Рішення

від 28.03.2018 по справі 826/20098/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2018 року № 826/20098/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Власенкової О.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі також -

позивач, ФОП ОСОБА_1)

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного

управління ДФС у м.Києві (далі також - відповідач, ДПІ у Святошинському

районі ГУ ДФС у м.Києві)

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.11.2016 №0017041306 та №0017051306, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2016 №0017021306, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно несплаченого єдиного внеску від 04.11.2016 №0017031306.

Позов вмотивовано тим, що податковим органом в акті перевірки зазначені лише припущення відповідача щодо вчинення позивачем порушень та не викладено зміст порушень в розумінні приписів Податкового кодексу України.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач в письмовому запереченні та його представник в судовому засіданні щодо позову заперечили, стверджуючи про його необґрунтованість, просили відмовити в його задоволенні.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог чинного законодавства з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, додержання законодавства щодо оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2015 фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. За результатами перевірки складено акт від 10.10.2016 №411/26-37-13-06/НОМЕР_1.

Документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення:

- вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у зв'язку з тим, що позивачем не визначена та несплачена штрафна санкція від суми заниженого податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб - суб'єкта підприємницької діяльності (3360 грн.) - за 2014 рік;

- вимог підпункту 164.1.3 пункту 164.1, пункту 164.3 статті 164, пункту 177.2 статті 177 розділу ІІІ Податкового кодексу України у зв'язку із встановленням заниження позивачем доходу (виручки) за 2014 рік у загальній сумі 6676,67 грн., у зв'язку з не включенням до складу доходу за 2014 рік коштів, отриманих 27.03.2014 на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 від ТОВ Галекс-Агро (ЄДРПОУ 13553775) у загальній сумі 8012,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1335,33 грн.) за рідке органічне добриво Ріверм ;

- вимог пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України у зв'язку із завищенням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 витрат за 2013 рік у сумі 46906,90 грн. через включення до їх складу понесених витрат з господарських операцій (придбання ТМЦ у ТОВ Супутник (ЄДРПОУ 32228481), яких фактично не було;

- вимог підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 та підпункту 177.2 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України у зв'язку із завищенням позивачем витрат за період 2013- 2015 роки у загальній сумі 67688,35 грн., в т.ч.: 2013 рік - 12840,55 грн., 2014 рік - 22920,36 грн., 2015 рік - 31927,44 грн. у зв'язку із включенням до їх складу оплату податків;

- вимог підпунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України у зв'язку із завищенням позивачем витрат за 2015 рік у сумі 41156,00 грн., включенням до їх складу понесених витрат з господарських операцій (придбання стендів та прожекторів підсвітки у ТОВ Зеріс ( Емеральдінвест ЄДРПОУ 39422390), які фактично не відбувались;

- вимог пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України у зв'язку із завищенням позивачем витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів у загальній сумі 29017,50 грн. в т.ч.: за 2014 рік у сумі 4880,00 грн. та за 2015 рік у сумі 24317,50 грн. з огляду на непідтвердження використання їх в підприємницькій діяльності;

- вимог пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України у зв'язку із заниженням позивачем іншого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 у загальній сумі 191 625,42 грн. в т.ч.: за 2013 рік - 75747,45 грн.; за 2014 рік - 50711,90 грн., та за 2015 рік - 117895,06 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 у загальній сумі 28743,82 грн. в т.ч.: за 2013 рік у сумі 8962,13 грн., за 2014 рік - 5171,54 грн., та за 2015 рік - 14610,15 грн.;

- вимог пункту 4 статті 4 розділу ІІІ Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із заниженням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 єдиного внеску, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 у загальній сумі 66494,04 грн. в т.ч.: за 2013 рік - 20732,40 грн., за 2014 рік - 11963,52 грн., за 2015 рік - 33798,12 грн.;

- вимог підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16 1 Підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України у зв'язку із заниженням та неперерахуванням позивачем до бюджету військового збору за 2015 рік в розмірі 1461,01 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач направив до відповідача заперечення та додаткові документи, які відповідачем взяті до уваги не були.

У відповідь на заперечення позивача щодо акту перевірки позивач листом від 02.11.2016 №13364/К/26-57-13-06 зазначив про порушення позивачем:

- вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України - не визначено та несплачено штрафну санкцію від суми заниженого податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб - суб'єкта підприємницької діяльності (3360 грн.) - за 2014 рік;

- вимог підпункту 164.1.3 пункту 164.1, пункту 164.3 статті 164, пункту 177.2 статті 177 розділу ІІІ Податкового кодексу України - занижено дохід (виручку) за 2014 рік у загальній сумі 6676,67 грн. у зв'язку з невключенням до складу доходу за 2014 рік коштів, отриманих 27.03.2014 на розрахунковий рахунок НОМЕР_2, від ТОВ Галекс-Агро (ЄДРПОУ 13553775) у загальній сумі 8012,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1335,33 грн.) за рідке органічне добриво Ріверм ;

- вимог пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України - завищено витрати за 2013 рік у сумі 46906,90 грн. у зв'язку з включенням до їх складу понесених витрат по господарських операціях (придбання ТМЦ у ТОВ Супутник (ЄДРПОУ 32228481), які фактично не відбулись;

- вимог підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 (2013, 2014 роки) та пунктів 177.2 та 177.4 статті 177 Податкового кодексу України - завищення витрат за період 2013- 2015 роки у загальній сумі 67688,35 грн., в т.ч.: 2013 рік - 12840,55 грн., 2014 рік - 22920,36 грн., 2015 рік - 31927,44 грн. у зв'язку із включенням до їх складу оплату податків та включенням до складу витрат сплаченого податку на додану вартість і податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності;

