Рішення

від 30.03.2018 по справі 219/10173/16-ц

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/10173/16-ц

Провадження № 2/219/30/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018р. Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Радченко Л.А.,

при секретарях Лосинської І.М., Дубаніної О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників третьої особи Бахмутського об,єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бахмута цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного вищого навчального закладу Донецький університет економіки та права , треті особи - Бахмутське об,єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, Красноармійське об,єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, Костянтинівське об,єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, про зобов,язання вчинити певні дії, стягнення додаткової заробітної плати щодо щомісячної надбавки за вислугу років та щорічної допомоги на оздоровлення, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Приватного вищого навчального закладу Донецький університет економіки та права , треті особи - Бахмутське об,єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, Красноармійське об,єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, Костянтинівське об,єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, про зобов,язання вчинити певні дії, стягнення додаткової заробітної плати щодо щомісячної надбавки за вислугу років та щорічної допомоги на оздоровлення, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні , який в подальшому уточнила та збільшила позовні вимоги, в якому вказала, що вона у період з 15.08.2002 року по 31.08.2016 року працювала у ПВНЗ Донецький університет економіки та права , на наступних науково-педагогічних посадах: 15.08.2002 р. прийнята на посаду методиста другої категорії факультету TOB Донецький інститут економіки та права (наказ №84-к від 15.08.2002 р.); 01.09.2004р. переведена на посаду старшого викладача кафедри суспільствознавства (наказ №102-к від 01.09.2004 р.); 29.08.2005р. призначена виконуючою обов'язки директора Артемівської гімназії Сузір'я ДонУЕП, старшим викладачем гімназії на умовах суміщення посад (наказ №118-к від 22.08.2005 р.); 30.06.2008 р. увільнена від виконання обов'язків директора Артемівської гімназії Сузір'я ДонУЕП, рахується старшим викладачем гімназії у зв'язку зі змінами в організаційній структурі Артемівського науково-навчального комплексу (наказ №66-к від 26.06.2008 р.); 19.08.2008 р. рахується старшим викладачем гімназії у зв'язку зі змінами в організаційній структурі АННК (наказ №166-к від 19.08.2008р.); 31.08.2016 р. звільнена за власним бажанням (наказ №46-к від 31.08.2016р.).

У зазначений період часу, з 15.08.2002 року по 31.08.2016 року, ПВНЗ ДонУЕП не подав у встановленому законом порядку достовірні дані про позивача як застраховану особу до системи персоніфікованого обліку ПФУ, а саме не подано інформацію про особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні (пільгового стажу роботи на педагогічних та науково-педагогічних посадах). Порушення прав позивача з боку роботодавця - відповідача (ПВНЗ ДонУЕП ) полягає в тому, що застрахована особа ОСОБА_6 втратила право на пільги в пенсійному забезпеченні у зв'язку з поданням недостовірних відомостей, які не відображають пільговий стаж роботи на педагогічних та науково-педагогічних посадах у системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Позивач звертає увану, що вона до працевлаштування у ПВНЗ ДонУЕП мала пільговий стаж роботи на педагогічних посадах з 21.08.1985 р. по 15.08.2002 року - 16 років 11 місяців та 25 днів: 21.08.1985р. призначена учителем географії Артемівської школи-інтерната №1 (наказ №375-к, від 19.08.1985 р.); 01.09.1986р. звільнена у зв'язку з переведенням до СШ 11 учителем географії (наказ №593- к від 28.08.1986 р.); 30.08.1986р. призначена на посаду учителя географії, біології (наказ №593-к від 28.08.1986 р. СШ 11); 15.08.2002р. звільнена з посади учителя біології за власним бажанням (наказ №193-к, п.2 від 15.08.2002 р.).

19.09.2016 року позивачем на адресу ПВНЗ ДонУЕП спрямовано заяву про поновлення порушеного права на пільговий стаж роботи на педагогічних та науково-педагогічних посадах і нарахування та виплату додаткової заробітної плати. Однак, до теперішнього часу, на порушення Закону України Про звернення громадян , відповіді з боку відповідача не надано, в досудовому порядку скориговані дані до системи персоніфікованого обліку ПФУ не подані. Відсутність даних у обліковій картці персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування щодо особливих умов праці, які дають позивачу право на пільги в пенсійному забезпеченні (пільгового стажу роботи на педагогічних та науково-педагогічних посадах) свідчить про порушення з боку роботодавця-страхувальника статті 21 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 р. № 1058-ІV та п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування від 4.06.1998 р. № 794 зі змінами і доповненнями) та її прав, визначених чинним законодавством України.

