Рішення

від 27.03.2018 по справі 826/9067/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 березня 2018 року № 826/9067/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автоцентр Київ до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Автоцентр Київ звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та просить суд:

визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 травня 2017 року № 0002581402, відповідно до якого ТОВ Автоцентр Київ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7450,00 гривень та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3725,00 гривень;

визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 травня 2017 року № 0002571402, відповідно до якого ТОВ Автоцентр Київ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 166827,00 гривень та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 83414,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки акту перевірки є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Господарській операції з контрагентами були реальними та підтверджуються відповідними первинними документами.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення, які винесено на підставі неправомірних висновків акту перевірки, підлягають скасуванню.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/9067/17 (далі - справа) , яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Виходячи з положень частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вчинення процесуальної дії), враховуючи відсутність заперечень з боку сторін, у судовому засіданні судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України, наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про проведення документальної планової виїзної перевірки від 10 лютого 2017 року № 922 та наказу про продовження проведення строку проведення документальної планової виїзної перевірки від 16 березня 2017 року № 2000, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, на підставі направлень, виданих Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Автоцентр Київ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено Акт від 11 квітня 2017року № 119/26-15-14-02-03/32384972, який отримано головним бухгалтером позивача 11 квітня 2017 року .

З акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

Підпунктів 14.1.24, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у 2014 році на суму 166827,00 гривень;

Пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 7450,00 гривень у тому числі по періодам:

за березень 2014 року - у сумі 951,00 гривень;

за квітень 2014 року у сумі 562,00 гривень;

за травень 2014 року у сумі 5812,00 гривень;

за липень 2014 року у сумі 125 гривень;

Пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України грошові зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Профібілд та ПП Романа-Мобіл за січень, лютий 2014 року не нараховуються;

Пункту 46.1 статті 46, підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47, статті 51, підпункту 176.2. б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, пунктів 1.2, 3.3 наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма N1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку , щодо подання недостовірних даних про отримувачів доходів за 1 квартал та 4 квартал 2014 року та 1 квартал 2015 року.

Не погодившись з висновками, викладеними у акті перевірки, позивачем 18 квітня 2017 року подано заперечення.

28 квітня 2017 року позивачем отримано лист ГУ ДФС у місті Києві від 27 квітня 2017 року № 10514/10/26-15-14-02-03 Про розгляд заперечення , відповідно до якого, заперечення позивача залишено без задоволення.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки, 04 травня 2017 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0002581402, відповідно до якого ТОВ Автоцентр Київ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7450,00 гривень та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3725,00 гривень;

№ 0002571402, відповідно до якого ТОВ Автоцентр Київ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 166827,00 гривень та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 83414,00 гривень.

Податкові повідомлення-рішення позивачем отримано 10 травня 2017 року та у встановлені законодавством строки, а саме: 03 липня 2017 року, подано скаргу до ДФС України.

05 липня 2017 року позивач отримав рішення ДФС України, відповідно до якого, податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи рішення контролюючого органу такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з метою їх скасування та відновлення порушених його прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що витрати - сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Об'єктом оподаткування, відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 201.11 статі 201 ПК України.

Згідно з вимогами пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року № 10.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та в реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до вимог пункту 201.7 статті 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суду належить з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З акту перевірки вбачається, що між ТОВ Автоцентр Київ та ТОВ Профібілд укладено договір на придбання автозапчастин № 08012014/9 від 08 січня 2014 року.

На виконання умов договору ТОВ Профібілд постановлено автозапчастини на суму 26930,00 гривень без ПДВ та ПДВ - 5386,00 гривень.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. Станом на 31 грудня 2016 року дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня.

Оперативним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві листом повідомлено, що ТОВ Профібілд код 344228658 виявлено як СПФ та 30 квітня 2014 року внесено до бази СФП співробітниками ОУ Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС (місто Чернігів) на підставі кримінального провадження № 32014270000000021 від 22 квітня 2014 року за статтею 205 КК України.

Згідно з довідкою від 09 липня 2014 року № 361/26-56-22-03-09/34428658 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Профібілд щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 січня 2011 року по 31 травня 2014 року, складеної ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, з якої вбачається, що: … у ході досудового розслідування, 17 квітня 2014 року під час проведення обшуку в офісному приміщенні, розташованому за адресою: місто Київ, вулиця Чистяківська, 2, кабінет 415 виявлено та вилучено печатки підприємств, що мають ознаки фіктивності, зокрема: ТОВ Профібілд (код ЄДРПОУ 34428659), а також первинні документи фінансово-господарської діяльності, складені від імені підприємств, в тому числі і ТОВ Профібілд . Жодне із підприємств не зареєстровано за вищевказаною адресою.

Допитані в якості свідків особи, які значаться як службові особи на окремих підприємствах, показали, що відношення до діяльності підприємств не мають та реєстрували підприємства за винагороду.

У ході досудового розслідування встановлено, що директор ТОВ Профібілд ОСОБА_1 причетний до реєстрації інших підприємств з ознаками фіктивності, печатки яких вилучені під час проведення обшуку.

Згідно з наказом Міністерства доходів і зборів України від 19 травня 2014 року № 302 ТОВ Профібілд доведено як фіктивне СГД, що було залучено до діяльності конвертаційного центру .

З акту перевірки також вбачається, що взаємовідносини між ТОВ Романа-Мобіл та ТОВ Автоцентр Київ відбувались згідно з Договором поставки від 01 квітня 2011 року № ДПоЗЧ-4110.

З податкових накладних вбачається що позивач сплачував та отримував товари від контрагента всього на суму 14885,00 гривень без ПДВ та ПДВ - 2979,00 гривень.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. Станом на 30 вересня 2016 року кредиторська заборгованість відсутня.

Однак, відповідно до бази ІС Податковий блок ПП Романа-Мобіл (код ЄДРПОУ 36871662) перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі міста Одеси ГУ ДФС у Одеській області від 02 грудня 2009 року № 10691020000025360.

Директор та головний бухгалтер є однією і тією ж особою - ОСОБА_2 Засновник - ОСОБА_3. Статутний фонд становить 1000 гривень. Стан платника - 0 платник за основним місцем обліку. Податкова адреса: Україна, Одеська область, Київський проспект Маршала Жукова, 47/3.

Основний виді діяльності - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Чисельність працюючих на підприємстві - 1ДФ до ДПІ не подавався.

Інформація про наявність основних фондів відповідно до фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2015 рік відсутня.

Зазначеним підприємством подано останню декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року з показниками фінансово господарської діяльності за підписом від імені директора. Однак перша декларація з податку на додану вартість подавалась до ДПІ за лютий 2015 року за підписом ОСОБА_4

Згідно з інформації ІС СФП сформовано картку СФП від 18 серпня 2015 року № 4521 по підприємству та зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників, а також встановлено порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 КК України (к/с № 3201510130000019 від 27 липня 2015 року).

За таких обставин, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ Автоцентр Київ при взаємовідносинах з ТОВ Профібілд та ТОВ Романа-Мобіл порушено вимоги пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, та віднесено до складу податкового кредиту суми взаємовідносин, що призвело до завищення витрат підприємства за 2014 рік на суму 41815.00 гривень.

До перевірки також надано Договір про надання послуг від 21 травня 2014 року № 10514 де позивач є замовником а ФОП ОСОБА_5 виконавцем.

Відповідно до наданих актів виконаних робіт послуги, передбачені договором надавались за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 67 на території ТОВ Автоцентр Київ , оскільки ФОП ОСОБА_5 укладено договір суборенди частини нерухомого майна від 01 червня 2014 року № 010614/7 з позивачем.

Перевіркою встановлено, що послуги до договору виконувались до укладання договору суборенди, що підтверджується актами виконаних робіт, а роботи, які отримано від ФОП дублюють функціональні обов'язки працівників департаменту сервісу ТОВ Автоцентр Київ .

Штатну кількість працівників позивача скорочено на 10 працівників з метою економії витрат на підприємстві та підвищення його рентабельності. Однак для утримання постійних та потенціальних клієнтів було укладено договір з ФОП ОСОБА_5

Однак контролюючий орган встановив, що місячний фонд оплати праці скорочених працівників становив 22192,00 гривень, тоді як середня вартість отриманих робіт за місця від ФОП становить 119908,00 гривень, що суперечить економії витрат на підприємстві.

З наданих до перевірки актів виконаних робіт вбачається, що ФОП ОСОБА_5 виконано роботи на загальну суму 885004,00 гривень.

При аналізі актів виконаних робіт, в яких зазначено кількість витрачених нормо-годин та різнопрофільність робіт, а також з урахуванням часового періоду та площі, на якій виконувались роботи контролюючий орган дійшов висновку про нереальність надання ФОП ОСОБА_5 господарських операцій.

Контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ Автоцентр Київ не підтверджено факту реального отримання послуг від ФОП ОСОБА_5 та використання їх у господарській діяльності за 2014 рік, чим порушено вимоги підпунктів 14.1.24, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат підприємства за 2014 рік на суму 885004,00 гривень.

Зазначене порушення відображено бухгалтерськими проводками: ДТ 231 КТ 633, ДТ 903 КТ 231, ДТ 93 КТ 633.

З урахуванням взаємовідносин ТОВ Автоцентр Київ з ТОВ Профібілд та ПП Романа-Мобіл , контролюючий орган дійшов висновку що позивач порушив пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 8365,86 гривень, по періодам: січень 2014 року - 432,48 гривень, лютий 2014 року - 483,06 гривень, березень 2014 року - 951,38 гривень, квітнень 2014 року - 562,18 гривень, травень 2014 року - 5811,52 гривень, липень 2014 року - 124,94 гривень.

Декларація з податку на додану вартість за лютий 2014 року подана підприємством 19 березня 2014 року, а тому з урахуванням пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України грошові зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами не нараховуються.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійсненне.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Таким чином, господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

На підтвердження реальності господарських операцій ТОВ Автоцентр Київ з ТОВ Профібілд позивачем надано виписку з карткового рахунку, яку сформовано 20 липня 2017 року, копії видатковий та податкових накладних, копії актів виконаних робіт, виписки з особових рахунків, а також інформацію про рух запчастин, які придбано у контрагентів за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року за підписом головного бухгалтера.

На підтвердження реальності господарських операцій ТОВ Автоцентр Київ з ПП Романа-Мобіл позивачем надано виписку з карткового рахунку, яку сформовано 19 липня 2017 року, копії видатковий та податкових накладних, виписки з особових рахунків.

На підтвердження реальності господарських операцій ТОВ Автоцентр Київ з ФОП ОСОБА_5 позивачем надано копії актів виконаних робіт.

Таким чином, дійсність та товарність взаємовідносин з контрагентами позивачем підтверджено вищезазначеними документами, які, до того ж, надавались перевіряючим, та жодних зауважень щодо невідповідності форми первинних документів у акті не було наведено.

Товарність операцій підтверджується подальшим використанням придбаних запчастин, товарів у господарській діяльності підприємства та фактичним залишком на складі деяких запчастин, товарів, оскільки діяльність з придбання запчастин з метою подальшого їх продажу або використання у ході виконання робіт з ремонту та обслуговування автомобілів є одним із основних напрямів діяльності ТОВ Автоцентр Київ відповідно із видами діяльності, що зазначено в статуті підприємства та кодами видів економічної діяльності зазначеними у довідці з ЄДРПОУ.

Позивачем також пояснено, що до дати укладання договору з ФОП ОСОБА_5 роботи по встановленню додаткового обладнання на автомобілі проводились працівниками дільниці додаткового обладнання департаменту сервісу підприємства. Однак у 2014 році у зв'язку із загостренням політичної та економічної ситуації в країні, значно погіршилось економічне становище позивача, що стало підставою для внесення структурних змін, скорочення штату та затвердження нового штатного розпису.

Однак, з метою утримання кола постійних та потенційних клієнтів підприємства для виконання робіт по встановленню додаткового обладнання на нові автомобілі та автомобілі клієнтів, позивач змушений був укласти договір з ФОП ОСОБА_5 про що підписано договір про надання послуг та договір суборенди частини нерухомого майна.

