Постанова

від 28.03.2018 по справі 810/3806/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 року м. Київ № 810/3806/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Літвіної Н.М.,

за участю

секретаря судового засідання Капші А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Бліц-Трейд" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року (повний текст складено 13 грудня 2017 року, суддя Терлецька О.О.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Бліц-Трейд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Бліц-Трейд звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення (форма Р1) від 29.08.2017 №0032781411 стосовно зменшення податкового кредиту в сумі 40 000 грн.; зменшення податкового зобов'язання в сумі 50 936 грн. з податку на додану вартість за липень 2016 року (далі - оскаржуване рішення).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного суду відмовлено.

Не погоджуючись із постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, який надійшов до Київського апеляційного адміністративного суду 19.02.2018 за вх.6260, відповідач, зазначаючи про законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018 зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю торговий дім Бліц-Трейд в строк до 26 березня 2018 року подати до Київського апеляційного адміністративного суду всі докази, які, на його думку, підтверджують реальність господарських операцій здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю торговий дім Бліц-Трейд та товариством з обмеженою відповідальністю Реалбуд-М та господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю торговий дім Бліц-Трейд та товариством з обмеженою відповідальністю Еко - Гумат та спростовують висновки податкового органу та суду першої інстанції про обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення (форма Р1) від 29.08.2017 №0032781411. Крім того, товариству з обмеженою відповідальністю торговий дім Бліц-Трейд необхідно надати суду апеляційної інстанції письмові пояснення чому такі докази не було надано перевіряючим під час перевірки та до матеріалів справи на час звернення до суду та вирішення справи судом першої інстанції. Справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 28 березня 2018 року.

На виконання вимог ухвали КААС від 14.03.2018 товариством з обмеженою відповідальністю торговий дім "Бліц-Трейд" 26.03.2018 подано до суду апеляційної інстанції: 1) завірену копію податкової накладної №70 від 29.07.2016; 2) завірену копію видаткової накладної №00521 від 29.07.2016; 3) завірену копію рахунка на оплату №00481 від 29.07.2016; 4) завірену копію товарно-транспортної накладної №РН-0000279 від 29.07.2016; 5) завірену копію договору оренди автомобіля від 01.01.2016 №1; 6) завірену копію видаткової накладної №РН-0000279 від 29.07.2016; 7) завірену копію рахунку-фактури №СФ-0000332 від 29.07.2016; 8) завірену копію податкової накладної №39 від 29.07.2016; 9) завірені копії банківських виписок (5 арк.); 10) завірену копію пояснень в ГДРІ відділу аудиту території обслуговування БЦ ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Київській області від 17.07.2017; 11) завірену копію додатку №1 до договору поставки №14 від 19.08.2015; 12) завірені копії руху товару з бази 1С; 13) звіт Форми№1-ДФ за 3 квартал 2016 року про нарахування та сплату ПДФО за оренду автомобіля водія ОСОБА_2 ( код НОМЕР_1) та квитанцію про прийняття даного звіту ДФС; 14) копію нотаріально засвідчених пояснень водія ОСОБА_2; 15) фото тари (каністри) в які розфасований товар; 16)копію характеристики на каністру; 17) пояснюючу№15 від 25.03.2018.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем у справі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ТД Бліц Трейд щодо правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами проведених взаєморозрахунків по взаємовідносинах з ТОВ Реалбуд-М (код ЄДРПОУ 38116600) за період з 01.01. 2016 по 31.12.2016, про що складено акт від 28.07.2017 №551/10-36-14-11/395 (далі - Акт перевірки).

Відповідно Акта перевірки (а.с.8-35), податковим органом зроблено висновок про те, що задекларована ТОВ ТД Бліц Трейд господарська операція із придбання товару у ТОВ Реалбуд - М не відбулась в дійсності. Рух активу від постачальників до позивача в дійсності не відбувся. Первинні документи, що підлягали перевірці, не опосередковувались реальним рухом активів між позивачем та ТОВ Реалбуд - М .