У вищевказаний період часу відповідач ПВНЗ ДонУЕП як роботодавець не здійснював позивачу нарахування та виплату допомоги на оздоровлення у розмірі щомісячного посадового окладу при наданні щорічної відпустки; щомісячної надбавки за вислугу років в залежності від педагогічного стажу, чим допустив порушення прав позивача та вимог ст. 57 Закону України Про освіту .

Ввважає, що надбавка за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам щомісяця у відсотках до посадового окладу та допомога на оздоровлення є додатковою заробітною платою, тобто структурним елементом (складовою) заробітної плати працівника.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 р. №108/95- ВР, суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Згідно зі ст. 9 Кодексу законів про працю України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Також, ст. 16 наведеного вище нормативно-правового акту передбачає, що умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними, а тому, вважає, що законом передбачено, що у трудовий договір та колективний договір не можуть включатися умови, що погіршують положення працівника, тим більше умови, що дозволяють власнику в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці.

Таким чином, відповідачем порушені права позивача, які полягають в наступному: позивач як застрахована особа втратила право на пільги в пенсійному забезпеченні у зв'язку з поданням недостовірних відомостей, які не відображають пільговий стаж роботи на педагогічних та науково-педагогічних посадах у системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України та штучним методом занижено розмір заробітку позивача для нарахування пенсії, у відповідності до п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування від 04.06.1998 р. №794 , як наслідок, не в повному обсязі сплачені податки, збори та обов'язкові платежі у зв'язку із заниженням бази оподаткування; не нараховано та, як наслідок не виплачено додаткову заробітну плату у вигляді надбавки: з 01 вересня 2002 року по 31 серпня 2005 року - 20 відсотків від посадового окладу (ставки заробітної плати), щомісячно; з 01 вересня 2005 року по 31 серпня 2016 року - 30 відсотків від посадового окладу (ставки заробітної плати), щомісячно , у відповідності до ст. 57 Закону України Про освіту від 23.05.1991 р. №1060-ХІІ та пунктів 1-2 та 7 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 р. №78 ; не нараховано та, як наслідок не виплачено додаткову заробітну плату у вигляді допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки педагогічним та науково- педагогічним працівникам, у відповідності до ст. 57 Закону України Про освіту від 23.05.1991 р. №1060-ХІІ та пунктів 1-2 та 7 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 р. №78, у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) відносно відповідної посади : методист: 2002-2003 н.р.; 2003-2004 н.р.; старший викладач: 2004-2005 н.р.; виконуючий обов'язки директора Артемівської гімназії Сузір'я ДонУЕП, старший викладач на умовах суміщення посад: 2005-2006 н.р.; 2006-2007 н.р.; 2007-2008 н.р.; старший викладач: 2008-2009 н.р.; 2009-2010 н.р.; 2010-2011 н.р.; 2011-2012 н.р..; 2012-2013 н.р.; 2013-2014 н.р.; 2014-2015 н.р.; 2015-2016 н.р.; не здійснено повний та своєчасний розрахунок при звільненні.

Позивач просить зобов'язати відповідача подати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, що відображають особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні (пільговий стаж роботи на педагогічних та науково-педагогічних посадах, що дає право на пенсію за вислугу років) та скориговані суми заробітку для нарахування пенсії, відносно застрахованої особи - ОСОБА_6 за період часу з 15 серпня 2002 року по 31 серпня 2016 року; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_7 суму невиплаченої додаткової заробітної плати (щомісячної надбавки за вислугу років в залежності від педагогічного стажу) у розмірі 74 714,00 грн.; суму невиплаченої додаткової заробітної плати (щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу) у розмірі 15 884,00 грн. (без урахування платежів та обов'язкових зборів); суму середнього заробітку за несвоєчасний (не повний) розрахунок при звільненні у розмірі 54 140,88 грн. 88 коп., судові витрати покласти на відповідача (т.1 а.с.2-6, 53, 92-99, т.2 а.с.76-78).

