Постанова

від 12.07.2018 по справі 826/20098/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/20098/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Власенкова О.О. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.11.2016 №0017041306 та №0017051306, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2016 №0017021306, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно несплаченого єдиного внеску від 04.11.2016 №0017031306.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог чинного законодавства з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, додержання законодавства щодо оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2015 фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 За результатами перевірки складено акт від 10.10.2016 №411/26-37-13-06/НОМЕР_1.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач направив до відповідача заперечення та додаткові документи, які відповідачем взяті до уваги не були.

У відповідь на заперечення позивача щодо акту перевірки позивач листом від 02.11.2016 №13364/К/26-57-13-06 зазначив про порушення позивачем:

- вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України - не визначено та несплачено штрафну санкцію від суми заниженого податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб - суб'єкта підприємницької діяльності (3360 грн.) - за 2014 рік;

- вимог підпункту 164.1.3 пункту 164.1 , пункту 164.3 статті 164 , пункту 177.2 статті 177 розділу ІІІ Податкового кодексу України - занижено дохід (виручку) за 2014 рік у загальній сумі 6676,67 грн. у зв'язку з невключенням до складу доходу за 2014 рік коштів, отриманих 27.03.2014 на розрахунковий рахунок НОМЕР_2, від ТОВ Галекс-Агро (ЄДРПОУ 13553775) у загальній сумі 8012,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1335,33 грн.) за рідке органічне добриво Ріверм ;

- вимог пунктів 138.1 , 138.2 , 138.4 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України - завищено витрати за 2013 рік у сумі 46906,90 грн. у зв'язку з включенням до їх складу понесених витрат по господарських операціях (придбання ТМЦ у ТОВ Супутник (ЄДРПОУ 32228481), які фактично не відбулись;

- вимог підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 (2013, 2014 роки) та пунктів 177.2 та 177.4 статті 177 Податкового кодексу України - завищення витрат за період 2013- 2015 роки у загальній сумі 67688,35 грн., в т.ч.: 2013 рік - 12840,55 грн., 2014 рік - 22920,36 грн., 2015 рік - 31927,44 грн. у зв'язку із включенням до їх складу оплату податків та включенням до складу витрат сплаченого податку на додану вартість і податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності;

- вимог пунктів 177.2 , 177.4 статті 177 Податкового кодексу України - завищення витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів за 2015 рік у загальній сумі 12437,50 грн. у зв'язку з непідтвердженням використання їх в підприємницькій діяльності;

- вимог пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України - заниження оподатковуваного доходу за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 у загальній сумі 119929,66 грн. в т.ч.: за 2013 рік - 54873,21 грн., за 2014 рік - 24045,03 грн., та за 2015 рік - 41011,42 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 у загальній сумі 17989,45 грн. в т.ч.: за 2013 рік - у сумі 8230,98 грн., за 2014 рік - 3606,75 грн., та за 2015 рік - 6151,71 грн.;

- вимог пункту 4 статті 4 розділу ІІІ Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - заниження єдиного внеску, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 у загальній сумі 41615,59 грн. в т.ч.: за 2013 рік - 19041,00 грн., за 2014 рік - 8343,63 грн., та за 2015 рік - 14230,96 грн.;

- вимог підпунктів 1.2, 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України - заниження та неперерахування до бюджету військового збору за 2015 рік в розмірі 615,17 грн.

На підставі вищевказаних висновків відповідачем прийнято оскаржувані рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 04.11.2016 №0017051306, яким за порушення позивачем пунктів 177.2 , 177.4 статті 177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 22486,81 грн., в т.ч. 17989,45 грн. - податкове зобов'язання, 4497,36 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- податкове повідомлення від 04.11.2016 №0017041306, яким за порушення підпунктів 1.2 та 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір 768,96 коп., в т.ч. 615,17 грн. - податкове зобов'язання, 153,79 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2016 №0017021306, відповідно до якої за позивачем обліковується недоїмка по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 41615,59 грн.;

- рішення №0017031306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.11.2016, яким на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за порушенням позивачем пункту 4 статті 4 цього Закону визначено позивачу до сплати штраф у розмірі 5113,61 грн.

Вважаючи зазначені вимогу та рішення від 04.11.2016 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем сум чистого оподатковуваного доходу за 2013 - 2015 роки, що, у свою чергу, стало підставою для перерахунку відповідачем бази оподаткування військовим збором і єдиним соціальним внеском не знайшли свого підтвердження.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції чинній станом на день виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2015) передбачав, що до переліку витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу .

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України , витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу , крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлювалось, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу , які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Також норми пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначають, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу .

В силу приписів норми підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Починаючи з 01.01.2015 набули чинності зміни, внесені до Податкового кодексу України Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71-VІІІ , в тому числі до статті 177 Податкового кодексу України .

Зокрема, пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України , викладеним у новій редакції, встановлено перелік витрат фізичної особи-підприємця, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів. До яких належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

В силу приписів пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин) для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України також передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу .

Колегією суддів встановлено, що між повивачем та ТОВ Супутник був укладений договір купівлі-продажу №060901 від 06.09.2012 року.

Виконання сторонами вказаних договірних зобов'язань та фактичне постачання по ньому товарів на користь позивача підтверджується документами первинного податкового та бухгалтерського обліку підприємства, а саме договором купівлі-продажу, підписаним сторонами, видатковою накладною, рахунком-фактурою, зареєстрованою податковою накладною, випискою банківської установи про проведення оплати вартості поставлених товарів в тому числі ПДВ.

На час здійснення господарської операції з позивачем ТОВ Спутник перебував на обліку в податкових органах як платник податків, в тому числі платник ПДВ та мав право видавати податкові та видаткові накладні з ПДВ та інші документи податкового характеру.

Наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів зазначає, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем сум чистого оподатковуваного доходу за 2013 - 2015 роки, що, у свою чергу, стало підставою для перерахунку відповідачем бази оподаткування військовим збором і єдиним соціальним внеском не знайшли свого підтвердження.

У зв'язку з цим висновки контролюючого органу про необхідність збільшення позивачу суми військового збору та донарахування сум єдиного соціального внеску, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за таке донарахування, колегія суддів також вважає необґрунтованими, що свідчить про неправомірність прийнятих відповідачем оспорюваних вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2018 року - без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.

Повний текст постанови виготовлено 13.07.2018.