Постанова

від 15.06.2018 по справі 219/10173/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 219/10173/16-ц Номер провадження 22-ц/775/901/2018

Головуючий в І інстанції - Радченко Л.А. Єдиний унікальний номер 219/10173/16-ц

Доповідач - Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/775/901/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

судді доповідача Папоян В.В.

суддів Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2018 року цивільну справу № 219/10173/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Донецький університет економіки та права , треті особи - Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення додаткової заробітної плати щодо щомісячної надбавки за вислугу років та щорічної допомоги на оздоровлення, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (суддя Радченко Л.А., повний текст рішення складено 29 березня 2018 року),

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, якій під час розгляду справи уточнювала. В обґрунтування вимог послалась на те, що у період з 15.08.2002 року по 31.08.2016 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала на посадах методиста та, в подальшому старшого викладача. Проте у зазначений період часу відповідач не подав до системи персоніфікованого обліку ПФУ у встановленому законом порядку відносно неї достовірні дані про застраховану особу, а саме не надав інформацію про особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні. У зв'язку з поданням недостовірних відомостей, які не відображають пільговий стаж роботи на педагогічних та науково-педагогічних посадах у системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України вона втратила право на пільги в пенсійному забезпеченні.

Крім того, у вищевказаний період часу відповідач не здійснював нарахування та виплату їй допомоги на оздоровлення у розмірі щомісячного посадового окладу при наданні щорічної відпустки і щомісячної надбавки за вислугу років в залежності від педагогічного стажу, та, як наслідок цього, не провів з нею своєчасний розрахунок при звільненні.

У зв'язку з чим ОСОБА_1 просила, зобов'язати відповідача подати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, що відображають особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні (пільговий стаж роботи на педагогічних та науково-педагогічних посадах, що дає право на пенсію за вислугу років) та скориговані суми заробітку для нарахування пенсії, відносно неї як застрахованої особи за період часу з 15 серпня 2002 року по 31 серпня 2016 року; стягнути з відповідача на її користь суму невиплаченої щомісячної надбавки за вислугу років у розмірі 74 714,00 грн.; суму невиплаченої щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 15 884,00 грн.; суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 54 140,88 грн.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням позивач подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 зазначала, що судом не були належним чином з'ясовані усі обставини справи, а висновки суд не відповідають встановленим по справі обставинами Зокрема вважає, що суд не надав відповідної правової оцінки пунктам 1.3 та 2.2 укладених сторонами контрактів, за якими на позивача поширюється законодавство про працю та освіту, нормативні акти Міністерства освіти і науки України, Статут Університету, тому вона має права на відповідні грошові виплати передбачені Законом України Про освіту . Суд не надав належної оцінки довідці про те, що надбавка у розмірі 20-30 відсотків працівнику не виплачувалась та безпідставно не прийняв до уваги наведений нею розрахунок. Крім того, зазначає, що відповідачем не надано будь-яких доказів на обґрунтування своїх заперечень. На її думку суд помилково дійшов до висновку, що ст.57 Закону України Про освіту не розповсюджується на навчальні заклади приватної форми власності та позивачка не має права на надбавку за вислугу років і допомогу на оздоровлення.

Також вважає, що суд невірно дійшов до висновку, що на час розгляду справи наданням відповідних відомостей про застраховану особу до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України інтереси позивача не порушено. Вважає, що суд штучно пов'язав персоніфікований облік виключно до майбутнього пенсійного забезпечення. Картки персоніфікованого обліку застрахованої особи у системі підтверджують відсутність даних про пільговий стаж роботи позивача.

Відповідач, Приватний вищий навчальний заклад ДонУЕП , надав відзив на апеляційну скаргу у якому просить у задоволенні скарги відмовити та залишити рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування посилається на те, що між порядок нарахування та виплати заробітної плати позивачу урегульований укладеним між сторонами контрактом відповідно до якого додаткові пільги, гарантії, компенсації тощо для працівника не передбачені. Позивач жодним доказом не підтвердив факт порушення свого права, наданий нею розрахунок заборгованості не враховує структуру заробітної плати та не підтверджено жодним документом. Щодо зобов'язання подати скориговані дані, наразі не відомо, чи буде мати взагалі негативні наслідки невідображення в інформаційній базі даних про особливі умови праці при нарахуванні пенсії. Позивач ще не досягла пенсійного віку, тому це питання є передчасним. Факт належного оформлення трудової книжки позивачем не заперечується, а саме вона є документом, що підтверджує спеціальний трудовий стаж. Щодо посилань не рішення судів різних інстанцій, то зазначені рішення не беруть до уваги конкретний випадок позивача.

Третя особа, Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, також надала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Також зазначає, що при звільненні з позивачкою проведено повний розрахунок, та виплачено все, що передбачалось контрактом.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.

Інші особи які приймають участь по справі у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник заявника в апеляційній скарзі зазначив клопотання про розгляд справи без його участі. За ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю. Частина друга статті 3 КЗпП України передбачає можливість установлення особливостей праці, тобто особливостей правового регулювання певних трудових відносин, надаючи окремим підприємствам, установам, організаціям право регулювати трудові відносини їхніми статутами, положеннями.

Відповідно до ч.3 ст.54 Закону України Про освіту , якій діяв на час виникнення спірних правовідносин, педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким гарантовані виплати, передбачені статтею 57 зазначеного Закону, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, яким до посад педагогічних працівників у тому числі віднесено посаду методиста, викладача та старшого викладача.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що сторони у період з 15 серпня 2002 року по 31 серпня 2016 року перебували у трудових відносинах, у тому числі починаючи з 1 вересня 2008 року на умовах контракту, що підтверджується копіями трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.10.1978 року та контрактів.

