Рішення

від 14.03.2018 по справі 908/2365/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 14.03.2018Справа №  908/2365/17 Господарський суд міста Києва у складі  судді Лиськова М.О. при секретарі судового засідання Бородиня В.В. розгляшувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи За позовом          Регіонального відділення Фонду державного майна України по                                                   Запорізькій області до                    Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Енергополіс" про                    стягнення заборгованості, розірвання договору та повернення майна третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державний заклад “Спеціалізована медико-санітарна частина № 1” Міністерства охорони здоров'я України. Без участі представників учасників справи у зв'язку із їх неявкою ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 27.11.2017 р. за вх. № 2667/08-07/17 до господарського суду Запорізької області від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області надійшла позовна заява (вих. № 10-22-05912 від 21.11.2017 р.) до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Енергополіс”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державний заклад “Спеціалізована медико-санітарна частина № 1” Міністерства охорони здоров'я України, відповідно до прохальної частини якої просить стягнути з відповідача заборгованість із орендної плати в сумі 31765,89 грн., пеню в сумі 7830,86 грн., штраф у сумі 3176,59 грн.; розірвати договір оренди державного нерухомого майна № 3112/д від 28.05.2013 р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Енергополіс”; зобов'язати Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Енергополіс” повернути державне нерухоме майно, що розміщене за адресою: Запорізька область, м. Енергодар,            пр. Будівельників, 33. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.11.2017 позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Енергополіс”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державний заклад “Спеціалізована медико-санітарна частина № 1” Міністерства охорони здоров'я України, було надіслано до Господарського суду міста Києва за підсудністю. 06.12.2017 матеріали справи №908/2365/17 надійшли до Господарського суду міста Києва. За результатами автоматичного розподілу справи № 908/2365/17, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2017, справу №908/2365/17 передано для розгляду судді Лиськову М.О. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 справу №908/2365/17 було призначено до розгляду на 13.12.2017. В судове засідання, призначене 13.12.2017, представники сторін не з'явились, причин неявки суд не повідомили, витребуванні документи не надіслали, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені були належним чином. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 розгляд справи було відкладено до 17.01.2018. У судове засідання 17.01.2018 з'явився представник позивача. Представники відповідача  та третьої особи до суду не з'явились. Судом відкладалися підготовчі засідання 17.01.2018 на 14.02.2018, 14.02.2018 28.02.2018, 28.02.2018 на 14.03.2018. В судове засідання, призначене на 14.03.2018 представники учасників справи не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направили, хоча про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення судового засідання не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні. Згідно з ч. 1, 3       ст. 202  ГПК України       неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору  може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні  14.03.2018 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 28.05.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі - Орендодавець) та Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Енергополіс” (надалі - Орендар) укладено договір оренди державного нерухомого майна №3112/д (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендарю було передано в строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення №59, №60, загальною площею 17,9 кв.м., першого поверху будівлі головного корпусу з поліклінікою (Літера Ж-5) (надалі - Майно), розміщених за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, 33. Майно перебуває на балансі Державного закладу „Спеціалізована медико-санітарна частина №1” Міністерства охорони здоров'я України (далі - Балансоутримувач). Згідно з п.10.1. Договору, останній укладено строком на 1 рік, що діє з 28.05.2013 по 27.05.2014 включно. Відповідно до п.1.1 Договору про зміни № 2 від 08.05.2015 до Договору, термін дії договору продовжено по 26.04.2018. Відповідно до п. 3.6 Договору, сплата орендних платежів до Державного бюджету проводиться щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Відповідно до ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, орендна плата з урахуванням її індексації є однією із істотних умов договору оренди. Частиною 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п. 5.3 Договору встановлено, що Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення за період грудня 2015 по жовтень 2017 року в розмірі 31   765,89 грн. За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір оренди державного нерухомого майна №3112/д від 28.05.2013 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором найму (оренди). Відповідно до  ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Таким чином, судом встановлено, що орендар не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання. Станом на 16.11.2017, за твердженням позивача, Орендар за Договором до Державного бюджету України має заборгованість з орендної плати в період з грудня 2015 по жовтень 2017 року в сумі 31 765,89 грн. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та пункту 13 Договору, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав. Доказів оплати відповідачем заборгованості в сумі 31 765,89 грн., яку заявлено позивачем до стягнення, матеріали справи не містять. Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором позивач заявив до стягнення з останнього 7   830,86 пені та штраф в розмірі 3 176,59 грн. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. Пунктом 3.7 Договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Відповідно до розділу 3 Договору, Орендарю нарахована пеня за період з 16.01.2016 по 15.07.2016 у розмірі 842,43 грн., за період з 16.07.2016 по 15.01.2017 у розмірі 1 853,37 грн., за період з 16.01.2017 по 15.07.2017 у розмірі 2 741,05 грн., за період з 16.07.2017 по 15.11.2017 у розмірі 2 394,01 грн. Суд відзначає, що згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Судом встановлено, що розрахунок суми пені Позивачем здійснено не вірно, оскільки позивачем нарахована пеня за період більше ніж 6 місяців. Таким чином, враховуючи вищевикладене, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 842,43 грн. у відповідності до пункту 3.7. Договору. Пунктом 3.8 Договору встановлено, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. Таким чином, у зв'язку із наявністю заборгованості по Договору за грудень 2015 - жовтень 2017, Орендарю нараховано штраф в розмірі 3 176,59 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку щодо його  часткової обґрунтованості, відповідності умовам закону та договору, внаслідок чого зазначені суми підлягають частковому стягненню з відповідача з підстав зазначених вище. Оскільки Орендарем не виконуються належним чином зобов'язання за Договором по сплаті орендної плати, у Орендодавця є підстави для розірвання вищевказаного договору. Пунктом 8.2. Договору встановлено, що Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору, або його розірвання внаслідок невиконання або неналежного виконання умов Договору. Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Відповідач в період з грудня 2015 по жовтень 2017 року в сумі 31 765,89 грн., що відповідає несплаті за понад 12 місяців підряд. Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Враховуючи викладене, позовні вимоги про розірвання спірного договору оренди  підлягають задоволенню. Згідно п. 5.10. Договору, у разі розірвання Договору Орендар зобов'язаний повернути Балансоутримувачу орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду. З метою досудового врегулювання спору, регіональним відділенням були направлені на адресу Орендаря лист від 31.03.2016 №11-13-01771 та претензії від 04.05.2016 №11-22-02483, від 22.06.2016 №11-22-03477 та від 02.06.2017 №11-22-02957, в яких вимагалось належним чином виконати обов'язки за Договором і сплатити наявну заборгованість. Вимоги претензій по сплаті заборгованості на час звернення до суду залишились без відповіді та задоволення. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання  ПрАТ „Страхова компанія „Енергополіс” повернути державне нерухоме майно, що розміщене за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, 33, а саме: вбудовані нежитлові приміщення №59, №60, загальною площею 17,9 кв.м., першого поверху будівлі головного корпусу з поліклінікою (Літера Ж-5), Державному закладу „Спеціалізована медико-санітарна частина №1” Міністерства охорони здоров'я України по акту прийому-передачі, в зв'язку з чим зазначена вимога підлягає задоволенню. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За таких обставин, повно та всебічно оцінивши пояснення учасників судового процесу та наявні у справі докази, приділивши увагу кожному твердженню, посиланню та доводу у даній справі, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Енергополіс” про стягнення заборгованості із орендної плати в сумі 31 765,89 грн., пені в сумі 842,43 грн., штраф у сумі 3176,59 грн.; розірвання договору оренди державного нерухомого майна №3112/д від 28.05.2013 р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Енергополіс” та зобов'язання Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Енергополіс” повернути державне нерухоме майно, що розміщене за адресою: Запорізька область, м. Енергодар,  пр. Будівельників, 33. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підляганню стягненню судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 2958,59 грн. Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області задовольнити частково. 2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Енергополіс” (02192, бульвар Дарницький, будинок 8, місто Київ, код ЄДРПОУ 19031693) на користь Державного бюджету заборгованість з орендної плати в сумі 31 765,89 грн., пені в сумі 842,43 грн., штраф в сумі 3 176,59 грн. та 2958,59 грн. суму судового збору. 3. Розірвати договір оренди державного нерухомого майна №3112/д від 28.05.2013, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, вулиця Перемоги, 50, місто Запоріжжя, код ЄДРПОУ 20495280) та Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Енергополіс” (02192, бульвар Дарницький, будинок 8, місто Київ, код ЄДРПОУ 19031693). 4. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Енергополіс” (02192, бульвар Дарницький, будинок 8, місто Київ, код ЄДРПОУ 19031693) повернути державне нерухоме майно, що розміщене за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, 33, а саме: вбудовані нежитлові приміщення №59, №60, загальною площею 17,9 кв.м., першого поверху будівлі головного корпусу з поліклінікою (Літера Ж-5), Державному закладу „Спеціалізована медико-санітарна частина №1” Міністерства охорони здоров'я України (71502, проспект Будівельників, будинок 33, Запорізька область, місто Енергодар, код ЄДРПОУ 34247637) по акту прийому-передачі. 5.   У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. 6.   Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26.03.2018 Суддя                                                                                                    М.О. Лиськов