Постанова

від 16.08.2018 по справі 903/35/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року Справа №903/35/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Дужич С.П.,

суддя Саврій В.А.

суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

позивача: Кохан А.В. (довіреність від 01.06.18р.);

відповідач - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" на рішення господарського суду Волинської області від 28 березня 2018 року, суддя Кравчук А.М., м. Луцьк, повний текст складено 30 березня 2018 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліяр-Захід"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка"

про стягнення 251 944,93 грн.

Судом роз'яснено представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України. Клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надходило, заяв про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Оліяр-Захід" звернулось до господарського суду Волинської області із позовом до ТОВ "Агротехніка" про стягнення 2 325 544,93 грн., з яких 2 073 600,00 грн. - попередньої оплати за товар, 33 052,61 грн. - пені за період з 02 грудня 2017 року по 04 січня 2018 року, 207 360 грн. - штрафу і 11 532,32 грн. - 10% річних за період з 02 грудня 2017 року по 04 січня 2018 року.

28 березня 2018 року, рішенням господарського суду Волинської області було задоволено позов ТОВ "Оліяр-Захід" до ТОВ "Агротехніка" і стягнуто з відповідача на користь позивача 255 724,10 грн., де 33 052,61 грн. - пені, 11 532,32 грн. - 10% річних, 207 360 грн. - штрафу та 3 779,17 грн. судового збору, зобов`язано Управління державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути з державного бюджету для ТОВ "Оліяр-Захід" 31 104 грн. - судового збору, сплаченого платіжним дорученням №8 від 04 січня 2018 року.

ТОВ "Агротехніка" у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки рішення було прийнято судом лише на підставі поданих позивачем копій документів, зокрема, Договору поставки №7/0911/01СНП від 09 листопада 2017 року та специфікації №2 від 22 листопада 2017 року, при цьому, судом було взято до уваги не оригінали письмових документів, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства, а роздруковані на папері скановані файли.

Крім цього, судом не взято до уваги той факт, що надані позивачем документи передані засобами електронного зв'язку на електронну адресу agrotech-valentin@meta.ua, яка відповідачем не використовується.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Зазначає, що до спірних правовідносин не повинні застосовуватися положення ч.3 ст. 207 ЦК України, оскільки ні Договір поставки від 09 листопада 2017 року №7/0911/01, ні специфікації до нього не були підписані із використанням факсимільного відтворення підпису уповноважених осіб сторін чи електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису.

Наявний у матеріалах судової справи Договір поставки від 09 листопада 2017 року №7/0911/01 СНП викладений у формі єдиного документа, підписаний сторонами та скріплений печатками сторін, при цьому, договір укладений між сторонами шляхом обміну засобами електронного зв'язку вже підписаного та скріпленого печатками сторін його примірника.

Укладаючи договір, сторони домовились про те, що Договір, додатки, додаткові угоди, специфікації, підписані Сторонами та отримані за допомогою засобів факсимільного/електронного зв'язку мають юридичну силу оригіналів до заміни їх сторонами на оригінали, оформлені належним чином. Сторони договору зобов'язуються протягом 5 днів вислати один одному оригінали документів, переданих за допомогою факсимільного, електронного зв'язку. У випадку не надсилання оригіналів документів протягом строку передбаченого даним пунктом, сторони погодили, що Договір, додатки, додаткові угоди, специфікації, підписані сторонами та отримані за допомогою засобів факсимільного/електронного зв'язку мають юридичну силу оригіналів (п. 11.1 договору поставки від 09 листопада 2017 року №7/0911/01 СНП).

Прийняття та оплата відповідачем товару згідно видаткових накладних від 15 листопада 2017 року №3099, від 21 листопада 2017 року №3199, від 23 листопада 2017 року №3268, від 24 листопада 2017 року №3273, від 27 листопада 2017 року №3334, від 01 листопада 2017 року №3460, що оформлені на підставі Договору поставки від 09 листопада 2017 року №7/0911/01 СНП вказують на те, що відповідач був обізнаний зі змістом, з умовами цього договору, а отже був одержаний відповідачем за допомогою засобів електронного зв'язку, в тому числі із використанням електронної пошти agrotech-valentin@meta.ua.

Вважає, що правочин, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, наприклад за допомогою засобів електронного зв'язку вважається таким, що вчинений у письмовій формі.

02 та 18 травня 2018 року, ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий Дужич С.П., Саврій В.А., Мамченко Ю.А., було відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агротехніка" на рішення господарського суду Волинської області від 28 березня 2018 року та призначено розгляд справи на 07 червня 2018 року.

07 червня 2018 року, судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Саврія В.А.