З доданих до матеріалів справи документів вбачається, що розрахункова собівартість послуг ділянки додаткового обладнання за період з 21 травня по 31 грудня 2014 року складає 1 340 595,00 гривень, а вартість отриманих послуг від ФОП ОСОБА_5 за вказаний період складає 887 928,00 гривень. Таким чином, скорочення чисельності відділу виробництва та виключення із штатного розпису ділянки додаткового обладнання у складі 10 чоловік фактично призвело до економії витрат підприємства в середньому на 453,00 гривень за 2014 рік.

Прибуток від перепродажу послуг, наданих зазначеним контрагентом покупцям позивача за 2014 рік складає 148000,00 гривень.

Що стосується висновку контролюючого органу про нереальність надання ФОП ОСОБА_5 господарських операцій, зазначених у актах виконаних робіт на підставі аналізу кількості витрачених нормо-годин та різнопрофільності робіт, з урахуванням часового періоду та площі, на якій виконувалися роботи, то згідно з довідкою, яку надано ФОП ОСОБА_5 від 31 серпня 2017 року № 17/3108 ним було прийнято на роботу у травні 2014 року вісім найманих працівників. Наймані працівники виконували роботи по встановленню додаткового обладнання на автомобілі клієнтів позивача на підставі укладеного договору.

Із системного аналізу вищевикладеного, судом встановлено, що операції з контрагентами позивача є прибутковими та такими, що призвели до отримання прибутку та реальних змін майнового стану підприємства, про що свідчать ціни реалізації запчастин, товарів покупцями у видаткових накладних та актах виконаних робіт, які значно перевищують ціни придбання у прибуткових накладних.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій, позивачем надано до суду копії укладених договорів , а також копії податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо.

За таких обставин, діяльність та спірні операції позивача не містять жодних ознак нереальності та здійснені в межах звичайної господарської діяльності, підтверджені належними первинними документами та є реальними з точки зору часу та матеріальних ресурсів, спричинили зміни та рух активів у вигляді вибуття запчастин та товарів, послуг та отримання доходу (грошових коштів) за реалізовану продукцію.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на прибуток, ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності його контрагентів, а тому є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідачем під час розгляду справи встановлені судом обставини не спростовано, належних та необхідних доказів, які б свідчать про безпідставність заявлених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення від 04 травня 2017 року № 0002571402, відповідно до якого ТОВ Автоцентр Київ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 166827,00 гривень та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 83414,00 гривень не надано.

Позивач не має доступу до бази даних АС Податковий облік та інших довідкових баз податкових органів. За таких обставин, позивач не володів та не міг володіти інформацією щодо добросовісності контрагентів як платників податку. Законодавством не передбачено обов'язку платників податків - отримувачів товарів (послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-які відомості щодо повноти сплати податків за окремими операціями придбання товарів, відомостей про походження товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників по ланцюгу). Норми ПК України не містять жодного положення стосовно визначення ознак фіктивності тих чи інших платників податків та не ставить прав на включення до податкових витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Окрім того, відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2017 року у справі № К/800/51285/14 чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Сторона не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка могла б свідчити про узгодженість дій сторони та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Разом з тим, вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 травня 2017 року № 0002581402, відповідно до якого ТОВ Автоцентр Київ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7450,00 гривень та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3725,00 гривень не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

За період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року позивачем згідно з поданими деклараціями задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 9166453,00 гривень.

Контролюючим органом перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за вказаний період правомірно встановлено його заниження на суму 7450,00 гривень, в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено у пункті 3.2.2, розділу 3 акта перевірки. Відповідно до зазначеного пункту акту перевірки, за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року позивачем задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 157591730,00 гривень, проте і встановлено його завищення на загальну суму 8366,00 гривень.

Вказані обставини позивачем не було спростовано та не було доведено суду протиправність та безпідставність висновків контролюючого органу в даній частині, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в даній частині.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини п'ятої зазначеної статті, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 04 травня 2017 року № 0002571402, відповідно до якого ТОВ Автоцентр Київ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 166827,00 гривень та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 83414,00 гривень.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда