Постанова

від 22.05.2018 по справі 910/20110/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2018 р. м. Київ Справа № 910/20110/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Чорної Л.В.

Яковлєва М.Л.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача: згідно з протоколу судового засідання від відповідача: згідно з протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Укртранснафта на рішенняГосподарського суду міста Києва від 20.03.2018 суддя Ващенко Т.М. повний текст складено 29.03.2018 за позовомпублічного акціонерного товариства Укртранснафта , м. Київ дотовариства з обмеженою відповідальністю Бі Джі Ес , м. Київ пророзірвання договору та стягнення 142 360,00 грн.,

За результатом розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Укртранснафта (надалі-позивач/ПАТ Укртранснафта ) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Бі Джі Ес (надалі-відповідач/ТОВ Бі Джі Ес ), в якій просило суд:

1. розірвати договір № 110417/02, що укладений 19.04.2017 між ПАТ Укртранснафта та ТОВ Бі Джі Ес ;

2. застосувати наслідки розірвання договору № 110417/02, що укладений 19.04.2017 між ПАТ Укртранснафта та ТОВ Бі Джі Ес шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми передплати в розмірі 142 360,00 грн.

Позовні вимоги з посиланням на ст. ст. 652, 653 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України мотивовані істотною зміною обставин укладеного між сторонами договору № 110417/02, а саме-прийняттям 28.04.2017 року Радою національної безпеки і оборони України, відповідно до ст. 5 Закону України "Про санкції" рішення "Про застосування персональних, економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Так, у рішенні застосовано заборону на передання технологій, прав на об'єкти інтелектуальної власності, у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати договір № 110417/02 від 19.04.2017 та стягнути з відповідача суму передплати в розмірі 142 360,00 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 порушено провадження у справі № 910/20110/17 та призначено її до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 910/20110/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено наявність всіх умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України для розірвання договору.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 910/20110/17, ПАТ Укртранснафта (надалі-скаржник) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ПАТ Укртранснафта вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права, а саме: ст.ст. 652, 653, 1212 Цивільного кодексу України і норм процесуального права, що виражено у неповному дослідженні доказів наданих позивачем; неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; не вжиттям всіх необхідних заходів для повного та всебічного розгляду справи.

Скаржник вважає, що місцевий господарський прийшов до помилкового висновку про те, що позивачем не доведено наявності всіх умов визначених у ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, оскільки, на думку ПАТ Укртранснафта , наявні всі чотири умови передбачені ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України для розірвання договору № 110417/02 від 19.04.2017.

За доводами скаржника, місцевий господарський суд повинен був застосувати до спірних правовідносин положення ст.ст. 652, 653, 1212 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 6 Закону України Про санкції .

Місцевим господарським судом не було залучено Раду національної безпеки і оборони України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки, за доводами заявника апеляційної скарги, що Рада національної безпеки і оборони України є відповідальним органом, який здійснює за виконанням рішень Рада національної безпеки і оборони України, і яке (рішення) спричинило зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору 110417/02 від 19.04.2017.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у заявленому ПАТ ПАТ Укртранснафта клопотанні про витребування доказів у ТОВ Бі Джі Ес , а саме, інформації про право власності та право інтелектуальної власності на автоматизований модуль 1С Управління автотранспортом ПРОФ .

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/20110/17; розгляд апеляційної скарги ПАТ Укртранснафта на рішення Господарського суд міста Києва від 20.03.2018 у справі № 910/20110/17; призначено на 22.05.2018.

04.05.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ Бі Джі Ес надійшо відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у апеляційній скарзі та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

Адвокат скаржника в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав.

Інші учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази (рекомендовані поштові повернення).

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України), відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення адвоката скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 19.04.2017 між ПАТ Укртранснафта (надалі - покупець) та ТОВ Бі Джі Ес (надалі - постачальник) було укладено договір № 110417/02 (надалі - договір).

