Рішення

від 22.03.2018 по справі 910/191/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.03.2018Справа № 910/191/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Р ЕНД С КОРПЗ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.А.-ЛАЙН"

про стягнення 365 018,79 грн. та розірвання договору

Суддя Удалова О.Г.

представники учасників сторін

від позивача Кибало А.Я., договір № 04/07 про надання

правової допомоги від 04.07.17

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Р ЕНД С КОРПЗ (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю А.В.А.-ЛАЙН (далі - відповідач) про стягнення 365 018,79 грн. та розірвання договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного сторонами договору про надання консультаційних та представницьких послуг з отримання дозвільної документації № КП-03/07 від 25.07.2014 позивач сплатив відповідачу аванс у розмірі 180 000,00 грн., проте відповідач до виконання своїх договірних зобов'язань не приступив.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду та просить розірвати вищевказаний договір № КП-03/07 від 25.07.2014, а також стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 365 018,79 грн., з яких: 180 000,00 грн. - грошові кошти, набуті без достатньої правової підстави, 16 214,79 грн. - 3% річних, 168 804,00 грн. - інфляційна складова боргу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

19.01.2018 відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована заява позивача про усунення недоліків позову, яку позивач направив поштою 18.01.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2018 відкрито провадженні у справі № 910/191/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.02.2018.

16.02.2018 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2018 відкладено підготовче засідання на 06.03.2018.

Представник відповідача у підготовче засідання 06.03.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання на 22.03.2018 для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 22.03.2018 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач не направив свого представника для участі в судовому засіданні 22.03.2018, причини не явки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил частини 9 статті 165, статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У судовому засіданні 22.03.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

25.07.2014 між ТОВ А.В.А.-Лайн та ТОВ Р ЕНД С Корпз було укладено договір № КП-03/07 про надання консультаційних та представницьких послуг з отримання дозвільної документації (далі - договір).

За умовами пункту 1.1. позивач доручив, а виконавець зобов'язався на свій розсуд надати консультаційні та представницькі послуги з отримання дозвільної документації щодо оформлення в оренду земельної ділянки під комплекс деталізованого уходу за автомобілем строком дії оренди до 10 років (згідно з додатком № 1), та з правом наступного викупу, або оформлення права власності земельної ділянки відповідно до законодавства України за окремий рахунок Замовника, який не включений в даний договір.

Конкретні терміни (етапи) виконання робіт (надання послуг), а також вартість кожного етапу визначаються в Технічному завданні (п. 1.2. договору).

Згідно з положеннями п. 2.1. договору позивач, зокрема, зобов'язався проводити оплату послуг відповідача відповідно до умов цього договору, Протоколу узгодження вартості робіт (додаток № 2) та виставлених рахунків-фактур.

У свою чергу, відповідач зобов'язався добросовісно виконувати роботи в повному обсязі, порядку і строки, що визначаються в цьому договорі та Технічному завданні та після виконання робіт у триденний термін надати на підпис позивачу акт здачі-приймання робіт по договору (п. 2.2 договору).

Відповідно до пункту 4.2. договору оплата робіт позивачем здійснюється на підставі виставлених рахунків-фактур шляхом перерахування грошових коштів у безготівковому вигляді (у терміни, і умовах зазначених у виставлених рахунках-фактурах).

З наданого до матеріалів справи протоколу № 1 узгодження вартості робіт вбачається, що сторони погодили загальну вартість робіт у розмірі 1 800 000,00 грн., що еквівалентно 150 000 дол США. При цьому, оплата робіт відповідача здійснюється поетапно.

Позивач на підтвердження здійснення часткової оплати вартості робіт відповідача надає до суду розписки від 24.07.2014 на загальну суму 180 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що ним, як замовником, було сплачено грошові кошти у розмірі 180 000,00 грн., однак відповідач ухиляється від виконання договору, у зв'язку з чим 27.06.2017 та 13.10.2017 ТОВ Р ЕНД С Корпз на адресу відповідача направив претензії з вимогами виконати умови договору або повернути сплачені грошові кошти. Оскільки вказані вимоги залишились без задоволення зі сторони відповідача, ТОВ Р ЕНД С Корпз звернулося з даним позовом до суду, в межах якого просило розірвати договір та стягнути суму основного боргу, 3% річних та інфляційні втрати.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 Цивільно кодексу України).

Згідно статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором, як то передбачено нормами статті 903 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статті 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Як судом встановлено вище, за умовами договору сторони погодили строки поетапного виконання договору в Технічному завданні. Водночас, з наявного у матеріалах справи технічного завдання не вбачається погодження сторонами строків та термінів виконання кожного етапу робіт у розумінні положень статті 251 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що претензія про виконання умов договору від 10.10.2017 направлена на адресу відповідача 13.10.2017.

Таким чином, граничний строк виконання умов договору, у розумінні положень статті 530 Цивільного кодексу України, припадає на 20.10.2017.

Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів про те, що відповідач виконав умови укладеного договору повністю або у будь-якій його частині. Відповідні акти виконаних робіт на адресу позивача не надходили.

Як встановлено судом раніше, спір у даній справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов'язку надати консультаційні та представницькі послуги за договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За приписами ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 1 ст. 651 Цивільного кодексу України закріплено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Так, умовами укладеного договору, а саме пунктом 8.1 договору передбачено, що його дострокове розірвання здійснюється за ініціативою замовника в разі неналежного виконання умов договору виконавцем, порушення строків надання послуг, робіт.

Суд зазначає, що приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України на кожну зі сторін покладений обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як письмові, речові електронні докази.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, докази, надані стороною спору на підтвердження своїх вимог або заперечень, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Так, положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт невиконання договірного зобов'язання зі сторони відповідача та наявність погодженого умовами договору права позивача на дострокове розірвання договору, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для розірвання договору, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом вище, позивач на підтвердження здійснення часткової оплати вартості послуг за договором надав до суду розписки від 24.07.2014 на загальну суму 180 000,00 грн.

Суд критично оцінює наданий доказ, як такий, що підтверджує оплату, оскільки положенням пункту 2.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 210 від 06.06.2013 (чинною на дату укладення спірного договору), передбачено, що підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки.

Крім того, за умовами спірного правочину сторонами було погоджено безготівкову форму оплати.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги, що надані розписки не містить достатньої інформації, а саме: неможливо ідентифікувати суб'єктів, якими вчинено передачу та одержання грошових коштів, та номер договору, одна з розписок датована 24.07.2014, у той час як договір укладено 25.07.2014, а інша взагалі не містить дати складання, суд дійшов висновку про недоведеність факту оплати за договором, у зв'язку з чим вимога про стягнення 180 000,00 грн. задоволенню не підлягає.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні вимог про стягнення суми основного боргу, тому відсутні обставини для стягнення компенсаційних втрат - 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково - у частині розірвання договору.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Договір № КП-03/07 про надання консультаційних та представницьких послуг з отримання дозвільної документації між товариством з обмеженою відповідальністю А.В.А.-Лайн (м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 804, код 34046854) та товариством з обмеженою відповідальністю Р ЕНД С Корпз (м. Київ, вул. Мельникова, 12, код 38260646) від 25.07.2014 розірвати.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю А.В.А.-Лайн (м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 804, код 34046854) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Р ЕНД С Корпз (м. Київ, вул. Мельникова, 12, код 38260646) судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.03.2018.

Суддя О.Г. Удалова