Рішення

від 28.03.2018 по справі 905/75/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.03.2018 м.Харків Справа № 905/75/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григорєвій М.В., розглянувши у відкритому судовому засідані справу

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МЕГА-МЕТАЛСКЛО» (АДРЕСА_1, 83114)

до відповідача: Приватного підприємства «Астон» (вул. Орджонікідзе, 2-В, м.Краматорськ, Донецька область, 84306)

про стягнення 29241,00грн. - 3% річних та 267951,35грн. - інфляційних нарахувань

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, адвокат, ордер серія АА №063381 від 03.02.18р.

від відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю №22/18 від 31.01.18р.

Суть справи:

Позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МЕГА-МЕТАЛСКЛО» , м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства «Астон» , м.Краматорськ, Донецька область про стягнення 29241,00грн. - 3% річних та 267951,35грн. - інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №16-07-12 від 16.07.12р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару в сумі 326594,58грн., стягнутої за постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2017р. по справі №905/102/17.

В якості правових підстав позову позивач зазначив положення статей 549, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статей 193,229 Господарського кодексу України.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/75/18.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.01.18р. відкрито провадження у справі №905/75/18 та дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження; розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 07.02.18р.

07.02.18р. через канцелярію суду представником позивача надано клопотання №б/н від 06.02.18р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Надані документи долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 07.02.18р. підготовче засідання відкладено на 13.03.18р.

08.02.18р. до суду від відповідача надійшов відзив №26/18 від 07.02.18р. на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не вірно проведені нарахування згідно ст.625 ЦК України за період з січня 2015 року по 31.12.2017р., оскільки сума боргу та його розмір встановлені судом тільки 12.09.2017р.; постанова суду апеляційної інстанції у справі №905/102/17, яка покладена в основу позовних вимог, станом на теперішній час оскаржується в касаційному порядку.

13.03.18р. від позивача до суду надійшло клопотання №б/н б/д про долучення до матеріалів справи додаткових документів, в тому числі копії постанови Верховного Суду від 20.02.18р. у справі №905/102/17.

Також, 13.03.18р. до суду від відповідача надійшли письмові пояснення №40/18 від 12.03.18р., у яких останній просить суд застосувати строк позовної давності, передбачений ч.3 ст.267 ГК України. На переконання відповідача, позивачем пропущений 3-х річний строк для звернення до суду з відповідною заявою, оскільки позовна заява, яка датована 31.12.17р., не могла бути направлена до суду 31.12.17р., внаслідок того, що цей день є вихідним днем, а тому ймовірно позовну заяву було направлено у січні 2018р.

Ухвалою господарського суду від 13.03.18р. за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено у судовому засіданні на 28.03.18р.

20.03.18р. до суду від відповідача надійшли письмові пояснення №42/18 від 14.03.18р., у яких відповідачем наведений власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних. За твердженнями відповідача, виходячи з проведеного ним розрахунку, позивачем при здійсненні розрахунку ціни позову допущена помилка, а тому ціна позову підлягає зменшенню на 45827,39грн.

Присутній в судовому засіданні 28.03.18р. представник позивача позові вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав та мотивів, викладених у відзиві та письмових поясненнях.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши документи, наявні в матеріалах справи, суд

встановив:

16.07.12р. між позивачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МЕГА-МЕТАЛСКЛО» (продавець) та Приватним підприємством «Астон» (покупець) було укладено договір №16-07-12, відповідно до п.1.1. якого, продавець поставляє покупцю продукцію відповідно до специфікацій, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цю продукцію та оплати.

Факт наявності грошових зобов'язань Приватного підприємства Астон за вказаним договором був предметом дослідження у судовій справі №905/102/17.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.06.17р. у справі №905/102/17 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МЕГА-МЕТАЛСКЛО» до Приватного підприємства Астон відмовлено у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.17р. рішення господарського суду Донецької області від 22.06.17р. у справі №905/102/15 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства Астон суми основного боргу, інфляційних та 3% річних та стягнуто з Приватного підприємства «Астон» основний борг за договором №16-07-12 від 16.07.2012 в сумі 326594,57грн., інфляційні втрати в сумі 8835,99грн., 3% річних в сумі 7271,02грн. та судовий збір в сумі 6225,86грн.

25.09.17р. господарським судом Донецької області на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.17р. у справі №905/102/17, яка набрала законної сили 12.09.17р., видані відповідні накази.

Постановою Верховного Суду від 20.02.18р. у справі №905/102/17 касаційну скаргу Приватного підприємства «Астон» залишено без задоволення; постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.17р. у справі №905/102/17 залишено без змін.

29.09.17р. державним виконавцем державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №54808210 про примусове виконання виконавчого документу - наказу №905/102/15 від 25.09.17р.

На виконання судового рішення відповідачем платіжним дорученням №165 від 10.11.17р. здійснено часткові оплату заборгованості у сумі 30000,00грн.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати боргу перед позивачем у повному обсязі, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 267951,35грн. та 3% річних в розмірі 29241,00грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам суд виходить з наступного:

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України).

Також підстави припинення зобов'язання визначені статтями 599, 600, 601, 604-609 Цивільног кодексу України.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України) .

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Крім того, за змістом ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.17р. у справі №905/102/17, залишеною в силі постановою Верховного Суду від 20.02.18р. встановлено, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у сумі основного боргу 326594,57грн. за договором №16-07-12 від 16.07.12р.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням №165 від 10.11.17р. відповідачем на користь позивача сплачено частину заборгованості стягнутої за рішенням суду у справі №905/102/17 в сумі 30000,00грн.

Доказів сплати заборгованості у сумі 296594,57грн. суду не надано.

Таким чином, станом на 09.11.17р. відповідачем не було виконано зобов'язання щодо оплати позивачу суми основного боргу у розмірі 326594,57грн. та заборгованість продовжує існувати у розмірі 296594,57грн.

Позивач визначив період нарахування заявлених до стягнення сум 3% річних з 01.01.15р. по 09.11.17р. нараховані на суму боргу 326594,57грн. та з 10.11.17р. по 31.12.17р. нараховані на суму боргу 296594,57грн. та інфляційних нарахувань з січня 2015 року по листопад 2017 року (включно) на суму боргу 326594,57грн. та за листопад 2017 року на суму боргу 296594,57грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, нарахованих на суму боргу в розмірі 326594,57грн. за період з 01.01.15р. по 09.11.17р. в сумі 27998,00грн., а також нарахованих на суму боргу в розмірі 296594,57грн. за період з 10.11.17р. по 31.12.17р. в сумі 1243,00грн., а всього 29241,00грн.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд встановив, що позивачем вірно визначено період нарахування, проте за розрахунком суду 3% річних за період з 01.01.15р. по 31.12.17р. складає 29265,30грн., що є більшим, ніж заявлено позивачем.

Враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, тому загальний розмір 3% річних, який підлягають задоволенню складає 29241,00грн.

Розрахунок 3% річних здійсненим судом за допомогою програми Ліга Закон .

У постанові Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №918/329/16, прийнятій у зв'язку з неоднаковим застосування судами ст.625 Цивільного кодексу України, викладено правову позицію щодо правової природи нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України та обчислення перебігу строку позовної давності в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, зазначено, що правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2018р. у справі №906/1283/16.

Судами встановлено, що інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст.266 ЦК України, внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Також, у вказаній постанові Верховним Судом з посиланням на Рекомендації Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Суд, перевірив розрахунок заборгованості із застосуванням індексу інфляції, нарахованого за період з січня 2015 року по листопад 2017 року та за листопад 2017 року, встановив, що здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань є невірним, оскільки обидва періоди таких нарахувань включають один і той самий місяць, а саме листопад 2017 року.

За розрахунком суду в даному випадку інфляційні нарахування розраховуються за період з січня 2015 року по жовтень 2017 року (включно) нараховані на суму боргу 326594,57грн. і відповідно складають суму 260003,14грн. та за листопад 2017 року нараховані на суму боргу 296594,57грн. складають суму 2 669,35грн., а всього 262672,49грн.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 262672,49грн.

Розрахунок інфляційних нарахувань здійсненим судом за допомогою програми Ліга Закон .

