Постанова

від 29.03.2018 по справі 809/2953/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2018 року

Київ

справа №809/2953/15

адміністративне провадження №К/9901/28601/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду у складі судді Могили А.Б. від 08 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Макарика В.Я., суддів Большакової О.О., Глушка І.В. від 10 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Городенківському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Городенківському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі-відповідач), в якому просила визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2015 року №6191-17.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначала про незаконне нарахування оскаржуваним рішенням суми грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік, оскільки належний їй на праві приватної власності автомобіль марки BMW 540і 1998 року випуску не є об'єктом оподаткування цим податком відповідно до статті 267 Податкового кодексу України.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач є власником легкового автомобіля 1998 року випуску з об'ємом двигуна 4398 куб. см., який вперше зареєстрований 16 травня 2013 року, а тому у відповідності до положень статті 267 Податкового кодексу України у 2015 році позивач був платником транспортного податку та зобов'язаний його сплачувати.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки оподаткування транспортним податком можливо було не раніше наступного бюджетного періоду, який настав за плановим (2015 роком), тобто не раніше 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду Пасічник С.С. (суддя-доповідач), Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником транспортного засобу BMW 540і 1998 року випуску, з об'ємом двигуна 4398 куб. см.; згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ №373612 вказано дату першої реєстрації - 16 травня 2013 року.

25 червня 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №6191-17, яким на підставі статті 267 Податкового кодексу України визначено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.

Касаційний суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відповідність вимогам чинного законодавства оскарженого податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Приписи підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

В подальшому Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році , який набрав чинності з 01 січня 2016 року, підпункт 267.2.1 пункту 267.2 викладено в новій редакції, у відповідності до якої визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Внісши відповідні зміни, законодавець не змінив правового регулювання, однак уточнив критерії, за відповідності яким легкові автомобілі підлягають оподаткуванню транспортним податком.

Виходячи із змісту та призначення наведених норм, мети впровадження транспортного податку, Верховний Суд дійшов висновку, що використання транспортного засобу в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, що діяла у 2015 році) пов'язувалось саме із віком автомобіля, а не з його першою реєстрацією в Україні.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність у позивача обов'язку по сплаті транспортного податку, оскільки належний позивачу автомобіль 1998 року випуску взагалі не є об'єктом оподаткування цим податком відповідно до статті 267 ПК України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення позову.

За правилами частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За обставин задоволення позовних вимог у повному обсязі, враховуючи сплату позивачем при зверненні з позовною заявою, апеляційною та касаційними скаргами судового збору у загальному розмірі 4385,40 грн., докази чого наявні в матеріалах справи, здійснені судові витрати підлягають стягненню із Державної податкової інспекції у Городенківському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за рахунок її бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 351, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Городенківському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 25 червня 2015 року №6191-17.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Городенківському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (адреса: 78100, Івано-Франківська обл., Городенківський район, місто Городенка, вул. Ринкова, буд. 2; код ЄДРПОУ 39536871) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (адреса: 78103, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 4385,40 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят п'ять гривень сорок копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко