Ухвала

від 22.03.2018 по справі 760/13890/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві кримінальне провадження № 12016100090008350 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_5 на вирок Солом`янського районного суду м.Києва від 11 січня 2018 року, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Молодецьке Маньківського району Черкаської області, громадянки України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженої, яка має на утриманні малолітню та неповнолітню дитину, не працює, зареєстрована в с. Молодецьке Маньківського району Черкаської області, проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судима,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України;

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Солом`янського районного суду м.Києва від 11 січня 2018 року ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України та призначено їй покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України обвинувачену ОСОБА_5 звільнено від відбуття покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину.

Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_5 обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Як встановлено вироком суду, 31 травня 2016 року обвинувачену ОСОБА_5 було призначено наказом №09/05-16 на посаду фармацевта ТОВ «Альго-Фарм» код ЄДРПОУ 36688143 (надалі ТОВ «Альго-Фарм») з 01.06.2016 року і 01.06.2016 року між нею та ТОВ «Альго-Фарм», в особі директора ОСОБА_7 , було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність касира.

Відповідно до умов договору, обвинувачена ОСОБА_5 зобов`язана вносити у встановлені строки до каси або на рахунки в установах банку виручку адміністрації, яка підлягає обов`язковому здаванню; забезпечити збереженість матеріальних цінностей; бережно ставитись до переданих їй матеріальних цінностей та вживати заходів щодо запобігання їх знищенню, псуванню, розкраданню, нестачі; своєчасно доповідати адміністрації про всі обставини, які загрожують зберіганню ввірених їй матеріальних цінностей; вести облік, складати та надавати у встановленому порядку звіти про рух та залишки ввірених їй матеріальних цінностей.

У невстановлений слідством час, обвинувачена ОСОБА_5 , діючи з корисливих спонукань, всупереч врегульованих законом суспільним відносинам у сфері власності та всупереч інтересам ТОВ «Альго-Фарм», визначила для себе предметом злочинного посягання грошові кошти, які отримувала за продані клієнтам лікарські засоби в аптеці, розташованій за адресою АДРЕСА_2 , як додаткове джерело доходу, з метою збагачення за рахунок матеріальних цінностей підприємства (грошових коштів).

04 червня 2016 року обвинувачена ОСОБА_5 , з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на привласнення чужого майна, яке було ввірене їй, умисно, керуючись корисливим мотивом, перебуваючи на своєму робочому місці у торгівельному залі аптеки, розташованій за адресою м. Київ, вул. Мішина, 2, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ «Альго-Фарм, продавала товар (ліки) покупцям, а отримані грошові кошти за проданий товар, протиправно, грубо порушуючи касову дисципліну, привласнила та розпорядилась ними на власний розсуд, завдавши TOB «Альго-Фарм» матеріальної шкоди на суму 1681,95 гривень, яка до цього часу не відшкодована.

Не погодившись з вироком суду, обвинувачена ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу в якій просить вирок щодо неї змінити в частині призначеного їй покарання у зв`язку з його явною несправедливістю через надмірну суворість, шляхом пом`якшення покарання.

При цьому посилається на не співмірність призначеного їй покарання її діянням та особі обвинуваченої.

Не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини та правильність кваліфікації її дій, ОСОБА_5 зазначає, що суд призначаючи їй покарання неналежним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, а також ті обставини що на її утриманні перебувають малолітні син та донька, відсутність скарг за місцем її проживання, відношення обвинуваченої до вчиненого, наявність обставини, яка пом`якшує покарання щирого каяття та відсутності обставин, які обтяжують покарання.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечував проти поданої апеляційної скарги, вважаючи вирок законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, допитавши обвинувачену ОСОБА_5 , за згодою сторін визнав недоцільним дослідження тих обставин, які ніким не оспорювались, оскільки учасники судового розгляду правильно розуміли зміст цих обставин, і у суду не було сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

У зв`язку з цим суд правомірно розглянув кримінальне провадження в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини та правова кваліфікація дій ОСОБА_5 ч. 1 ст. 191 КК України учасниками судового провадження не оспорюються та не оскаржуються, а тому, у відповідності до положень ст. 404 КПК України, апеляційною інстанцією не перевіряються.

Призначаючи обвинуваченій покарання, відповідно до вимог ст.65 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке відноситься до середньої тяжкості, дані про її особу, зокрема те, що вона раніше не судима, посередньо характеризується за місцем тримання під вартою, має на утриманні малолітню та неповнолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_8 судом визнано щире каяття.

Врахувавши зазначені обставини в їх сукупності, а також те, що шкода потерпілому не відшкодована, суд першої інстанції прийшов до висновків про необхідність обрання обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі межах санкції ч.1 ст.191 КК України.

Разом з тим, суд, врахувавши дані про особу обвинуваченої, дійшов висновку про можливість її виправлення без відбування призначеного їй основного покарання, та на підставі ст. 75 КК України звільнив обвинувачену ОСОБА_5 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину. Відповідно до ст. 76 КК України суд правомірно поклав на ОСОБА_5 обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що саме такий вид та розмір покарання ОСОБА_5 , зі звільненням від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України, сприятиме досягненню його мети, а доводи апеляційної скарги щодо надмірної суворості покарання в даному випадку є безпідставними, навіть з урахуванням перебування на утриманні обвинуваченої двох неповнолітніх дітей, як вона на те посилається в апеляційній скарзі.

Виходячи з викладеного, апеляційна скарга обвинуваченої про пом`якшення їй покарання ч. 1 ст. 191 КК України задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.376, 404,405,407 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Солом`янського районного суду м.Києва від 11 січня 2018 року, яким ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на дану ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-кп/796/927/2018

Категорія: ч.1 ст. 191 КПК України

Суддя у суді першої інстанції ОСОБА_9

Доповідач в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1