У зв'язку з зазначеними висновками, вважаючи операцію з придбання позивачем у ТОВ Реалбуд - М товару 29.07.2016 безтоварною, відповідачем винесено оскаржуване рішення від 29.08.2017 №0032781411, яким відповідач на підставі п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, та у зв'язку з порушеннями позивачем норм п.185.1 ст.185, п.198.1 та п.198.3 ст.198 цього кодексу, зменшив суму податкового кредиту на 40 000 грн.; зменшив податкове зобов'язання на суму 50 936 грн. з податку на додану вартість за липень 2016 року для цілей розділу V Податкового кодексу України.

Вважаючи рішення податкового органу протиправним, позивач звернуся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що руху товару від ТОВ Реалбуд-М до позивача та від позивача до ТОВ Еко-Гумат за умовами (маршрутом), зазначеним в товарно-транспортних накладних від 29.07.2017 №РН-00521 та №РН-0000279, - не могло бути в дійсності. Інші ж обставини транспортування чи існування товару за господарською операцією, відображеною у податковій та видатковій накладній накладних від 29.07.2016 року, представником позивача в судовому засіданні ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, доведено не було.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України;е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного, визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 у справі №2а-14377/122670, від 03.11.2015 у справі №826/14081/14, від 15.12.2015 у справі №826/13848/13-а.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З пояснень представника позивача судом першої інстанції встановлено, що договір поставку між позивачем та ТОВ Реалбуд-М письмово не укладався.

На підтвердження фактичного виконання господарських правовідносин між позивачем та ТОВ Реалбуд-М позивачем до перевірки та до матеріалів справи додано копії:

- податкової накладної від 29.07.2016 №70, з якої слідує, що ТОВ Реалбуд - М продав, а позивач придбав 2000 л. речовини Рост (гумат калія) вартістю з урахуванням податку на додану вартість - 240 000 грн.;

- видаткової накладної від 29.07.2016 №00521, виданої ТОВ Реалбуд - М для позивача на суму 240 000 грн.;

- рахунку на оплату від 29.07.2016 №00481, виданого ТОВ Реалбуд - М для позивача на суму 240 000 грн.;

- видаткової накладної від 29.07.2016 №0000279, виданої позивачем для ТОВ Еко-Гумат на суму 305 616 грн.;

- рахунку-фактури від 29.07.2016 №СФ-0000332, виданого позивачем для ТОВ Еко-Гумат на суму 305 616 грн.;

- податкової накладної від 29.07.2016 №39, з якої слідує, що позивач продав, а ТОВ Еко-Гумат придбав 2000 л. речовини Рост (гумат калія) вартістю з урахуванням податку на додану вартість - 305 616 грн.;

- платіжного доручення від 15.08.2016 №357 про сплату позивачем для ТОВ Реалбуд - М відповідно до рахунку на оплату від 29.07.2016 №00481, суми 148 000 грн.;

- платіжного доручення від 15.08.2016 №355 про сплату позивачем для ТОВ Реалбуд - М відповідно до рахунку на оплату від 29.07.2016 №00481, суми 32 000 грн.;

- банківської виписки від 15.08.2016 № БВ - 0000318 з якої слідує, що позивачем було перераховано ТОВ Реалбуд - М 60 000 грн.;

- платіжного доручення №558 від 16.11.2016 про сплату ТОВ Еко-Гумат для позивача відповідно до рахунків на оплату від 29.07.2016 №332 та від 23.08.2016 №371, суми 511 232 грн.

Як вбачається з поданих позивачем копій податкової накладної від 29.07.2016 №70 та видаткової накладної від 29.07.2016 №00521, дійсність яких не заперечується відповідачем по справі, позивачем було придбано у ТОВ Реалбуд-М 2000 л. речовини Рост (гумат калія).

Відповідно до матеріалів справи вже в день придбання позивачем товару у ТОВ Реалбуд-М , зазначений товар (2000 л. речовини Рост (гумат калія)) був проданий ТОВ Еко-Гумат .

