Рішення

від 28.03.2018 по справі п/811/1477/14.

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 року справа № П/811/1477/14.

провадження № 2-кас/811/52/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в загальному позовному провадженні (в порядку письмового провадження) в м.Кропивницький адміністративний позов приватного підприємства "МКПП Горгачі" (далі - Підприємство) до Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області (далі - Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з заявою до податкового органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 квітня 2014 року, якими:

- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 578141 грн. та накладено штрафну санкцію - 289071 грн.;

- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 549234 грн. та накладено штрафну санкцію - 274617 грн.;

Представник позивача підтримав вимоги заяви.

У судовому засіданні зазначив, що договір поставки, який укладений з ФГ Скутельник А.О. (далі - Господарство), носив реальний характер та настали правові наслідки, котрі обумовлювались ним.

На думку платника податків, він правомірно сформував в декларації з податку на додану вартість суму податкового кредиту за згаданим правочином.

Представник відповідача заперечив стосовно задоволення позову.

Пояснив, що договір, котрий уклали Підприємство та Господарство, не спрямовувався на реальне настання наслідків, котрі обумовлювались ним.

Доказом того, як вважає він, є податкова інформація щодо перевірки діяльності Господарства.

Ухвалою суду від 01 березня 2018 року прийнято рішення про завершення розгляду справи в порядку письмового провадження (Том 3 а.с.177).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.

Так, місцем знаходження Підприємства є вул.Бикова,69, с.В.Северинка, Кіровоградський район Кіровоградська область (Том 1 а.с.43-60).

Юридична особа займається господарською діяльністю, що пов'язана з переробкою сировини.

01 серпня 2013 року Підприємство та Господарство уклали договір поставки сої (Том 1 а.с.90-92).

У серпні 2013 року Господарство виписало податкові накладі на загальну суму 3468847,44 грн. (з урахуванням ПДВ 578141,24 грн.) (Том 1 а.с.93-120).

Того ж місяця і року складені видаткові накладні, згідно яких Підприємство придбало сою у кількості 630,7 тонн (Том 1 а.с.121-134).

Відповідно до приписів пункту 3.1 правочину доставка товару здійснювалась на умовах DDP в тлумаченні термінів ІНКОТЕРМС 2010 (продавець несе витрати і ризики, які пов'язанні з транспортуванням).

Підприємство надало і товарно-транспортні накладені, згідно яких поставка товару мала місце упродовж серпня 2013 року (Том 1 а.с.135-153).

Підприємство розрахувалась з Господарством у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням та квитанціями до прибуткових касових ордерів (Том 1 а.с.154-250, Том 2 а.с.1-16).

Суму податку на додану вартість Підприємство включило до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за серпень-вересень 2013 року (Том 2 а.с.17-54).

З 19 по 25 лютого 2014 року податковий орган провів позапланову виїзну перевірку діяльності Підприємства з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Господарством за період з 01 січня по 13 грудня 2013 року (Том 1 а.с.19-38).

За наслідками перевірки ревізори склали акт від 04 березня того ж року, в якому описали виявлені порушення.

Так, ревізори зробили висновок, що Господарство не поставляло Підприємству товар.

На їх думку, згаданий правочин є нікчемним.

Висновок про нереальність господарської операції зробили на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки Господарства щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01 серпня по 31 серпня 2013 року.

06 грудня 2013 року Могилів-Подільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області склала акт про неможливість проведення зустрічної звірки Господарства щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01 серпня по 31 серпня 2013 року (Том 3 а.с.121-139).

Перевірку не змогли провести у зв'язку з відсутністю юридичної особи за місцем знаходження (Том 3 а.с.143).

Керівник відповідача погодився з висновками ревізорів та прийняв податкові повідомлення-рішення від 11 квітня 2014 року, якими:

- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 578141 грн. та накладено штрафну санкцію - 289071 грн.;

- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 549234 грн. та накладено штрафну санкцію - 274617 грн. (Том 1 а.с.12-15).

Штрафна санкція застосована у розмірі 50% від грошового зобов'язання.

Застосовуючи її у такому розмірі, податковий орган враховував податкові повідомлення-рішення від 18 лютого 2014 року (Том 3 а.с.100).

Судом встановлено, що ці податкові повідомлення-рішення скасовані постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 08 грудня того ж року (Том 3 а.с.98-99).

Підприємство надало пояснення, згідно яких соя використана у виробництві продукції, яка поставлена іншим контрагентам (Том 3 а.с.73-75).

