Ухвала

від 28.03.2018 по справі 815/1267/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1267/18

УХВАЛА

28 березня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Соколенко О.М., розглянувши матеріали позовної заяви Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі до відкритого акціонерного товариства Мостобуд Мостобудівельний загін-23 про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі до відкритого акціонерного товариства Мостобуд Мостобудівельний загін-23 , в якому позивач просить суд стягнути з заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах з відкритого акціонерного товариства Мостобуд Мостобудівельний загін-23 (код ЄДРПОУ 01386119) у розмірі 11354,77 грн. на користь Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі на р/р25604304195965, в філії ООУ АТ «Ощадбанк» , МФО 328845.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує: чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши дану позовну заяву, суд вважає, що вона не відповідає вимогам ст.ст.160, 161 КАС України.

Згідно п.11 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак, в порушення вимог вищевказаної статті у позовній заяві відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Таким чином, позивачу необхідно надати до суду власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що у відповідача наявна заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за грудень 2017 року, в тому числі по пенсіонеру ОСОБА_1 у розмірі 9816,50 грн. Однак позивачем не додано до позову доказів фактичної виплати пенсії на пільгових умовах пенсіонеру та ОСОБА_1, заяви про призначення пенсії ОСОБА_1, розрахунку стажу ОСОБА_1, протоколу призначення пенсії ОСОБА_1 та довідки про підтвердження наявності трудового стажу для підтвердження пенсії, а також не зазначено причин, які вказують на неможливість подання таких доказів.

При цьому з розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до п. б - з ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення та повідомлення по пільговим пенсіям від 11.12.2017 року вбачається, що з жовтня 2017 року по пенсіонеру ОСОБА_1 місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій складає 1232,03 грн. та є доплата в сумі 6120,41грн. за жовтень 2017 року, що загалом складає 7352,44 грн.

У розрахунку заборгованості позивач зазначає, що по пенсіонеру ОСОБА_1 така заборгованість складає 9816,50 грн.

При цьому, позовна заява не містить обґрунтування по сумі заборгованості, яку позивач просить стягнути.

Таким чином, частина суми по пенсіонеру ОСОБА_1, яку позивач просить стягнути, не підтверджується документально. Крім того, позивач у позові зазначає, що відповідач має заборгованість за грудень 2017 року, однак, до матеріалів справи надає повідомлення по пільговим пенсіям від 11.12.2017 року, в якому зазначається про доплату по пенсіонеру ОСОБА_1 суми 6120,41 грн. за жовтень 2017 року. Однак, позивач ні в позовній заяві, ні в додатках до неї не обґрунтовує яким чином ця сума включена до суми заборгованості за грудень 2017 року, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Таким чином, позивачу необхідно належним чином обґрунтувати суму заборгованості, яку він просить стягнути з відповідача та надати належні докази на підтвердження цього, а також, надати обґрунтування по сумі доплати ОСОБА_1 у розмірі 6120,41 грн. за жовтень 2017 року, яку позивач просить стягнути за грудень 2017 року.

До того ж позивачем не надано до позовної заяви доказів вручення ВАТ Мостобуд Мостобудівельний загін-23 , повідомлення від 18.01.2017 року №1039104 разом із розрахунком від 04.01.2017 року №67/05, повідомлення від 11.12.2017 року №17997/06.1 разом з розрахунком від 06.10.2017 року №3108/05, а також картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2.

Таким чином, позивачу необхідно надати до суду копію вищевказаних документів разом із доказами надсилання їх копій на адресу відповідача.

При цьому суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч.ч.4-5 ст.94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно п.2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

У якості відповідача у позові зазначено відкрите акціонерне товариство Мостобуд Мостобудівельний загін-23 за кодом ЄДРПОУ 01386119.

Однак, згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка надана самим позивачем, вбачається, що код ЄДРПОУ є кодом Мостобудівельного загону №23 Публічного акціонерного товариства Мостобуд , який є відокремленим підрозділом юридичної особи публічне акціонерне товариство Мостобуд (код ЄДРПОУ 01386326).

Разом з цим, суд зазначає, що згідно вказаної інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.03.2018 року за критерієм пошуку юридична особа; код ЄДРПОУ 01386326 , 21.02.2017 року відносно вказаної особи порушено справу про банкрутство на підставі судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи №910/24323/16.

Частиною першою статті 3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до положень статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України від 14 травня 1992 року за № 2343-XII Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон № 2343-XII).

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону № 2343-XII, відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно з абзацом четвертим частини восьмої статті 23 Закону № 2343-XII поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відтак, із моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону № 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Зазначена правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року по справі № 826/7317/14 (К/9901/1171/18).

Як вбачається з ухвал по справі №910/24323/16, про які міститься інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень, судом прийнято заяву з кредиторськими вимогами від УПФУ в Малиновському районі м.Одеси та 11.08.2017 року позивач по даній справі подав заяву про заміну сторони по справі №910/24323/16.

Суд зазначає позивачу про необхідність надання до суду інформацію по вказаним судом обставинам.

Водночас, позивачу необхідно визначитись із суб'єктним складом сторін у даній справі, надавши до суду відповідні уточнення до позовної заяви із доказами надіслання його копії на адресу відповідача.

Згідно ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» .

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» , судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Предметом позову в даному випадку є стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 3936,47 грн.

Отже, адміністративний позов містить вимогу майнового характеру.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» з 1 січня 2018 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1762 гривень.

Таким чином за подачу даної позовної заяви позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн. (11354,77 грн.*1,5%, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Однак, Малиновським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Одесі не надано до позову доказів сплати судового збору.

Натомість, разом із позовною заявою позивачем надано до суду клопотання про звільнення Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі від сплати судового збору, яке обґрунтоване тим, що управління Фонду не має можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.

Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI. Відповідно до ч.2 ст. 8 вказаного Закону: суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зазначене положення закону кореспондується з приписами ч.1 ст.133 КАС України, згідно якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. При цьому, клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в позовній заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з ч.1 ст.77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» , Кабінет Міністрів України зобов'язав забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору. З урахуванням вищезазначеного, сплата судового збору є обов'язком позивача, а тому зловживання правом на звільнення від його сплати є неприпустимим.

Разом з тим, суддя вважає, що наведені позивачем обставини не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Суддя зазначає, що факт подачі позову державною установою, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору.

Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду.

Вивчивши доводи позивача, наведені в якості підстав для задоволення поданого клопотання та враховуючи, що факт подачі позову державною установою, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, суддя приходить до висновку, що наведені позивачем обставини не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору, а позивач не надав до суду документ про сплату судового збору у встановленому приписами Закону України «Про судовий збір» порядку та розмірі, суддя доходить до висновку, що подана позовна заява не відповідає приписам КАС України.

Відтак, системно проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та дослідивши позовну заяву, судом з'ясовано, що адміністративний позов подано без додержання вимог, передбачених статтями 160 та 161 Кодексу адміністративного суду України.

Згідно ч. 1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Виявлені недоліки мають бути усунені позивачем шляхом надання до суду доказів, визначених у вказаній ухвалі, письмового підтвердження відповідно до п.11 ч.5 ст.160 КАС України, обґрунтованих пояснень та уточнення до позовної заяви із доказами направлення на адресу відповідача.

За таких обставин, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суддя доходить висновку, що позовна заява повинна бути залишена без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків.

Суд вважає за доцільне також зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду, та направлення необхідних документів засобами поштового зв'язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв'язку (телефон, факс, електрона пошта, тощо) про надіслання матеріалів до суду, оскільки згідно з п.1 та п.2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі до відкритого акціонерного товариства Мостобуд Мостобудівельний загін-23 про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали (в тому числі, якщо її копію отримано нарочно, засобами електронної пошти та факсимільного зв'язку) усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.

Ухвала окремо від остаточного судового рішення оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Соколенко