- вимог пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України - завищення витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів за 2015 рік у загальній сумі 12437,50 грн. у зв'язку з непідтвердженням використання їх в підприємницькій діяльності;

- вимог пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України - заниження оподатковуваного доходу за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 у загальній сумі 119929,66 грн. в т.ч.: за 2013 рік - 54873,21 грн., за 2014 рік - 24045,03 грн., та за 2015 рік - 41011,42 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 у загальній сумі 17989,45 грн. в т.ч.: за 2013 рік - у сумі 8230,98 грн., за 2014 рік - 3606,75 грн., та за 2015 рік - 6151,71 грн.;

- вимог пункту 4 статті 4 розділу ІІІ Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - заниження єдиного внеску, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 у загальній сумі 41615,59 грн. в т.ч.: за 2013 рік - 19041,00 грн., за 2014 рік - 8343,63 грн., та за 2015 рік - 14230,96 грн.;

- вимог підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України - заниження та неперерахування до бюджету військового збору за 2015 рік в розмірі 615,17 грн.

На підставі вищевказаних висновків відповідачем прийнято оскаржувані рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 04.11.2016 №0017051306, яким за порушення позивачем пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 22486,81 грн., в т.ч. 17989,45 грн. - податкове зобов'язання, 4497,36 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- податкове повідомлення від 04.11.2016 №0017041306, яким за порушення підпунктів 1.2 та 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір 768,96 коп., в т.ч. 615,17 грн. - податкове зобов'язання, 153,79 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2016 №0017021306, відповідно до якої за позивачем обліковується недоїмка по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 41615,59 грн.;

- рішення №0017031306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.11.2016, яким на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за порушенням позивачем пункту 4 статті 4 цього Закону визначено позивачу до сплати штраф у розмірі 5113,61 грн.

Вважаючи зазначені вимогу та рішення від 04.11.2016 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Вирішуючи цей спір, суд виходить із такого.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено у статті 177 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції чинній станом на день виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, в розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2015) витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2015) передбачав, що до переліку витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

У свою чергу, згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлювалось, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Також норми пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначають, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

В силу приписів норми підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, прийнятого за результатами аналізу наведених вище норм Податкового кодексу України (постанова від 27.10.2015 № 21-1539а15 (справа № 826/661/14), фізичній особі-підприємцю дозволено формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Починаючи з 01.01.2015 набули чинності зміни, внесені до Податкового кодексу України Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71-VІІІ, в тому числі до статті 177 Податкового кодексу України.

Зокрема, пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, викладеним у новій редакції, встановлено перелік витрат фізичної особи-підприємця, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів. До яких належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

З контексту наведених норм пунктів 177.2 і 177.4 статті 177 Податкового кодексу України можна дійти висновку про те, що для врахування фізичною особою-підприємцем витрат (в тому числі витрат на юридичну допомогу) при обчисленні об'єкта оподаткування необхідно доведення безпосередньо зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена законодавством.

При цьому, в силу приписів пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин) для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України також передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Перевіркою встановлено, що ТОВ Спутник фактично не здійснював господарську діяльність та на час перевірки (тобто станом на вересень 2016 року) перебував у 8 стані, як такий, що відсутній за місцем знаходження, а надані позивачем документи первинного податкового та бухгалтерського обліку нібито не підтверджують виконання укладених з контрагентом договорів.

Судом встановлено, що на час здійснення господарської операції з позивачем ТОВ Спутник перебував на обліку в податкових органах як платник податків, в тому числі платник ПДВ та мав право видавати податкові та видаткові накладні з ПДВ та інші документи податкового характеру.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 03.05.2012 у справі № К/9991/11271/12, наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Окрім того, судом встановлено, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 10.09.2014 у справі №2а-13207/12/2670.

Стосовно правомірності висновків акта перевірки про заниження позивачем нарахованих та сплачених сум військового збору та єдиного соціального внеску за 2013 - 2015 роки, то суд зазначає наступне.

Підпунктом 1.1 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлюється військовий збір, платниками якого є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, серед яких, поміж іншого, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 1.4 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (підпункт 1.5 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 1.6 пункту 16 1підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Окрім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є, поміж іншого, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

У силу норм частини другої статті 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Частиною 11 статті 8 Закону передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюються у розмірі 34,7 відсотках визначеної пунктами 2, 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону).

Частиною третьою статті 7 Закону передбачено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої Законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Згідно з частинами 2 - 4 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

При цьому, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Поряд з цим, згідно з пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 цього Закону за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

В ході розгляду справи суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем сум чистого оподатковуваного доходу за 2013 - 2015 роки, що, у свою чергу, стало підставою для перерахунку відповідачем бази оподаткування військовим збором і єдиним соціальним внеском не знайшли свого підтвердження. А тому за встановлених обставин, висновки контролюючого органу про необхідність збільшення позивачу суми військового збору та донарахування сум єдиного соціального внеску, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за таке донарахування, суд також вважає необґрунтованими, що свідчить про неправомірність прийнятих відповідачем оспорюваних вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень, винесених відповідачем стосовно позивача, у зв'язку з чим ці рішення підлягають скасуванню судом, а позовні вимоги - задоволенню судом у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 699,85 грн., що підтверджується квитанцією від 17.12.2016, який у зв'язку із задоволенням його позову підлягає йому поверненню у повному обсязі за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 04.11.2016 №0017051306 та №0017041306.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 04.11.2016 №0017021306 про сплату боргу (недоїмки)

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 04.11.2016 №0017031306 про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Присудити на користь фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (03115, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 699,85 (шістсот дев'яносто дев'ять гривень 85 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві (03115, м.Київ, вул.Верховинна, 9, код ЄДРПОУ 39513550).

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-297 цього Кодексу.

Суддя О.О. Власенкова