Рішення

від 28.03.2018 по справі 903/35/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 березня 2018 р. Справа № 903/35/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліяр-Захід", Львівська область, Пустомитівський район,с. Ставчани

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка", м.Луцьк

про стягнення 251 944 грн. 93 коп.

Суддя: Кравчук А.М.

Секретар удового засідання: Касьянова К.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Кохан А.В., довіреність від 15.08.2017 року

від відповідача: н/з

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю "Оліяр-Захід" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" про стягнення 2 325 544 грн. 93 коп., в тому числі 2 073 600 грн. попередньої оплати за товар, 33 052 грн. 61 коп. пені за період з 02.12.2017 року по 04.01.2018 року, 207 360 грн. штрафу, 11 532 грн. 32 коп. 10 % річних за період з 02.12.2017 року по 04.01.2018 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання умов договору поставки №7/0911/01 СНП від 09.11.2017 року та специфікації №2 від 22.11.2017 року.

Ухвалою суду від 19.01.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні 21.02.2018 року за клопотанням позивача з метою врегулювання спору суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання.

Ухвалою суду від 21.02.2018 року повідомлено відповідача про розгляд справи у підготовчому засіданні 14.03.2018 року.

На підставі ст.ст. 120, 177, 195, 202, 234 ГПК України, господарський суд протокольною ухвалою від 14.03.2018 року закрив підготовче засідання, розгляд справи по суті призначив 28.03.2018 року о 15 год. 30 хв.

Відповідно до ст. 46 ГПК України, позивач 06.03.2018 року подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 33 052 грн. 61 коп. пені, 11 532 грн. 32 коп. 10% річних, 207 360 грн. 00 коп. штрафу та 3 779 грн. 17 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору. У зв'язку зі зменшенням позовних вимог просить повернути судовий збір в сумі 31 104 грн. 00 коп.

Заява обгрунтована відмовою від виконання зобов'язань, передбачених специфікацією №2 від 22.11.2017 року до договору поставки №7/0911/01 СНП. На підтвердження відмови подав копію повідомлення №1/26/02/2018 від 26.02.2018 року та докази його надіслання відповідачу (а.с. 84-86).

Згідно п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Згідно п. 2 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Заява про зменшення позовних вимог підписана директором ТОВ "Оліяр-Захід", подана до закінчення підготовчого засідання, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, прийнята судом, а тому має місце нова ціна позову - 251 944 грн. 93 коп.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав.

Відповідач у відзиві №1-4/119 від 08.02.2018 року, клопотанні №1-4/123-1 від 27.03.2018 року позов заперечив, мотивуючи тим, що специфікація від 22.11.2017 року № 2 відповідачем не укладалась в порядку, передбаченому чинним законодавством для здійснення правочину такого характеру. Зазначив, що посилання позивача на документи, отримані ним засобами електронного зв'язку з електронної адреси agrotech-valentin@meta.ua, не є свідченням укладення зі сторони відповідача письмового правочину, зокрема специфікації від 22.11.2017 року №2. Вказана адреса електронної пошти не використовується відповідачем чи його уповноваженими особами як засіб зв'язку. Для здійснення обміну інформації використовується електронна адреса з доменним ім'ям pankurchak.com.ua. Інформація про контактні дані, в тому числі і електронні адреси, розміщена на інтернет-сторінці відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

09.11.2017 року між ТОВ "Оліяр-Захід" (продавець) та ТОВ "Агротехніка" (покупець) було укладено договір поставки № 7/0911/01 СНП (далі договір), згідно з пунктом 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця шрот соняшниковий не гранульований, гранульований (товар), а покупець - прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату.

Відповідно до п. 1.2 договору якість, асортимент товару, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару узгоджується сторонами та визначається специфікацією, що є додатком до цього договору.

