Рішення

від 19.03.2018 по справі 910/1207/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2018Справа № 910/1207/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛЮШН ТРЕЙДІНГ"

про стягнення 446915,65 грн.

за участю представників:

від позивача: Лобач І.А. (довіреність)

від відповідача: Хаврошин М.С. (довіреність)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛЮШН ТРЕЙДІНГ" (відповідач) про стягнення 446915,65 грн., з яких: 416250,00 грн. - основний борг, 8929,42 грн. - пеня, 20812,50 грн. штраф, 923,73 грн. - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №50/06 купівлі-продажу від 14.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2018 прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/1207/18 та призначено підготовче засідання у справі на 05.03.2018.

26.02.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги заперечує, посилаючись на неможливість виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором купівлі-продажу №50/06 від 14.06.2017 через незалежні від відповідача обставини, зокрема, наявність судових спорів між сторонами, невиконання контрагентами відповідача своїх грошових зобов'язань, зниження ділової активності на ринку сільськогосподарської техніки, незадовільний поточний фінансовий стан відповідача, наявність виконавчих проваджень щодо відповідача. Також відповідач заперечив періоди розрахунків пені та 3% річних, а також стверджує, що застосування штрафу згідно з п. 4.3 договору можливо лише за одне прострочення оплати протягом дії договору.

05.03.2018 через відділ діловодства від позивача надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні 05.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.03.2018, про що постановлену ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання. Позивачу та відповідачу направлено ухвалу про виклик у судове засідання 19.03.2018.

19.03.2018 через відділ діловодства від відповідача надійшли заперечення, в яких відповідач зазначив про здійснення часткової сплати заборгованості, погодився з поясненнями позивача щодо розрахунків 3% річних та пені, заперечив позовні вимоги в частині стягнення штрафу та заявив про відстрочення стягнення основного боргу, пені та 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні 19.03.2018 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення по суті заперечень, проти позовних вимог заперечив.

В судовому засіданні 19.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛЮШН ТРЕЙДІНГ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №50/06 (далі - договір) відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти й оплатити техніку (товар), асортимент, кількість та комплектність якої визначається сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, загальна вартість товару за даним договором становить 3330000 грн., у т.ч. ПДВ - 555000 грн.

Згідно із п. 2.2 договору, покупець зобов'язується оплатити продавцю суму, зазначену в п.2.1. цього договору у наступному порядку: у сумі 1665000 грн., у т.ч. ПДВ - 277500 грн. - у строк до 30.06.2017; у сумі 832500 грн., у т.ч. ПДВ - 138750 грн. - у строк до 30.09.2017; у сумі 832500 грн., у т.ч. ПДВ - 138750 грн. - у строк до 30.12.2017.

Оплата товару здійснюється шляхом зарахування грошових коштів на рахунок продавця в безготівковій формі ( п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, передача товару покупцю відбувається протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту перерахування на рахунок продавця суми, зазначеної у п. 2.2.1 цього договору.

В пункті 3.3 договору сторони погодили, що факт передання продавцем товару покупцю сторони фіксують шляхом складання відповідного двостороннього акту приймання-передачі, у якому зазначають асортимент, комплектність та кількість товару, що передається покупцю. Підписанням відповідного двостороннього акту приймання-передачі покупець підтверджує відсутність у нього будь-яких претензій щодо асортименту, якості, комплектності та кількості переданого йому товару.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі несплати частини вартості товару у строки, передбачені п. 2.2 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми, зазначеної в п. 2.1 цього договору, за кожен день прострочення.

Згідно із п. 4.3 договору у разі, якщо прострочення по оплаті товару складає більше ніж 20 (двадцять) календарних днів покупець, додатково до штрафних санкцій, передбачених п. 4.2 цього договору, сплачує продавцю штраф у розмірі 5% від суми заборгованості.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань (п. 7.1 договору).

Специфікацією до договору сторони погодили найменування, кількість та ціну товару, зокрема визначили передачу тракторів "Беларус-892" у кількості 6 шт. на загальну суму 3330000,00 грн. разом з ПДВ.

15.06.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу №50/06 від 14.06.2017 відповідно до якої, сторони дійшли згоди внести зміни до ч. 2, ч. 3, та ч. 4 цього договору та викласти Специфікацію в новій редакції, зокрема сторони визначили, що ціна однієї одиниці товару становить 555000 грн. у тому числі, ПДВ 92500 грн., загальна сума цього договору становить суму підписаних сторонами специфікацій до цього договору.

Згідно із додатковою угодою №1 від 15.06.2017 сторони виклали в новій редакції Специфікацію (додаток №1 до договору), відповідно до якої, продавець зобов'язаний поставити до 22.06.2017, а покупець прийняти та оплатити передачу тракторів "Беларус-892" у кількості 3 шт. на загальну суму 1665000,00 грн. разом з ПДВ., у порядку, зазначеному в п. 3 цієї Специфікації.

Відповідно до п. 2. Специфікації, загальна вартість товару складає 1665000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 277500 грн.

В п. 3 Специфікації сторонами встановлено, що оплата за товар здійснюється наступним чином: у сумі 832500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 138750 грн. - у строк до 30.06.2017; у сумі 416250,00 грн., у т.ч. ПДВ - 69375,00 грн. - у строк до 30.09.2017; у сумі 416250,00 грн., у т.ч. ПДВ - 69375,00 грн. - у строк до 30.12.2017.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв погоджений сторонами товар (трактори "Беларус-892" у кількості 3 шт.) на загальну суму 1665000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №833 від 22.06.2017 та копією акту приймання-передачі товару від 22.06.2017.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений позивачем товар у загальній сумі 1248750,00 грн., а саме: 30.06.2017 - 825000,00 грн., 05.07.2017 - 7500,00 грн., 24.10.2017 - 416250,00 грн.

Таким чином, залишок заборгованості за договором станом на час звернення до суду становив 416250,00 грн., яку відповідач, згідно із Специфікацію (у редакції додаткової угоди №1 від 15.06.2017) мав сплатити у строк до 30.12.2017.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 8929,42 грн., штрафу у розмірі 20812,50 грн. та 3% річних у сумі 923,73 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1250,00 грн. основного боргу та задоволення позову в іншій частині, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом позивач передав відповідачу товар (трактори "Беларус-892" у кількості 3 шт.) на загальну суму 1665000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №833 від 22.06.2017 та копією акту приймання-передачі товару від 22.06.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із Специфікацію (у редакції додаткової угоди №1 від 15.06.2017) суму платежу у розмірі 416250,00 грн. відповідач мав сплатити у строк до 30.12.2017.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати за переданий товар та наявність заборгованості за договором на час звернення до суду у розмірі 416250,00 грн.

Під час розгляду справи, відповідач згідно із платіжним дорученням №60 від 19.03.2018 частково сплатив на користь позивача суму заборгованості у сумі 1250,00 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що сума страхового відшкодування у розмірі 1250,00 грн. сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, суд закриває провадження у справі №910/1207/18 в частині позовних вимог про стягнення 1207,00 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки заборгованість відповідача за договором у сумі 415000,00 грн. (416250,00 грн. - 1250,00 грн.) підтверджена матеріалами справи, то суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 415000,00 грн. заборгованості та задовольняє позов у цій частині.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховані за період з 30.12.2017 по 25.01.2018 суму пені у розмірі 8929,42 грн. та 3% річних у сумі 923,73 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20812,50 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та штрафу.

Нарахування пені та 3% річних здійснене позивачем за період з 30.12.2017 по 25.01.2018.

В пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Оскільки згідно із Специфікацію (у редакції додаткової угоди №1 від 15.06.2017) оплата у розмірі 416250,00 грн. за поставлений товар здійснюється у строк до 30.12.2017, то останнім днем виконання такого зобов'язання є 29.12.2017, то позивач вірно здійснює нарахування пені та 3% річних з 30.12.2017.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за товар передбачена у п. 4.2. договору, відповідно до якого, у разі несплати частини вартості товару у строки, передбачені п. 2.2 цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми, зазначеної в п. 2.1 цього договору, за кожен день прострочення.

Розрахунок пені у сумі 8929,42 грн. є арифметично вірним, у зв'язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

В пункті 4.3. договору сторони погодили, що у разі, якщо прострочення по оплаті товару складає більше ніж 20 (двадцять) календарних днів відповідач, додатково до штрафних санкцій, передбачених п. 4.2 цього договору, сплачує позивачу штраф у розмірі 5% від суми заборгованості.

Розрахунок штрафу у розмірі 5% від суми заборгованості є також арифметично вірним, у зв'язку із чим суд також задовольняє вимоги у цій частині.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена вище правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 № 3-24гс12.

Таким чином, у даній справі договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору (порушення строків розрахунків) у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Судом також враховано, що визначені договором штрафи передбачені за різні порушення, а саме: пеня за порушення строків оплати за товар, а штраф - за прострочення по оплаті товару більше ніж 20 (двадцять) календарних днів.

Крім того, умовами договору сторони погодили певний графік здійснення платежів, а тому нарахування позивачем штрафних санкцій по кожному окремо платежу є правомірним.

Також суд зазначає, що у справі Господарського суду міста Києва №910/18133/17 з відповідача на користь позивача стягнуто штраф у сумі 20812,50 грн. за прострочення оплати платежу у сумі 416250,00 грн., строк оплати якого встановлений до 30.09.2017. В той же час у даній справі спір виник у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання зі сплати платежу за інший період, а тому заперечення відповідача в цій частині визнаються судом безпідставними.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розрахунок 3% річних у сумі 923,73 грн. є арифметично вірним, а тому вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 415000,00 грн., пені у розмірі 8929,42 грн., штрафу у розмірі 20812,50 грн. та 3% річних у розмірі 923,73 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно із частиною 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про відстрочення стягнення основного боргу, пені та 3% річних, то суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Приписами ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Обставини, на які відповідач посилається в обґрунтування необхідності відстрочення виконання рішення, а саме: неможливість виконання грошового зобов'язання перед позивачем через незалежні від відповідача обставини, наявність судових спорів між сторонами, невиконання контрагентами відповідача своїх грошових зобов'язань, зниження ділової активності на ринку сільськогосподарської техніки, незадовільний поточний фінансовий стан відповідача, наявність судових справ за позовами позивача, не є на думку суду такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Суд зазначає, що заявником не надано суду жодного доказу на підтвердження існування виняткових обставин, що можуть бути підставами для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання або обумовлюють наявність ускладнень під час виконання судового акту.

З огляду встановлені вище судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, оскільки рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для відстрочення виконання рішення суду у даній справі в частині стягнення основного боргу, пені та 3% річних.

З урахуванням наведеного суд відмовляє у задоволенні клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛЮШН ТРЕЙДІНГ" про відстрочення стягнення основного боргу, пені та 3% річних.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №910/1207/18 в частині позовних вимог про стягнення 1250,00 грн. основного боргу.

В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛЮШН ТРЕЙДІНГ" (03047, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 50, офіс 461, ідентифікаційний код 40657315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА" (03110, м. Київ, вулиця ОЛЕКСАНДРА ПИРОГОВСЬКОГО, будинок 19, корпус 4, приміщення 84, ідентифікаційний код 37768114) основний борг у розмірі 415000,00 грн., пеню у розмірі 8929,42 грн., штраф у розмірі 20812,50 грн., 3% річних у розмірі 923,73 грн. та судовий збір у розмірі 6684,98 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛЮШН ТРЕЙДІНГ" про відстрочення стягнення основного боргу, пені та 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано: 27.03.2018

Суддя О.В. Гулевець