Від представника відповідача ОСОБА_3 надійшли письмові заперечення на позов ОСОБА_6, у тому числі щодо уточненого позову та збільшення позовних вимог, в якому він зазначив, що ПВНЗ Донецький університет економіки та права заперечує проти позову в повному обсязі, вважає вказані вимоги необґрунтованими, а також вимоги в частині подання скоригованих даних до ПФУ взагалі знаходяться поза межами строку позовної давності. Позивач з 2002 року у встановленому законом порядку не зверталась до уповноваженого органу із заявою про виправлення відомостей у системи персоніфікованого обліку і 14 років не вважала своє право порушеним, і зараз представник позивача не ставить перед судом питання про поновлення строку позовної давності в цієї часті позову. Для подання страхувальнику ПВНЗ ДонУЕП коригуючих документів до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, які відображають особливі умови праці, що дають право на пільги в пенсійному забезпеченні, немає підстав, оскільки основним документом для визначення стажу педагогічної роботи є трудова книжка та інші документи (витяги з наказів, відомостей про виплату заробітної плати тощо), що відповідно до чинного законодавства підтверджують спеціальний стаж роботи. Додаткова заробітна плата (щомісячна надбавка за вислугу років, за стаж роботи в університеті та інше) позивачеві виплачувалась з 2004 року по 2014 рік включно в повному обсязі. Якщо позивач заперечує факт отримання щомісячної надбавки за вислугу років, за вказаний період це повинно бути доведене позивачем. Наразі позивачем не представлено суду доказів, що при виплаті заробітної плати були порушені його права. Також зазначає, що з системного аналізу положень ст. 57 Закону України Про освіту , постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 р. № 78 Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України Про освіту , постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. №1298 Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери , Порядку надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форми власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000р. №898 вбачається, що наявність надбавки за вислугу років, допомоги на оздоровлення, винагороди за сумлінну працю передбачено в обов'язковому порядку лише для працівників бюджетних навчальних закладів. Для працівників приватних навчальних закладів такі гарантії є додатковими та можуть бути передбачені в колективному договору з урахуванням положень законодавства, генеральної, галузевих угод. Позивачем не представлено суду доказів, що при виплаті заробітної плати були порушені її права. Умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників, з якими укладається контракт, визначаються за угодою сторін. Розміри виплат не можуть бути меншими, ніж передбачено чинним законодавством, угодами і колективним договором, і залежать від виконання умов контракту. У контракті може бути передбачено додаткові пільги, гарантії та компенсації, не встановлені чинним законодавством, за рахунок коштів роботодавця. Крім того, вся документальна база ПВНЗ ДонУЕП , включаючи особові справи працівників, трудові книжки, договори, бухгалтерська документація станом на грудень 2014 р. знаходиться у м. Донецьк, в адміністративному корпусі, який зараз захоплений незаконними військовими формуваннями, доступ до нього до закінчення проведення АТО обмежений. Надання альтернативного розрахунку заборгованості за період з серпня 2002р. по грудень 2014р. можливо лише при наявності оригіналів контрактів та первинних бухгалтерських документів. Для методитки розрахунку додаткової заробітної плати , а саме, нарахування надбавки за вислугу років, необхідно знати розмір посадового окладу позивача за спірний період та ставку заробітної плати відповідно до порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затв. ПКМУ від 31.01.2001 р. № 78. За умови відсутності первинних бухгалтерських документів та оригіналів контрактів з позивачем скласти такий розрахунок неможливо. Зазначене стосується і розрахунку допомоги на оздоровлення, при цьому, виплати такого виду допомоги та надбавок передбачено в обов,язковому порядку лише для працівників бюджетних навчальних закладів. Відповідно до умов контракту № 101-111 від 01.09.2015р. , укладеного між позивачем та відповідачем, та додаткової угоди до нього від 01.02.2016р., визначені посадовий оклад та ставка, виплати позивачеві за період з січня 2015р. по 31.08.2016р. нараховані та виплачені за контрактом, всі умови контракту виконані, і додаткових пільг і гарантів , компенсацій вказаним контрактом не передбачено. При цьому, наданий позивачем уточнений розрахунок надбавки за вислугу років розрахований у відсотковому відношенні до нарахованої заробітної плати за кожен місяць. Дані щодо розміру заробітної плати були взяті позивачем з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Форми ОК-5, в якій не відображається структура заробітної плати, а відображена загальна нарахована заробітна плата, без зазначення посадового окладу та ставки заробітної плати. Не зрозумілим є і здійснення позивачем розрахунку нарахування надбавки за вислугу років або допомоги на оздоровлення у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати , затв.ПКМУ № 100 від 08.02.1995 р. При здійснені розрахунку на оздоровлення при наданні щорічної відпустки позивач помилково за основу розрахунку наводить розмір мінімальної заробітної плати , яка діяла на 01 липня окремих років, без врахування дат надання відпусток, вказаних в заяві працівника. Такий розрахунок позивача щодо матеріальної допомоги на оздоровлення є необґрунтованим. Окільки належних доказів на підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві позивачем не надано, просить відмовити в задоволенні вимог у повному обсязі (т.1 а.с.53-54, 146-150, т.2 а.с.149).

