Рішення

від 22.03.2018 по справі 915/1389/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року Справа № 915/1389/17

м. Миколаїв

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40)

в особі: Миколаївської філії Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (54030, м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 14)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний" (57552, Миколаївська область, Очаківський район, с. Іванівка, вул. Леніна, 2-б),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (57552, АДРЕСА_1),

про: стягнення 32000,00 грн.

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ржепецька К.М.

Представники сторін:

від позивача: Дяченко В.О. - за довіреністю № 3585 від 22.12.2017,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився.

Суть спору:

21 грудня 2017 року Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Миколаївської філії Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. № 351 від 21.12.2017, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний" на відшкодування виплаченого страхового відшкодування у порядку регресу 32000,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 30.03.2016 (поліс № АЕ/7092799); матеріалів ДТП (26.09.2016), зокрема - постанови Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.10.2016 по справі № 483/1573/16-п; вимоги до ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія ; платіжного доручення № 2748 від 13.12.2016 щодо сплати суми страхового відшкодування (32000,00 грн.); заяви ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія № 64 від 22.02.2017 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу до ТОВ Сонячний та запиту № 265 від 26.09.2017 щодо надання інформації про обставини страхового випадку; норм статей 1188, 1172 Цивільного кодексу України, статті 21 Закону України Про страхування , статей 29, 33, 38 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , та мотивовані таким: 26.09.2016 на автодорозі Т-15-07 - Миколаїв-Парутине-Очаків, 56 км 200 м Ріг мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого ТЗ, за кермом якого знаходився ОСОБА_1 та автомобіля ДЕО СЕНС, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 Наслідком ДТП стало пошкодження транспортних засобів. Постановою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.10.2016 було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки в момент ДТП він керував забезпеченим транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Сума страхового відшкодування (32000,00 грн.) відповідно до заяви ОСОБА_3 була сплачена на рахунок ФОП ОСОБА_4, який здійснював ремонт пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується платіжним дорученням № 2748 від 13.12.2016. ТОВ Сонячний ігнорує письмові звернення позивача, створюючи перешкоди у встановленні всіх обставин страхового випадку. Наявні ж докази вказують, що на момент ДТП ОСОБА_1 був працівником ТОВ Сонячний та відповідно, саме ТОВ Сонячний має нести цивільно-правову відповідальність за його неправомірні дії, як власник забезпеченого транспортного засобу та як страхувальник за полісом страхування. Письмове повідомлення про ДТП до ПрАТ СК Провідна ні водій ОСОБА_1, ні ТОВ Сонячний не надавали взагалі.

Провадження у даній справі відкрито ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2017, якою було встановлено строк для надання суду відповідачем відзиву.

Відповідач двічі звертався до господарського суду з письмовими клопотаннями про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю ТОВ Сонячний додаткового часу для надання обґрунтованих заперечень та розрахунків, а також їх документального підтвердження.

Лише 21 березня 2018 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив № 1/18 від 19.03.2018, в якому товариство просить відмовити в задоволені позову, посилаючись на те, що по-перше, ОСОБА_1 працював на ТОВ Сонячний сторожем, а не водієм; по-друге, 27 вересня 2016 року за наказом № 04 ТОВ Сонячний припинив трудовий договір з ОСОБА_1

22 березня 2018 року в судове засідання з'явився лише уповноважений представник позивача.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання 22.03.2018 не направив, хоча про час та місце його проведення повідомлений належним чином.

Третя особа станом на момент проведення судового засідання правом, передбаченим ст. 168 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення пояснень щодо позову та/або відзиву, так і не скористалася, про причини невиконання вимог суду не повідомила, будь-яких заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань до суду не подала, свого повноважного представника в судове засідання 22.03.2018 не направила, згідно наявних в матеріалах справи доказів, про час та місце його проведення повідомлена належним чином.

За приписами ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Розгляд справи по суті було розпочато судом 22.02.2018, отже процесуально визначений тридцятиденний строк закінчується 24.03.2018, у зв'язку з чим розгляд справи відбувся саме в даному судовому засіданні.

22.03.2018 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

1) 31 березня 2016 року між Миколаївською філією ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія (далі - страховик) та ТОВ Сонячний (далі - страхувальник) був укладений договір у вигляді поліса № АЕ/7092799 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на строк до 30.03.2017 включно, згідно з яким забезпечено до страхування транспортний засіб (ТЗ) марки САЗ-3507 типу С-2, номерний знак 07261НК, 1985 року випуску. Франшиза склала 500,00 грн.

