Рішення

від 28.03.2018 по справі 815/194/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/194/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Кушкань Т.В.;

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕОНА (вул. Тираспольське шосе, 1, м. Одеса, 65085, ідентифікаційний код 38426064) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2017 року № 39281415, № 39241415, № 39311415, № 39301415, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КРЕОНА звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.10.2017 року № 39281415, № 39241415, № 39311415, № 39301415.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області на підставі наказу № 378 від 08.09.2017 року та направлень в період з 21.09.2017 року по 04.10.2017 року було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕОНА з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 11.10.2017 року № 562/15-32-14-15/38426064 про результати документальної планової перевірки ТОВ КРЕОНА код за ЄДРПОУ 38426064 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року. У розділі 4 акту перевірки Висновок було зазначено встановлені порушення ТОВ КРЕОНА вимог податкового та іншого законодавства, а саме: п.1 встановлено заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 835572,00 грн.; п.2 встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 716421,00 грн.; п.3 встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН на суму 13383,33 грн.; п.4 встановлено не включення до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку відомостей про суми виплачених доходів у вигляді поворотної фінансової допомоги за ознакою доходу 153 у 2014-2016 роках, відображені недостовірні дані по графі виплачені доходи та сплачені податки у 4 кварталі 2014 року та 1 кварталі 2015 року; п.5 встановлено не сплату податку на доходи фізичних осіб за березень 2016 року у сумі 452,94 грн.; п.6 здійснено донарахування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3127,44 грн.; п.7 здійснено донарахування єдиного внеску у розмірі 7073,25 грн.; п.8 встановлено несвоєчасне перерахування єдиного внеску на суму 5023,82 грн.; п.9 здійснено донарахування військового збору у розмірі 169,32 грн.; п.10 встановлено перевищення залишку готівки у касу підприємства у розмірі 20811,28 грн.; п.11 встановлено ненадання документів бухгалтерського обліку під час податкового контролю.

Не погоджуючись з вказаними висновками ТОВ КРЕОНА до ГУ ДФС в Одеській області 19.10.2017 року було подано заперечення на акт перевірки від 11.10.2017 року № 562/15-32-14-15/38426064. За результатами розгляду заперечень до акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області було направлено на адресу ТОВ КРЕОНА лист від 27.10.2017 року № 10913/10/15-32-14-15-10, відповідно до якого було скасовано висновки акту перевірки від 11.10.2017 року № 562/15-32-14-15/38426064, а саме: п.1 в частині завищення податку на прибуток підприємств; п.11 висновку акту перевірки щодо ненадання документів бухгалтерського обліку; залишено без змін порушення, відображені в п.п.2-10 висновку акту перевірки.

На підставі акту перевірки та висновку за результатами розгляду заперечень на акт перевірки ГУ ДФС в Одеській області було прийнято податкові повідомлення-рішення. Частину зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями позивачем було сплачено, а не згоден з наступними податковими зобов'язаннями визначеними в податкових повідомленнях-рішеннях: № 39281415 від 31.10.2017 року про збільшення грошового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 895526,00 грн., у тому числі 716421,00 грн. основний платіж, 179105,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 39241415 від 31.10.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств у розмірі 2538,00 грн., у тому числі 2030,00 грн. основний платіж, 508,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 39311415 від 31.10.2017 року про застосування штрафу за податком на додану вартість у розмірі 13383,33 грн.; № 39301415 від 31.10.2017 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 310,00 грн. Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ КРЕОНА 09.11.2017 року до ДФС України було подано скаргу. Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 28.12.2017 року № 32328/6/99-99-11-01-01-25 оскаржувані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга без задоволення.

ТОВ КРЕОНА не погоджується з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕОНА (вул. Тираспольське шосе, 1, м. Одеса, 65085, ідентифікаційний код 38426064) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2017 року № 39281415, № 39241415, № 39311415, № 39301415 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що у перевіряючому періоді ТОВ КРЕОНА включено до податкового кредиту за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року податок на додану вартість без наявності належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського обліку господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з надання підрядних та субпідрядних робіт у постачальників ТОВ ФРЕШ ТОРГ , ТОВ КАЛЄТ , ТОВ ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ , ТОВ КВАНТУМ ІНВЕСТ , ТОВ РЕД ВІНД , ТОВ РІВЕР БУД , ТОВ АРТ СВІТ СТАР , ТОВ МУРАЙ РОБЕРТС , ТОВ ФЛАЙЛЕН МІЛД , ТОВ МАРІОТ КОМПАНІ , ТОВ ФЛОРІНГ ТОРГ . До перевірки та до заперечень на акт перевірки ТОВ КРЕОНА надало: договори, контракти, укладені з зазначеними постачальниками, акти виконаних робіт, видаткові і податкові накладні, накладні, первинні банківські документи, регістри бухгалтерського обліку, аналітичні журнали-ордери по рахунках бухгалтерського обліку 701, 703, 92, 901, 94, 79, журнали-ордери в розрізі контрагентів по рахункам бухгалтерського обліку 361, 641, оборотні баланси (перелік наведено в акті перевірки та у відповіді на заперечення). Аналізом наданих до перевірки первинних документів від зазначених постачальників на предмет дотримання вимог щодо підтвердження проведених господарських операцій з придбання (оприбуткування) товарів встановлено, що: у деяких договорах купівлі-продажу товарів не визначено умови поставки товару; у деяких видаткових накладних не визначено умови поставки (доставки) і їх місце, місце розташування складу оприбуткування товару або визначено основний склад без точної адреси; до перевірки не надано товарно-транспортну документацію, супровідні документи, що посвідчують якість та комплектність товару (технічні паспорти, сертифікати, посвідчення якості, тощо), та/або акти про фактичну наявність товару, фактичну якість та комплектність товару та відсутність супровідних документів; в деяких актах здачі-прийняття робіт не зазначена дата, вони не містять інформації про трудові ресурси, виробничі ресурси для виконання зазначених робіт, та/або інформації щодо залучених субпідрядників, акти підписані без зазначення прізвищ підписантів, до них не додано акту допуску для виконаних робіт (наданих послуг) на територію будівельного майданчика з найменуванням об'єкта та його адреси, із зазначенням періоду роботи, виконавцем не додано заходи з безпечного виконанню робіт з підрядними організаціями на будівельному майданчику. А також у зв'язку з наявною податковою інформацією щодо контрагентів відсутні факти реальності вчинення господарських операцій.

Також, перевіркою встановлено порушення вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно зареєстровано податкові накладні, які наведені в акті перевірки, в Єдиному реєстрі податкових накладних за листопад 2015 року, лютий 2016 року на загальну суму ПДВ 133833,30 грн., порушенням терміну реєстрації до 15 календарних днів (акт перевірки від 11.10.2017 року № 562/15-32-14-15/38426064), в зв'язку з чим відповідно до п.120 1 .1 ст.120 1 Податкового кодексу України ГУ ДФС в Одеській області винесено ППР від 31.10.2017 року № 39311415 на загальну суму 13383,33 грн. (133833,30 * 10 %) за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН до 15 календарних днів.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що не погоджується з твердженнями відповідача, що під час проведення перевірки було надано первинні документи, які нібито містять в собі недоліки, оскільки ГУ ДФС в Одеській області у своїй відповіді від 27.10.2017 року № 10913/10/15-32-14-15-10 на заперечення до акту перевірки вказало, що подані ТОВ КРЕОНА документи є достатніми, жодних дефектів у їх складанні не виявлено, а тому вказаним рішенням були скасовані висновки акту перевірки: п.1 в частині завищення податку на прибуток підприємств; п.11 висновку акту перевірки щодо ненадання документів бухгалтерського обліку. Також, позивач вказує, що в відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про нібито дефектність у статусі контрагентів, відсутності матеріальної, трудової та іншої можливості щодо виконання робіт/надання послуг, поставки товару, при цьому відповідач робить посилання на податкову формацію. Як зазначено у позовній заяві, чинним законодавством не передбачено можливості та обов'язку ТОВ КРЕОНА перевіряти наявність ресурсних баз у його контрагентів, а також контролювати порядок нарахування та сплати контрагентами своїх податкових зобов'язань. Крім того, роблячи висновок про нікчемність операцій відповідач не робить посилання на жодний доказ та первинні господарські документи. Таким чином, на думку позивача твердження, які наведені в акті перевірки та відзиві на позовну заяву, з огляду на докази та обставини наведені в позовній заяві, є лише припущеннями відповідача, не підтверджені жодним належним доказом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КРЕОНА зареєстроване та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області як платник податків з 05.03.2013 року за № 15051340706.