У період з 11 по 21 червня 2018 року, головуючий суддя Дужич С.П. перебував на стаціонарному лікуванні.

У період з 22 по 23 червня 2018 року, судді - члени колегії перебували у відрядженні.

25 червня 2018 року, враховуючи строк, передбачений ст. 273 ГПК України для розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу ТОВ "Агротехніка" було призначено до розгляду на 02 липня 2018 року.

02 липня 2018 року, представник ТОВ "Агротехніка" у судове засідання не з'явився, та надав клопотання про відкладення розгляду справи через неотримання ухвали про час призначення розгляду даної апеляційної скарги, а у матеріалах справи відсутні докази про отримання ним або повноважним представником копії ухвали суду від 25 червня 2018 року.

Враховуючи приписи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, судова колегія вирішила за необхідне розглянути справу в строк, який є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи, та є більший ніж передбачено національним законодавством України, а саме: оголосити перерву у судовому засіданні до 16 серпня 2018 року.

15 серпня 2018 року, на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду, проведено повторний авторозподіл судової справи, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Мамченко Ю.А., яким було визначено колегію суддів у складі: Дужич С.П., головуючий, Саврій В.А., Тимошенко О.М.

15 серпня 2018 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Агротехніка" було прийнято колегією суддів у новому складі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу і просить відмовити в її задоволенні, а рішення господарського суду області залишити без змін.

Представник відповідача сторін у судове засідання не з'явився, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

До початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із зайнятістю представника у іншому судовому засіданні.

Враховуючи вимоги ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі заздалегідь, належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, що вказує про надання йому можливості скористатися наданими ст. 42 ГПК України правами на участь у судовому засіданні його представника, не перешкоджає перегляду справи за наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника відповідача, не задовольняючи його клопотання про відкладення судового розгляду на іншу дату.

Також, колегія зазначає, що ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник, інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це їх право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Частиною 2 ст. 202 ГПК України передбачено вичерпний перелік підстав відкладення розгляду справи, до якого не відноситься зайнятість представника в іншому судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вимоги ст.ст. 269, 273 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

09 листопада 2017 року, між ТОВ "Оліяр-Захід", як продавцем, та ТОВ "Агротехніка", як покупцем, було укладено Договір поставки №7/0911/01 СНП (далі Договір №7/0911/01 СНП), згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця шрот соняшниковий не гранульований, гранульований (товар), а покупець - прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату. (а.с.14-18)

Відповідно до п.1.2 Договору №7/0911/01 СНП якість, асортимент товару, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару узгоджується сторонами та визначається специфікацією, що є додатком до цього договору.

Пунктами 2.1, 7.1 Договору №7/0911/01 СНП встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах, визначених в специфікації. Поставки по даному договору здійснюються на погоджених умовах партіями, відповідно до специфікацій на умовах FCA або CРT за правилами "Інкотермс-2010". Конкретні умови поставки зазначаються у специфікації. Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Строк та порядок розрахунків за кожну партію товару визначається в специфікації.

Відповідно до п.10.1 Договір №7/0911/01 СНП набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року. У випадку, коли жодна із сторін не пізніше 30 днів до закінчення дії Договору не заявить в письмовій формі про його розірвання, він автоматично продовжується кожний раз ще на один календарний рік.

09 листопада 2017 року, позивач отримав від відповідача Специфікацію №1 до Договору поставки №7/0911/01 СНП, згідно з умовами якої ТОВ "Оліяр-Захід" поставило відповідачу товар:

- 13 листопада 2017 року на суму 157 500,00 грн.;

- 14 листопада 2017 року на суму 157 500,00 грн.;

- 16 листопада 2017 року на суму 157 500,00 грн.;

- 20 листопада 2017 року на суму 157 500,00 грн.;

- 23 листопада 2017 року на суму 157 500,00 грн.;

- 27 листопада 2017 року на суму 157 500,00 грн.;

- 29 листопада 2017 року на суму 157 500,00 грн., а всього на загальну суму 1 102 500,00 грн., на умовах 100% попередньої оплати кожної окремої партії товару, відповідно графіку оплат, що відображений у п.5 Специфікації №1. (а.с.19)

ТОВ "Оліяр-Захід" 15, 21, 23, 24, 27 листопада і 01 грудня 2017 року направило відповідачу рахунки за поставлений товар з призначенням платежу: "Договір №7/0911/01 СНП від 09.11.2017" на суму 157 500,00 грн. (а.с.59-64)