Представник третьої особи - Бахмутського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Донецькій області надав відзив на позов ОСОБА_6, у якому зазначено, що органи Пенсійного фонду України ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках. Згідно п.п.5 п.1.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовується в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року №7-6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за №1000/9599, у разі виявлення органом Пенсійного фонду недостовірних відомостей про застрахованих осіб, які подані та/або накопичені в електронних базах даних персоніфікованого обліку, Пенсійний фонд протягом двох робочих днів повідомляє страхувальника про виявлення недостовірних даних. Страхувальник подає до відповідного органу Пенсійного фонду протягом наступних десяти робочих днів необхідні скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних даних про застраховану особу та одночасно початкові документи із зазначеними правильними відомостями на одну застраховану особу. Коригування або скасовування відомостей облікової картки застрахованої особи здійснюється за будь-які роки функціонування системи персоніфікованого обліку тільки на підставі наданих у встановленому порядку документів страхувальника. Таким чином, вказаним Порядком покладено на страхувальника обов'язок подати до органу Пенсійного фонду України скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних даних про застраховану особу та коригуючі документи із зазначеними правильними відомостями на застраховану особу (т.1 а.с.62-64).

У судовому засіданні представник позивача підтримала уточнені та збільшені позовні вимоги та просила їх задовольнити, дала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача уточнені та збільшені позовні вимоги не визнав, дав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях. Додатково суду пояснив, що ОСОБА_6 в позові не зазначає, що вона взагалі зверталася до Бахмутського ПФУ про призначення їй пенсії за вислугу років та отримала відмову, тому її ствердження про начебто втрату права в майбутньому на пільги в пенсійному забезпеченні є припущенням, а звернення позивача до суду з вказаним позовом є передчасним, оскільки невідомо, коли ця подія наступить, тобто, позивачем створюється штучне уявлення про начебто порушене її право. Наразі невідомо, чи буде мати взагалі негативні наслідки невідображення в інформаційній базі персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного Пенсійного страхування інформації про особливі умови праці, чи буде мати це негативні наслідки при нарахуванні пенсії за вислугу років, твердження представника позивача про те, що позивач як застрахована особа втратила право на пільги в пенсійному забезпеченні нічим не підтверджені. Вважає, що позов необґрунтованим, оскільки при звільненні з позивачем був проведений повний розрахунок, позивачеві було сплачено все, що передбачалося контрактом, усі його умови були виконані, додаткові пільги для позивача за контрактом не передбачені. Тому просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Крім того, просив застосувати позовну давність в частині позовних вимог щодо подання даних до системи персоніфікованого обліку ПФУ за 2002-2013 рр., посилаючись на те, що вказані вимоги ОСОБА_6 знаходяться поза межами строку позовної давності, оскільки вона з 2002 року у встановленому законом порядку не зверталася до уповноваженого органу із заявою про виправлення відомостей у системі персоніфікованого обліку і 14 років не вважала своє право порушеним, зараз і представник позивача не ставить перед судом питання про поновлення строку позовної давності в .

В судовому засіданні представник третьої особи Бахмутське об,єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області позов не підтримала .