На підставі направлень від 21.09.2017 року, наказу від 06.09.2017 року № 4103, плану-графіку проведення перевірок, в період з 21.09.2017 року по 04.10.2017 року співробітники Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели документальну планову виїзну перевірку ТОВ КРЕОНА з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами цієї перевірки 11.10.2017 року Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області склало акт № 562/15-32-14-15/38426064 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ КРЕОНА код за ЄДРПОУ 38426064, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. .

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:

- пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.2, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, абз.4, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.2 ст.3, ст.4, 8, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 та зареєстроване у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248, положень Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 1835572,00 грн., у тому числі за 2014 рік в сумі 502582,00 грн., за 2015 рік в сумі 191708,00 грн., за 2016 рік в сумі 1141282,00 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 716421,00 грн., в тому числі за вересень 2014 року в сумі 326,00 грн., за листопад 2014 року в сумі 1282,00 грн., за грудень 2014 року в сумі 13938,00 грн., за січень 2015 року в сумі 3202,00 грн., за березень 2015 року в сумі 14898,00 грн., за травень 2015 року в сумі 20746,00 грн., за червень 2015 року в сумі 29153,00 грн., за липень 2015 року в сумі 5025,00 грн., за серпень 2015 року в сумі 8111,00 грн., за вересень 2015 року в сумі 3885,00 грн., за листопад 2015 року в сумі 3385,00 грн., за січень 2016 року в сумі 9370,00 грн., за лютий 2016 року в сумі 13260,00 грн., за березень 2016 року в сумі 9667,00 грн., за квітень 2016 року в сумі 15633,00 грн., за червень 2016 року в сумі 37101,00 грн., за листопад 2016 року в сумі 162519,00 грн., за грудень 2016 року в сумі 364920,00 грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 декларацій) за грудень 2016 року всього в сумі 310,00 грн.;

- п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних при визначенні податкових зобов'язань на платників ПДВ з порушенням термінів на суму ПДВ 133833,30 грн.;

- ст.51, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, Наказу МДЗ України від 21.01.2014 року № 49 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (зареєстрованого в Мінюсті України 05 лютого 2014 року за № 228/25005), Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 111/2655) до податкових розрахунків не включені відомості про суми виплачених (нарахованих) доходів у вигляді поворотної фінансової допомоги за ознакою доходу 153 у 2014, 2015, 2016; відображені недостовірні дані по графі виплачені доходи та сплачені податки у 4 кв. 2014 та 1 кв. 2015 років.;

- пп.14.1.54, пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, пп.168.1.1, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, підприємством не сплачено податок на доходи фізичних осіб за березень 2016 року у сумі 452,94 грн.;

- пп.14.1.48 п.14.1 ст.14, п.167.1 ст.167, пп.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України донараховано податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3127,44 грн.;

- п.5 ст.8, п.2 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне старування із змінами та доповненням в наслідок чого нараховано єдиного внеску 7073,25 грн.;

- п.8 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підприємством несвоєчасно перераховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за червень 2015 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року та липень 2016 року у сумі 5023,82 грн.;

- пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5 п.16 1 підрозділу 10 розділу XX, ст.163, п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України донараховано військового збору у розмірі 169,32 грн.;

- п.2.8 гл.2, п.3.5 гл.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України 15.12.2004 року № 637 зареєстрованого в Мін'юсті 13.01.2005 року під № 40/10320 із змінами та доповненнями, встановлено перевищення залишку готівки у касі підприємства на загальну суму 20811,28 грн.;

