Рішення

від 27.03.2018 по справі 920/1241/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.03.2018 Справа № 920/1241/17 Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1241/17 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агроскоп Інтернешнл (вул. Смольна, буд. 9Б, м. Київ, 03022, ідентифікаційний код 38948033),

до відповідача: Селянського Фермерського господарства Обрій (вул. Роменська, буд. 4, смт. Липова Долина, Липоводолинський район, Сумська область, 42500, ідентифікаційний код 23999986),

про стягнення 528240,24 грн. на підставі договору купівлі-продажу № 17НХ032СУВЛ від 28.04.2017,

представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 145 від 12.12.2017,

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення 528240,24 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 17НХ032СУВЛ від 28.04.2017, з них: 449424,71 грн. сума основного боргу, 44942,47 грн. сума штрафу, 19343,72 грн. пеня, 14529,34 грн. відсотки річних та 7930,00 грн. судового збору.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом, ухвалою від 22.02.2018 у справі № 920/1241/17, закрив підготовче провадження у даній справі та призначив справу № 920/1241/17 до судового розгляду по суті на 27.03.2018 о 12 год. 00 хв.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення форми 107, повернуті на адресу господарського суду Сумської області відділенням поштового зв'язку.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

З огляду на те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався на стадій проведення підготовчого провадження у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов та не повідомлення суду поважності причин неявки в судове засідання, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, № 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

28.04.2017 між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу № 17НХ032СУВЛ (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар, найменування та асортимент якого вказується у Специфікації - додатку до даного договору, яка становить його невід'ємну частину, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов договору.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору ціна на товар є договірною. Ціни, загальна вартість, найменування товару визначаються в еквіваленті національної валюти України - гривні до долара США/Євро або гривні та зазначається у додатку(ах) до договору. В ціну товару входить вартість тари, упаковки та маркування. Ціна товару вказується у Специфікаціях до даного договору - в еквіваленті долара США/Євро до гривні або тільки в гривні за Правилом визначення курсу валют за договором. Дана ціна товару є первинною, яка підлягає коригуванню на умовах договору.

Пунктом 2.3 договору визначено, що графік оплати вказується у додатках до даного договору.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що оплата по даному договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позивача на підставі умов даного договору або на підставі рахунку-фактури. Рахунок-фактура дійсний протягом 3-х календарних днів з дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок позивача. В платіжному документі відповідач зобов'язаний зазначити в призначенні платежу номер та дату укладення договору, за яким здійснюється оплата товару, або номер рахунку-фактури (в разі його виставлення позивачем). Відсутність виписаного позивачем рахунку-фактури не звільняє відповідача від оплати за товар. В іншому випадку позивач зараховує суму оплати на власний розсуд - для погашення загальної заборгованості відповідача по всім іншим зобов'язанням. Якщо у відповідача існує дебіторська заборгованість, то платіж, незалежно від його призначення, зараховуються в першу чергу на погашення існуючої дебіторської заборгованості.

Відповідно до пункту 3.1 договору, поставка товару може здійснюватися окремими частинами - партіями. Партією товару сторони визнають кількість та асортимент товару, зазначеного в окремій накладній. До моменту фактичного отримання товару (партії товару). Відповідач зобов'язаний надати позивачу довіреність на отримання відповідного товару (партії товару) згідно з формою, затвердженою сторонами у додатку до договору.

За умовами пункту 3.3 договору поставка товару здійснюється в терміни, зазначені в договорі, за умови відсутності заборгованості відповідача.

Право власності на товар переходить до відповідача з моменту прийняття товару відповідачем (пункт 3.9 договору).

Пунктом 8.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним на виконання умов договору купівлі-продажу № 17НХ032СУВЛ від 28.04.2017 поставлено відповідачеві товар на загальну суму 589424,71 грн., що підтверджується видатковою накладною № АІ000013088 від 10.05.2017, довіреністю № 19 від 10.05.2017, проте відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково на суму 140000,00 грн., що підтверджується виписками банку від 14.11.2017, від 28.11.2017 та від 21.11.2017, у зв'язку з чим станом на 13.12.2017 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 449424,71 грн.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідач на виконання умов укладеного між сторонами договору (пунктів 1.1, 2.3 договору) зобов'язаний здійснити повну оплату товару не пізніше 15.10.2017, проте відповідач у порушення умов договору не виконав свої зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем товару, заборгувавши позивачеві 449424,71 грн.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт передачі у власність відповідача товару на суму 449424,71 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовується відповідачем (відповідач заперечень щодо позовних вимог (відзиву на позов) не подав), позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у сумі 449424,71 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

За несвоєчасну оплату одержаного товару, позивач вимагає стягнути з відповідача штрафні санкції у вигляді пені в сумі 19343,72 грн. та штрафу в сумі 44942,47 грн.

Відповідно до частини другої статті 193 та частини першої статі 216 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 6.1 договору, у випадку порушення відповідачем термінів оплати, обумовлених в договорі, відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20 відсотків річних від простроченої суми.

Відповідно до пункту 6.2 договору, в разі порушення відповідачем строків попередньої оплати та/або оплати за товар відповідно до графіку, встановленого договором, позивач має право стягнути з відповідача штраф у розмірі 10 % від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених договором.

Сторонами погоджено у пункті 6.4 договору, що сплата неустойки (штрафу, пені) не звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором і не позбавляє відповідача права на інші заходи захисту своїх інтересів відповідно до чинного законодавства України.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Пеня та інші нарахування у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань визначаються позивачем у твердій сумі на час подання позову і включаються в ціну останнього, з якої сплачується судовий збір у встановленому законом розмірі. Розрахунок відповідної суми може бути викладений у позовній заяві або доданий до неї.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаного товару у вигляді стягнення пені передбачена пунктом 6.1 та у вигляді штрафу передбачена пунктом 6.2 договору, а тому позивач має право вимагати від відповідача сплатити пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості. Пеня нараховується за весь період прострочення з дати закінчення строку оплати кожного відповідного рахунку до моменту повної оплати відповідачем ціни договору. А також позивач має право вимагати від відповідача сплатити штраф у розмірі 10 % від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених договором.

Частина шоста статті 232 Господарського кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Права позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу передбачені умовами вищевказаного договору (пунктами 6.1, 6.2 договору), тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 19343,72 грн., нарахованої за період з 16.10.2017 по 13.12.2017, а також штрафу у розмірі 10 % від несплаченої вартості товару в сумі 44942,47 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552, 629 Цивільного Кодексу України.

За несвоєчасну оплату переданого товару, позивач вимагає стягнути з відповідача на його користь 20 % річних в сумі 14529,34 грн. на підставі пункту 6.1 договору.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що пунктом 6.1 договору, укладеного між сторонами, передбачена відповідальність відповідача за порушення грошового зобов'язання у вигляді сплати 20 відсотків річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 20 відсотків річних в сумі 14529,34 грн. за період з 16.10.2017 по 13.12.2017 є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 7930,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 185, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Селянського Фермерського господарства Обрій (вул. Роменська, буд. 4, смт. Липова Долина, Липоводолинський район, Сумська область, 42500, ідентифікаційний код 23999986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агроскоп Інтернешнл (вул. Смольна, буд. 9Б, м. Київ, 03022, ідентифікаційний код 38948033) заборгованість в сумі 449424,71 грн., штраф в сумі 44942,47 грн., пеню в сумі 19343,72 грн., відсотки річних в сумі 14529,34 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 7930,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30 березня 2018 року.

Суддя Н.О. Спиридонова