За повідомленням органу досудового розслідування ним не розслідується кримінальне провадження за фактом створення фіктивної юридичної особи Господарства (Том 3 а.с.117).

Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.

Перш за все, акт перевірки це документ, в якому ревізор фіксує обставини, котрі встановив, керуючись виключно власним сприйняттям і розумінням.

Надалі акт вивчає керівник податкового органу, який і вирішує питання про погодження з його висновками.

У разі погодження з висновками, які мають негативні наслідки стосовно платника податків, посадова особа зобов'язана прийняти відповідне рішення (у письмовій формі), оскільки це єдиний спосіб реалізації компетенції суб'єкта владних повноважень.

Така правова позиція суду узгоджується з системним аналізом приписів пунктів 56.1-56.4 статті 56 Податкового кодексу України.

Зокрема, цією нормою права передбачено, що податковий орган може прийняти, окрім податкового повідомлення-рішення, і інше рішення, яке платник податків має право оскаржити до контролюючого органу вищого рівня або суду.

Судом встановлено, що за результатами опрацювання зібраної податкової інформації щодо діяльності Господарства податкова інспекція не прийняла жодного рішення та не звернулася до суду з позовом про визнання недійсними договорів, котрі уклав платник податків, в тому числі і з Підприємством, нехтуючи наданими повноваженнями, передбаченими підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, та положеннями статті 228 Цивільного кодексу України.

Отже, податковим органом враховане податкове зобов'язання Господарства з податку на додану вартість за договором, котрий укладений з Підприємством.

Проводячи перевірку діяльності Підприємця, податкові ревізори посилались на податкову інформацію щодо діяльності контрагента, як незаперечний доказ недійсності його правочинів.

Однак, податкові ревізори допустили помилку, оскільки податкова інформація щодо контрагента є підставою для висновків відповідно до приписів підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, які робляться за наслідками аналізу усієї сукупності матеріалів перевірки платника податків.

Під час перевірки Підприємство надало усі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують отримання товару, його оприбуткування, сплату коштів та використання у господарській діяльності.

Зокрема, таким документами є: видаткові, податкові накладні, платіжне доручення та квитанції, товарно-транспортні накладні.

Підсумовуючи, суд робить висновок, що під час перевірки Підприємство надало належним чином оформленні первинні документи, які відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку, оскільки фіксують факти здійснення господарських операцій.

Щодо аналізу акта перевірки стосовно контрагента позивача, то суд зазначає наступне.

Так, акт складений у зв'язку з відсутністю платників податків за місцем реєстрації.

Таким чином, тоді не досліджувалися первинні документи бухгалтерського обліку стосовно взаємовідносин з Підприємством, що стало підставою формування негативних висновків.

Товар, який придбало Підприємство, міг доставлятися не з місця зберігання Господарством, а з місця, з якого вони його придбали (транзит).

Це виключає необхідність оренди будь-яких приміщень.

Доказами ж стосовно недійсності правочинів можуть бути рішення суду про недійсність договорів, рішення податкового органу щодо застосування негативних наслідків стосовно контрагента, яке останнім визнається як законне, вирок суду, показання свідків, тощо.

Отже, суд зробив висновок, що відповідач не надав належних доказів стосовно недійсності правочину, який уклало Підприємство з Господарством.

Окрім того, суд зазначає, що, коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретним платником податків, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.

Таким чином, Підприємство включило до податкового кредиту з податку на додану вартість суму коштів за договором, укладеним з Господарством, відповідно до приписів статті 198 Податкового кодексу України (датою виникнення права на податковий кредит є дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною).

Водночас, позивач правомірно включив кошти за придбання товару до витрат 2013 року, що виключає порушення приписів статей 138-139 ПК України.

За таких обставин рішення відповідача є необґрунтованими, а тому їх належить визнати протиправними і скасувати відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України.

Підсумовуючи, суд зробив висновок про задоволення позову.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів в Кіровоградській області від 11 квітня 2014 року, яким приватному підприємству "МКПП Горгачі" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 578141 грн. та накладено штрафну санкцію - 289071 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів в Кіровоградській області від 11 квітня 2014 року, яким приватному підприємству "МКПП Горгачі" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 549234 грн. та накладено штрафну санкцію - 274617 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області на користь приватного підприємства "МКПП Горгачі" судові витрати в сумі 487,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І.Брегей