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 29.07.2017 №РН-00521, рух товару від ТОВ Реалбуд-М до позивача відбувався з м. Рівне Рівненської області вулиці Курчатова,1 до с. Городок Рівненської області вулиці Барона Штейнгеля, 3/Д. Відповідно ж до товарно-транспортної накладної від 29.07.2017 №РН-0000279 рух товару від позивача до ТОВ Еко-Гумат відбувався з міста Біла Церква Київської області, пров. Водопійний, 13 до с. Городок Рівненської області вулиці Барона Штейнгеля, 3/Д - тобто до місця де товар вже мав зберігатись.

Тобто, висновки суду першої інстанції про суперечливість відомостей щодо руху товару є обґрунтованими, оскільки такі відомості не дають можливості суду встановити дійсний рух товару від ТОВ Реалбуд-М до позивача та від позивача до ТОВ Еко-Гумат , оскільки такі здійснені в один і той же день (одночасно), але в різних, значно віддалених в один від одного місцях.

Однак позивачем ані до перевірки, ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не надано ніяких інших документів (як-то електронне листування тощо), з яких суд міг би встановити обставини погодження між сторонами істотних умов договору поставки, як-то: обсягів та вартості товару, умови транспортування, форма зберігання та ін.). Позивачем також не надано ніяких документів, які б належно підтверджували прийом товару від покупця та передачу товару наступному покупцю з належним відповідним документальним відображенням такого в бухгалтерському обліку.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що ТОВ ТД Бліц-Трейд було надано як під час перевірки, так і в додатку до листа від 01.07.2016 року, зокрема, акти зважування, прибуткові ордери на приймання та оприбуткування ТМЦ, які надійшли від постачальника, не знайшло свого відображення в Акті перевірки, не надано такі первинні документи та лист від 01.07.2016 і на вимогу суду апеляційної інстанції. Не знайшли підтвердження і доводи позивача про надання перевіряючим актів прийняття транспортних послуг (робіт), видаткових накладних, складських квитанцій, не надано таких і на вимогу суду апеляційної інстанції. Зокрема, на вимогу суду апеляційної інстанції не надано жодних пояснень щодо виду договірних правовідносин між позивачем та водієм, який згідно даних в товарно-транспортних накладних здійснював перевезення товару від ТОВ ТД Реалбуд-М до позивача та від позивача до ТОВ Еко-Гумат , а саме на підставі якого договору останній надавав послуги водія-експедитора, оскільки орендованим являвся виключно сам автомобіль. В апеляційній скарзі (а.с.119) позивач зазначає, що і у перевіряючих і у суду була можливість отримати пояснення від нашого водія , однак жодних доказів про укладання з ним трудового чи іншого цивільно-правового договору, оформлення наказу про відрядження, оплати послуг тощо, на вимогу суду апеляційної інстанції не надано.

Окрім того, судом першої інстанції обґрунтовано звернуто увагу на те, що у товарно-транспортній накладній від 29.07.2017 №РН-00521 зазначено, що товар транспортувався за допомогою причепу, а в товарно-транспортній накладній від 29.07.2017 №РН-0000279 - наявність будь-якого причепу взагалі не значиться.

Водночас, наданий позивачем до перевірки та до матеріалів справи договір оренди автомобіля №1 від 01.01.2016 не містить вказівки на використання будь-якого причепу чи напівпричепу.

Так, згідно вказаного договору між громадянином України ОСОБА_2 (Орендодавець), з однієї сторони, та ТОВ Торговий Дім Бліц - Трейд (Орендар) укладено договір оренди вантажного автомобіля марки MERSEDES-BENZ 308D, номерний знак НОМЕР_2.

Автомобіль, що орендується, передається Орендареві у користування протягом 11 (одинадцяти ) місяців з дня набрання чинності цим Договором. Передання автомобіля, що орендується, в користування оформляється Актом приймання-передачі (пункти 3.1. та 3.2.Договору).

Орендна плата встановлюється у розмірі 500 (п'ятсот) грн.. 00 коп. за кожен місяць строку користування автомобілем, що орендується. Орендна плата виплачується готівкою через касу Орендаря (пункти 5.1. та 5.2.)

Однак, позивачем ні до перевірки, ні до матеріалів справи під час звернення до суду з позовом та апеляційною скаргою, ні на виконання вимог ухвали КААС від 14.03.2018 не надано акт приймання - передачі автомобіля, що орендується, розрахунки з ОСОБА_2 за оренду автомобіля, підтвердження їх проведення, зокрема, банківські виписки. Разом з тим, пояснення ОСОБА_4 від 24.03.2018, надані суду апеляційної інстанції на виконання вимог ухвали КААС від 14.03.2018 є такими, що жодним чином не спростовують доводів податкового органу про неможливість фактичного виконання спірних господарських операцій і такі не були надані позивачем ні під час перевірки податкового органу, ні в суді першої інстанції, а тому такі суд не може взяти до уваги, оскільки вказана особа за клопотанням позивача не давала покази як свідок в суді з попередженням про кримінальну відповідальністю.

Також судом звернуто увагу на те, що товарно-транспортна накладна від 29.07.2017 №РН-00521, не містить ніяких відомостей щодо осіб, відповідальних за відпуск товару від ТОВ Реалбуд-М , а підпис, зроблений від імені вантажовідправника, - неможливо ідентифікувати з особою.

Також суд бере до уваги дані відповідача в акті перевірки щодо наступного. Згідно АІС Податковий блок Вантажно митні декларації (імпорт) не встановлено здійснення імпортних операцій ТОВ Реалбуд-М . Проведеним аналізом інформаційних баз даних ДФС України неможливо встановити походження продукції, яка придбавалася ТОВ ТД Бліц Трейд від ТОВ Реалбуд-М , так як її походження не підтверджується фактом (джерелом) законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва.

Апеляційний суд враховує, що у електронному реєстрі податкових накладних ТОВ Реалбуд-М відсутня інформація про придбання гумат калію, який в подальшому було реалізовано позивачу.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що надані позивачем докази в обґрунтування отриманого товару не підтверджують таких фактів. Натомість, складені сторонами на виконання умов усного договору документи свідчать про документування постачання товару, який має супроводжуватись складанням й іншої документації (наприклад, замовлення відповідних послуг перевезення продавцем, шляхові листи, накази про відрядження водія, експедитора, уповноваженого представника позивача, вартість наданих послуг з перевезення та здійснення їх оплати, накази призначення матеріально відповідальних осіб та інші.

Позивачем у ході судового розгляду справи суду апеляційної інстанції не надано належної первинної документації, на підставі яких і здійснювались оспорювані господарські операції.

У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагента відповідних ресурсів при укладанні та виконанні угод з контрагентами обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Відтак, з урахуванням наведеного у сукупності слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання позивачем та його контрагентом по справі, а відтак, не доведено фактичного виконання спірних операцій між позивачем та його контрагентом по справі.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховано, що наявність оплати за спірною операцією сама по собі також не є підтвердженням її фактичного здійснення та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з фактичною господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій та свідчить про необґрунтованість отриманої позивачем податкової вигоди.

В контексті наведеного колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

При цьому, висловлюючи свою позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

У постанові від 14.03.2017 р. у справі №21-2239а16 Верховний Суд України дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові №21-2430а16 від 22 листопада 2016 року, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує,чого позивачем у даній справі не зроблено.

З урахуванням наведеного у сукупності колегія суддів вважає, що за спірними операціями позивачем лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок того, що спірні операції фактично контрагентом не виконувались, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Разом з тим, суд зазначає, що надані документи на виконання вимог ухвали КААС від 14.03.2018 за №1-9 вже подавалися до суду першої інстанції, та містяться в матеріалах справи, а враховуючи всі встановлені судом обставини, пояснення гр. ОСОБА_2 та фото тари (каністри), в яких нібито був розфасований товар, не є такими, що спростовують доводи податкового органу про неможливість фактичного виконання спірних господарських операцій.

Беручи до уваги встановлене судом апеляційної інстанції в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем виконано обов'язок, встановлений частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України щодо доказування правомірності свого рішення. В свою чергу, позивачем, на спростування доводів податкового органу, вказаних в акті перевірки,не надано жодних належних доказів і таких доказів судом апеляційної інстанції не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Бліц-Трейд" - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 28 березня 2018 року.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді О.А. Губська

Н.М. Літвіна

28 березня 2018 року м. Київ