Рішення

від 20.03.2018 по справі 910/20110/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2018Справа № 910/20110/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Укртранснафта (м. Київ)

До Товариства з обмеженою відповідальністю Бі Джі Ес (м. Київ)

Про розірвання договору та стягнення 142 360,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Козак Н.В.

Від відповідача: Павлюк О.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Укртранснафта (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Бі Джі Ес (далі - відповідач) про:

- розірвання договору № 110417/02, укладеного 19.04.17. між позивачем та відповідачем;

- застосування наслідків розірвання договору № 110417/02, укладеного 19.04.17. між позивачем та відповідачем, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми передплати в розмірі 142 360,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. ст. 652, 653 ЦК України, ст. 188 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.17. порушено провадження у справі № 910/20110/17 та призначено її до розгляду на 05.12.17.

04.12.17. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі, які по суті є клопотанням про залучення третьої особи.

За результатами судового засідання 05.12.17. відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи, розгляд справи відкладено на 11.01.18., про що судом прийнято відповідну ухвалу.

15.12.17. набрав чинності Закон України від 03.10.17. "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції. Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.17., чинної з 15.12.17., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З огляду на вказане ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.18. суд дійшов висновку розгляд справи № 910/20110/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 08.02.18.

24.01.18. відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, того, що санкції, визначені в рішення РНБО від 28.04.17. застосовуються до вичерпного переліку юридичних осіб, в списку яких відповідач не включений, та просить суд винести окрему ухвалу, якою заборонити поширення завідомо неправдивих відомостей позивачем відносно відповідача.

07.02.18. позивачем подано відповідь на відзив.

В судовому засіданні 08.02.18. було оголошено перерву до 27.02.18.

21.02.18. відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив позивача.

27.02.18. позивачем подано письмові заперечення по справі.

В судовому засіданні 27.02.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування від відповідача інформації із підтверджуючими документами про право власності та право інтелектуальної власності на автоматизований модуль 1С: Управління автотранспортом ПРОФ , з підстав того, що такі докази не мають значення доля вирішення справи та не стосуються предмета спору.

В судовому засіданні 27.02.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про заборону поширення завідомо неправдивих відомостей позивачем відносно відповідача.

Відмова в задоволенні вказаного клопотання мотивована наступним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

Частиною 2 ст. 43 ГПК України визначено дії, які суд залежно від конкретних обставин може визнати зловживанням процесуальними правами.

Разом з тим, під час розгляду даної справи судом не встановлено підстав для постановлення окремої ухвали стосовно позивача, а право відповідача на заборону поширення завідомо неправдивих відомостей позивачем відносно відповідача можуть бути захищені Товариством з обмеженою відповідальністю Бі Джі Ес шляхом подання окремого позову в установленому законом порядку.

У підготовчому засіданні 27.02.18. представники позивача та відповідача зазначили, що повідомили всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються.

Врахувавши викладене вище, з огляду на те, що під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 ГПК України, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.03.18.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 20.03.18. судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача не визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.03.18. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.17. між позивачем (далі - Покупець) та відповідачем (далі - Постачальник) було укладено Договір № 110417/02 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) на умовах цього Договору та за результатами проведеної процедури закупівлі (на поставку автоматизованого модуля 1С Управління автотранспортом ПРОФ на базі програми 1С: Підприємство 8 до складу якого входять: установчий диск з програмним продуктом, код активації програмної ліцензії, реєстраційна картка, користувацька угода, клієнтська ліцензія на 40 робочих місць, а також роботи по локалізації програмного продукту під законодавство України (Пакети програмного забезпечення для управління матеріально-технічними ресурсами) код 48430000-1 за ДК 021:2015): згідно Погодження закупівлі та затвердження вибору контрагента у спрощений спосіб) Постачальник зобов'язується поставити, та передати у користування згідно користувацької угоди Покупцю автоматизований модуль 1С Управління автотранспортом ПРОФ (надалі за текстом - Програмний Продукт (скорочено-ПП), який включає в себе матеріальні та електронні носії інформації, документацію та інші матеріали, що необхідні для ефективного використання Програмного Продукту кінцевими користувачами Покупця, та виконати роботи по локалізації Програмного Продукту під законодавство України, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий Програмний Продукт та виконані роботи на умовах цього Договору.

Номенклатура, кількість (обсяг), ціна, місце та умови поставки, вказуються за погодженням сторін у Специфікації, що є Додатком № 1 до цього Договору, його невід'ємною частиною та не може розглядатися окремо від даного Договору (п. 1.2 Договору).

Сторонами було погоджено підписано та скріплено печатками Специфікацію до Договору.

Загальну суму Договору визначено пунктом 3.2 в розмірі 284720,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Публічне акціонерне товариство Укртранснафта вказує на наступне.

