Рішення

від 19.03.2018 по справі 908/15/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/1/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2018 Справа № 908/15/18

м. Запоріжжя

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТП «Діком-Агро» (70600, Запорізька область, м. Пологи, вул. Карла Маркса, 291)

до відповідача: Державного підприємства «Дослідне господарство «Широке» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (72250, Запорізька область, Веселівський район, с. Широке, вул. Центральна, буд. 1)

про стягнення суми 50900,81 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 21/01/2018 від 21.01.2018;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

02.01.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТП «Діком-Агро» про стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Широке» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» на його користь заборгованості в сумі 50900,81 грн., з якої: сума 24834,18 грн. - відсотки за користування товарним кредитом, сума 24940,77 грн. - штраф 20 % від суми заборгованості, сума 411,74 грн. - 3 % річних, сума 714,12 грн. - індексація на індекс інфляції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.01.2018 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/15/18, присвоєний номер провадження 9/1/18, постановлено здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 08.02.2018.

Ухвалою суду від 08.02.2018 підготовче засідання відкладалось на 27.02.2018.

Ухвалою суду від 27.02.2018 закрито підготовче провадження у справі № 908/15/18 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 19.03.2018.

19.03.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, зазначивши про наступне. 02.03.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару № Х-04/03, на виконання якого позивачем за видатковою накладною № РН-0000012 від 14.05.2015 було поставлено відповідачу товар. Проте зобов'язання щодо оплати поставленого товару відповідачем у визначений договором строк, а саме: не пізніше 01.10.2015, не виконане. Фактично поставлений товар був повністю оплачений відповідачем 18.11.2015. Зазначає, що невиконання у визначений строк відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом та договором санкцій. Так, позивачем нараховані відповідачу відсотки за користування товарним кредитом в сумі 24834,18 грн., штраф 20% від суми заборгованості з терміном прострочення понад 10 днів - 24940,77 грн., 3% річних в розмірі 411,74 грн., індексація на індекс інфляції суми заборгованості в розмірі 714,12 грн. Просить на підставі ст.ст. 509, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 199, 230 Господарського кодексу України позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судові засідання за викликом не з'являвся. Про час та місце судових засідань відповідача повідомлено належним чином. Ухвали суду направлялись на адресу, вказану в позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 72250, Запорізька область, Веселівський район, с. Широке, вул. Центральна, буд. 1. В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про отримання відповідачем ухвали суду.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п. 2 ч 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про доцільність розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТП «Діком-Агро» , (постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції національної академії аграрних наук України» (покупець, станом на час розгляду справи - ДП «Дослідне господарство «Широке» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції національної академії аграрних наук України» , внаслідок зміни найменування, відповідач у справі) було укладено договір поставки товару № Х-04/03 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався на умовах дійсного договору передати (поставити) у власність покупця товар (засоби захисту рослин), а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті визначених умовами даного договору, на загальну суму до 2000000 (два мільйони) гривень 00 коп. (п. 1.1 договору).

Найменування (асортимент) товару, кількість, дата поставки товару наведені в Специфікаціях до двору або накладних, які є невід'ємними додатками даного договору (п. 1.2 договору).

У Специфікації № 4 від 12.05.2015 сторони погодили найменування товару, кількість, вартість, дату поставки товару, а саме: гербіцид Базагран М, в.р. у кількості 60л., загальною вартістю поставки в розмірі 11726,40 грн. (без ПДВ), дата поставки - 14.05.2015; Гербіцид Бампер супер 490 к.с. (5л), у кількості 150л., загальною вартістю поставки в розмірі 77094,00 грн. (без ПДВ), дата поставки - 14.05.2015.

Умовами п. п. 1.1 Специфікації № 4 сторони погодили, що розрахунки за замовлену та отриману партію товару здійснюється з відстрочкою остаточного розрахунку на умовах товарного кредиту. Оплату поставленого товару, що складає 106584,48 грн. (з урахуванням ПДВ) покупець зобов'язаний здійснити не пізніше 01.10.2015, та має право достроково оплатити отриманий товар.

Договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015, а в частині розрахунків, нарахування процентів та відповідальності - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1. договору).

Обставини справи свідчать, що на виконання умов договору поставки товару № Х-04/03 від 02.03.2015 та Специфікації № 4 від 12.05.2015 позивач за видатковою накладною № РН-0000012 від 14.05.2015 поставив відповідачу замовлену партію засобів захисту рослин, а саме: Гербіцид Базагран М, в.р. , в кількості 60л., загальною вартістю 11726,40 грн. без ПДВ., та Гербіцид Бампер супер 490 к.с. (5л), в кількості 150л., загальною вартістю 77094,00 грн. без ПДВ. Загальна вартість поставленого товару склала 106584,48 грн. (з ПДВ).

Зазначений товар було прийнято відповідачем на підставі довіреності № 157 від 14.05.2015.

З матеріалів справи вбачається, що покупець здійснив оплату поставленого товару 18.11.2015 в розмірі 106584,48 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку, яка міститься в матеріалах справи.