- п.85.2 ст.85, п.44.3, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України щодо ненадання документів бухгалтерського обліку під час податкового контролю.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 11.10.2017 року № 562/15-32-14-15/38426064 Товариство з обмеженою відповідальністю КРЕОНА подало заперечення на нього до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області 27.10.2017 року надало відповідь на заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕОНА від 19.10.2017 року, якою скасувало висновки акту перевірки від 11.10.2017 року № 562/15-32-14-15/38426064, а саме: п.1 в частині завищення податку на прибуток підприємств на загальну суму 1833542,00 грн., п.11 в частині ненадання документів бухгалтерського обліку під час податкового контролю; та залишило без змін порушення, відображені в п.п.2-10 висновку акту перевірки.

За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕОНА на підставі акту перевірки від 11.10.2017 року № 562/15-32-14-15/38426064 Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- від 31.10.2017 року № 39281415, яким позивачеві за порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 895526,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 716421,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 179105,00 грн.;

- від 31.10.2017 року № 39241415, яким позивачеві за порушення абз.4, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 2538,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 2030,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 508,00 грн.;

- від 31.10.2017 року № 39311415, яким до позивача за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період листопад 2015 року та лютий 2016 року застосовано штраф в загальному розмірі 13383,33 грн.;

- від 31.10.2017 року № 39301415, яким позивачеві за порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 310,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 31.10.2017 року № 39281415, № 39241415, № 39311415, № 39301415 Товариство з обмеженою відповідальністю КРЕОНА 09.11.2017 року подало скаргу до Державної фіскальної служби України.

Державна фіскальна служба України 28.12.2017 року прийняла рішення № 32328/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги, яким податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 31.10.2017 року № 39281415, № 39241415, № 39311415, № 39301415 залишила без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 31.10.2017 року № 39241415, то суд зазначає наступне.

В акті перевірки від 11.10.2017 року № 562/15-32-14-15/38426064 відповідач вказує, що перевіркою задекларованого у рядку 03 ІД податкової декларації інші доходи показника за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року встановлено заниження задекларованого показника у рядку 03 ІД податкової декларації інші доходи всього у сумі 11280,00 грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 11280,00 грн. Проведеною перевіркою рядку 03 ІД податкової декларації інші доходи показника за період 2014 рік на підставі даних по рахункам бухгалтерського обліку 377 Розрахунки з іншими дебіторами за 2015 рік, 311 Поточні рахунки у національній валюті , виписок банку встановлено заниження задекларованого показника у рядку 03 ІД податкової декларації інші доходи в сумі 11280,00 грн. внаслідок не відображення у складі доходу отриманої поворотної фінансової допомоги від засновника/учасника, яка залишається не повернутою протягом 365 календарних днів.

Також, відповідач зазначає, що в ході перевірки встановлено, що у перевіряючому періоді підприємством отримувалась поворотна фінансова допомога від засновника/учасника ОСОБА_3. На підставі наданих до перевірки банківських документів встановлено, що протягом 2014 року надходження або повернення поворотної фінансової допомоги засновнику/учаснику ОСОБА_3 не здійснювалось. Станом на 01.01.2015 року за даними оборотної відомості по рахунку бухгалтерського обліку 377 Розрахунки з іншими дебіторами по ОСОБА_3 існує кредиторська заборгованість у сумі 11280,00 грн.

З урахуванням зазначеного, відповідач прийшов до висновку, що отримана до початку перевіряючого періоду поворотна фінансова допомога від засновника/учасника ОСОБА_3 залишилась неповернутою станом на 01.01.2015 року, у зв'язку з чим в порушення вимог абз.4, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України підприємством занижено валові доходи на суму 11280,00 грн., у т.ч. за 2014 рік на суму 11280,00 грн., в тому числі податок на прибуток у розмірі 2030,00 грн.

Згідно з п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Таким чином, відповідач, встановивши факт отримання позивачем поворотної фінансової допомоги від засновника/учасника ОСОБА_3, посилається на порушення норми Податкового кодексу України, яка регламентує порядок віднесення до інших доходів саме суми безповоротної фінансової допомоги.

Будь-яких обґрунтувань з цього приводу відповідачем наведено не було.