На умовах цього договору та за результатами проведеної процедури закупівлі (на поставку автоматизованого модуля " 1С Управління автотранспортом ПРОФ" на базі програми " 1С: Підприємство 8" до складу якого входять: установчий диск з програмним продуктом, код активації програмної ліцензії, реєстраційна картка, користувацька угода, клієнтська ліцензія на 40 робочих місць, а також роботи по локалізації програмного продукту під законодавство України (пакети програмного забезпечення для управління матеріально-технічними ресурсами) код 48430000-1 за ДК 021:2015): згідно погодження закупівлі та затвердження вибору контрагента у спрощений спосіб) постачальник зобов'язується поставити, та передати у користування згідно користувацької угоди покупцю автоматизований модуль "1С Управління автотранспортом ПРОФ" (надалі за текстом - програмний продукт" (скорочено-ПП), який включає в себе матеріальні та електронні носії інформації, документацію та інші матеріали, що необхідні для ефективного використання програмного продукту кінцевими користувачами покупця, та виконати роботи по локалізації програмного продукту під законодавство України, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий програмний продукт та виконані роботи на умовах цього договору ( п. 1.1. договору).

Номенклатура, кількість (обсяг), ціна, місце та умови поставки, вказуються за погодженням сторін у специфікації, що є додатком № 1 до цього договору, його невід'ємною частиною та не може розглядатися окремо від даного договору (п. 1.2. договору).

Сторонами було погоджено підписано та скріплено печатками Специфікацію до договору.

Загальну суму договору визначено п. 3.2 в розмірі 284 720,00 грн.

Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач зазначає, що:

- 28 квітня 2017 року Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБО України), відповідно до статті 5 Закону України "Про санкції", прийняла рішення "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (надалі - Рішення РНБО України), яким підтримала пропозиції щодо продовження і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), внесені Кабінетом Міністрів України (розпорядження від 26 квітня 2017 року № 288-р), Службою безпеки України, Національним банком України та застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні санкції до окремих фізичних осіб та юридичних осіб.

- 17 травня 2017 року Указом Президента України № 133/2017 введено в дію Рішення РНБО України від 28.04.2017 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Зазначений Указ Президента України офіційно опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" від 17.05.2017 № 89.

- у додатку 2 до Рішення РНБО України від " 28" квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" зазначено юридичні особи до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), зокрема: пункт 434 - Товариство з обмеженою відповідальністю " 1С" (общество с ограниченой ответственностью " 1С"), ИНН 7709860400, м. Москва, ул. Покровская, д. 14/2, пом. 6; пункт 435 - товариство з обмеженою відповідальністю (представництво в Україні) " 1С Мультимедіа Україна", ЄДРПОУ 33144586, 04111, м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53; пункт 438 - Товариство з обмеженою відповідальністю (представництво в Україні) " 1с- Телур Модуль", ЄДРПОУ 35854845, 79011, м. Львів, вул. І. Франка, буд. 113, кв. 5; пункт 440 - товариство з обмеженою відповідальністю (представництво в Україні) " 1С-Рарус Софт Україна" ЄДРПОУ 38771945, 61045, м. Харків, вул. О. Яроша, буд. 9а. До наведених юридичних осіб, що мають схоже найменування із назвою предмета договору (автоматизований модуль " 1С Управління автотранспортом ПРОФ" на базі програми " 1Є: Підприємство 8") РНБО України застосовано обмежувальні санкції.

Публічне акціонерне товариство Укртранснафта вказує, що станом на день звернення з позовом до суду на сайті " 1С Україна" знаходиться інформація про центри супроводу та Сертифіковані сервісні партнери " 1C", серед яких сервіс-партнером " 1C", (общество с ограниченнй ответственностью " 1C", ИНН 7709860400, м. Москва, ул. Покровская, д. 14/2, пом. 6, стосовно якого Рішенням РНБО України застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні санкції) є BGS Solutions (ТОВ "Бі Джі Ес").

Так, за твердженням позивача, вказана інформація свідчить про те, що відповідач тісно співпрацює із юридичними особами санкційного списку, яким (юридичним особам) заборонено шляхом застосування обмежувальних санкцій Рішенням РНБО, зокрема на передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності, а тому вважає, що використання відповідачем права інтелектуальної власності на автоматизований модуль " 1C Управління автотранспортом ПРОФ" на базі програми " 1C: Підприємство 8" порушує вимоги Рішення РНБО України від 28.04.2017.

