 основні позовні вимоги не підлягають задоволенню, а відтак і похідна вимога - про відшкодування моральної шкоди /а. с. 124-125/.

21.11.2017 позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, надавши новий розрахунок, згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, а саме зменшив суму позовних вимог до суми середнього заробітку у розмірі 5 458 грн.75 коп. та суми відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 000 грн. /а. с. 134-136/.

На підставі норми пункту 9 частини 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України від 18.03.2004 № 1618-IV у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу (15.12.2017), розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з положеннями процесуального закону, справи, що виникають з трудових відносин, ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження, як передбачено ч. ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України.

Встановивши, що спір виник з трудових відносин, ціна позову становить 45 458 грн. 75 коп., та врахувавши пункти 1-8 частини 3 статті 274 ЦПК України, при вирішенні питання визначення порядку розгляду позовного провадження, вбачається можливість розгляду справи у спрощеному порядку за участі сторін (їх представників) та третіх осіб у справі.

Представник відповідача, третя особа у справі - директор ДЮСШ Сюїта ОСОБА_2 30.01.2018 подала до суду письмові заперечення відповідача на заяву про зменшення розміру позовних вимог, мотивуючи їх тим, що позивач надав не правильний розрахунок сум, а саме щодо того, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, натомість позивач обчислив суму, взявши для розрахунку суму за останній 1 календарний місяць роботи перед звільненням та 1 календарний місяць, у якому був звільнений. А також врахував у своєму розрахунку компенсаційні виплати на відрядження і грошові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах. Представник відповідача, третя особа у справі ОСОБА_2, вказавши, що затримка виплати заробітної плати виникла по незалежним від відповідача причинам - у зв'язку з перебуванням головного бухгалтера на лікарняному, а з 26.12.2016 по 03.01.2017 казначейська служба Шевченківського району м. Києва була зачинена на новорічні свята, тобто жодні виплати неможливо було провести /а. с. 151-153/.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, враховуючи заяву про зменшення суми стягнення у частині, та просив задовольнити його з наведених підстав.

Представник відповідача і третя особа у справі ОСОБА_5 заперечила проти задоволення позову, просила суд відмовити позивачеві у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях, що містяться у матеріалах справи.

Суд, заслухавши обґрунтування представника позивач, заперечення представника відповідача, що є одночасно третьою особою у справі, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Встановлено, що позивач був прийнятий на посаду тренера-хореографа з 01.04.2008, з педагогічним навантаженням 12 годин на тиждень і окладом згідно з штатним розкладом, відповідно до наказу № 11 від 01.04.2008 /а. с. 126/.

Наказом № 100-к від 07.12.2016 позивач звільнений з займаної посади тренера-викладача за власним бажанням з 20.12.2016, з врахуванням відпрацьованих двох тижнів /а. с. 14/.

Разом з тим, у день звільнення остаточний розрахунок з позивачем проведено не було і трудову книжку не видано, що визнається стороною відповідача.

Трудову книжку із записом про звільнення із займаної посади позивач отримав 23.12.2016.

29.12.2016 позивач направив засобами поштового зв'язку відповідачеві заяву про надання розрахунку при звільненні та заяву про надання довідки про роботу /а. с. 21, 22, 23, 38, 39, 40/.

Як вбачається з довідки від 05.07.2017 № 58, середня заробітна плата позивача з липня по грудень 2016 року становить 7 370 грн. 44 коп. /а. с. 117/.

Згідно з випискою за картковим рахунком позивача за період з 26.12.2016 по 04.01.2017, сформованою ПАТ Укрсиббанк 03.07.2017, на його картковий рахунок як зарахування заробітної плати та виплат прирівняних до неї 26.12.2016 надійшла сума у розмірі 5 200 грн., а 04.01.2017 - 7 804 грн. 86 коп. /а. с. 144/.

Тобто позивачу із затримкою в остаточному розрахунку було виплачено роботодавцем суму 13004,86 грн.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 47 КЗпПУ, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Статтею 116 КЗпПУ визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Та обставина, що з позивачем не було проведено розрахунок, з об'єктивних причин: перебування головного бухгалтера ДЮСШ Сюїта на лікарняному, змінами у робочому графіку казначейської служби Шевченківського району м. Києва під час новорічних свят, не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 116 КЗпПУ.

У відповідності до положень третього абзацу пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати, що не вказані в абзаці першому цього пункту, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Вказаним Порядком передбачено випадки, при яких суми виплат при обчисленні середньої заробітної плати, не враховуються, зокрема компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата на проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових), а також грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо (п. п. в , д пункту 4 Порядку).

Позивач звільнений 20.12.2016, тому для розрахунку середньої заробітної плати слід використовувати показники сум за жовтень і листопад 2016 року: 4 687 грн. 25 коп. і 7 239 грн. 53 коп. /а. с. 117/.

Відповідно до зарплатної відомості за листопад 2016 року, позивачеві було виплачено на відрядження 814 грн. 75 коп., грошову винагороду - 2 300 грн., що виключаються із розрахунку середньомісячної заробітної плати /а. с. 154-155/.

Перевіривши надані сторонами розрахунки грошових сум, що підлягають виплаті, суд враховує розрахунок представника відповідача, оскільки позивач визначаючи розміри сум виходив із показника середньої заробітної плати за останній 1 календарний місяць роботи перед звільненням та 1 календарний місяць, у якому відбулося звільнення, натомість Порядком обчислення середньої заробітної плати передбачено - за останні 2 календарні місяці роботи.

Таким чином, позов ОСОБА_3 у частині вимог стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача стягненню підлягає сума у розмірі 2056 грн. 04 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Звертаючись з вказаним позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 40 000 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, оскільки протягом тривалого часу без наявних на те підстав, не отримав належну йому заробітну плату при звільненні, трудову книжку, відповідний розрахунок належних сум при звільненні, що виводило позивача з рівноваги, він втратив нормальні життєві зв'язки, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, усвідомлюючи при цьому потрапляння у трудову кабалу і залежність від відповідача, як він вказав у позовній заяві.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи те, що відповідач у зв'язку з неправомірними діями порушив трудові права позивача, суд, з урахуванням принципів розумності та справедливості, оцінює розмір відшкодування за спричинену моральну шкоду у 1 000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1762 грн.

Керуючись ст. ст. 8, 55, 129 Конституції України, ст. ст. 1-16, 23 Цивільного кодексу України, ст. ст. 47, 48, 116, 117, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до Дитячо-юнацької спортивної школи з фігурного катання на ковзанах Сюїта , третя особа директор ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Дитячо-юнацької спортивної школи з фігурного катання на ковзанах Сюїта (код за ЄДРПОУ 21600589, адреса місцезнаходження: поштовий індекс 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 12) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання зареєстровано за адресою: поштовий індекс АДРЕСА_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 2056 грн. 04 коп., у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Стягнути з Дитячо-юнацької спортивної школи з фігурного катання на ковзанах Сюїта (код за ЄДРПОУ 21600589, адреса місцезнаходження: поштовий індекс 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 12) в дохід держави судовий збір в розмірі 1762 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова