Постанова

від 12.06.2018 по справі 905/75/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2018 справа № 905/75/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 (доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за участю представників: від позивача:ОСОБА_5, ордер серія АА №063381 від 03.02.2018р. від відповідача:ОСОБА_6, директор розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Астон» , м.Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2018р. (повний текст підписано 29.03.2018р.) у справі№ 905/75/18 (суддя Лейба М.О.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Металскло» , м.Костянтинівка Донецької області до Приватного підприємства «Астон» , м.Краматорськ Донецької області простягнення 297192,35грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега-Металскло» , м.Костянтинівка Донецької області, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства «Астон» , м.Краматорськ Донецької області про стягнення 297192,35грн., які складаються з 3% річних у розмірі 29241,00грн. та інфляційних у розмірі 267951,35грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що сума заборгованості, стягнута постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2017р. у справі №905/102/17, не сплачена в повному обсязі, у зв'язку з чим наявні підстави для нарахування інфляційних та 3% річних. Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача всіх судових витрат, зокрема, витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 11800,00грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.03.2018р. (повний текст підписано 29.03.2018р.) у справі №905/75/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Металскло» задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства «Астон» 3% річних у сумі 29241,00грн. та інфляційні в сумі 262672,49грн. Вирішено питання розподілу судових витрат та стягнуто з відповідача, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11800,00грн.

Виносячи зазначене рішення, місцевий господарський суд встановив, що відповідачем не було здійснене погашення боргу в повному обсязі за договором №16-07-12 від 16.07.2012р., наявність якого встановлено постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2017р. у справі №905/102/17, залишеною без змін постановою Верховного суду від 20.02.2018р., та дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування 3% річних та інфляційних на суму простроченої заборгованості. При цьому, перевіривши розрахунок позивача, суд першої інстанції встановив наявність у ньому помилки при визначенні періоду нарахування інфляційних (двічі включено до розрахунку листопад 2017р.), з огляду на що дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство «Астон» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: змінити рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних у розмірі 262672,49грн. та стягнути інфляційні у розмірі 222140,91грн.; скасувати рішення суду в частині стягнення з відповідача послуг адвоката у розмірі 11800,00грн.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що розрахунки 3% річних та інфляційних, що зроблені позивачем та господарським судом, є помилковими з огляду на використання електронної комп'ютерної програми Ліга-Закон . Так, власний розрахунок 3% річних та інфляційних, зроблений скаржником згідно з методичними рекомендаціями, що викладені у листі Верховного Суду від 03.04.1997р. №62-97р, відрізняється від розрахунку позивача та від розрахунку суду. Апелянт зазначає, що вказана різниця не може вважатися математичною похибкою, оскільки є наслідком недосконалості комп'ютерної програми. Крім того, скаржник зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу значно завищені, оскільки неспіврозмірні зі складністю справи та витратами на оформлення позовних вимог, веденням справи у суді. Разом з тим, відповідач наголошує, що рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу є неправомірним, оскільки позивачем в порушення вимог ч.9 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не направлялися відповідачу документи, що підтверджують послуги адвоката (договір про надання правової допомоги, акт приймання - передачі послуг, платіжні доручення).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2018р. сформовано наступний склад колегії: головуючий Зубченко І.В., судді Попков Д.О., Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.05.2018р. відкрито апеляційне провадження, надано позивачу строк до 23.05.2018р. для подання відзиву на апеляційну скаргу.

До суду апеляційної інстанції надійшло два однакових за змістом відзиви на апеляційну скаргу, в яких позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У зв'язку перебуванням судді - члена колегії Попкова Д.О. у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату суду, для вирішення питання про призначення справи до розгляду, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи визначено наступний склад судової колегії: головуючий Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2018р. призначено розгляд справи №905/75/18 на 12.06.2018р.

12.06.2018р. на електронну адресу та через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів оплати послуг адвоката у розмірі 6000,00грн. за представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Металскло» у Донецькому апеляційному господарському суді та покладення на відповідача усіх судових витрат.

У судовому засіданні 12.06.2018р. представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив рішення господарського суду залишити без змін. Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені та заперечив проти задоволення клопотання про стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів у Донецькому апеляційному господарському суді.

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як було встановлено в межах справи №905/102/17, 16.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега-Металскло» (далі - продавець) та Приватним підприємством «Астон» (далі - покупець) було укладено договір №16-07-12 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого продавець поставляє покупцю продукцію відповідно до специфікацій, що є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язується прийняти цю продукцію та оплати.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.06.2017р. у справі №905/102/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Металскло» до Приватного підприємства «Астон» про стягнення 314887,37грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2017р., залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.02.2018р., зазначене рішення господарського суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства «Астон» суми основного боргу, інфляційні та 3% річних, позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Приватного підприємства «Астон» основний борг за договором №16-07-12 від 16.07.2012р. у сумі 326594,57грн., інфляційні у сумі 8835,99грн. та 3% річних у сумі 7271,02грн.