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо не вірності проведення позивачем нарахування згідно ст.625 Цивільного кодексу України за період з січня 2015 року по грудень 2017р., оскільки сума боргу та його розмір встановлені судом тільки 12.09.2017р.

Як встановлено судом 16.07.12р. між позивачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МЕГА-МЕТАЛСКЛО» (продавець) та Приватним підприємством «Астон» (покупець) було укладено договір №16-07-12 відповідно до п.1.1. якого, продавець поставляє покупцю продукцію відповідно до специфікацій, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цю продукцію та оплати.

Таким чином, зобов'язання оплатити поставлений товар виникає у відповідача в силу та строки обумовлені договором, а рішення суду про стягнення з відповідача суми заборгованості за неналежне виконання умов договору, є за своєю правовою природою, реалізованим способом захисту позивачем своїх порушених прав.

Також суд вважає безпідставними та необґрунтованими заяву відповідача щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, передбачений ч.3 ст.267 ГК України.

Главою 19 Цивільного кодексу України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Загальний строк позовної давності за порушення грошових зобов'язань встановлений тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові (ст.267 Цивільного кодексу України).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст.261 Цивільного кодексу України, зокрема відповідно до ч.1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач визначив період для стягнення 3% річних з 01.01.15р. по 09.11.17р. та з 10.11.17р. по 31.12.17р., а період для стягнення інфляційних втрат з січня 2015 року по листопад 2017 року (включно). З позовом звернувся до суду 31.12.17р., про що свідчить відбиток поштового штемпелю Укрпошти на поштовому конверті зі штрихкодовим ідентифікатором №0200232673132.

Період, за який позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних судовим рішенням у справі №905/102/17 не охоплюється, оскільки згідно вказаного судового рішення такі нарахування стягнуто за період включно по грудень 2014р.

Як вбачається з роздруківки інформації з сервісу відстеження пересилання поштових відправлень, наявного на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", поштове відправлення за штрихкодовим ідентифікатором №0200232673132 було прийнято на поштове відділення Київ-2 31.12.17р. о 15:04год. та відправлено 31.12.17р. о 16:33год.

Таким чином, доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності та неможливості направлення позовної заяви до суду 31.12.17р. є такими що спростовуються доказами наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За вказаних обставин, виходячи з вищевикладеного суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних частково у розмірі: інфляційні втрати 262672,49грн., 3% річних в розмірі 29241,00грн.

Судом встановлено, що позивачем була не вірно визначена загальна сума позову у зв'язку з чим, при поданні позову був недоплачений судовий збір в розмірі 37,73грн. Враховуючи, висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, стягнути на користь Державного бюджету України недоплачену суму судового збору з відповідача.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

В силу ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно положень ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 11800,00грн., позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги від 25.01.17р., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1996 від 24.03.11р., ордер серії АА №063381 від 03.02.18р., копію акта приймання-передачі наданих послуг від 13.03.18р., копію платіжного доручення №297 від 06.02.18р. на суму 5000,00грн. та №298 від 12.03.18р. на суму 6800,00грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про підтвердження належними письмовими доказами витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 11800,00грн.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача заперечень щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 11800,00грн. не висловив.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю МЕГА-МЕТАЛСКЛО , м.Донецьк до Приватного підприємства Астон , м.Краматорськ, Донецька область про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 267951,35грн. та 3% річних у розмірі 29241,00грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Астон (вул. Орджонікідзе, 2-В. м.Краматорськ, Донецька область, 84306; код ЄДРПОУ 31054936) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю МЕГА-МЕТАЛСКЛО (АДРЕСА_1, 83114; код ЄДРПОУ 34626813) інфляційні нарахування у розмірі 262672,49грн., 3% річних в розмірі 29241,00грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11800,00грн., судовий збір в розмірі 4340,97грн.

Стягнути з Приватного підприємства Астон (вул. Орджонікідзе, 2-В. м.Краматорськ, Донецька область, 84306; код ЄДРПОУ 31054936) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; код банку отримувача (МФО): 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 37,73грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні 28.03.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.03.2018р.

Суддя М.О. Лейба