Отже, в порушення досягнутої між сторонами домовленості, оплату отриманої партії товару відповідачем здійснено з порушенням встановлених договором та специфікацією строків.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання товару відповідачу, а обов'язком відповідача - прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалося вище, умови здійснення розрахунків між сторонами, узгоджено в Специфікації № 4 від 12.05.2015. Остаточну оплату поставленого товару, що становить 106584,48 грн. покупець зобов'язаний здійснити не пізніше 01.10.2015.

Оскільки відповідач свої зобов'язання, щодо оплати товару, всупереч умов договору, Специфікації та вимог чинного законодавства України, в обумовлений договором строк не виконав, що підтверджується матеріалами справи, позивачем було нараховано відповідачу відсотки за користування товарним кредитом, штраф 20% від суми заборгованості з терміном прострочення понад 10 днів, 3% річних та втрати від інфляції.

Так, позивач просить стягнути з відповідача суму 24834,18 грн. відсотки за користування товарним кредитом, нараховані за загальний період з 15.05.2015 по 18.11.2015, суму 411,74 грн. - 3 % річних за період з 02.10.2015 по 18.11.2015, суму 714,12 грн. - індексації на індекс інфляції за період з 02.10.2015 по 18.11.2015 (жовтень - листопад 2015).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1 договору, поставлений покупцю товар на умовах його оплати з відстроченням або розстроченням платежу (тобто з оплатою його після поставки), сторони вважають товаром, що поставлений покупцю на умовах товарного кредиту. Розмір товарного кредиту становить вартість отриманого та неоплаченого покупцем товару зазначеного в специфікації.

Пунктом 4.2 договору визначено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,1 відсотка за кожен день за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації до договору.

У разі порушення строків оплати отриманого товару, з дати виникнення заборгованості відсотки по товарному кредиту передбачені п. 4.2 даного договору нараховуються та сплачуються в подвійному розмірі (п. 4.3 договору).

Нарахування процентів по договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту (неоплачений товар), за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту. Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання товарного кредиту в перший період, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Момент фактичного відвантаження товару - дата вказана у видатковій накладній (п. 4.4. договору).

При розрахунку процентів, день надання та погашення товарного кредиту вважається як один день, при цьому день надання товарного кредиту включається до розрахунку, а день погашення не включається. При розрахунку процентів кількість днів в місяці приймається за фактичну кількість днів, а в році - 365. У випадку прострочення погашення товарного кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за товарним кредитом і за весь період прострочення, до моменту погашення товарного кредиту. Моментом погашення вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.5. договору).

Відповідно до п. 4.6. договору, сплата нарахованих процентів здійснюється покупцем у строк, визначений у специфікації, як дата сплати останнього чергового платежу. Проценти, нараховані за період заборгованості оплати отриманого товару, сплачуються не пізніше 10 дня наступного місяця.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього відсотків за користування товарним кредитом, 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Судом перевірено правильність нарахування відсотків за користування товарним кредитом, 3% річних та інфляційних втрат, які заявлені позивачем, та встановлено, що розрахунки здійснено вірно, а тому вимоги про стягнення з відповідача суми 24834 грн. 18 коп. відсотків за користування кредитом, суми 411 грн. 74 коп. 3% річних та суми 714 грн. 12 коп. - інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 24940,77 грн. штрафу (20% від суми заборгованості).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України , виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В пункті п. 6.4 договору сторони погодили, що при простроченні оплати за поставлений товар та процентів за користування товарним кредитом, по термінах визначених умовами даного договору, більш ніж на 10 днів, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків від суми заборгованості з указаним терміном.

Згідно із п. 6.6. договору, сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежуються шістьма місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов'язаннями сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 років.

В даному випадку, факт порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, нарахування позивачем на підставі п. 6.4 договору штрафу за порушення відповідачем умов договору слід визнати правомірним.

Проте, перевіривши розрахунок штрафу, наведений у позовній заяві, суд встановив, що розрахунок здійснено не вірно, позивачем допущено арифметичну помилку: так штраф у розмірі 20% від суми заборгованості становить 21316,90 грн. Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 21316,90 грн.

Отже, в цілому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 1486,09 грн. витрат зі сплати судового збору - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Широке» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції національної академії аграрних наук України» (72250, Запорізька область, Веселівський район, с. Широке, вул. Центральна, буд. 1, код ЄДРПОУ 00853317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТП «Діком-Агро» (70600, Запорізька область, м. Пологи, вул. Карла Маркса, 291, код ЄДРПОУ 37778117) суму 24834 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот тридцять чотири) грн. 18 коп. відсотків за користування кредитом, суму 21316 (двадцять одна тисяча триста шістнадцять) грн. 90 коп. штрафу, суму 411 (чотириста одинадцять) грн. 74 коп. - 3% річних, суму 714 (сімсот чотирнадцять) грн. 12 коп. втрат від інфляції та суму 1486 (одна тисяча чотириста вісімдесят шість) грн. 09 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Повне рішення складено та підписано 28.03.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Суддя О.С. Боєва