Рішення

від 14.03.2018 по справі 910/20594/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.03.2018Справа № 910/20594/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н" (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 75А/1)

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл" (61166, Харківська обл., м. Харків, проспект Леніна, буд. 40)

про розірвання договору поруки

За участю сторін:

від позивача: Раскевич Є.Л. - представник, договір про надання правової допомоги від 12.10.17 року;

від відповідача: Гронь М.А. - представник, довіреність № 357 від 17.01.2018 року;

від третьої особи: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про розірвання договору поруки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на істотне порушення відповідачем умов Договору поруки №4К15088/П від 26.10.2016 року в частині передачі позивачу документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитними договорами, що б забезпечило поручителю можливість реалізувати придбані ним права кредитора на отримання від боржника коштів, внаслідок чого позивач втратив зацікавленість в подальшому виконанні Договору поруки, в зв'язку з чим просить суд розірвати вказаний Договір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/20594/17 та призначено її розгляд на 13.12.2017 року, а також залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл" (61166, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ ЛЕНІНА, будинок 40; код ЄДРПОУ 39616637) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 року в зв'язку з нез'явленням представників сторін, розгляд справи відкладено на 30.01.2018 року, зобов'язано учасників судового процесу виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, оскільки провадження у справі № 910/20594/17 було порушене до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи за правилами, які діють після набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 30.01.2018 року судом роз'яснено сторонам про набрання чинності Законом України від 03.10.2017 року № 2147-VIII, з'ясовано думку сторін, щодо можливості розгляду справи в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 року, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч. 3 ст. 12 ГПК України вирішено розгляд справи № 910/20594/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 27.02.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.018 року, враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та за згодою сторін призначив справу до судового розгляду по суті на 14.03.2018 року.

В судові засіданні 30.01.2018 року, 27.02.2018 року, 14.03.2018 року з'явились представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи в судові засідання 30.01.2018 року, 27.02.2018 року, 14.03.2018 року не з'явився.

Копії ухвал Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 року, 30.01.2018 року, 27.02.2018 року, які направлялись третій особі на адресу місцезнаходження за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 61166, Харківська обл., м. Харків, проспект Леніна, буд. 40, на час проведення судових засідань повернулись на адресу Господарського суду міста Києва з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання та адресату не вручені.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження третьої сторони, суду невідомі.

Про поважні причини неявки представника третьої особи в судові засідання суд не повідомлено.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що третя особа не повідомила суд про іншу адресу, відмінну від адреси місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Ойл , яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про належне повідомлення третьої особи про дату, час та місце судового розгляду.

23.01.2018 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, яке за результатами розгляду в судовому засіданні 27.02.2018 року судом відхилено.

13.02.2018 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись при цьому відсутність наявності чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України в якості підстав для розірвання спірного Договору поруки, а також відсутність доказів спроб реалізації прав позивача як поручителя на стягнення відповідних коштів/майна з боржника. Відзив судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень від позивача та відповідача на час розгляду справи по суті не надходило.

Будь - яких процесуальних заяв та клопотань або письмових пояснень щодо предмета позову або заперечень проти позову від третьої особи до суду не надходило.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, приймаючи до уваги відсутність заперечень представників позивача та відповідача проти розгляду справи без участі представника відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника третьої особи за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 14.03.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.03.2018 року заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 14.03.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Старт-Н (позивач у справі, поручитель за договором) та Публічним акціонерним товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (відповідач у справі, кредитор за договором) укладено Договір поруки № 4К15088/П (далі - Договір поруки), згідно умов п. 1 якого його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Капітал Ойл (код за ЄДРПОУ 39616637) (далі - боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором № 4К15088/П від 17.12.2015 року (далі - Кредитний договір), а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору.

За умовами п.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до Кредитного договору.

Як зазначено в п.3 Договору поруки, поручитель з умовами Кредитного договору ознайомлений.

Згідно п.п. 5, 6 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п.5 договору.

Відповідно до п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договорам застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язання боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Як передбачено п. 10 Договору поруки, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Дострокове розірвання Договору здійснюється за письмовою згодою сторін (п. 14 Договору поруки).

Вказаний Договір поруки було укладено сторонами із застуванням електронного цифрового підпису, відповідно до угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа, укладеної 21.03.2013 року між позивачем та відповідачем.

Доказів визнання недійсним Договору поруки №4К15088/П від 26.10.2016 року та/або його окремих положень суду не надано.