Згідно копії трудової книжки позивача вбачається, що наказом №84-к від 15.08.2002р. ОСОБА_1 прийнята на посаду методиста другої категорії факультету Товариства з обмеженою відповідальністю Донецький інститут економіки та права (правонаступником якого є Приватний вищий навчальний заклад Донецький університет економіки та права ). Наказом №102-к від 01.09.2004 р. вона переведена на посаду старшого викладача кафедри суспільствознавства; наказом №118-к від 22.08.2005 р. з 29.08.2005р. призначена виконуючою обов'язки директора Артемівської гімназії Сузір'я ДонУЕП, старшим викладачем гімназії на умовах суміщення посад; наказом №66-к від 26.06.2008 р. з 30.06.2008р. звільнена від виконання обов'язків директора Артемівської гімназії Сузір'я ДонУЕП та рахується старшим викладачем гімназії у зв'язку зі змінами в організаційній структурі Артемівського науково-навчального комплексу; наказом №166-к від 19.08.2008р. рахується старшим викладачем гімназії у зв'язку зі змінами в організаційній структурі АННК; наказом №46-к від 31.08.2016 р. звільнена за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються сторонами.

Згідно ст.57 Закону України Про освіту держава гарантує педагогічним та науково-педагогічним працівникам виплату надбавок за вислугу років щомісяця у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, а також виплату допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Судом встановлено, що Приватний вищий навчальний заклад Донецький університет економіки та права не є державним закладом освіти, а є вищим навчальним закладом приватної форми власності (що зазначено у п.п.1.5, 2.1 статуту університету), та не отримує фінансування з державного бюджету на здійснення виплат, передбачених ст.57 Закону України Про освіту , а відповідно до положень Закону України Про вищу освіту , фінансування зазначених вищих навчальних закладів здійснюється їх власниками.

Відповідно копій контрактів які укладалися між ОСОБА_1 та Приватним вищим навчальним закладом Донецький університет економіки та права за різни періоди, починаючи з 1 вересня 2008 року, вбачається, що сторони узгодили між собою права, обов'язки, оплату праці, обов'язки університету, зміну і розірвання контракту, відповідальність сторін і розв'язання суперечок, особливі умови контракту, термін дії контракту. Ці контракти підписані обома сторонами, жодних зауважень в них ні з одного боку сторін не внесено. Окрім того, між сторонами були укладені додаткові угоди в яких були обумовлені інші додаткові умови, які були погоджені між сторонами, стосовно змін або продовження контракту.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції, виходив з того, що позивач працювала за контрактом, та умови грошового забезпечення працівника, в тому числі щодо оплати праці (з урахуванням доплат і винагород за її науково-педагогічну діяльність) визначені укладеними між сторонами контрактами за угодою сторін, та позивачем не доведено факт порушення її прав з боку відповідача.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції вірно визначив матеріальні норми, якими регулюються спірні правовідносини та встановив обставини що мають значення для справи.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо порушення умов оплати праці оскільки ч.3 ст.21 КЗпП України визначено, що контракт є особливою формою трудового договору в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Позивач уклала вказані контракти, додаткові угоди, ознайомилася з їх умовами, що свідчить про погодження з ними, на момент розгляду справи є дійсними, підписаними позивачем з метою реального настання прав та обов'язків. Оплата праці позивача врегульована розділом 4 укладених сторонами контрактів, відповідно до яких не передбачено виплату працівнику надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини. Які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Проте позивачем не надано належних та допустимих доказів неналежного виконання укладеного контракту та неотримання позивачем коштів за контрактом. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги наведений позивачем розрахунок оскільки згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень ст.. 57 Закону України Про освіту в частині виплати відповідних надбавок, так як наведеною нормою закону встановлена державна гарантія виплати педагогічним та науково-педагогічним працівникам доплат.

Відповідно до ст.. 71 Закону України Про вищу освіту визначено, що фінансування державних закладів вищої освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень. А фінансування вищих навчальних закладів приватної форми власності здійснюється їх засновником та з інших джерел, не заборонених законодавством.

Пунктом 1.5 Статуту Приватного вищого навчального закладу Донецький університет економіки та права визначено, що університет діє на умовах повної господарської самостійності та самофінансування та веде самостійний баланс та не належить до державних закладів вищої освіти. Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що оплата праці позивача була встановлена за угодою сторін в контрактах.

Також апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо безпідставності вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії оскільки заявляючи вимоги про зобов'язання подати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, що відображають особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні не довела яке її суб'єктивне право чи інтерес порушені, оскільки остання не зверталася до ПФУ з питанням про призначення пенсійних виплат чи перерахунок таких виплат.

Позивач порушення свого правового інтересу пов'язувала із обставинами щодо врахування її стажу роботи для призначення пенсійних виплат які можуть існувати в майбутньому.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Звертаючись до суду з позовом про зобов'язання до Приватного вищого навчального закладу Донецький університет економіки та права подати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України позивач не довела, що її законний інтерес було порушено та не врахувала, що її законний інтерес може бути захищений іншим способом, шляхом звернення до органів ПФУ з питань призначення пенсійних виплати.

Фактично доводи апеляційної скарги за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено в позовній заяві, зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: В.В. Папоян

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк

Повний текст постанови складений 15 червня 2018 року

Суддя-доповідач В.В. Папоян