В судове засідання представники третіх осіб - Красноармійського об,єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Костянтинівського об,єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, не з,явились, про час розгляду справи були повідомлені належним чином відповідно до ст.ст.128,129 ЦПК України, надали суду заяви, в яких просять розглянути справу у їх відсутність , суд заслухавши думку представника позивача та представника відповідача, які не заперечували проти розгляду справи у відсутність зацікавлених осіб, вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 з 15.08.2002 року перебувала у трудових відносинах з Приватним вищим навчальним закладом Донецький університет економіки та права (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю Донецькій університет економіки та права ), що підтверджується копією трудової книжки серії БТ-І № 4501048 від 01.10.1978 року. Із записів трудової книжки позивача вбачається, що наказом №84-к від 15.08.2002р. ОСОБА_6 прийнята на посаду методиста другої категорії факультету TOB Донецький інститут економіки та права; наказом №102-к від 01.09.2004 р. переведена на посаду старшого викладача кафедри суспільствознавства ; наказом №118-к від 22.08.2005 р. з 29.08.2005р. призначена виконуючою обов'язки директора Артемівської гімназії Сузір'я ДонУЕП, старшим викладачем гімназії на умовах суміщення посад; наказом №66-к від 26.06.2008 р. з 30.06.2008р. увільнена від виконання обов'язків директора Артемівської гімназії Сузір'я ДонУЕП, рахується старшим викладачем гімназії у зв'язку зі змінами в організаційній структурі Артемівського науково-навчального комплексу; наказом №166-к від 19.08.2008р. рахується старшим викладачем гімназії у зв'язку зі змінами в організаційній структурі АННК; наказом №46-к від 31.08.2016 р. звільнена за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України (т.1 а.с.13-16), і що сторонами не заперечується.

З копій контрактів (т.1 а.с.104-105, 106-107,108-109,110-111,112-113,114-115), укладених між позивачем ОСОБА_6 та Приватним вищим навчальним закладом Донецький університет економіки та права за різни періоди, починаючи з 1 вересня 2008 року, вбачається, що сторони узгодили між собою права, обов'язки, оплату праці, обов'язки університету, зміну і розірвання контракту, відповідальність сторін і розв'язання суперечок, особливі умови контракту, термін дії контракту. Ці контракти підписані обома сторонами, жодних зауважень в них ні з одного боку сторін не внесено. Окрім того, між сторонами були укладені додаткові угоди (т.1 а.с.116,117), в яких були обумовлені інші додаткові умови, які були погоджені між сторонами, стосовно змін або продовження контракту.

Позивач уклала вказані контракти, додаткові угоди, ознайомилася з їх умовами, що свідчить про погодження з ними, на момент розгляду справи є дійсними, підписаними позивачем з метою реального настання прав та обов'язків.

Як зазначено в роз'ясненнях, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , згідно зі ст.21 КЗпП України , ст.20 Закону Про оплату праці оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту.

Контракт - це особлива форма трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, можуть встановлюватися угодою сторін (ч.3 ст.21 КЗпП України ).

Укладання трудових контрактів з науково-педагогічними та педагогічними працівниками вищих навчальних закладів може здійснюватися на підставі ст.54 Закону України Про освіту .

Згідно зі ст.20 Закону України Про оплату праці оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту, тобто, при укладенні контракту сторони обумовили умови оплати праці і ОСОБА_6, підписавши контракт, погодився з його умовами.

За змістом статті 57 Закону України Про освіту N 1060-XII держава гарантує педагогічним та науково-педагогічним працівникам виплату надбавок за вислугу років щомісяця у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, а також виплату допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Судом встановлено, що ПВНЗ Донецький університет економіки та права не є державним закладом освіти, а є вищим навчальним закладом приватної форми власності (що зазначено у п.п.1.5, 2.1 статуту університету), та не отримує фінансування з державного бюджету на здійснення виплат, передбачених ст.57 Закону України Про освіту , а відповідно до положень ст.64 Закону України Про вищу освіту , фінансування зазначених вищих навчальних закладів здійснюється їх власниками.

Пунктом 1.5 Статуту ПВНЗ Донецький університет економіки та права визначено, що університет діє на умовах повної господарської самостійності та самофінансування та веде самостійний баланс (т.1 а.с.228-246).