На виконання постанови суду апеляційної інстанції у справі №905/102/17, Приватним підприємством «Астон» відповідно до платіжного доручення №165 від 10.11.2017р. здійснено часткову оплату заборгованості у сумі 30000,00грн.

З огляду на тривале прострочення відповідачем грошового зобов'язання, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега-Металскло» звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Астон» 3% річних у розмірі 29241,00грн. та інфляційних у розмірі 267951,35грн.

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням приписів ст.549, ч.2 ст.625 ЦК України та ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Чинне законодавство України не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Оскільки матеріали справи свідчать про часткове погашення відповідачем (на суму 30000,00грн.) боргу, що встановлений постановою суду апеляційної інстанції у справі №905/105/17, а інших доказів погашення заборгованості відповідачем не надано, господарський суд Донецької області у справі №905/75/18 дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для нарахування 3% річних та інфляційних на суму простроченої заборгованості.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги, відповідач не заперечує проти стягнення з нього 3% та інфляційних, нарахованих на суму простроченої заборгованості, проте, зазначає, що розрахунки 3% річних та інфляційних, що зроблені позивачем та господарським судом, є помилковими з огляду на використання електронної комп'ютерної програми Ліга-Закон , а власний розрахунок скаржника, зроблений згідно з методичними рекомендаціями, що викладені у листі Верховного Суду від 03.04.1997р. №62-97р, відрізняється від розрахунку позивача та від розрахунку суду. Апелянт зазначає, що вказана різниця сум не може вважатися математичною похибкою, оскільки є наслідком недосконалості комп'ютерної програми.

Зазначене твердження скаржника судовою колегією не приймається з огляду на наступне.

Так, лист Верховного Суду, на який посилається апелянт, має рекомендаційний характер. При цьому, як вбачається з методики розрахунку, визначеній в Інформаційно-правовій системі Ліга-Закон , розрахунок інфляційних у цій правовій системі здійснюється з урахуванням листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. N62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ .

Крім того, судова колегія наголошує на тому, що чинне законодавство не містить заборони щодо використання Інформаційно-правової системи Ліга-Закон при здійсненні розрахунку інфляційних та 3% річних.

Таким чином, здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних, за висновками Донецького апеляційного господарського суду, відповідає положенням чинного законодавства.

Разом з іншим, апелянт зазначає про те, що розмір стягнутих витрат на професійну правничу допомогу є неправомірно завищеним.

З огляду на приписи ст.126 ГПК України, враховуючи, що позивачем надані всі необхідні документи, які підтверджують надання послуг адвоката по даній справі, а також те, що внаслідок порушення саме відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, останній був змушений звернутися до адвоката для захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів, беручи до уваги, що відповідно до протоколів судових засідань господарського суду Донецької області від 07.02.2018р., від 13.03.2018р. та від 28.03.2018р., адвокат ОСОБА_5 брав участь у судових засіданнях, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про співрозмірність вартості наданих послуг з розміром позовних вимог, складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Стосовно заяви позивача про стягнення з відповідача додатково 6000,00грн. за послуги адвоката, надані під час апеляційного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3).

Частиною 4 зазначеної статті визначено вимоги стосовно співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката.

Як вбачається з ч.5-6 статті, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

В обґрунтування заяви про стягнення з відповідача 6000,00грн. вартості наданих адвокатом під час апеляційного провадження послуг позивач посилається на акт приймання-передачі наданих послуг від 12.06.2018р., відповідно до якого адвокат ОСОБА_5 представляє інтереси позивача в Донецькому апеляційному господарському суді: готує та направляє відзив на апеляційну скаргу; бере участь у судовому засіданні.

Проте, колегія суддів з урахуванням ст.126 ГПК України, вважає, що заявлена сума не є співрозмірною з обсягом виконаних робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, ціною позову. Так, адвокат ОСОБА_5 був ознайомлений з матеріалами справи при розгляді справи в суді першої інстанції, і для підготовки відзиву на апеляційну скаргу необхідно було ознайомлення лише з її текстом.

Враховуючи зазначене, приймаючи до уваги розмір вартості послуг адвоката, стягнутих рішенням господарського суду, аналізуючи складність справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача додатково 6000,00грн. витрат на послуги адвоката за представництво інтересів позивача в Донецькому апеляційному господарському суді.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається, що за змістом ст.129 ГПК України має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Астон» , м.Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2018р. (повний текст підписано 29.03.2018р.) у справі №905/75/18 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2018р. (повний текст підписано 29.03.2018р.) у справі №905/75/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 12.06.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 18.06.2018р.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 6 прим.: 2- позивачу; 1 - відповідачу;1- до справи; 1- ДАГС ; 1 - ГСДО