Як стверджує позивач в позовній заяві, на виконання своїх обов'язків за Договором поруки, з огляду на невиконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором, ТОВ Старт-Н в якості оплати за Кредитним договором №4К15088/П від 17.12.2015 року грошові кошти в сумі 680 679 643,98 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 2278 від 28.10.2016 року на відповідну суму із зазначенням призначення платежу исполнение обязательств по кред. Договору №4К15088/П от 17.12.15 согласно договора поручительства №4К15088/П от 26.10.16 .

Проте, за твердженнями позивача, всупереч повному виконанню позивачем своїх зобов'язань за Договором поруки, відповідачем належним чином посвідчені копії документів на підтвердження права вимоги до боржника поручителю у відповідності до умов Договору поруки передано не було, тобто було істотно порушено зобов'язання за Договором поруки, що і стало підставою для звернення до суду з позовними вимогами про розірвання Договору поруки №4К15088/П від 26.10.2016 року.

Таким чином, в обґрунтування позовних вимог про розірвання укладеного між сторонами Договору поруки позивач зазначив, що внаслідок вказаного порушення відповідачем умов Договору поруки позивач був позбавлений прав поручителя, який виконав кредитні зобов'язання боржника, на отримання від останнього відповідних коштів, та, відповідно, зазнав значних збитків та втратив зацікавленість у подальшому виконанні Договору поруки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поруки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором (ст. 548 Цивільного кодексу України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ст. 553 Цивільного кодексу України).

Окрім того, виходячи зі змісту положень вказаної статті Цивільного кодексу України суд зазначає, що метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання зобов'язання за основним договором, оскільки у випадку невиконання основного зобов'язання боржником вказане зобов'язання підлягає виконанню поручителем.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

за приписами ст.ст. 627, 628 Цивільного України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України, якою закріплено принцип свободи договору, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Конституційний Суд України в п.3.2 Рішення від 10.11.2011р. № 15-рп/2011 у справі № 1-26/2011 зазначив, що регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Зокрема, як свідчать матеріали справи, платіжним дорученням № 2278 від 28.10.2016 року позивачем було перераховано ПАТ КБ ПриватБанк грошові кошти в розмірі 680679643,98 грн. з посиланням на Кредитний Договір та Договір поруки в призначенні платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Тобто безпосередньо нормами закону закріплено право поручителя вимагати від боржника відновлення свого майнового стану, який зазнав змін в результаті виконання ним обов'язку за боржника.

Підтвердженням цього є також норма ч. 1 ст. 512 ЦК України, якою встановлено вичерпний перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні, серед яких передбачено і виконання обов'язку боржника поручителем.

Оскільки перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки в законі, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

При цьому слід мати на увазі, що обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов'язанням.

З умов Договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

Проте, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу.

Окрім цього сторонами погоджено п. 10 Договору поруки, згідно якого кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Наразі, слід зазначити, що позивачем не подано жодних доказів на підтвердження факту звернення до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Тобто, стверджуючи про неможливість реалізації своїх прав поручителя на стягнення відповідних коштів/майна з боржника, жодних доказів реалізації таких прав позивач не надав.

Щодо посилання позивача як на підставу розірвання Договору поруки на істотне порушення умов останнього відповідачем, суд зазначає, що загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Статтею 615 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов п. 13 Договору поруки зміни і доповнення до цього Договору вносяться тільки за згодою сторін в письмовому вигляді, шляхом укладення додаткової угоди, а згідно п. 14 - дострокове розірвання цього Договору здійснюються за письмовою згодою сторін.

Проте, у відповідності до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено судом за матеріалами справи, умовами Договору поруки не передбачено можливості односторонньої відмови від договору, в той час як виходячи з системною аналізу ст. 651 Цивільного кодекс України істотність порушення договору полягає у позбавленні особи того на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання виконавцем його зобов'язань, передбачених законом або Договором.

При цьому суд зазначає, що заявляючи вимоги про розірвання Договору позивач повинен довести обставини, які передбачені ст. 651 ЦК України та необхідні для розірвання правочину судом на вимогу однієї з його сторін.

В той же час позивачем не наведено обставин та не надано відповідних доказів щодо позбавлення його того, на що він розраховував при укладенні Договору поруки, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань з надання копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту завдання позивачеві відповідної шкоди з боку відповідача у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов спірного Договору поруки.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також у зв'язку з відсутністю фактичних обставин істотного порушення Договору поруки, з якими закон пов'язує можливість дострокового розірвання спірного правочину і настання відповідних юридичних наслідків, зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозиції іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог - відмовити повністю .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 26.03.2018 року .