Отже, судом встановлено, що оплата праці позивача була встановлена за угодою сторін в контрактах, відповідач проводив оплату науково-педагогічної праці ОСОБА_6 в розмірі, який був обумовлений в контрактах і підстав для стягнення не обумовлених контрактами виплат не існує. З цими контрактами та додатковими угодами , із чітким визначенням конкретного розміру заробітної плати, погодилася позивач, підписавши їх.

Відповідно до статті 54 Закону № 1060-XII перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким гарантовані виплати, передбачені статтею 57 Закону № 1060-XII , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року N 963 , яким до посад педагогічних працівників віднесено посаду асистента та викладача.

Дійшовши висновку про те, що займана ОСОБА_6 посада належить до категорії педагогічних працівників, суд враховує, що позивач працювала за контрактами в ПВНЗ Донецький університет економіки та права на різних посадах і умови її матеріального забезпечення, у тому числі оплата праці, визначалися за угодою сторін, на підставі чинного законодавства з урахуванням доплат, винагород і надбавок за її науково-педагогічну діяльність.

Відповідно до встановлених судом обставин, невиконання умов контрактів з боку відповідача , в тому числі і в частині невиплати доплат, винагород і надбавок за науково-педагогічну діяльність, судом не встановлено і позивачем не підтверджено. При цьому, на підтвердження своїх позовних вимог позивачем не було надано достатніх належних та допустимих доказів .

Відповідно до ч.ч.1, 5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях .

Надані позивачем копії трудової книжки та контрактів підтверджують лише факт знаходження позивача у трудових відносинах з відповідачем та виконання нею певних обов'язків . Ці документи фактично є опосередкованим доказом, а не вирішальним для розгляду даної справи, вони не стосуються виконання умов контрактів та не розкривають суті істотних умов, щодо яких сторони дійшли згоди при їх укладенні. Жодного іншого доказу про невиконання умов контрактів сторонами під час судового розгляду не надано і судом не встановлено.

Судом встановлено, що вся документальна база ПВНЗ Донецький університет економіки та права , включаючи особові справи працівників, трудові книжки, договори, бухгалтерська документація станом на грудень 2014 року знаходиться у м. Донецьку, в адміністративному корпусі, який і на час розгляду справи захоплений незаконними військовими формуваннями, доступ до нього до закінчення проведення АТО обмежений, та на момент розгляду справи м. Донецьк не знаходиться під контролем української влади, і що підтверджується листом Донецької торгово-промислової палати від 06.01.2017р. № 14/12.1-21-03, листом відповідача від 03.04.2017р. № 2-01-63 , листом Управління ДСБЕЗ ГУМВС України в Донецькій області від 22.12.2014р., листом СУ ГУ МВС України в Донецькій області від 21.05.2015р. (т.1 а.с.247, т.2 а.с.32, 50,51).

Також, судом встановлено, що у зв'язку з крадіжкою орієнтовно з 23 по 25 жовтня 2014р. первинних документів, облікових регістрів бухгалтерського обліку фінансової та податкової звітності із орендованого приміщення за адресою: м.Донецьк , вул.Артема 193 б , відповідач листом від 19.12.2014р. за вказаним фактом звернувся до начальника ГУМВС України в Донецькій області про внесення данного повідомлення до ЄРДР та відкриття кримінального провадження ( т.2 а.с.52) . Наказом в.о. ректора ДонУЕП ОСОБА_8 № 199 від 07.11.2014 року затверджено результати інвентаризації бухгалтерських документів, податкової та фінансової звітності за фактом їх відсутності у навчальному корпусі ПВНЗ ДонУЕП та складено акт від 03.11.2014 року про виявлену пропажу документів, у т.ч. відомостей про нарахування заробітної плати , касові книги , додатки до касовових книг з касовими ордерами , фінансова, податкова, статистична звітності за , звіти по єдиному соціальному внеску за період , накази по кадрам за період з 1992 р. по грудень 2014р. ( т.2 а.с.53-61).