Пунктами 2.1, 7.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах, визначених в специфікації. Поставки по даному договору здійснюються на погоджених умовах партіями, відповідно до специфікацій на умовах FCA або CРT за правилами "Інкотермс-2010". Конкретні умови поставки зазначаються у специфікації. Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Строк та порядок розрахунків за кожну партію товару визначається в специфікації.

Відповідно до п. 10.1 договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2019 року. У випадку, коли жодна із сторін не пізніше 30 (тридцяти) днів до закінчення дії договору не заявить в письмовій формі про його розірвання, дія договору автоматично продовжується кожний раз ще на один календарний рік.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін (а.с. 14-18).

Крім того, між сторонами підписано специфікацію №1 до договору поставки № 7/0911/01 СНП та специфікацію №2 до договору поставки № 7/0911/01 СНП від 09.11.2017 року, згідно п.п. 1, 2 якої позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 2 073 600 грн. 00 коп. на умовах 100% попередньої оплати кожної окремої партії товару відповідно графіку оплат (дата оплати), що відображений у п.5 специфікації: 01.12.2017 року на суму 155 520 грн. 00 коп., 04.12.2017 року на 155 520 грн. 00 коп., 05.12.2017 року на 155 520 грн. 00 коп., 06.12.2017 року на 155 520 грн. 00 коп., 11.12.2017 року на 155 520 грн. 00 коп., 12.12.2017 року на 155 520 грн. 00 коп., 13.12.2017 року на 155 520 грн. 00 коп., 18.12.2017 року на 155 520 грн. 00 коп., 19.12.2017 року на суму 155 520 грн. 00 коп., 20.12.2017 року на суму 155 520 грн. 00 коп., 25.12.2017 року на суму 155 520 грн. 00 коп., 26.12.2017 року на суму 155 520 грн. 00 коп., 27.12.2017 року на суму 155 520 грн. 00 коп.

Специфікація №2 від 09.11.2017 року підписана сторонами та скріплена печатками товариств (а.с. 12).

Згідно ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст.204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтями 525 та 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Внаслідок укладення сторонами договору поставки № 7/0911/01 СНП від 09.11.2017 року та беручи до уваги його зміст, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, між ними виникли правовідносини з договору поставки, регулювання яких здійснюється ст. 655 ЦК України. Сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм, строк та умови поставки товару та його вартість.

Договір поставки № 7/0911/01 від 09.11.2017 року на час розгляду спору в установленому порядку недійсним не визнано.

Предметом спору є вимога про стягнення попередньої оплати, обумовленої договором № 7/0911/01 від 09.11.2017 року та специфікацією до нього №2 від 22.11.2017 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У п. 11.1 договору сторони погодили, що договір, додатки, додаткові угоди, специфікації, підписані сторонами та отримані за допомогою засобів факсимільного/електронного зв'язку мають юридичну силу оригіналів до заміни їх сторонами на оригінали, оформлені належним чином. Сторони договору зобов'язуються протягом 5 днів вислати один одному оригінали документів, переданих за допомогою факсимільного, електронного зв'язку. У випадку не надсилання оригіналів документів протягом строку, передбаченого даним пунктом, сторони погодили, що договір, додатки та додаткові угоди, специфікації, підписані сторонами та отримані за допомогою засобів факсимільного/електронного зв'язку мають юридичну силу оригіналів.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За домовленістю сторін, передоплата товару повинна була здійснюватись згідно графіку, відображеного у п.5 специфікації №2 від 22.11.2017 року, проте, дана передоплата товару не відбулась.

Тобто, на підставі пункту 1 статті 693 Цивільного кодексу України у позивача виникло право вимагати, а у відповідача - обов'язок по виконанню взятих на себе зобов'язань.

Приписами статті 2 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Як унормовано статтею 5 згаданого закону електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (стаття 6 згаданого Закону).

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом.

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Матеріали справи не містять доказів того, що специфікація №2 чи листи, якими обмінювалися сторони за допомогою електронних засобів зв'язку, створювалися у порядку, визначеному Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто, що вони створювалися саме як електронні документи, що унеможливлює застосування до останніх вимог цього закону та Закону України "Про електронний цифровий підпис". Натомість, за приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований у листах, телеграмах, повідомленнях тощо, якими обмінялися сторони, наприклад, за допомогою засобів електронного зв'язку (електронна поштова скринька). При цьому, спосіб обміну, з огляду на приписи статті 627 Цивільного кодексу України, визначається сторонами.

Договором не обумовлена адреса електронної пошти для обміну документами. Відповідач не обгрунтував належними та допустимими доказами обов'язковість використання лише електронної пошти agrotechnica@pankurchak.com.ua. Не обгрунтовав також наявність на договорі підпису та печатки товариства.

Крім того, договір, специфікації №1, №2, інші листи направлялись і повертались на одну електронну адресу, проте, відповідач заперечує лише підписання специфікації №2 від 22.11.2017 року. Виконання умов договору та специфікації №1 від 09.11.2017 року підтверджується видатковими накладними (а.с. 59-64), листом ТОВ "Агротехніка" від 02.02.2017 року №1-4/108 (а.с. 65-66).

Згідно ч. 1 ст. 593 ЦК України у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

26.02.2018 року позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення №1/26/02/2018 про відмову від виконання зобов'язань, передбачених специфікацією від 22.11.2017 року №2 до договору поставки від 09.11.2017 року №7/0911/01 СНП у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки в частині здійснення попередньої оплати (а.с. 84-86).

Позивачем нараховано 33 052 грн. 61 коп. пені за період з 02.12.2017 року по 04.01.2017 року відповідно до п. 8.5 договору, 207 360 грн. 00 коп. штрафу відповідно до п. 8.10 договору.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Можливість одночасного стягнення пені і штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу і пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкції, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій. (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 року № 42/252, від 09.04.2012 року № 20/246-08, від 27.04.2012 року № 06/5026/1052/2011, ВГС України від 19.07.2017 року №914/1854/16, Верховного суду №911/2813/17 від 09.02.2018 року).

Отже, суд дійшов висновку про правомірне нарахування штрафу в сумі 207 360 грн. 00 коп. та пені у сумі 33 052 грн. 61 коп. у період, вказаний позивачем у розрахунку.

Крім того, позивач просить стягнути 11 532 грн. 32 коп. 10 % річних за період з 02.12.2017 року по 04.01.2018 року відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

П. 8.5 договору встановлено, що у разі прострочення оплати за товар покупець сплачує на користь постачальника 10% річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України.

Нараховані позивачем 11 532 грн. 32 коп. 10% річних підставні та підлягають до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України, п. 8.5 договору поставки №7/0911/01СНП від 09.11.2017 року.

Аналогічна правова позиція щодо застосування відповідальності, передбаченої за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з перерахування попередньої оплати викладена у постанові ВГС України №904/5955/16 від 26.09.2017 року.

У зв'язку із задоволенням позову відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1 . Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (м. Луцьк, вул. Єршова, 11, код ЄДРПОУ 21750952) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оліяр-Захід" (Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Ставчани, код ЄДРПОУ 40158744)

- 33 052 грн. 61 коп. пені, 11 532 грн. 32 коп. 10% річних, 207 360 грн. 00 коп. штрафу та 3 779 грн. 17 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 255 724 грн. 10 коп. (двісті п'ятдесят п'ять тисяч сімсот двадцять чотири грн. 10 коп.).

3. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути з державного бюджету товариству з обмеженою відповідальністю "Оліяр-Захід" (Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Ставчани, код ЄДРПОУ 40158744)

- 31 104 грн. 00 коп. (тридцять одна тисяча сто чотири грн. 00 коп.) судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 8 від 04.01.2018 року (оригінал платіжного доручення знаходиться у справі № 903/35/18).

4. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою господарського суду Волинської області.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 256 ГПК України.

повний текст рішення

складений 30.03.2018 року

Суддя А. М. Кравчук