Позивач, відповідно до умов п. 10.2. договору та в порядку ст. 652 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України, 29.09.2017 направило для розгляду ТОВ "Бі Джі Ес" додаткову угоду № 1 про розірвання договору і повернуло без підпису два примірники акту здачі-приймання виконаних робіт № 236 від 31.05.2017 та два примірники видаткової накладної № 235 від 31.05.2017, у зв'язку з істотною зміною обставин, а саме прийняттям Радою національної безпеки і оборони України рішення від 28.04.2017 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

Однак, відповідач не повідомив позивача про результати розгляду пропозиції ПАТ "Укртранснафта" стосовно розірвання договору, шляхом укладення додаткової угоди № 1.

Вказане й стало підставою для звернення позивача до суду про розірвання договору № 110417/02 та стягнення з відповідача переплати в розмірі 142 360,00 грн.

Місцевий господарський суд відмовляючи за задоволенні позову повністю виходив з того, що позивачем не доведено обставин, які б підтверджували одночасну наявність всіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України для розірвання спірного договору.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору ( ч.ч. 1,3,5 ст. 626 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання ( ч. 1 ст. 652 ЦК України).

Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Так, Указом Президента України від 15.05.17. № 133/2017 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

В газеті "Урядовий Кур'єр" 17.05.2017 відбулось офіційне опублікування Указу Президента України від 15.05.17. №133/2017 " Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" з посиланням на сайт " Урядовий Кур'єр" де можна ознайомитись з переліком фізичних та юридичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи(санкції).

На сторінці офіційного інтернет-сайту газети "Урядовий Кур'єр" (http://www.ukurier.gov.ua) опубліковано Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" з додатками і вказівкою на введення в дію цього рішення Указом Президента України від 15.05.2017 року №133/207.

При цьому Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року є підзаконним нормативно-правовим актом індивідуальної дії.

Судом апеляційної досліджено зміст додатку 2 до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року та встановлено відсутність відомостей про товариство з обмеженою відповідальністю Бі Джі Ес (відповідача).

В судовому засіданні адвокат скаржника також підтвердив відсутність у додатку 2 до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року відомостей про відповідача.

Колегія суддів зазначає, що доводи Укртранснафта про зв'язок відповідача із фізичними та/або юридичними особами із санкційного списку рішення РНБО України від 28.04.2017 та про його тісну співпрацю із юридичними особами санкційного списку, яким (юридичним особам) заборонено шляхом застосування обмежувальних санкцій Рішенням РНБО, зокрема на передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності, правомірно були відхиленні судом першої інстанції, оскільки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, ґрунтуються на припущеннях позивача.

Разом з тим, обставини на які посилається позивач не можуть бути підставами для розірвання договору у відповідності до вимог цивільного законодавства України, зокрема, не встановлено умов того, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, які б підтверджували одночасну наявність чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України для розірвання спірного договору.

Крім того, як вірно було зазначено судом першої інстанції, що строк дії договору погоджено сторонами у п. 10.1 з моменту підписання до 31.12.17. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині розірвання договір № 110417/02, укладеного 19.04.2017 між ПАТ Укртранснафта та ТОВ Бі Джі Ес .

Оскільки судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову в частині розірвання договір № 110417/02, укладеного 19.04.2017 між ПАТ Укртранснафта та ТОВ Бі Джі Ес , підстави для задоволення похідної вимоги, а саме в частині стягнення з відповідача 142 360,00 грн. суми передплати, які обґрунтовано приписами ст. 1212 ЦК України та тим, що з розірванням договору судом правова підстава відповідно до якої була здійснена така попередня оплата у суду також відсутні.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції в порушення вимог ст. 27 ГПК України (в редакції чинній на момент подання такої заяви) не залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Раду національної безпеки і оборони України не приймаються до уваги колегією суддів суду апеляційної інстанції, оскільки у п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що ГПК України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (ст. 27 ГПК України); водночас як встановлено судом апеляційної інстанції, що ані мотивувальна ані резолютивна частина рішення суду першої інстанції не містить висновків щодо прав та обов'язків зазначеної особи.

Доводи скаржника про те, що місцевим господарським судом не було витребувано у відповідача інформації про право власності та право інтелектуальної власності на автоматизований модуль 1С Управління автотранспортом ПРОФ , колегією суддів до уваги не приймається, оскільки такі докази не стосуються предмету позову та умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційних скаргах обставин.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Інші доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Укртранснафта залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 910/20110/17 залишити без змін.

2. Справу № 910/20110/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 23.05.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Л.В. Чорна

М.Л. Яковлєв