Суд зазначає, що згідно з пп.135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу. У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання. Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів.

Разом з цим, в акті перевірки від 11.10.2017 року № 562/15-32-14-15/38426064, а також в податковому повідомленні-рішенні від 31.10.2017 року № 39241415 відповідач зазначає саме про порушення позивачем пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, якого в даному випадку не було.

З урахуванням зазначеного, висновки відповідача про порушення позивачем пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 31.10.2017 року № 39241415 належить до скасування.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 31.10.2017 року № 39311415, то суд зазначає наступне.

В акті перевірки від 11.10.2017 року № 562/15-32-14-15/38426064 відповідач вказує, що в перевіряючому періоді позивач здійснив реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних при визначенні податкових зобов'язань на платників ПДВ з порушенням термінів на суму ПДВ 133833,30 грн. за період листопад 2015 року та лютий 2016 року, в зв'язку з чим застосовано штраф в загальному розмірі 13383,33 грн.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що ТОВ КРЕОНА : 07.12.2015 року зареєструвало ПН № 4 від 19.11.2015 року, кількість днів затримки 3, сума ПДВ 66666,67 грн., штрафні санкції 10 % у розмірі 6666,67 грн.; 11.03.2016 року зареєструвало ПН № 7 від 17.02.2016 року, кількість днів затримки 8, сума ПДВ 66666,67 грн., штрафні санкції 10 % у розмірі 6666,67 грн.; 11.03.2016 року зареєструвало ПН № 8 від 23.02.2016 року, кількість днів затримки 2, сума ПДВ 500,00 грн., штрафні санкції 10 % у розмірі 50,00 грн.

Разом з цим, згідно з п.120-1.3 ст.120-1 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2016 року) порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Вказаний пункт ст.120-1 Податкового кодексу України був виключений з 01.01.2016 року.

При цьому, до 01.01.2016 року порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, на підставі якого контролюючим органом застосовувалися штрафні санкції, передбачені п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України, не існувало.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

З урахуванням зазначеного, податкове повідомлення-рішення від 31.10.2017 року № 39311415 в частині застосування штрафу у розмірі 6666,67 грн. за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період листопад 2015 року є протиправним та належить до скасування.

Що стосується податкових повідомлень-рішень від 31.10.2017 року № 39281415, № 39301415, то суд зазначає наступне.

Впродовж розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся ТОВ КРЕОНА мало фінансово-господарські відносини з ТОВ КАЛЄТ , ТОВ ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ , ТОВ ФЛАЙЛЕН МІЛД , ТОВ ФЛОРІНГ ТОРГ , ТОВ МУРАЙ РОБЕРТС , ТОВ АРТ СВІТ СТАР , ТОВ РІВЕР БУД , ТОВ РЕД ВІНД , ТОВ КВАНТУМ ІНВЕСТ , ТОВ ФРЕШ ТОРГ , ТОВ МАРІОТ КОМПАНІ на підставі наступних договорів: постачання від 21.04.2016 року № 21/04/1, від 16.03.2015 року № 16-03-М, від 14.12.2016 року № 14/12; субпідряду на виконання робіт від 04.05.2015 року № 4-М, від 02.06.2015 року № 02-С, від 02.12.2016 року № 02/12, від 20.12.2016 року № 20/12, від 09.12.2016 року № 10/12-П, від 19.12.2016 року № 20/1-1, від 09.12.2016 року № 10/1-1, від 14.12.2016 року № 14/12-П, від 19.12.2016 року № 21/1-1, від 30.10.2016 року № 30/10-16, від 14.05.2015 року № 14-05-С, від 10.03.2015 року № 10-03-С; підряду на виконання робіт від 07.04.2016 року № 07/04, від 23.03.2016 року № 23/02, від 29.02.2016 року № 29/02; купівлі-продажу від 07.04.2016 року № 08/04, від 29.03.2016 року № 29/03, від 20.06.2016 року № 20/06.

