Постанова

від 30.07.2018 по справі 910/20594/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2018 р. Справа№ 910/20594/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Сітайло Л.Г.

Калатай Н.Ф.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача : не з'явився,

від відповідача : Герасименко Л.В. (дов.№ 389 від 29.03.2018),

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2018

у справі № 910/20594/17 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н"

до Публічного акціонерного товариства "Приватбанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл"

про розірвання договору поруки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що з умов договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником п.1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту сплати позивачем грошових коштів відповідачу. В матеріалах справи, як зазначає суд, відсутні будь-які докази на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, а також підтвердження наявності порушеного зобов'язання станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу.

Місцевий господарський суд зазначає й про те, що позивачем не подано жодних доказів на підтвердження факту звернення до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2018р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов та розірвати договір поруки №4К15088/П від 26.10.2016р.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що підставою для розірвання договору поруки є істотне порушення договору відповідачем - тобто підстава, яка передбачена у ч.2 ст.651 ЦК України. Цією статтею встановлено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Якщо звернути увагу на права та обов'язки сторін, що встановлені у договорі поруки, то можливо зробити висновок про те, що відповідач по зазначеному договору має єдиний обов'язок, встановлений у п.10 договору - після виконання поручителем обов'язку боржника впродовж п'яти робочих днів передати належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують обов'язок боржника. Тобто, відповідач, на думку позивача, порушив єдиний свій обов'язок, який встановлений договором поруки, при цьому суд робить висновок, що це порушення не є істотним. У судовому засіданні позивач довів, що у нього є всі підстави стверджувати про наявність обох факторів, якими визначається істотне порушення умов договору. Позивач позбавлений можливості отримати те, на що він розраховував при укладенні договору, оскільки не отримавши документів, які підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, він не має можливості стягнути борги з боржника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018р. відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначити на 25.06.2018р., встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 15.06.2018р.

В судове засідання апеляційного господарського суду 25.06.2018р. не з'явився представник третьої особи, в зв'язку з чим розгляд справи був відкладений на 30 липня 2018р.

В судове засідання апеляційного господарського суду 30.07.2018р. з'явився представник відповідача.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, про причини неявки позивач та третя особа суд не повідомили, а тому, з огляду на наведене, позивач та третя особа вважаються повідомленими належним чином про розгляд Київським апеляційним господарським судом справи №910/20594/17 оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача судова колегія встановила.

26 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старт-Н", як поручителем, та Публічним акціонерним товариства "Комерційний банк "Приватбанк", як кредитором, укладено договір поруки № 4К15088/П, згідно умов якого його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл" , як боржником, своїх зобов'язань за кредитним договором № 4К15088/П від 17.12.2015 року, а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

За умовами п.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржником за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

Як зазначено в п.3 договору поруки, поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно п.п.5, 6 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п.5 договору.

Відповідно до п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договорам застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язання боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Як передбачено п. 10 договору поруки, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Дострокове розірвання договору здійснюється за письмовою згодою сторін (п. 14 договору поруки).

Вказаний договір поруки укладено сторонами із застуванням електронного цифрового підпису, відповідно до угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа, укладеної 21.03.2013 року між позивачем та відповідачем.

Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором (ст. 548 Цивільного кодексу України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ст. 553 Цивільного кодексу України).

Окрім того, виходячи зі змісту положень вказаної статті Цивільного кодексу України суд зазначає, що метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання зобов'язання за основним договором, оскільки у випадку невиконання основного зобов'язання боржником вказане зобов'язання підлягає виконанню поручителем.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Відповідно до ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ст.ст. 627, 628 Цивільного України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України, якою закріплено принцип свободи договору, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Конституційний Суд України в п.3.2 Рішення від 10.11.2011р. № 15-рп/2011 у справі № 1-26/2011 зазначив, що регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи платіжним дорученням № 2278 від 28.10.2016 року позивачем було перераховано ПАТ КБ "ПриватБанк" грошові кошти в розмірі 680679643,98грн. із зазначенням призначення платежу "исполнение обязательств по кред. договору №4К15088/И от 17.12.15 согласно договора поручительства №4К15088И/П от 26.10.16".

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Тобто безпосередньо нормами закону закріплено право поручителя вимагати від боржника відновлення свого майнового стану, який зазнав змін в результаті виконання ним обов'язку за боржника.

Підтвердженням цього є також норма ч.1 ст.512 ЦК України, якою встановлено вичерпний перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні, серед яких передбачено і виконання обов'язку боржника поручителем.

Оскільки перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки в законі, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

При цьому слід мати на увазі, що обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов'язанням.

З умов договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником п.1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

Проте, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу.

Окрім цього сторонами погоджено п. 10 договору поруки, згідно якого кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Позивачем не подано жодних доказів на підтвердження факту звернення до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що на момент сплати позивачем грошових коштів у розмірі 680679643,98грн. на виконання зобов'язань за договором поруки № 4К15088/П від 26.10.2016р., заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл" , як боржником, своїх зобов'язань за кредитним договором № 4К15088/П від 17.12.2015 року щодо сплати основного боргу та сплати відсотків за користування кредитом становила саме 680679643,98 грн.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що всупереч повному виконанню позивачем своїх зобов'язань за договором поруки, відповідачем належним чином посвідчені копії документів на підтвердження права вимоги до боржника поручителю у відповідності до умов договору поруки передано не було, тобто було істотно порушено зобов'язання за договором поруки до уваги судовою колегією не приймаються з огляду на наступне.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України.

В силу приписів ч.1 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Статтею 615 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов п.13 договору поруки зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін в письмовому вигляді, шляхом укладення додаткової угоди, а згідно п.14 - дострокове розірвання цього договору здійснюються за письмовою згодою сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору поруки не передбачено можливості односторонньої відмови від договору, в той час як виходячи з системного аналізу ст. 651 Цивільного кодекс України істотність порушення договору полягає у позбавленні особи того на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання виконавцем його зобов'язань, передбачених законом або договором.

Заявляючи вимоги про розірвання договору позивач повинен довести обставини, які передбачені ст. 651 ЦК України та необхідні для розірвання правочину судом на вимогу однієї з його сторін.

Судова колегія вважає, що позивачем не наведено обставин та не надано відповідних доказів щодо позбавлення його того, на що він розраховував при укладенні договору поруки, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань з надання копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Оскільки позивач не довів обставини, істотного порушення договору поруки, з якими закон пов'язує можливість дострокового розірвання спірного правочину і настання відповідних юридичних наслідків, зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, місцевий господарський суд дійшов до обгрунтованого висновку про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2018р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-Н" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2018р справі № 910/20594/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/20594/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови підписано 02.08.2018р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.Г. Сітайло

Н.Ф. Калатай