Доводи сторін про те, що у них відсутня можливість надати суду копії первинних документів бухгалтерської звітності у зв'язку з їх знаходженням у приміщенні Університету в м. Донецьку, самі по собі, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, не замінюють обов'язку сторін підтвердити обставини, на які вони посилаються в обґрунтування чи заперечення позову.

Сторонами суду не надано і копій первинних документів бухгалтерської звітності за період з 01.01.2015р. При цьому, стороною позивача не було заявлено клопотань про витребування таких первинних документів бухгалтерської звітності, як і не було заявлено клопотання про проведення судової бухгалтерської експертизи.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов,язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення позивача чи відповідача від обов'язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях, навіть з урахуванням загальновідомих обставин щодо проведення антитерористичної операції.

Рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами, на які є посилання в позовній заяві, без встановлення відповідних фактів.

В судовому засіданні представник відповідача стверджував про виконання умов контрактів також в частині виплати надбавок та інших сум, про невиплату яких заявляла позивач, які сторони не можуть підтвердити чи спростувати через загальновідомі обставини щодо проведення антитерористичної операції.

Отже, покладення всієї відповідальності за обставин, що склалися, на роботодавця, так само покладення на відповідача обов'язку доведення всіх обставин у справі не ґрунтується на законі.

Сторона позивача не надала суду, згідно до ст.ст. 77,78,79 ЦПК України, належних , допустимих та достатніх доказів , в розумінні доказів щодо неналежного виконання відповідачем як роботодавцем умов контрактів чи порушення вимог законодавства з приводу невиплати суми невиплаченої додаткової заробітної плати, щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, доплати за науковий ступінь кандидата наук та середнього заробітку за несвоєчасний (не повний) розрахунок при звільненні.

При цьому, судом не приймається розрахунок сторони позивача неплачених надбавки за вислугу років, допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку ( т.2 а.с.79-83), оскільки , зазначений розрахунок здійснений в порушення Порядку виплати за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затв.ПКМ від 31.01.2001 р., на підставі даних про заробітну без урахування розміру посадового окладу, оскільки, для нарахування надбавки за вислугу років, необхідно знати розмір посадового окладу позивача за спірний період та ставку заробітної плати відповідно до вказаного Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти. Зазначене стосується і розрахунку позивача щодо розміру допомоги на оздоровлення, оскільки, виплати такого виду допомоги та надбавок передбачено в обов,язковому порядку лише для працівників бюджетних навчальних закладів. Відповідно до умов контракту № 101-111 від 01.09.2015р. , укладеного між позивачем та відповідачем, та додаткової угоди до нього від 01.02.2016р., визначені посадовий оклад та ставка. Стороною позивача не спростовано позицію сторони відповідача, що виплати позивачеві за період з січня 2015р. по 31.08.2016р. нараховані та виплачені за контрактом, всі умови контракту виконані, і додаткових пільг і гарантів , компенсацій вказаним контрактом не передбачено. Наданий стороною позивача уточнений розрахунок надбавки за вислугу років розрахований у відсотковому відношенні до нарахованої заробітної плати за кожен місяць. Дані щодо розміру заробітної плати були взяті позивачем з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Форми ОК-5, в якій не відображена структура заробітної плати. При здійснені розрахунку на оздоровлення при наданні щорічної відпустки позивач помилково за основу розрахунку наводить розмір мінімальної заробітної плати , яка діяла на 01 липня окремих років, без врахування дат надання відпусток, вказаних в заяві працівника, які сторонами суду не були надані.

Доводи сторін про те, що у них відсутня можливість надати суду копії первинних документів бухгалтерської звітності у зв'язку із їх знаходженням у приміщенні університету на окупованій території м.Донецька не замінюють обов'язку сторін підтвердити обставини, на які вони посилаються в обґрунтування чи заперечення позову, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, позивач, заявляючи вимоги про зобов'язання подати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, що відображають особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні, не довела суду, яке її суб'єктивне право чи інтерес порушені, оскільки судом встановлено, що позивач не зверталася до органів ПФУ з питанням про призначення пенсійних виплат чи перерахунок таких виплат.

Порушення свого правового інтересу позивач пов'язує із обставинами щодо врахування її стажу роботи для призначення пенсійних виплат, які можуть існувати в майбутньому.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України .