2) 26 вересня 2016 року , відповідно до довідки № 3016273544663328 про дорожньо-транспортну пригоду, оформлену Очаківським відділом поліції ГУНП в Миколаївській області за вих. № 12143/67-2016 від 13.10.2016, на автодорозі Т-15-07 Миколаїв-Парутине-Очаків сталася дорожньо-транспортна пригода: зіткнення з задньою частиною ТЗ, який є об'єктом страхування, за кермом якого знаходився водій ОСОБА_1 та автомобілем ДЕО СЕНС, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3

3) 29 вересня 2016 року ОСОБА_3 повідомив ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія про дорожньо-транспортну пригоду, про що подав відповідне повідомлення за № 519.

4) 17 жовтня 2016 року в постановах у справі № 483/1573/16-п Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, що передбачене ст. 124 КУпАП, а саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Також суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.

5) 13 грудня 2016 року , на підставі заяви ОСОБА_3 від 21.11.2016 за № 687 та страхового акту № ОЦ/025/000/16/0159 від 09.12.2016, Миколаївська філія Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" перерахувала на рахунок ФОП ОСОБА_4, який здійснював ремонт пошкодженого транспортного засобу, страхове відшкодування по договору № АЕ/7092799 від 30.03.2016 згідно страхового акту ОЦ/025/000/16/0159 від 03.12.2016 в розмірі 32000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 2748 від 13.12.2016.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як страховика, про стягнення з відповідача, як страхувальника, в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування.

Підставою - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7092799 від 30.03.2016, застосування статей 1188, 1172 Цивільного кодексу України та статей 29, 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про страхування.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступних підстав:

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України , якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно пункту 1 статті 984 ЦК України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 6 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 9 Закону України Про страхування визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 29 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до підпунктів а), ґ) пункту 38.1.1 статті 38 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або від впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

При цьому, за умовами пп. ґ) п. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виникнення права на відшкодування страховиком страхового відшкодування за рахунок страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, які не повідомили страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону про ДТП не ставиться в залежність від будь-яких обставин (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі № 3-135гс14).

Підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову (постанова Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року № 6-1ц14).

Статтею 989 ЦК України також передбачено, що страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Матеріали справи містять докази, які підтверджують обґрунтованість виплати страхового забезпечення: заява ОСОБА_3 від 21.11.2016 за № 687, акт огляду транспортного засобу від 299.0.2016, ремонтна калькуляція № 4016К від 27.10.2016, розрахунок коефіцієнту зносу КТЗ № 4016 від 07.11.2016, протокол від 02.12.2016 узгодження розміру та способу здійснення страхового відшкодування в порядку, що передбачений п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV від 01.07.2004.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Страховик 22.02.2017 направив ТОВ "Сонячний" (страхувальник) заяву за вих. № 64 від 22.02.2017 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, яка залишилась страхувальником без відповіді.

26.09.2017 страховик звернувся до ТОВ "Сонячний" із запитом за вих. № 265 від 26.09.2017 щодо надання інформації про обставини страхового випадку, який також залишився страхувальником без відповіді.

Відповідач, зі свого боку, не надав суду доказів відшкодування страховику суми виплаченого страхового відшкодування, отже - в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Водночас, суд вважає доводи відповідача щодо факту припинення трудових відносин з ОСОБА_1, викладені у відзиві, такими, що не заслуговують на увагу та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, оскільки як матеріали даної справи, так і матеріали справи № 483/1573/16-п Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області про притягнення до адміністративного правопорушення ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП (а. с. 52-58), свідчать про наявність станом на момент настання страхового випадку між ТОВ Сонячний і ОСОБА_1 трудових відносин.

До речі, цей факт також підтверджується наданим відповідачем наказом № 04 від 27.09.2016.

Крім цього, за змістом наведених вище правових норм у разі неповідомлення у встановлений строк страховика про настання ДТП в останнього виникає право на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія транспортного засобу, який спричинив ДТП.

Отже, відповідач є не тільки страхувальником, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а й власником транспортного засобу, яким під час ДТП керував його працівник ОСОБА_1

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому разі збитки, зважаючи на положення ст. 1172 ЦК України, є саме ТОВ Сонячний .

Беручи до уваги наведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, суд вирішив позов задовольнити в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний" (57552, Миколаївська область, Очаківський район, с. Іванівка, вул. Леніна, 2-б; ідентифікаційний код 32738169) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Миколаївської філії Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (54030, м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 14; ; ідентифікаційний код 25377604) в порядку регресу 32000,00 грн. страхового відшкодування та 1600,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 30 березня 2018 року.

Суддя О.Г. Смородінова