28 квітня 2017 року Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБО України), відповідно до статті 5 Закону України Про санкції , прийняла рішення Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) (далі - Рішення РНБО України), яким підтримала пропозиції щодо продовження і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), внесені Кабінетом Міністрів України (розпорядження від 26 квітня 2017 року № 288-р), Службою безпеки України, Національним банком України та застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні санкції до окремих фізичних осіб та юридичних осіб. 17 травня 2017 року Указом Президента України № 133/2017 введено в дію Рішення РНБО України від 28.04.2017 Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Зазначений Указ Президента України офіційно опубліковано в газеті Урядовий кур'єр від 17.05.2017 № 89. У додатку 2 до Рішення РНБО України від 28 квітня 2017 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) зазначено юридичні особи до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), зокрема: пункт 434 - Товариство з обмеженою відповідальністю 1С (общество с ограниченой ответственностью 1С ), ИНН 7709860400, м. Москва, ул. Покровская, д. 14/2, пом. 6; пункт 435 - Товариство з обмеженою відповідальністю (представництво в Україні) 1С Мультимедіа Україна , ЄДРПОУ 33144586, 04111, м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53; пункт 438 - Товариство з обмеженою відповідальністю (представництво в Україні) 1с- Телур Модуль , ЄДРПОУ 35854845, 79011, м. Львів, вул. І. Франка, буд. 113, кв. 5; пункт 440 - Товариство з обмеженою відповідальністю (представництво в Україні) 1С-Рарус Софт Україна ЄДРПОУ 38771945, 61045, м. Харків, вул. О. Яроша, буд. 9а. До наведених юридичних осіб, що мають схоже найменування із назвою предмета Договору (автоматизований модуль 1С Управління автотранспортом ПРОФ на базі програми 1Є: Підприємство 8 ) РНБО України застосовано обмежувальні санкції.

Позивач вказує, що станом на день звернення з позовом до суду на сайті 1С Україна знаходиться інформація про центри супроводу та Сертифіковані сервісні партнери 1C , серед яких сервіс-партнером 1C , (общество с ограниченнй ответственностью 1C , ИНН 7709860400, м. Москва, ул. Покровская, д. 14/2, пом. 6, стосовно якого Рішенням РНБО України застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні санкції) є BGS Solutions (Товариство з обмеженою відповідальністю Бі Джі Ес ). За твердженням позивача, вказана інформація свідчить про те, що відповідач тісно співпрацює із юридичними особами санкційного списку, яким (юридичним особам) заборонено шляхом застосування обмежувальних санкцій Рішенням РНБО, зокрема на передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності. Відтак позивач вважає, що використання відповідачем права інтелектуальної власності на автоматизований модуль 1C Управління автотранспортом ПРОФ на базі програми 1C: Підприємство 8 порушує вимоги Рішення РНБО України від 28.04.2017.

29.09.17. ПАТ Укртранснафта , відповідно до умов пункту 10.2. Договору та в порядку статті 652 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України, направило для розгляду ТОВ Бі Джі Ес Додаткову угоду № 1 про розірвання Договору і повернуло без підпису два примірники акту здачі-приймання виконаних робіт № 236 від 31.05.2017 та два примірники видаткової накладної № 235 від 31.05.2017, у зв'язку з істотною зміною обставин, а саме прийняттям Радою національної безпеки і оборони України рішення від 28.04.2017 Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

Оскільки відповідач не повідомив позивача про результати розгляду пропозиції ПАТ Укртранснафта стосовно розірвання Договору, шляхом укладення Додаткової угоди № 1, вказане зумовило звернення останнього з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено даний позов, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Єдиною підставою для розірвання Договору позивач вказує прийняття 28 квітня 2017 року Радою національної безпеки і оборони України рішення Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) яким застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні санкції до окремих фізичних осіб та юридичних осіб, яке 17 травня 2017 року було введено в дію Указом Президента України № 133/2017.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю всіх умов у сукупності, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України (постанова Верховного суду України від 27.02.12. № 3-9гс12).

Указом Президента України від 15.05.17. № 133/2017 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

В газеті "Урядовий Кур'єр" 17.05.17. відбулось офіційне опублікування Указу Президента України від 15.05.17. №133/2017 " Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" з посиланням на сайт " Урядовий Кур'єр" де можна ознайомитись з переліком фізичних та юридичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи(санкції).

На сторінці офіційного інтернет-сайту газети "Урядовий Кур'єр" (http://www.ukurier.gov.ua) опубліковано Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" з додатками і вказівкою на введення в дію цього рішення Указом Президента України від 15.05.2017 року №133/207.

При цьому Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року є підзаконним нормативно-правовим актом індивідуальної дії, а в додатку 2 відомості про відповідача відсутні, вказане сторонами не заперечується.

Доводи позивача про зв'язок відповідача із фізичними та/або юридичними особами із санкційного списку рішення РНБО України від 28.04.17. та про його тісну співпрацю із юридичними особами санкційного списку, яким (юридичним особам) заборонено шляхом застосування обмежувальних санкцій Рішенням РНБО, зокрема на передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, ґрунтуються на припущеннях позивача.

З урахуванням вимог наведених вище правових норм, обставини на які посилається позивач не можуть бути підставами для розірвання Договору у відповідності до вимог цивільного законодавства України, зокрема, не встановлено умов того, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, які б підтверджували одночасну наявність чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України для розірвання спірного Договору.

Крім вказаного суд відзначає, що строк дії Договору погоджено пунктом 10.1 з моменту підписання до 31.12.17. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Таким чином, Договір припинив свою дію з 31.12.17., а отже, станом на день прийняття рішення в даній справі його не може бути розірвано.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що припинення зобов'язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

З наведених підстав суд відмовляє в позові в частині розірвання Договору № 110417/02 від 19.04.17.

Вимоги про стягнення з відповідача 142 360,00 грн. суми передплати, які обґрунтовано приписами ст. 1212 ЦК України та тим, що з розірванням Договору судом правова підстава відповідно до якої була здійснена така попередня оплата відпадає, задоволенню не підлягають як похідні.

Відповідно до ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Проте, обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача.

Враховуючи все викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.03.18.

Суддя Т.М. Ващенко