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або законний інтерес способом, який встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом про зобов'язання до ПВНЗ Донецький університет економіки та права подати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України позивач не довела, що її законний інтерес було порушено та не врахувала, що її законний інтерес може бути захищений іншим способом, шляхом звернення до органів ПФУ з питань призначення пенсійних виплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно до ч.2 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, оскільки судом не встановлено і стороною позивача не надано суду достовірних, належних та достатніх доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, тому відсутні правові підстави для задоволення таких позовних вимог.

Так, позовні вимоги позивача прозобов'язання Приватного вищого навчального закладу Донецький університет економіки та права подати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, що відображають особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні (пільговий стаж роботи на педагогічних та науково-педагогічних посадах, що дає право на пенсію за вислугу років) та скориговані суми заробітку для нарахування пенсії, відносно застрахованої особи - ОСОБА_6, за період часу з 15 серпня 2002 року по 31 серпня 2016 року, не відображають існуючий інтерес позивача, який підлягав би захисту, оскільки відсутні нормативні акти, які б зобов'язували саме відповідача як власника або уповноважений орган вести і надавати до органів пенсійного фонду , без вимог останнього з питань призначення пенсії і без ініціативи по даному питанню УПФУ.

Позовні вимоги про стягнення з Приватного вищого навчального закладу Донецький університет економіки та права на користь ОСОБА_6 суми невиплаченої додаткової заробітної плати (щомісячної надбавки за вислугу років в залежності від педагогічного стажу) у розмірі 74 714,00 грн. (без урахування платежів та обов'язкових зборів), суми невиплаченої додаткової заробітної плати (щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу) у розмірі 15 884,00 грн. (без урахування платежів та обов'язкових зборів); суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 54 140,88 грн., також, не підлягають задоволенню, оскільки позивач працювала за правилами ст. 21 Кодекс законів про працю України за особистою формою договору - за контрактами, в яких були чітко обумовлені строки його дії, права, обов'язки, відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організація праці сторони - працівника. Додаткові угоди до контракту, також, не містять волевиявлення сторін з питань позовних вимог і вказані контракти не суперечать законодавству України, виконані обома сторонами у відповідності до їх форми.

Приймаючи таке рішення, судом, також прийнято до уваги, що вищезазначені контракти та додаткові угоди до них не визнавалися недійсними або частково недійсними в частині умов матеріального забезпечення позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 , тому, не стягує з відповідача судові витрати, сплачені позивачем на її користь.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4 , 5 , 12, 13, 77-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України , ст. 16 ЦК України, ст. 21 КЗпП України, ст. 20 Закону України Про оплату праці , ст.ст. 54, 57 Закону України Про освіту , суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_1) до Приватного вищого навчального закладу Донецький університет економіки та права (місце знаходження: м.Бахмут, Донецька область, вул..Некрасова,1, ЄДРПОУ 22012958), треті особи - Бахмутське об,єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: м.Бахмут, Донецька область, вул..Миру,35, ЄДРПОУ 37868797 ) , Красноармійське об,єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: м.Покровськ, Донецька область, вул.Центральна,154, ЄДРПОУ 37869345 ) , Костянтинівське об,єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: м.Костянтинівка, Донецька область, вул.Ціолковського,25, ЄДРПОУ 37544278 ) прозобов'язання Приватного вищого навчального закладу Донецький університет економіки та права подати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, що відображають особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні (пільговий стаж роботи на педагогічних та науково-педагогічних посадах, що дає право на пенсію за вислугу років) та скориговані суми заробітку для нарахування пенсії, відносно застрахованої особи - ОСОБА_6, за період часу з 15 серпня 2002 року по 31 серпня 2016 року, стягнення з Приватного вищого навчального закладу Донецький університет економіки та права на користь ОСОБА_6 суми невиплаченої додаткової заробітної плати (щомісячної надбавки за вислугу років в залежності від педагогічного стажу) у розмірі 74 714,00 грн. (без урахування платежів та обов'язкових зборів), суми невиплаченої додаткової заробітної плати (щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу) у розмірі 15 884,00 грн. (без урахування платежів та обов'язкових зборів); суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 54 140,88 грн. -відмовити повністю.

Повне судове рішення складено 29.03.2018р.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

19.03.2018

Суддя Л.А.Радченко