З огляду на зміст вказаних договорів позивача з контрагентами, суд дійшов висновку, що вони містять всі істотні умови, які передбачені законодавством.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивач надав до суду наступні копії документів: рахунки-фактури, видаткові накладні, платіжні доручення, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, підсумкові відомості ресурсів, акти виконаних робіт.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: виробництво паперу та картону; виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик; знесення; підготовчі роботи на будівельному майданчику; електромонтажні роботи; інші будівельно-монтажні роботи; штукатурні роботи; покриття підлоги й облицювання стін; малярні роботи та скління; інші роботи із завершення будівництва; покрівельні роботи; інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; оптова торгівля хімічними продуктами; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; організація будівництва будівель (основний); будівництво житлових і нежитлових будівель.

Тобто, укладені договори позивача з його контрагентами повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд звертає увагу, що зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентами, є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Суд встановив, що за виконані роботи, надані послуги та поставлений товар позивач зі своїми контрагентами розрахувався, тобто сторони договорів зазнали змін майнового стану.

Крім того, під час розгляду справи на підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій ТОВ КРЕОНА з контрагентами ТОВ КАЛЄТ , ТОВ ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ , ТОВ ФЛАЙЛЕН МІЛД , ТОВ ФЛОРІНГ ТОРГ , ТОВ МУРАЙ РОБЕРТС , ТОВ АРТ СВІТ СТАР , ТОВ РІВЕР БУД , ТОВ РЕД ВІНД , ТОВ КВАНТУМ ІНВЕСТ , ТОВ ФРЕШ ТОРГ , ТОВ МАРІОТ КОМПАНІ в періоді, який перевірявся, а також на підтвердження факту використання зазначених робіт в господарській діяльності та реального настання правових наслідків позивач надав до суду копії первинних документів по замовникам ТОВ УКРПРОМСТРОЙ , ПАТ Карлсберг Україна , а саме: договори про надання послуг підрядною (генпідрядною) організацією, акти надання послуг, платіжні доручення, податкові накладні, договори поставки, специфікації, заявки, договори субпідряду, акти передачі будівельного майданчику, акти приймання-передачі будівельних матеріалів, договірні ціни, кошториси, відомості, договори про виконання робіт, довідки, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2в, повідомлення про відступлення права вимоги.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Згідно з пп.2.1, пп.2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами позивача в періоді, який перевірявся, виконувалися роботи та надавалися послуги, поставлявся товар, а позивач в свою чергу здійснював оплату за виконані роботи, надані послуги та поставлений товар з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Суд встановив, що позивач та його контрагенти на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним робіт, товарів та послуг від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у нього виникло право на віднесення сум податку по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту.

При цьому, факт виконання контрагентами позивача умов договорів підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Також, посилання відповідача про відсутність у контрагентів позивача власних основних фондів, відповідних виробничих потужностей, трудових ресурсів не є доказом несумлінності платника податку - ТОВ КРЕОНА , оскільки чинне законодавство передбачає можливість залучення третіх осіб для виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача, як на підставу відсутності фактів реального здійснення господарських операцій, на наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів.

Згідно з пп.83.1.4 п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, крім іншого, судові рішення.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ч.7 ст.78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

При цьому, під час розгляду справи відповідач не надав до суду жодного вироку щодо посадових осіб контрагентів позивача як на підставу відсутності фактів реального здійснення господарських операцій.

Суд зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі Інтерсплав проти України . Так, у п.37 рішення вказується: Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови . Відповідно до п.38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

З урахуванням зазначеного, податкові повідомлення-рішення від 31.10.2017 року № 39281415, № 39301415 є протиправними та належать до скасування.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕОНА (вул. Тираспольське шосе, 1, м. Одеса, 65085, ідентифікаційний код 38426064) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2017 року № 39281415, № 39241415, № 39311415, № 39301415 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 31.10.2017 року № 39281415, № 39241415, № 39301415.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 31.10.2017 року № 39311415 в частині застосування штрафу у розмірі 6666,67 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕОНА (код ЄДРПОУ 38426064) суму сплаченого судового збору відповідно до задоволених вимог в розмірі 13575,61 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено 28 березня 2018 року.

Суддя М.М. Кравченко