Постанова

від 21.03.2018 по справі 826/4872/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2018 року

Київ

справа №826/4872/14

адміністративне провадження №К/9901/2876/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2014 (головуючий судді: Гарник К.Ю.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 (головуючий судді: Коротких А.Ю., судді: Ганечко О.М., Літвіна Н.М.)

у справі 826/4872/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Активрайс

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Активрайс (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 12.11.2013: № 85726552201 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 111940,00 грн. за основним платежем та 27985,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 12.11.2013 № 85726552201.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.4 та 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи ДПІ зводяться до дублювання висновків акту перевірки від 25.10.2013 № 561/26-55-22-01/37101389, які стали підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 25.10.2013 № 25.10.2013 № 561/26-55-22-01/37101389. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 201.10 ст. 201 ПК: завищено податковий кредит за липень 2013 року на 111940,48 грн. за господарськими операціями із поставки товару від ПП Альянс Сігма , які не мали реального характеру.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем відносно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.11.2013: № 85726552201 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 111940,00 грн. за основним платежем та 27985,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ПП Альянс Сігма товару (фрукти, овочі), від імені цього постачальника на адресу позивача були виписані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податковій декларації із ПДВ за липень 2013 року.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавець передбачає реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту за податковими накладними від ПП Альянс Сігма , ДПІ посилається на інформацію, отриману із довідки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.09.2013 № 288/22-03/32344526 Про результатм зустрічної звірки ПП Альянс Сігма по взаємовідносинах з ТОВ Активрайс з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларації з ПДВ за період з 01.06.2013 по 31.07.2013 , в якій вказано про відсутність об'єктів оподаткування ПП Альянс Сігма при придбання товарів у ПП Альтаір та продажу товарів позивачу.

Суди попередніх інстанцій, на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме копій: видаткових та податкових накладних, актів приймання передачі товару, доказів подальшої реалізації придбаного у ПП Альянс Сігма товару, за відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б беззаперечно спростовували достовірність наданих позивачем документів щодо операцій з поставки від ПП Альянс Сігма товару, зробили правильний висновок про недоведеність з боку СДПІ правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту за наслідками господарської операції із цим постачальником. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України (у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень).

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко