Рішення

від 19.03.2018 по справі 921/696/17-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 березня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/696/17-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Курмило В.М.

розглянув справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Лучика Миколи Ігоровича АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-школа "Овітта" вул. Медова, 12, оф. 13, м. Тернопіль, 46008

про cтягнення заборгованості в сумі 96 170,54 грн.

за участі представників:

позивача: Лучик М.І., паспорт № НОМЕР_2 від 17.06.2003.

Кукурудза Р.Є, довіреність №4355 від 22.12.2017.

відповідача: Гуцалюк А.Р., довіреність №б/н від 20.12.2017.

ОСОБА_5, паспорт № НОМЕР_2 від 17.06.2003.

Суть справи:

Фізична особа - підприємець Лучик Микола Ігорович звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-школа "Овітта" про cтягнення заборгованості в сумі 96 170,54 грн.

Ухвалою від 01.12.2017 суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви і, як наслідок, порушив провадження по справі та розгляд останньої призначив на 22.12.2017.

Ухвалою від 14.02.2018 судом закрито підготовче провадження по даній справі та призначено її до розгляду по суті.

В обґрунтування заявлених вимог, що підтримані у судовому засіданні повноважними представниками, позивач посилається на неналежне виконання його контрагентом умов цивільно-правового договору №б/н від 02.12.2016, в частині своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг, зважаючи на що у відповідача виникла заборгованість, сума якої, з урахуванням штрафних санкцій, заявлена до стягнення у судовому порядку.

Відповідач у відзиві на позов №б/н та б/д визнає позов лише в частині стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 47 196 грн. 00 коп. Разом з тим, заперечує стосовно стягнення з нього решти боргу, пені в розмірі 6011,66 грн., понесених збитків від інфляції в розмірі 1719 грн. та 3% річних в розмірі 1448,16 грн.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу здійснювалась відповідно до ст.222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників спору, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності , судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як слідує із матеріалів справи, 02 грудня 2016 року між ФОП Лучиком Миколою Ігоровичем (Виконавець) та ТОВ "Бізнес-школа "Овітта" (Замовник) було укладено цивільно-правовий договір №б/н (далі-Договір) , відповідно до п.1.1 якого Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за грошову оплату маркетингові послуги, зазначені у цій угоді.

Об'єктом маркетингових послуг за Договором є: маркетингова стратегія та діяльність щодо її впровадження. Під маркетинговими послугами мається на увазі аудит маркетингової діяльності підприємства та розробка маркетингової стратегії на основі цього аудиту, супровід та підтримка при впровадженні різних етапів розробленої стратегії (п.п.1.2., 1.3. Договору).

У п.1.5. укладеного учасниками спору правочину передбачено, що Виконавець вправі залучати відповідних фахівців для якісного і своєчасного надання послуг, а оплата роботи зазначених фахівців узгоджується додатково із Замовником та за потреби оформлюється Додатком до Договору.

Відповідно до п.п.1.6. та 1.7. угоди, факт надання відповідних послуг (робіт) з боку Виконавця буде засвідчуватись Актами прийому наданих послуг, який підписується сторонами після виконання робіт та є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п.1.10. Замовник має право запитати інформацію у вигляді звіту по результатах роботи. Відповідь може надаватись письмово і/або електронними засобами комунікації. Які зазначені у реквізитах цього договору протягом 10 днів з моменту отримання запиту на інформацію.

Виконавець зобов'язаний надавати щомісячні звіти про надані послуги (роботи) письмово і/або електронними засобами комунікації зазначеними в реквізитах цього Договору (п.2.1.).

У свою чергу Замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунки з Виконавцем та у випадках, передбачених Договором, компенсувати додаткові витрати Виконавця (п.3.1.).

Сторони у розділі 4 правочину визначили плату за надання послуг та порядок розрахунків, а саме:

- перша оплата у розмірі 19 500 грн. без ПДВ здійснюється по завершенню робіт по перших трьох етапах роботи, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, не пізніше 10 банківських днів після надання результатів виконаних робіт по перших трьох етапах;

- після завершення перших трьох етапів робіт щомісячна оплата становить 19 500 грн., яка здійснюється наступним чином: 65% від вказаної суми сплачується щомісяця на умовах передоплати, у якості авансу, не пізніше 10 календарних днів з початку поточного місяця робіт; щомісячний залишок у розмірі 35% сплачується по закінченню договору, не пізніше 10 банківських днів після надання акту наданих послуг (робіт);

- оплата за послуги (роботу) здійснюється у безготівковій (готівковій) формі, у національній валюті України;

- підставою для оплати є підписаний сторонами даний Договір та Акт прийому-передачі виконаних робіт;

- Замовник має право в строк до 10 робочих днів після здачі результатів робіт вимагати від Виконавця доопрацювання деяких положень, вказаних у Додатку №1 до цього Договору. Виконавець зобов'язаний задовольнити обґрунтовану вимогу Замовника в межах до 14 календарних днів з моменту отримання такої вимоги від Замовника у письмовій формі. Доопрацьовані положення приймаються актом наданих доопрацювань;

- у разі, якщо Замовником не буде пред'явлено письмових вимог щодо доопрацювання результатів маркетингових послуг у строк, визначений у п.4.6. цього Договору, то результати маркетингової діяльності вважаються зданими Замовникові без претензій з боку останнього.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, а його строк закінчується 02.06.2017 (п.п.8.1., 8.2. правочину).

02.12.2016 сторонами було підписано Додаток №1 до Договору із визначеним алгоритмом та деталізацією предмета і плану надання маркетингових послуг (робіт), зазначених у п.1.2. та п.2.1. укладеного 02.12.2016 правочину.

В подальшому були укладені Додаток №2 від 02.12.2016 та Додаток №3 від 01.02.2017, в яких зазначені додаткові роботи згідно п.1.5. цивільно-правового договору від 02.12.2016. Згідно Додатку №2 вартість надання послуг SMM - підтримки склала 3 000 грн., а Додатку №3 - 5 000 грн.

Як вказує позивач, на виконання своїх договірних зобов'язань, підприємцем у повному обсязі виконано обумовлений обсяг робіт, як основних так і додаткових, включаючи послуги, передбачені додатками до договору, на загальну суму 126 426 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до цивільно-правового договору №б/н від 02.12.2016:

- акт від 16.12.2016 по перших трьох етапах робіт на суму 19 500 грн.;

- акт від 16.01.2017 на суму основних робіт - 12 675 грн., додаткових - 180 грн.;

- акт від 16.02.2017 на суму основних робіт - 12 675 грн., додаткових - 7 559 грн.;

- акт від 16.03.2017 на суму основних робіт - 12 675 грн., додаткових - 5 400 грн.;

- акт від 31.03.2017 на суму 5 000 грн. - роботи, виконані на підставі Додатку №3;

- акт від 16.04.2017 на суму основних робіт - 12 675 грн., додаткових - 1 750 грн.;

- акт від 30.04.2017 на суму 5 000 грн. - роботи, виконані на підставі Додатку №3;

- акт від 16.05.2017 на суму основних робіт - 12 675 грн., додаткових - 1 825 грн.;

- акт від 31.05.2017 на суму 5 000 грн. - роботи, виконані на підставі Додатку №3;

- акт від 02.06.2017 на суму основних робіт - 6 337 грн., додаткових - 500 грн.;

- акт від 30.06.2017 на суму 5 000 грн. - роботи, виконані на підставі Додатку №3.

Вищезазначені документи підписані представниками сторін без зауважень та заперечень та скріплені їх печатками. Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт надання послуг відповідачу на загальну суму 126 426 грн.

Крім того, виходячи з умов договору, а саме п.4.1.2., позивач вважає, що відповідач не виконав також договірні зобов'язання щодо оплати 35% щомісячних платежів за кожен повний місяць виконання робіт в сумі 37 537 грн., хоча їх виконання відповідними актами і не підтверджено.

Проте, як вказує позивач, відповідачем лише частково оплачено надані йому послуги на загальну суму 78 003 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого та в силу приписів ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити її в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу контрагента направлялась претензія №1 від 09.08.2017 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 163 964 грн. за виконані роботи за договором та додатками до нього.

Вказана претензія отримана відповідачем, про що свідчить його відповідь №б/н від 23.08.2017, у якій товариство визнає дану претензію частково, в сумі 43 841 грн. та пропонує погашення даної заборгованості в термін до 30.09.2017.

При цьому суд зазначає, що приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами проводилось численне електронне листування щодо якості наданих за договором послуг та щодо надання звітів про виконання умов правочину.

При цьому судом критично оцінюються посилання відповідача на те, що позивачем було порушено п.1.10. Договору, а перелік робіт, які зазначені в актах виконаних робіт в більшій мірі були направлені на підтримання поточної діяльності замовника, а не на реалізацію маркетингової стратегії.

Адже акти виконаних робіт підписані обома контрагентами без жодних застережень чи зауважень, скріплені печатками та підписами їх посадових осіб. Таким чином, акти вважаються погодженими відповідачем, а послуги - наданими та мають бути повністю оплаченими. Однак, належні платежі на протязі обумовленого строку на користь підприємця в повному обсязі здійснені не були.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті послуг, надання яких підтверджено відповідними актами, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення із ТОВ "Бізнес-школа "Овітта" 48 423 грн. заборгованості є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Окрім цього, у Договорі сторони погодили, що щомісячний залишок у розмірі 35% сплачується по закінченню договору, не пізніше 10 банківських днів після надання акту наданих послуг (робіт). Проте позивачем не надано і матеріали справи не містять доказів направлення (отримання) відповідачем такого акту.

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У спірних правовідносинах обоє учасників мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, а відтак в силу ст.19 ГК України зобов'язані здійснювати первинний облік результатів своєї діяльності.

Суд переконаний, що саме лише зазначення у Договорі вартості послуги (п.4.1.2), за відсутності доказів її надання, не може бути достатньою підставою для проведення оплати Замовником.

Адже, за умовами укладеного між учасниками даного спору правочину та відповідно до ст.902-903 ЦК України, у повному обсязі має бути оплачена лише та послуга, яка була фактично надана Виконавцем. При цьому учасниками договірних відносин було обумовлено, що факт її надання має засвідчуватися Актами прийому наданих послуг, який підписується сторонами після виконання робіт та є невід'ємною частиною даного Договору (п.1.6, 1.7 Договору).

Саме у наданих суду для дослідження актах сторони зафіксували перелік фактично виконаних робіт (наданих послуг), їхній обсяг, вартість та якість. Ці роботи Замовником були прийняті по якості, обсягу, без будь-яких претензій, а відтак підлягали оплаті останнім на умовах, визначених у Договорі.

Натомість послуги, надання яких належними на допустимими доказами не підтверджено, оплачуватися не можуть.

Таки чином, не підлягають задоволенню заявлені позовні вимоги в частинні стягнення основного боргу в сумі 37 537 грн. як щомісячного залишку у розмірі 35% за кожен повний місяць виконання робіт, у зв'язку з недоведеністю факту надання цих послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого приватним підприємцем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачу за період з 27.12.2016 р. по 18.08.2017 нараховані 3 % річних в сумі 1448,16 грн., інфляційні втрати за період з 27.12.2016 по 31.10.2017 в сумі 5736,91 грн.

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Пунктом1.12 постанови Пленуму ВГСУ № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 встановлено, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши відповідність здійснених позивачем обчислень з урахуванням дати виникнення грошового зобов'язання, дати часткової оплати, беручи до уваги прострочення боржника за кожним із зазначених актів виконаних робіт, суд вважає, що до задоволення підлягають 4 434, 48 грн. інфляційних втрат за період з 27.12.2016 по 31.10.2017 та 752,26 грн. - 3% річних за період з 27.12.2016 по 18.08.2017. В решті суми нарахованих інфляційних втрат та 3% річних слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, пунктом 4.5. договору передбачено, що у випадку прострочення Замовником оплати послуг відповідно до умов цього договору, Замовник сплачує Виконавцю узгоджену компенсацію у розмірі 0,1% від вартості наданих та несплачених послуг (робіт) за кожен день прострочення Замовника.

Згідно поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачу за період з 27.12.2016 по 14.06.2017 нарахована пеня в сумі 6011,66 грн.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно зі ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проаналізувавши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені, суд приходить до висновку, що при проведенні відповідних нарахувань позивачем неправомірно застосовано пеню у розмірі 0,1% від вартості наданих послуг за відповідний період, оскільки розмір відсоткової ставки, погоджений сторонами у договорі, перевищує законодавчо встановлене обмеження, тобто подвійний розмір облікової ставки, встановленої Національним банком України .

Суд, враховуючи період нарахування пені шістьма місяцями з 27.12.2016 по 14.06.2017 за прострочення сплати належних за договором платежів згідно наявних актів виконаних робіт, врахувавши розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, розмір боргу, дати часткової оплати заборгованості, здійснив відповідний перерахунок , та вважає правомірно заявленою пеню у розмірі 4 434,47 грн.

При цьому суд зважає, що чинне процесуальне законодавство, на обох учасників спору покладає обов'язок довести ті обставини , на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. Належних та допустимих доказів на спростування позову господарським товариством суду не надано.

Як наслідок, заявлені підприємцем вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з врахуванням штрафних санкцій, підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 222, 238, 240, 241Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-школа "Овітта" (вул. Медова, 12, оф. 13, м. Тернопіль, 46008, ідент. код 40753967) на користь Фізичної особи - підприємця Лучика Миколи Ігоровича (АДРЕСА_1, іден. номер НОМЕР_1) - 48 423 (сорок вісім тисяч чотириста двадцять три) грн. заборгованості за надані послуги, 4 391 (чотири тисячі триста дев'яносто одну) грн. 24 коп. - пені, 752 (сімсот п'ятдесят дві) грн. 26 коп. - 3% річних, 4 434 (чотири тисячі чотириста тридцять чотири) грн. 48 коп. - інфляційних втрат та 935 (дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 91 коп. в рахунок повернення судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено - 30.03.2018

Суддя О.В. Руденко