22 листопада 2017 року, позивач отримав від відповідача специфікацію №2 до Договору поставки №7/0911/01 СНП, згідно з умовами якої ТОВ "Оліяр-Захід" повинно було поставити відповідачу товар на загальну суму 2 073 600,00 грн., на умовах 100% попередньої оплати кожної окремої партії товару, відповідно графіку оплат, що відображена у п.5 специфікації №2:

- 01 грудня 2017 року на суму 155 520,00 грн.;

- 04 грудня 2017 року на суму 155 520,00 грн.;

- 05 грудня 2017 року на суму 155 520,00 грн.;

- 06 грудня 2017 року на суму 155 520,00 грн.;

- 11 грудня 2017 року на суму 155 520,00 грн.;

- 12 грудня 2017 року на суму 155 520,00 грн.;

- 13 грудня 2017 року на суму 155 520,00 грн.;

- 18 грудня 2017 року на суму 155 520,00 грн.;

- 19 грудня 2017 року на суму 155 520,00 грн.;

- 20 грудня 2017 року на суму 155 520,00 грн.;

- 25 грудня 2017 року на суму 155 520,00 грн.;

- 26 грудня 2017 року на суму 155 520,00 грн.;

- 27 грудня 2017 року на суму 155 520,00 грн.

Специфікація №2 від 09 листопада 2017 року підписана сторонами та скріплена печатками товариств. (а.с.20)

18 січня 2018 року, ТОВ "Оліяр-Захід" звернулось з позовом до ТОВ "Агротехніка" про стягнення 2 325 544,93 грн., з яких 2 073 600,00 грн. - попередньої оплати за товар, 33 052,61 грн. - пені за період з 02 грудня 2017 року по 04 січня 2018 року, 207 360 грн. - штрафу, 11 532,32 грн. - 10% річних за період з 02 грудня 2017 року по 04 січня 2018 року. (а.с.1-6)

02 лютого 2018 року, ТОВ "Агротехніка", листом №1-4/108, підтвердило поставку та оплату товару, а саме: соняшнику тостованого (негранульованого) на загальну суму 1 102 500,00 грн. (а.с.65-66)

26 лютого 2018 року, ТОВ "Оліяр-Захід" звернулось до ТОВ "Агротехніка" із повідомленням про відмову від виконання зобов'язань, передбачених специфікацією від 22 листопада 2017 року №2, оскільки останнім не було перераховано суму попередньої оплати. (а.с.84-86).

06 березня 2018 року, ТОВ "Оліяр-Захід" подало заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 33 052,61 грн. - пені, 11 532,32 грн. - 10% річних, 207 360,00 грн. - штрафу та 3 779,17 грн. - в повернення витрат по сплаті судового збору, обґрунтована відмовою від виконання зобов'язань, передбачених специфікацією №2 від 22 листопада 2017 року до Договору поставки №7/0911/01 СНП. (а.с.81-83)

28 березня 2018 року, рішенням господарського суду Волинської області (з урахуванням зменшеної ціни) було задоволено позов ТОВ "Оліяр-Захід" до ТОВ "Агротехніка" і стягнуто з відповідача на користь позивача 255 724,10 грн., з яких 33 052,61 грн. - пені, 11 532,32 грн. - 10% річних, 207 360 грн. - штрафу та 3 779,17 грн. судового збору, зобов`язано Управління державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути з державного бюджету для ТОВ "Оліяр-Захід" 31 104 грн. - судового збору, сплаченого платіжним дорученням №8 від 04 січня 2018 року. (а.с.111-115)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом. Одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути вимога про примусове виконання зобов'язання та відшкодування збитків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи встановлено, що 09 листопада 2017 року, між ТОВ "Оліяр-Захід" та ТОВ "Агротехніка" було укладено Договір поставки №7/0911/01 СНП (далі Договір №7/0911/01 СНП), згідно з умовами якого позивач зобов'язався поставити у власність покупця шрот соняшниковий не гранульований, гранульований (товар), а відповідач - прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату.

22 листопада 2017 року, позивач отримав від відповідача специфікацію №2 до Договору поставки №7/0911/01 СНП, згідно з умовами якої ТОВ "Оліяр-Захід" зобов'язалося поставити відповідачу товар на загальну суму 2 073 600,00 грн. на умовах 100% попередньої оплати кожної окремої партії товару відповідно графіку оплат, що відображений у п.5 специфікації №2.

Частиною 1 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

За домовленістю сторін, а саме: у п.4 Специфікації №2 до Договору поставки №7/0911/01 СНП від 09 листопада 2017 року, сторони встановили оплату товару шляхом 100% попередньої оплати кожної окремої партії, згідно графіку відображеного у п.5 Специфікації №2 від 22 листопада 2017 року, яка повинна була проведена до 02 грудня 2017 року, проте відповідачем дана передоплата товару не проводилась.

Відповідно до ч.1 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

26 лютого 2018 року позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення №1/26/02/2018 про відмову від виконання зобов'язань, передбачених специфікацією від 22 листопада 2017 року №2 до Договору поставки від 09 листопада 2017 року №7/0911/01 СНП у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору поставки в частині здійснення попередньої оплати.

Позивач просить стягнути з відповідача (з урахуванням заяви від 06 березня 2018 року) штрафні санкції у зв'язку із невиконанням обов'язку щодо попередньої оплати поставок товару за Договором поставки №7/0911/01 СНП від 09 листопада 2017 року, а саме: 33 052,61 грн. - пені за період з 02 грудня 2017 року по 04 січня 2017 року відповідно до п.8.5 Договору, 207 360,00 грн. штрафу відповідно до п.8.10 Договору, а також 11 532,32 грн. - 10% річних за період з 02 грудня 2017 року по 04 січня 2018 року відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п.8.5 Договору, у разі прострочення оплати за товар, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від простроченої суми заборгованості, а також 10% річних від суми заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України. Штрафні санкції нараховуються за весь період прострочення.

За п.8.10 Договору, у разі прострочення строків оплати біль ніж на сім днів, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від простроченої суми.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Можливість одночасного стягнення пені і штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст. 231 ГК України. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу і пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України видами штрафних санкції, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій. (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 30 травня 2011 року №42/252, від 09 квітня 2012 року №20/246-08, від 27 квітня 2012 року №06/5026/1052/2011, ВГС України від 19 липня 2017 року №914/1854/16, Верховного суду №911/2813/17 від 09 лютого 2018 року).

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Тому, суд першої інстанції, вірно встановивши, що у відповідача з'явився обов'язок по сплаті попередньої оплати за Договором поставки №7/0911/01 СНП, який останній не виконав у визначений сторонами строк, дійшов правомірного висновку про настання штрафних санкцій, передбачених вищезазначеним Договором та правомірно стягнув на користь позивача 33 052,61 грн. - пені, 207 360,00 грн. - штрафу і 11 532,32 грн. - 10% річних.

Посилання відповідача на те, що документи Договору поставки №7/0911/01СНП від 09 листопада 2017 року та Специфікації №2 від 22 листопада 2017 року містяться в електронному варіанті і роздруковані на папері зі сканованих файлів, а також на те, що позивачем документи передавались засобами електронного зв'язку на електронну адресу agrotech-valentin@meta.ua, яка не використовується відповідачем, колегією суддів оцінюється критично і відхиляються як безпідставні, оскільки за ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч.1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2, 3 ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

В силу ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Так, з матеріалів справи встановлено, що Договір поставки №7/0911/01 СНП викладений у формі єдиного документа, підписаний сторонами, скріплений печатками сторін, при цьому, укладений між сторонами шляхом обміну засобами електронного зв'язку вже підписаного та скріпленого печатками сторін його примірника.

Сторони по даному Договору досягли згоди з усіх істотних умов договору і почали їх виконувати. Так, ТОВ "Оліяр-Захід" поставило у листопаді 2017 року відповідачу товару на загальну суму 1 102 500,00 грн., який останнім було оплачено, що підтверджується, зокрема, листом №1-4/108 ТОВ "Агротехніка" від 02 лютого 2018 року з посиланням на Договір №7/0911/01 СНП від 09 листопада 2017 року та не заперечується сторонами.

Тому, безпідставними, також, є твердження апелянта на те, що електронна адреса agrotech-valentin@meta.ua, не використовувалась відповідачем, оскільки умовами договору не передбачено конкретної електронної адреси, а сторони уклали і приступили до виконання умов даного Договору №7/0911/01 СНП, який був надісланий за допомогою цієї адреси.

Крім того, сторони погодили, що Договір, додатки, додаткові угоди, специфікації, підписані сторонами та отримані за допомогою засобів факсимільного/електронного зв'язку мають юридичну силу оригіналів до заміни їх сторонами на оригінали, оформлені належним чином. Сторони договору зобов'язуються протягом 5 днів вислати один одному оригінали документів, переданих за допомогою факсимільного, електронного зв'язку. У випадку не надсилання оригіналів документів протягом строку, передбаченого даним пунктом, сторони погодили, що договір, додатки та додаткові угоди, специфікації, підписані сторонами та отримані за допомогою засобів факсимільного/електронного зв'язку мають юридичну силу оригіналів (п.11.1 Договору).

Інші заперечення, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 234 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 129, 282 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269-275, 276, 281-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 28 березня 2018 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/35/18 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Тимошенко О.М.